Постанова

від 06.07.2023 по справі 926/5237/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. Справа №926/5237/22

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого - суддіМАТУЩАКА О.І.

суддів ПЛОТНІЦЬКОГО Б.Д.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Гулик Н.Г.

за участю представників сторін від:

апелянта: Безвенюк В.В. (адвокат);

позивача: Єфтемій Р.Ф. (адвокат, в режимі відеоконференції).

розглянувши апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» за вих.№22-05/23 від 22.05.2023 (вх.ЗАГС №01-05/1645/23 від 24.05.2023)

на рішенняГосподарського суду Чернівецької області від 25.04.2023 (повний текст 02.05.2023, суддя Дутка В.В.)

у справі№ 926/5237/22

за позовом:Фізичної особи-підприємця Ушакової Нелі Дмитрівни, м. Чернівці

до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП», м.Чернівці

про стягнення орендної плати в сумі 147678,00 грн, розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Суть спору.

У грудні 2022 року ФОП Ушакова Н.Д. звернулась до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ «ОЗЗІ КОРП» про стягнення орендної плати в сумі 147678,00 грн, розірвання договору оренди та звільнення нежитлового приміщення.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2023 позов задоволено частково. Розірвано договір оренди нерухомого майна від 25.10.2016, укладений між фізичною особою Ушаковою Н.Д та ТОВ «ОЗЗІ КОРП», посвідченого Балацьким О.О., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №4253. Зобов`язано ТОВ «ОЗЗІ КОРП» звільнити та передати ФОП Ушаковій Н.Д 93/100 ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літ.А, загальною площею 980,10 кв.м., яка розташована за адресою: проспект Незалежності, 96 а, м.Чернівці протягом трьох календарних днів з дня вступу в законну силу рішенням суду. Закрито провадження в справі в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 147 678,00 грн за відсутності предмета спору між сторонами.

Таке рішення загалом мотивовано тим, що позивач допустив істотні порушення договору оренди, наслідком чого є обґрунтована вимога про його розірвання та як наслідок, зобов`язання звільнити таке орендоване приміщення.

Рішення в частині закриття провадження у справі мотивовано тим, що позивач під час розгляду справи у суді першої інстанції сплатив заборгованість у сумі 147 678,00 грн.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу та інших учасників справи.

Відповідач ТОВ «ОЗЗІ КОРП» не погодився із прийнятим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення в частині задоволення позову та прийняти в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги зазначив наступні обставини:

- 25.10.2016 між сторонами укладено договір оренди нерухомого майна, посвідчений нотаріально та зареєстрований в реєстрі;

- пунктом 6.2. договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування орендної плати або перерахування не у повному обсязі, орендар бере зобов`язання сплатити орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент виникнення такого прострочення, від неоплаченої суми за весь період прострочення;

- пунктом 9.4 договору сторони передбачили, що цей договір може бути розірваний або може бути припинений на підставах, передбачених умовами даного договору. Відповідно до п. 9.5., пп. 9.5.1., 9.5.2. договору, цей договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, у випадках: якщо орендна плата за користування приміщеннями не сплачена на користь орендодавця за 2 календарні місяці підряд; використання приміщення, що орендується не за призначенням, вказаним у п.1.2. договору. Сторони погодили, що перелік підстав щодо дострокового розірвання договору за ініціативою орендодавця в п.9.5. договору є вичерпним;

- суд першої інстанції під час розгляду справи по суті не надав значення поліпшенню орендованого майна, яке було здійснене орендарем за фактичний час оренди на підставі пп.«з» п.2.2.1 договору, за яким відповідач зобов`язаний був проводити внутрішні будівельні роботи, які не пов`язані з втручанням у несучі конструкції без погодження з орендодавцем (позивачем) та з втручанням в несучі конструкції, але з обов`язковим погодженням з орендодавцем;

- суд першої інстанції повинен був встановити не лише початкову вартість орендованого майна на момент його прийняття відповідачем, але і його вартість на момент розірвання договору оренди і відповідно вирішити питання про наявність підстав компенсувати орендарю різницю між зазначеними показниками в частині зроблених поліпшень;

- суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки підписаним уповноваженими представниками сторін щомісячних актів наданих послуг за період з квітня 2018 року по січень 2023 року без претензій щодо розміру орендних платежів на меншу суму ніж передбачено умовами договору, адже сторони не мали на меті змінювати умови договору, а в порядку ст.601 ЦК України мали намір і можливість зарахувати зустрічні зобов`язання з недоплаченої частки орендної плати з одного боку і погашення орендарю вартості зроблених поліпшень з іншого, оскільки амортизація таких поліпшень виходить за межі дії договору оренди, а тому повернення орендованого майна на час закінчення дії договору оренди мало бути за більшою вартістю, яка була на початок оренди;

- обгрунтовуючи рішення в частині задоволення позову, суд першої інстанції покликається на п.п.9.4., 9.5., пп.9.5.1. договору, якими передбачені вичерпні підстави для розірвання договору, але застосовує п.6.2. договору (не зазначаючи його в рішенні), в якому передбачено відповідальність орендаря за несвоєчасне або перерахування не у повному розмірі орендної плати;

- незважаючи на умови договору та наявні у справі докази суд сформулював оціночне поняття істотного порушення договору через інше оціночне поняття значної міри (позбавлення сторони того, на що сторона розраховувала при укладенні договору) і застосував ч.1 ст.651 ЦК України всупереч змісту судової практики;

- на переконання відповідача в даному випадку має місце недобросовісна та суперечлива поведінка позивача, що не взято до уваги судом першої інстанції. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки (venire contra factum proprium) знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці є така поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду розумно покладається на них (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі №390/34/17).

Позивач заперечив вимоги апеляційної скарги та подав відзив на неї, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Обгрунтовуючи заперечення доводів та вимог апеляційної скарги зазначив наступне:

- безпідставними є доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не врахував вартості орендованого майна в результаті зроблених орендарем поліпшень та не врахував наміру сторін зарахувати зустрічні зобов`язання з недоплаченої відповідачем частини орендної плати з одного боку, та погашення орендарю вартості зроблених поліпшень з іншого, оскільки зазначені обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а сторони не покликались на такі обставини;

- в матеріалах справи містяться акти надання послуг за період з березня 2018 року по вересень 2022 року (включно), акти з жовтня 2022 року по січень 2023 року відсутні;

- в суді першої інстанції позивач зазначав, що йому стало відомо про наявність таких актів лише під час розгляду цієї справи в суді першої інстанції після надання відповідачем їх копій. На підписання цих актів позивач не уповноважував будь-яких осіб. При цьому, підписи в жодному з цих актів не належать позивачеві. Відтак, правильним є висновок суду, що зазначені акти не є належними і достовірними доказами;

- відповідно до розрахунку щомісячної орендної плати та довідки АТ «Державний ощадний банк України» №122.047-51/025 від 14.12.2022 про курс долара США в період з березня 2018 року по квітень 2022 року, відбувалися систематичні коливання курсу продажу долара США (як збільшення, так і зменшення) в незначному діапазоні (від 24,10 грн/дол.США до 28,62 грн/дол..США), а тому сумарне відсоткове співвідношення розміру заборгованості зі сплати орендної плати до розміру плати, яку позивач мав би отримати за цей період не складало значної величини. Тому, протягом цього часу до відповідача не були заявлені позовні вимоги, хоча заборгованість з орендної плати за період з березня 2018 року накопичувалась;

- з квітня 2022 року почався різкий щомісячний ріст курсу долара США (від 29,70 грн/дол.США на 07.04.2022 до 40,95 грн/дол..США на 10.01.2023), у зв`язку з чим щомісячна несплачена частина орендної плати стала становити суттєвий розмір, а починаючи з вересня 2022 року перевищила половину розміру орендної плати, що спростовує доводи апелянта, що несплачена частина орендної плати не завдала істотних збитків, а тому відсутнє істотне порушення умов договору;

- в постанові Верховного Суду від 20.12.2022 у справі №914/1688/21 викладено правові висновки, відповідно до яких систематична (два і більше разів) несплата орендної плати, визначеної умовами укладеного між сторонами правочину, в тому числі сплата орендної плати не у повному обсязі (часткове виконання зобов`язання), є підставою для розірвання такого договору. При цьому, сам факт систематичного порушення договору оренди щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена заборгованість в подальшому, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

14.06.2023 на електронну адресу суду надійшло клопотання від апелянта про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи та прийняти до розгляду висновок експерта № 10/02-23 від 21.04.2023 про результати проведення оціночно-будівельної експертизи за заявою ТОВ «ОЗЗІ КОРП», який не був предметом розгляду місцевого господарського суду. Обгрунтовуючи вказане клопотання апелянт зазначив, що заява директора ТОВ «ОЗЗІ КОРП» Бараника О.А. щодо проведення оціночно-будівельної експертизи була подана експерту 10.02.2023, а на момент винесення оскаржуваного рішення (25.04.2023) апелянт вже отримав вказаний висновок експерта, та не зміг подати до суду першої інстанції, оскільки справа перебувала на стадії розгляду по суті.

Розглянувши подане клопотання, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У поданому клопотанні апелянт вказує про наявність в нього зазначеного висновку експерта на момент прийняття оскаржуваного рішення та те, що він не заявляв клопотання про його приєднання до матеріалів справи в суді першої інстанції, з огляду на перебування справи на стадії розгляду по суті. Відтак, скаржник не обґрунтував неможливості подання такого доказу в суді першої інстанції попри те, що такий був наявний.

Тому, апеляційний суд не може приймати такі докази та досліджувати їх на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскільки в силу вимог п.4 ч.1 ст.42, ч.3 ст.80 ГПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. При цьому, за відсутності такого доказу на момент подання відзиву відповідач не був позбавлений можливості повідомити суд про намір звернутися до експерта за отриманням відповідного висновку з метою його подальшого приєднання до матеріалів справи, чого в даному випадку не зроблено.

Інших клопотань та заяв в порядку ст. 207 ГПК України сторонами заявлено не було.

В судове засідання з`явився представник апелянта, який надав пояснення по суті вимог апеляційної скарги та заперечень, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення скасувати.

Представник позивача взяв участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та надав пояснення по суті доводів апеляційної скарги, підтримав заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив оскаржуване рішення залишити без змін.

Колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права місцевим господарським судом, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, враховуючи наступне.

Фактичні обставини справи.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що згідно договору купівлі-продажу 93/100 ідеальних часток нерухомого майна від 05.08.2016 року, позивач є власником 93/100 ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літера А, загальною площею 980,10 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Чернівці, проспект Незалежності, 96А.

25.10.2016 Ушакова Н.Д. (орендодавець) та ТОВ «ОЗЗІ КОРП» (орендар) уклали договір оренди нерухомого майна, посвідчений Балацьким О.О., приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №4253.

Пунктом 1.1 договору сторони погодили, що орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування на умовах оренди, 93/100 ідеальних часток нежитлової будівлі, які складаються з приміщень нежитлової будівлі (бар) літ.А, загальною площею 980,10 кв.м в тому числі: на першому поверсі - торговий зал 1-1 площею 193,30 кв.м., коридор 1-2 площею 29,00 кв.м, сходова клітина 1-3 площею 4,50 м. кв., вбиральня 1-7 площею 1,00 м.кв, вбиральня 1-8 площею 1,20 кв.м., вмивальня 1-9 площею 3,20 кв.м., вбиральня 1-10 площею 2,70 кв.м, комора 1-11 площею 1,20 кв.м., кухня 1-12 площею 9,80 кв.м, мийна 1-13 площею 6,20 кв.м., гардеробна 1-14 площею 5,40 кв.м, ігровий зал 1-15 площею 82,40 кв.м., приміщення 1-16 площею 26,70 кв.м., кабінет 1-17 площею 19,30 кв.м., душова 1-18 площею 2,40 кв.м, вбиральня 1-19 площею 2,50 м.кв, коридор 1-20 площею 9,50 м.кв, кабінет 1-21 площею 10,10 кв.м, комора 1-22 площею 6,90 кв.м, комора 1-23 площею 7,70 кв.м, ел. щитова 1-24 площею 6,30 кв.м, кімната охорони 1-25 площею 10,40 кв. м., сходова клітина 1-26 площею 4,70 кв.м., вестибюль 1-27 площею 30,40 кв.м.; на II поверсі - сходова клітина 2-1 площею 12,70 кв.м, ігровий зал 2-2 площею 170,60 м.кв, службове приміщення 2-3 площею 10,70 кв.м, банкетний зал 2-4 площею 24,10 кв.м, кухня 2-5 площею 11,60 кв.м, мийна 2-6 площею 2,30 кв.м., комора 2-7 площею 1,60 м.кв, сходова клітина 2-8 площею 9,50 кв.м., службове приміщення 2-9 площею 8,10 кв.м, службове приміщення 2-10 площею 10,70 кв.м., комора 2-11 площею 8,60 м.кв, вбиральня 2-1 площею 3,40 м.кв, комора 2-13 площею 2,60 кв.м, приміщення 2-14 площею 194,90 м.кв, службове приміщення 2-15 площею 31,90 кв.м. (надалі - приміщення, об`єкт оренди), яка розташована за адресою: проспект Незалежності, 96а м. Чернівці.

Пунктом 1.2 договору визначено, що приміщення передається орендарю для розміщення закладу громадського харчування (в т.ч. але не виключно кафе швидкого харчування), літнього майданчика, офісних приміщень, тренінг-центру, банкоматів, магазину з продажу непродовольчих та продовольчих товарів, проведення виставок.

Пунктом 1.5 договору встановлено, що вартість приміщення, яке передається в оренду на дату укладення даного договору складає 7 979 483,00 грн.

Відповідно до п.9.1. договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2027.

Відповідно до п. 3.2 договору сторони договору прийшли до взаємної згоди, що початок нарахування орендної плати починається з 01.02.2017.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 20 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що еквівалентно 0,767 дол. США. Курс дол. США відносно гривні на день підписання становить 26,1 грн за 1 дол. США. У випадку зміни курсу дол. США відносно гривні орендар сплачує орендну плату в гривнях згідно курсу продажу долару США в ПАТ «Ощадбанк» на день оплати.

Відповідно до п.3.3.1. договору, під час підписання цього договору орендар сплачує орендну плату за перших два та останніх два місяці користування об`єктом оренди. Плата за оплачені місяці орендної плати підняттю (індексації) не підлягає.

Відповідно до п.3.3.2. договору, у випадку зміни мінімальної ставки орендної плати за квадратний метр, що встановлюється органами місцевого самоврядування, розмір орендної плати встановленої в п.3.3, збільшується до такого мінімального розміру.

Відповідно до п.3.10 договору, орендна плата сплачується щомісячно до 10 числа поточного місяця в гривнях.

Згідно п.3.8 договору, днем виконання обов`язку по сплаті орендної плати є день зарахування коштів на рахунок орендодавця або видача квитанцій (будь-якого іншого документу про оплату) орендодавцем.

Об`єкт оренди передано орендодавцем орендарю за актом прийому-передачі приміщень від 25.10.2016.

15.02.2018 додатковим договором про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, посвідченого Балацьким О.О. приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу, 25.10.2016 та зареєстрованого в реєстрі за №4253, сторони виклали п.3.3 статті 3 «Орендна плата та порядок розрахунків» договору у наступній редакції:

- за користування приміщенням орендар щомісячно сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 30 грн за 1 кв.м. орендованої площі, що еквівалентно 1,126 дол. США, курс долара США відносно гривні на день підписання становить 26,652 грн за 1 долар США. У випадку зміни курсу долара США відносно гривні орендар сплачує орендну плату в гривнях згідно курсу продажу долару США в ПАТ «Ощадбанк» на день оплати».

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав, що після укладення додаткового договору від 15.02.2018 про внесення змін до договору оренди відповідач щомісячно, починаючи з березня 2018 року, сплачував орендну плату за користування приміщенням в сталому розмірі 29 403,00 грн, виходячи з розрахунку 30 грн за 1 кв.м. орендованої площі, без коригування платежу в гривнях на еквівалент 1,126 дол. США згідно курсу продажу долара США в ПАТ «Ощадбанк» на день оплати, всупереч п. 3.3 договору.

У зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди в частині своєчасного та повного внесення орендної плати станом на 10.01.2023 у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в сумі 147678 грн.

Наведені обставини стали підставою для звернення з позовом про стягнення заборгованості зі сплати орендних платежів в сумі 147678,00 грн та розірвання договору без попереднього, будь-якого урегулювання спірних питань до подання позову.

Відповідач добровільно до прийняття рішення по суті спору сплатив на користь позивача 147 678,00 грн, що незаперечується сторонами.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд при винесенні оскаржуваного рішення позов задовольнив частково; розірвав договір оренди нерухомого майна, укладений між сторонами; зобов`язав відповідача звільнити та передати позивачу нерухоме майно, яке було предметом оренди згідно договору; закрив провадження у справі в частині стягнення заборгованості в сумі 147 678,00 грн за відсутності предмета спору між сторонами.

Проте, судова колегія не погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині задоволення позовних вимог, з огляду на таке.

Оцінка суду.

У частині 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною 1 ст. ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст.і 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Отже, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов`язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов`язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 291 ГК України, одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно із ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Статтею 783 ЦК України передбачено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач володіє та/або користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у володіння та/або користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов`язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Отже, виходячи із системного аналізу наведених норм господарського та цивільного законодавства, розірвання господарського договору, а в даному випадку договору оренди (найму), допускається лише за згодою сторін у випадках передбачених договором або в судовому порядку за наявності підстав, передбачених законодавством (ст.291 ГК України, ст.783 ЦК України), а також в порядку передбаченому ст.651 ЦК України, але у разі істотного порушення договору однією із сторін.

З`ясуванням обставин та матеріалів справи встановлено, що спір між сторонами виник у зв`язку із неповною щомісячною сплатою відповідачем в період з березня 2018 року по січень 2023 року орендної плати у незмінному розмірі 29403,00 грн, без урахування умов п.3.3. договору.

Аналізом здійсненого позивачем розрахунку орендної плати, доданого з метою обґрунтування заявлених позовних вимог (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог) встановлено, що оплата оренди здійснювалась відповідачем вчасно відповідно до умов договору, але у зв`язку із коливанням курсу продажу долара США відносно гривні, виходячи з умов п.3.3. договору в період з березня 2018 року по листопад 2021 року, розмір здійсненої орендної оплати перебільшував погоджений сторонами, а саме:

квітень 2018року оплачено оренду на 323 грн більше,

травень 2018 року на 268 грн більше,

червень 2018 року на 522 грн більше,

липень 2018 року на 268 грн більше,

липень 2019 року на 434 грн більше,

серпень 2019 року на 820 грн більше,

вересень 2019 року на 1317 грн більше,

жовтень 2019 року на 1482 грн більше,

листопад 2019 року на 1703 грн більше,

грудень 2019 року на 2806 грн більше,

січень 2020 року на 2420 грн більше,

лютий 2020 року на 1979 грн більше,

березень 2020 року 1924 грн більше,

жовтень 2021 року на 25 грн більше,

листопад 2021 року 323 грн більше.

З наведеного встановлено, що впродовж 15-ти окремих місяців терміну оренди відповідач здійснював оплату оренди в розмірі більшому, аніж передбачено умовами договору, яку позивач приймав без жодних зауважень.

Водночас, в інші місяці терміну оренди з березня 2018 року по січень 2023 року, оренда також оплачувалась відповідачем у розмірі 29 403,00 грн, але виходячи із умов цього ж п.3.3. договору та з огляду на зростання курсу продажу долара США відносно гривні, сплачена відповідачем щомісячна орендна плата за відповідні місяці становила менший розмір, аніж погоджений сторонами.

Отже, позовні вимоги обґрунтовані виключно здійсненням відповідачем орендної плати всупереч умов п.3.3. договору, в меншому розмірі, аніж передбачено договором, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем в сумі 147 678,00 грн.

В матеріалах справи відсутні та позивачем не надано жодні документальні докази, щодо звернення до відповідача з вимогами чи претензіями про невідповідність сплаченого розміру орендної плати умовам договору.

Апеляційним судом також встановлено, що при поданні відзиву на позовну заяву відповідач надав докази оплати в повному розмірі вищевказаної суми недоплаченої орендної плати та повідомив, що директор ТОВ «ОЗЗІ КОРП» Баранник О.А., допустив помилку при розрахунку орендної плати, внаслідок чого орендна плата здійснювалась у сталому розмірі 29 403,00 грн, виходячи з розрахунку 30 грн за 1 кв.м. орендованої площі, без коригування платежу на еквівалент 1,126 дол.США згідно курсу продажу дол.США на день оплати відповідно до п.3.3. договору. У зв`язку з цим, відповідно до рішення загальних зборів учасників ТОВ «ОЗЗІ КОРП», оформленим протоколом №06/02/23-1 від 06.02.2023, директору ТОВ «ОЗЗІ КОРП» Бараннику О.А. оголошено догану.

Наведене підтверджується письмовими пояснення директора ТОВ «ОЗЗІ КОРП» Баранника О.А. від 06.02.2023, платіжними інструкціями №818 від 07.02.2023 на суму 60 539,59 грн, №814 від 08.02.2023 на суму131 889 грн, протоколом №06/02/23-1 від 06.02.2023 загальних зборів учасників ТОВ «ОЗЗІ КОРП».

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про закриття провадження в частині позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 147 678,00 грн за відсутності предмета спору між сторонами.

Проте, аналізуючи наведені обставини справи в сукупності та з огляду на приписи ст.ст. 188, 291 ГК України та ст.783 ЦК України судова колегія вважає, що у даному випадку відсутні передбачені як господарським, так і цивільним законодавством підстави для розірвання договору оренди внаслідок неістотності і неумисності таких допущених відповідачем порушень.

Більше того, сторони в договорі узгодили випадки дострокового розірвання договору за ініціативою орендодавця. Пунктом 9.5. договору передбачено виключний перелік підстав, за яких договір може бути достроково розірваний за ініціативою орендодавця, а саме: якщо орендна плата за користування приміщеннями не сплачена на користь орендодавця за 2 календарні місяці підряд; використання приміщення, що орендується не за призначенням, вказаним у п.1.2. договору. Наведені підстави розірвання договору відсутні у даній справі, що виключає підстави їх застосування до спірних правовідносин, оскільки в даному випадку оплата оренди у даному випадку здійснювалась, проте, як в більшому, так і в меншому розмірі.

Водночас, для застосування норми ст.651 ЦК України з метою дострокового розірвання договору суд повинен встановити таке порушення умов договору, яке має істотний характер з огляду на завдану шкоду, що позбавляє іншу сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору, в сукупності з усіма обставинами спірних правовідносин.

Як зазначено вище та не заперечується позивачем, він не звертався то відповідача з вимогами та/або листами щодо здійснення орендної плати в окремі місяці оренди в розмірі меншому, аніж передбачено у п.3.3. договору.

В той же час, відповідач після звернення позивача з позовом у даній справі, одночасно із наданням відзиву на позовну заяву повністю сплатив заборгованість заявлену позивачем та повідомив, що така заборгованість виникла внаслідок допущеної директором відповідача помилки при обчисленні орендної плати.

Відповідно до розрахунку наданого позивачем, як встановлено вище за 15 місяців оренди відповідач здійснював орендну плату в більшому розмірі, ніж передбачено умовами договору, яку позивач приймав без зауважень, що не взято до уваги місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення.

Наведеним, спростовуються висновки суду першої інстанції, що в порушення істотної умови договору відповідач систематично та довготривало не здійснював сплату орендних платежів своєчасно та у повному розмірі, оскільки судом першої інстанції не надано оцінки обставинам, за яких мала місце сплата оренди в розмірі відмінному від умов договору, в більшому чи меншому.

Невідповідність визначення розміру орендної плати та її неправильна оплата в подальшому, відповідно до матеріалів та дійсних обставин справи відбулась внаслідок помилки, що виключає склад цивільного правопорушення, оскільки відсутній умисел на вчинення такої деліктної поведінки (суб`єктивна сторона) з метою завдання шкоди позивачу, адже відповідач здійснював орендну плату також і в більшому розмірі, ніж передбачений договором, а при виявленні такої невідповідності (після звернення позивача до суду) при поданні відзиву на позов погасив наявну заборгованість, надав документальні пояснення щодо причини виникнення такої заборгованості та вжив відповідні заходи дисциплінарного характеру до відповідальної посадової особи. За будь-яких обставин, позивачем не подано будь-яких доказів, що порушення допущено не внаслідок помилки.

Також, матеріалами справи підтверджується, що загальний розмір здійсненої відповідачем орендної плати на користь позивача (відповідно до заяви про збільшення позовних вимог) становив 1 736 541,00 грн, натомість розмір недоплати 147 678,00 грн, що у відсотковому співвідношенні становив 7,84 % від загального розміру орендної плати, яку відповідач повинен був сплатити (1 884 219,00 грн), що спростовує наявність у спірних правовідносинах істотного порушення умов договору та виключає підстави застосування приписів ст.651 ЦК України, оскільки внаслідок помилки відповідача, у визначені розміру орендної плати за спірний період мала місце також оплата оренди за 15 місяців у більшому розмірі, що встановлено вище та підтверджує добросовісність поведінки відповідача, спрямованої на збереження договірних відносин та дотримання умов договору.

Аналізуючи доводи та заперечення сторін з огляду на наявні в матеріалах справи акти наданих послуг та довіреність, видану позивачем на ім`я трьох окремих фізичних осіб для вчинення дій, передбачених цією довіреністю, судова колегія вважає, що такі не спростовують фактичних та вищеописаних обставин справи щодо відсутності умислу відповідача на порушення умов договору, оскільки таке порушення було усунено (заборгованість оплачена) з моменту, коли відповідач дізнався про таку обставину, відсутність істотного порушення відповідачем умов цього ж договору, виходячи з дійсних обставин справи, а відповідно і відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання договору та звільнення нерухомого майна, яке є предметом цього договору оренди.

Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (аналогічні висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18).

17.10.2019 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву ст. 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (таких правових висновків дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими та помилковими висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору та звільнення нерухомого майна, яке є предметом цього договору оренди, оскільки не відповідають дійсним обставина справи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи

Згідно із п.1 ст.76 ГПК України, суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 ч.1 ст. 277 ГПК Україн, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, судова колегія Західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2023 у справі №926/5237/22 в частині задоволення позову належить скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати.

Відповідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, враховуючи те, що рішення суду першої інстанції скасовано, судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді належить стягнути з позивача.

Керуючись ст.ст. 11, 13, 74, 129, 269, 270, 275, 277, 281- 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» задоволити.

2. Рішення Господарського суду Чернівецької області від 25.04.2023 у справі №926/5237/22 в частині задоволення позову скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Ушакової Нелі Дмитрівни ( АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЗЗІ КОРП» (58000, м.Чернівці, вул.Університетська, 7А; код ЄДРПОУ: 40711225) судовий збір за розгляд справи в апеляційній інстанції в розмірі 7 443,00 грн.

4. Доручити Господарському суду Чернівецької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до Верховного Суду.

Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 11.06.2023.

Головуючий (суддя-доповідач) О.І. МАТУЩАК

Б.Д. ПЛОТНІЦЬКИЙ

О.С. СКРИПЧУК