Ухвала

від 11.07.2023 по справі 686/15838/23

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/15838/23

Провадження № 1-кс/686/5886/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2023 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , слідчого ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , захисника підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 , погоджене з прокурором, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рівне, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, працюючого виконробом у ТОВ «Рівнефасад», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у кримінальному провадженні №12023240000000335,

встановив:

11.07.2023 року старший слідчий в ОВС - криміналіст відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду з клопотанням, погодженим з прокурором Хмельницької окружної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України, посилаючись на те, що існують передбачені ст.177 КПК України ризики переховування від органів досудового розслідування та/або суду; незаконного впливу на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення іншого кримінального провадження.

Слідчий та прокурор у судовому засіданні наполягали на задоволенні клопотання з підстав, викладених у клопотанні.

Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечили проти заявленого клопотання з підстав відсутності заявлених ризиків. Просили застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. При цьому ОСОБА_6 визнав вину у інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Заслухавши думку учасників судового засідання, дослідивши матеріали клопотання та надані матеріали кримінального провадження, приходжу до висновку, що клопотання слідчого підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

19.06.2023 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №12023240000000335 зареєстровано кримінальне правопорушення з правовою кваліфікацією ч. 2 ст.272 КК України.

10.07.2023 року ОСОБА_6 письмово повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.272 КК України, а саме про те, що « ОСОБА_6 , будучи працівником ТОВ «Рівнефасад» (ідентифікаційний код 39903157), якого, в силу приписів ст. 13 Закону України «Про охорону праці», ДБН А.3.2-2-2009 Система стандартів безпеки праці. Охорона праці і промислова безпека у будівництві. Основні положення (НПАОП 45.2-7.02-12), наказом директора ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 №04ОП від 18.04.2023, призначено відповідальною особою за стан охорони праці під час виконання будівництва «Нове будівництво 9-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Ранковій, 2б в м. Хмельницькому (коригування)», спільно із директором ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 , в порушення Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх» від 31.03.1994 № 46, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.07.1994 за № 176/385, із врахуванням Переліку робіт з підвищеною небезпекою, затвердженого наказом Державного комітету України з нагляду за охороною праці від 26.01.2005 № 15, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.02.2005 за № 232/10512 та Національного класифікатору України ДК 003:2010 «Класифікатор професій», затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 28.07.2010 № 327, без проведення попереднього (первинного) медичного огляду, обов`язковість якого встановлена ст. 17 Закону України «Про охорону праці» та наказом Міністерства охорони здоров`я України від 21.05.2007 № 246, без укладення будь-яких трудових договорів, що суперечить ст. 22 Кодексу законів про працю України, без проведення спеціального навчання і перевірки знань відповідних нормативно-правових актів з охорони праці, обов`язковість яких встановлена ст. 18 Закону України «Про охорону праці», ч. 6 ст. 21 Закону України «Про охорону дитинства», не провівши вступного інструктажу, без видачі наряду-допуску допустили неповнолітніх ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повнолітнього ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , до виконання монтажних робіт на об`єкті будівництва: «Нове будівництво 9-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 (коригування)» та передали в роботу самопідіймальну електричну колиску ZLP 500 (інвент. №39), чим допустили останніх до робіт з підвищеною небезпекою та залучив до експлуатації засобів механізації (самопідіймальної підвісної колиски ZLP 500 (інвент. №39).

Таким чином, ОСОБА_6 , спільно із директором ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 , всупереч п. 4 ч. 5 ст. 21 Закону України «Про охорону дитинства», в якій зазначено, що до найгірших форм дитячої праці належить робота, яка за своїм характером чи умовами, в яких вона виконується, може завдати шкоди фізичному здоров`ю дитини, допустили чотирьох неповнолітніх та одну повнолітню особу, які не були навченими безпечним методам та способам робіт відповідно, до вимог ДБН А.3.2-2-2009 «Система стандартів безпеки праці. Охорона праці та промислова безпека у будівництві. Основні положення» (НПАОП 45.2-7.02-12), а саме:

-п. 4.22: до виконання робіт із підвищеною небезпекою в умовах дії небезпечних і/або шкідливих виробничих факторів допускаються особи, які не мають медичних протипоказань, пройшли попередні та періодичні медичні огляди відповідно до Порядку проведення медичних оглядів працівників певних категорій (наказ МОЗ України від 21.05.07 №246) і визнані придатними до виконання даного виду робіт; пройшли спеціальне навчання безпечним методам і прийомам праці, інструктаж із безпеки праці, стажування на робочому місці, перевірку знань із безпеки праці і мають відповідну професійну підготовку;

- п. 4.26 у разі залучення до трудового процесу підлітків необхідно дотримуватись граничних норм підіймання і переміщення важких речей неповнолітніми (наказ МОЗ України від 22.03.1996 № 59) і вимог Переліку важких робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх (наказ МОЗ України від 31.03.1994 №46);

-п. 7.3.1: персонал, який експлуатує засоби механізації, оснащення, пристрої та ручні машини, до початку робіт повинен бути навчений безпечним методам та способам робіт відповідно до інструкцій заводу-виробника та інструкції з охорони праці.

В результаті порушення зазначених вище правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особами, які зобов`язані їх дотримувати, а саме директором ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 та відповідальною особи за стан охорони праці ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_6 , близько 9 години 19.06.2023 в м. Хмельницький, по вул. Ранкова, 2б неповнолітні ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та повнолітній ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з метою виконання робіт по утепленню та оздобленню фасаду будинку, визначених договором підряду №8/2 на об`єкті будівництва: «Нове будівництво 9-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку по АДРЕСА_3 (коригування)», не будучи навченими безпечним методам та способам робіт відповідно до інструкції заводу виробника, не застосувавши необхідні засоби індивідуального захисту, почали підійматися в самопідіймальній електричній колисці ZLP 500 (інвентарний номер №39), де на рівні 8-ого поверху будівлі, відбулось затискання канатних сталок в робочому органі колиски, в результаті чого: неповнолітній ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , випав з висоти 8-ого поверху на прилеглу територію будівлі, отримавши тілесні ушкодження у вигляді перелому черепа, розриву селезінки, двокісточкового перелому лівої гомілки зі зміщенням та був госпіталізований до Хмельницької обласної лікарні. Надалі неповнолітній ОСОБА_11 , переведений до реанімаційного відділення Хмельницької обласної дитячої лікарні де перебуває в патологічному стані, що характеризується повною втратою свідомості, розладом життєво важливих функцій в кровообігу, дихання, обміну речовин, відсутністю рефлексів та реакції на подразники (кома); неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , отримав тілесні ушкодження у вигляді компресійного перелому 11-12 грудних і першого поперекового хребця; неповнолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримав тілесні ушкодження у вигляді ампутації нігтьових фаланг 2,3 пальця правої кисті; неповнолітній ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забійних саден тулуба верхній та нижній кінцівок; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , отримав тілесні ушкодження у вигляді забою ліктьового суглобу.

В результаті порушення зазначених вище правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою на виробництві особами, які зобов`язані їх дотримувати, а саме директором ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 та відповідальною особи за стан охорони праці ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_6 , спричинено інші тяжкі наслідки».

Дана підозраєобґрунтована,аджезокремапідтверджується:протоколом оглядумісця подіївід 19.06.2023;протоколом додатковогоогляду місцяподії від19.06.2023;договором прозакупівлю робіт№ 168від 06.09.2023;договором підряду№ 8/2від 18.04.2023;наказом ТО«гвнефасад» №04ОП від18.0.2023«Про призначеннявідповідальної особиза станохорони праціна об`єктібудівництва»;протоколом допитупотерпілого ОСОБА_9 від 11.06.2023;протоколом допиту потерпілого ОСОБА_13 від 19.06.2023;протоколом допитупотерпілого ОСОБА_10 від 04.07.2023;протоколом допитупотерпілого ОСОБА_11 від 04.07.2023; повідомленнямГУ ДПСу Рівненськійобласті від28.06.2023; протоколами допиту свідка ОСОБА_14 від 20.06.2023; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Частиною 1 ст.183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З наданих матеріалів убачається, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавлення волі на строк до восьми років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Разом з тим, вказаний у клопотанні слідчого ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні, оскільки ні слідчим, ні прокурором не наведено обставин, які б дали беззаперечні підстави суду вважати, що ОСОБА_6 має намір ухилятися від слідства, адже лише тяжкість можливого покарання при можливому визнанні підозрюваного винним не може свідчити про існування вказаного ризику відповідно до вимог закону.

У своїй практиці ЄСПЛ наголошує, що посилання на тяжкість обвинувачення як на головний чинник при оцінці імовірності того, що особа переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

У справі «Мамедова проти Росії» (Mamedova v Russia) 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість продовження тримання заявниці під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя (W v. Switzerland, 14379/88, 26 січня 1993 року). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v.Moldova (Бекчиєв проти Молдови) §58).

ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, утримує неповнолітню дитину. З початку досудового розслідування з`являвся на виклики слідчого та спроб переховування від органів досудового розслідування з часу порушення кримінального провадження не вчиняв.

За таких обставин, вважаю, що ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду на даному етапі досудового розслідування вказаного кримінального провадження не є доведеним, а саме лише посилання у клопотанні на те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, не свідчить про безумовне недотримання ним процесуальних обов`язків, які на нього можуть бути покладені при обранні іншого, більш м`якого, запобіжного заходу.

Слідство знаходиться на початковій стадії, усі свідки не встановлені та не допитані, а тому існує ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих кримінальному провадженні, у тому числі на працівників ТОВ «Рівнефасад», у якому працювали потерпілі та на директора ТОВ «Рівнефасад» ОСОБА_8 , якому також пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 272 КК України. Окрім того, слід врахувати, що четверо із потерпілих є неповнолітніми та в силу віку можуть бути чутливими до сприйняття відповідних погроз або умовлянь щодо зміни ними показань на користь підозрюваного.

При цьому слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками та потерпілими, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримують шляхом слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно шляхом допиту особи в судовому засідання (ч. 1,2 ст. 23, ст. 224 КПК України).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в поряду, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому прокурору або посилатися на них (ч. 4 ст.95 КПК України).

Отже ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при збирання доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту отримання показань судом від свідків.

Стороною обвинувачення також доводиться існування ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом вжиття заходів, спрямованих на приховування відомостей, документів, об`єктів, в яких міститься інформація, що може бути використана в якості речового доказу у кримінальному провадженні.

За таких обставин по справі, приходжу до висновку про наявність визначених ст. 177 КПК України ризиків: незаконного впливу на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то станом на момент розгляду клопотання він не знайшов свого підтвердження, оскільки із пояснень підозрюваного слідує, що на сьогодні ОСОБА_6 не залучений до виконання робіт у сфері охорони праці на об`єкті будівництва: «Нове будівництво 9-ти поверхового багатоквартирного житлового будинку по вул. Ранковій, 2б в м. Хмельницькому (коригування)». Окрім того, захисник підозрюваний пояснив про залучення ТОВ «Рівнефасад» відповідальних осіб з метою наведення ладу у сфері охорони праці у товаристві.

Аналізуючи особу підозрюваного слідчий суддя враховує, що ОСОБА_6 є раніше не судимою особою, має постійне місце проживання, одружений та утримує неповнолітню дитину, що указує на його міцні соціальні зв`язки, раніше не судимий, є інвалідом ІІІ групи.

При цьому наявність постійного місця проживання підозрюваного, міцних соціальних зв`язків за встановлених обставин не є достатньою обставиною для обрання більш м`якого запобіжного заходу, ніж домашній арешт.

Враховуючи наведені ризики, ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення та самі його обставини, визнання ОСОБА_15 вини в інкримінованому кримінальному правопорушенні, вік підозрюваного та стан його здоров`я (інвалідність ІІІ групи), наявність стійких соціальних зв`язків, те, що останній не вчиняв спроб переховатися від правоохоронних органів, наслідки у вигляді отримання п`ятьма особами тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України в їх сукупності, приходжу до висновку, що відносно підозрюваного слід обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який, на переконання слідчої судді, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Виконання вказаного запобіжного заходу контролюється правоохоронним органом, що убезпечує можливі контакти із свідками кримінального правопорушення.

У клопотанні та в судовому засіданні слідчим та прокурором не обґрунтовано того, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів, з урахуванням даних про особу підозрюваного та конкретних обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення, не зможе запобігти ризикам, визначеним в клопотанні.

Водночас, на підозрюваного необхідно покласти відповідні обов`язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

Строк домашнього арешту слід визначити в межах строку досудового розслідування та в межах строку визначеного ст.197 КПК України, а саме по 07.09.2023 року включно.

Керуючись ст.ст.110, 177, 178, 183, 196, 197 КПК України,

постановив:

Клопотання старшого слідчого в ОВС - криміналіста відділу розслідування злочинів скоєних проти життя та здоров`я особи ГУНП в Хмельницькій області ОСОБА_5 задовольнити частково.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 07 вересня 2023 року включно, запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, який полягає в забороні залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 цілодобово, з покладенням на нього обов`язку прибувати до слідчого, прокурора, суду, слідчого судді за кожною вимогою.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора у вказаному кримінальному провадженні або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора у вказаному кримінальному чи суд про зміну свого місця проживання;

- утриматись від спілкування із свідками та потерпілими у кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд за межі України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що працівники органу Національної поліції, відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України, з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань.

Ухвала діє до 07 вересня 2023 року включно.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя