Рішення

від 24.04.2023 по справі 932/6288/22

БАБУШКІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 932/6288/22

Провадження № 2/932/5/23

Р І Ш Е Н Н Я

І МЕ НЕ М У КР АЇ НИ

24 квітня 2023 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровськау складі:

Головуючого суддіКудрявцевої Т.О.

При секретарі Скрипниченко К.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.10.2022 року звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення заборгованості по заробітній платі в розмірі 130128,72 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 11895,87 грн., вихідної допомоги в розмірі 17646,30 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, моральної шкоди у розмірі 6500,00 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач у позовній заяві значив, що з 26.12.2019 року працював на посаді інструктора із військово-патріотичного виховання молоді, а з 12.02.2020 року його переведено на посаду заступника директора з питань охорони Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради. Наказом від 11.10.2021 року №32 його звільнено з 11.10.2021 року на підставі п.1ст. 40 КЗпП Україниза скороченням штату. При звільненні йому не були виплачені відповідачем належні до сплати грошові кошти.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про день, час та міс це розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач надав до суду заяву, у якій просив задовольнити позов у повному обсязі та розглядати справу без його участі.

Відповідач клопотань і відзиву на позовну заяву суду не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити у справі рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1, 2 ст. 5 передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 12 ЦПК України, ц ивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 2, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У відповідності до ч.1, 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідност.77ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При розгляді справи встановлені наступні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 1ст. 116 КЗпП Українипри звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно доположень ст.233 КЗпПУкраїнипрацівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Відповідно дост.44 КЗпПу разі скорочення до обов`язкових виплат належать: заробітна плата; вихідна допомога, що дорівнює не менше ніж середній місячний заробіток; компенсація невикористаної відпустки.

Згідност. 116 КЗпП Українипри звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, щопозивач з 26.12.2019 року працював на посаді інструктора із військово-патріотичного виховання молоді, а з 12.02.2020 року його переведено на посаду заступника директора з питань охорони Комунального підприємства «СІЧ» Дніпропетровської обласної ради.

Наказом від 11.10.2021 року №32 позивача звільнено з 11.10.2021 року на підставі п.1ст. 40 КЗпП Україниза скороченням штату.

При звільненні йому не були виплачені відповідачем належні до сплати грошові кошти.

Згідно розрахунку позивача та наданих розрахунково-платіжних відомостей заборгованість по виплаті заробітної плати складає 130128,72 грн., компенсація за невикористану відпустку в сумі 11895,87 грн., вихідна допомога в розмірі 17646,30 грн., без відрахувань податків та зборів, і ця заборгованість підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, слід зазначити наступне.

З моменту не проведення розрахунку по виплаті заробітної плати, тобто з 12.10.2021 по 24.04.2023 року (день ухвалення рішення судом першої інстанції) - було 262 робочих дня, а тому середній заробіток за весь час затримки розрахунку складає 216333.40 грн. (262 робочий день х 825,70 грн (середньоденна зарплата)).

Відповідно до положень ч. 1ст. 117 КЗпП Українив разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені встатті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Так, відповідно до пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні 2 місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку).

Відповідно до ч. 1 ст. 3ЦПК України, завданням цивільного судочинства єсправедливий,неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

6 червня 2019 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18), в якій відступила від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16. ВП Верховного Суду прийшла до висновку, що встановленийстаттею 117 КЗпП Українимеханізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

На думку ВП Верховного Суду, суд може зменшити розмір середнього заробіткуз а час затримки розрахункупри звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно достатті 117 КЗпП України,необхідно враховувати:

1)розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором.

2)період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

3)ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника.

4)інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника т роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, дотримання принципу справедливості під час здійснення правосуддя є необхідним, що закріплено як на національному, так і на міжнародному рівні; дотримання даного принципу і засади цивільного судочинства є безумовно необхідним і під час прийняття судового рішення і у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом, в якому, зокрема, просить про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, більше ніж через рік після звільнення.

Беручи до уваги неспівмірність суми середнього заробітку за час затримки розрахунку зі встановленим розміром заборгованості по заробітній платі, характером цієї заборгованості, підстави, що унеможливлювали здійснити відповідачу своєчасно виплатити заробітну плату, суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат у сумі 130 000 грн., таким чином частково задовольнивши позовні вимоги позивача. Зазначена сума не відображає дійсний розмір майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Стосовно заявлених позовних вимог щодо стягнення із відповідача на користь позивача моральної шкоди суд зазначає наступне.

Згідност. 237-1 Кодексу законів про працю України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п. 3Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Як встановлено судом, внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати йому заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, було порушено звичний для останньої уклад життя, завдало йому моральних страждань, які виразилися в переживаннях, пов`язаних із необхідністю звернення до суду за захистом свого порушеного права, останній зазнав втрат немайнового характеру, тобто йому завдано моральну шкоду.

Суд зауважує, що в результаті затримки з невиплатою заробітної плати при звільненні позивачу було заподіяно моральні страждання, які виразились у неотриманні коштів на проживання протягом певного періоду, що зумовило зміну способу життя, необхідності докладання додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, принизило позивача, що визнається судом моральною шкодою, яка підлягає задоволенню з урахування розміру невиплачених відповідачем сум, розміру та тривалості завданих моральних страждань.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його житті, та зважаючи на положенняПостанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення моральної шкоди, з урахуванням встановлених судом обставин справи, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, підлягають задоволенню в розмірі 6500,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача, на підставіст. 141 ЦПК Українисуд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави суму судового збору в розмірі 2961,70 грн., оскільки позивача звільнено від сплати судового збору за подачу позову, предметом якого є стягнення заробітної плати.

На підставі викладеного, керуючись ст.12,13,76,77,81,82,89,141,259,263,264,265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради про стягнення невиплаченої заробітної плати, моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 32835641) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 130128 грн. 72 коп., компенсацію за невикористану відпустку в сумі 11895 грн. 87 коп., вихідну допомогу в розмірі 17646 грн. 30 коп., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 130000 грн., моральну шкоду у розмірі 6500 грн., а всього разом 296 170 (двісті дев`яносто шість тисяч сто сімдесят ) гривень 89 копійок.

Стягнути з Комунального підприємства «Січ» Дніпропетровської обласної ради (код ЄДРПОУ 32835641) на користь держави судовий збір в розмірі 2961 (дві тисячі дев`ятсот шістдесят одна) гривня 70 копійок.

В задоволенні інших вимог позивачу відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в 30-денний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О.Кудрявцева