Ухвала

від 12.07.2023 по справі 383/1110/23

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/1110/23

Номер провадження 2/383/381/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року Бобринецькийрайонний судКіровоградської областіу складіголовуючої судді АдаменкоІ.М.в м.БобринецьКіровоградської областів приміщенніБобринецького районногосуду Кіровоградськоїобласті розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оброни України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та припинення правовідношення щодо права на отримання одноразової допомоги, -

ВСТАНОВИВ:

04липня 2023року ОСОБА_1 звернулася досуду ізпозовною заявоюпро оспорювання батьківства та припинення правовідношення щодо права на отримання одноразової допомоги.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 16 лютого 2019 року син позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_1 в сім`ї її сина ОСОБА_3 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_5 . В листопада 2019 року відповідачка виїхала в с.Губник Гайсинського району в невідомому для ОСОБА_3 напрямку, і з того часу вони не спілкувалися, не зустрічалися, не бачились та не підтримували сімейних відносин, весь цей час до 01.03.2022 року малолітня донька постійно проживала із своїм батьком ОСОБА_3 02 травня позивач, як мати отримала сповіщення, що її син ОСОБА_3 27 квітня 2022 року був зниклий безвісті під час ведення бойових дій на території Донецької області. Вказує, що малолітня ОСОБА_5 залишилася без батьківської опіки, на підставі чого вона звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької облоасті із вимогою про позбавлення батьківських прав відповідача. Заперечуючи проти задоволення заявлених нею вимог відповідачка подала відзив на позов, зі змісту якого стало відомо про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у відповідачки народився ще син ОСОБА_6 . Оскільки шлюб між її сином та відповідачкою не було розірвано, батьком ОСОБА_6 було записано її сина ОСОБА_3 . Про стан вагітності відповідачки син не знав, з пологового будинку її не забирав, дитину не бачив, та не знав, що він зазначений батьком дитини при реєстрації, тому вважає, що її син не є біологічним батьком дитини. Крім того, позивач звертається до суду з вимогою про припинення правовідношення щодо права на отримання відповідачем одноразової грошової допомоги визначеної ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими нормативно правовими актами. Вказує, що зазначені вимоги щодо припинення права на отримання відповідачем допомоги є безпосередньо пов`язаними із вимогами про оспорювання батьківства ОСОБА_3 щодо ОСОБА_6 , оскільки право на зазначені виплати мають сім`ї загиблих осіб. На цій підставі змушена звернутися до суду з вказаною заявою.

За змістом ч.1 ст.187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі за відсутності підставі для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.01.2019 року у справі №371/957/16-а сформувала правовий висновок про те, що справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст.4 КАС України є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року справа №П/811/137/18.

За правилами п.1 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України).

Таким чином, визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є наявність публічно-правового спору, тобто спору, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції і який виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

З аналізу наведених процесуальних норм вбачається, що до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

Частиною п`ятоюстатті 17 Конституції Українипередбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 46 Конституції Українивизначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно достатті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Устатті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначено, що соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з частиною першоюстатті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другоїстатті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно доСімейного кодексу України, а утриманці - відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Згідно з частиною шостоюстатті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пунктів 12, 13 Порядкупризначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Частиною першоюстатті 5 Кодексу адміністративного судочинства Українипередбачено право кожної особи звернутися до адміністративного суду, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Міністерство оборони Україниє органом, який уповноважений на призначення одноразової грошової допомоги відповідно до вимогЗакону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»та Порядку № 975, яку позивач має на меті скасувати звертаючись до суду із вимогою про припинення правовіднощення щодо права на отримання одноразової грошової допомоги відповідачем у разі виключення відомостей про батьківство ОСОБА_3 померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 з актового запису про народження ОСОБА_6 .

Визначаючи, чи пов`язується з встановлення факту виникнення у заявника певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положеннястатті 1 ЦК України. За змістом частини першоїстатті 1 ЦК Україницивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям. Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю фізичних осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Вимоги ОСОБА_1 пов`язані з доведенням наявності у відповідачки підстав для отримання соціальної допомоги та скасування певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з цивільними права та обов`язками, їх виникненням, існуванням, реалізацією та припиненням. За своїм предметом та правовими наслідками такі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами позивача щодо соціальних виплат з державою, а отже, не підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій.

Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити зі змісту права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах: від 13 березня 2019 року у справі № 202/30/17 (провадження № 14-643цс18), від 19 червня 2019 року у справі № 826/5806/17 (провадження № 11-290апп19), від 23 листопада 2021 року у справі № 175/1571/15 (провадження № 14-51цс21).

Ураховуючи, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник спір у сфері публічно-правових відносин, отже він не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

У спірних правовідносинах суд повинен враховувати правову мету звернення заявника до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу для отримання чи скасування соціальної виплати. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, недопустимим є ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування у провадженні у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного суду від 17 травня 2023 року у справі №343/1548/22 (провадження 61-2891св23).

Згідно ч. 5 ст. 186 ЦПК України відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про необхідність відмови у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України у зв`язку із тим, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства й відноситься до юрисдикції Кіровоградського окружного адміністративного суду.

Керуючись п.1, ч.1 ст.186, ст.ст.260, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Міністерство оброни України та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Подільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кропивницькому Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про оспорювання батьківства та припинення правовідношення щодо права на отримання одноразової допомоги, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу право на звернення з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду.

Суддя І.М.Адаменко