Постанова

від 07.07.2023 по справі 910/216/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" липня 2023 р. Справа№ 910/216/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Чорногуза М.Г.

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Реконструкція"

на рішення

Господарського суду м. Києва

від 30.09.2022

у справі № 910/216/22 ( суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест"

про стягнення 65 359, 10 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" стягнення 65 359, 10 грн., з яких: 55 159, 61 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення, 6 999, 36 грн. інфляційних втрат, 3 200, 13 грн. 3% річних. Також позивач просить суд стягнути 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг з централізованого опалення в частині наданих послуг з централізованого опалення за період з жовтня 2018 по 01.11.2021р. квартири 193 у будинку 17-А, розташованому на Харківському шосе в місті Києві, загальною площею 97,71 кв.м. у зв`язку із чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 55 159,61 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3 200,13 грн. та інфляційних у розмірі 6 999,36 грн.

Обов`язок оплати послуг обґрунтовується з посиланням на правову позицію Верховного Суду України від 30.10.2013 справа № 6-59цс13 та від 15.03.2018 справа № 401/710/15-ц.

Короткий зміст оскаржуваного рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі № 910/216/22 у задоволенні позову відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, позивачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що позивачем надавались будь-які послуги відповідачу, а отже доводи ТОВ «Євро-реконструкція» про наявність у ТОВ «Колосс-Інвест» грошових зобов`язань у розмірі 55 159,61 грн. є необґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2022 у справі № 910/216/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що позивачем на підтвердження факту надання послуг з централізованого опалення будинку № 17-А по вул. Харківське шосе в м. Києві було додано до позовної заяви довідку про підключення та відключення зазначеного житлового будинку у зв`язку із початком та закінченням опалювальних сезонів за період 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018,2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 роки. Зазначена довідка підписана теплопостачальною організацією (ТОВ Євро - реконструкція» та балансоутримувачем будинку (ОСББ «Стародарницький»).

Апелянт зазначає, що згідно доданої до позовної заяви Інформації з Держаного реєстру нерухомого майна, відповідач є власником квартири 193 по вул. Харківське шосе, 17-А в місті Києві, а відповідно споживачем послуг позивача, який надає послуги з централізованого опалення всього будинку, в якому знаходиться квартира відповідача. Апелянт зазначає, що відповідач повинен сплатити позивачу заборгованість за надані послуги, оскільки претензій щодо отриманих послуг від відповідача на адресу позивача не надходило, претензій щодо якості отриманих послуг або відмови від отриманих послуг також не надходило.

Апелянт просить суд апеляційної інстанції задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2018 по 01.11.2021р. квартири 193 у будинку 17-А розташованому на Харківському шосе в місті Києві, загальною площею 97,71 кв.м. у розмірі 55 159,61 грн., а також просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 200,13 грн. та інфляційні у розмірі 6 999,36 грн.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надіслав, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01.06.2012 № 198 (переоформлене рішенням від 21.06.2016 № 1159) Товариству надано ліцензію на постачання теплової енергії.

Як встановлено матеріалами справи, позивач, в обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі вказаної ліцензії Товариство з 01.07.2014 здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку № 17-А по вул. Харківське шосе у м. Києві.

Відповідно до довідки про підключення та відключення вищезазначеного житлового будинку у зв`язку із початком та закінченням опалювальних сезонів за період 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018,2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 роки. Зазначена довідка підписана теплопостачальною організацією (ТОВ Євро - реконструкція» та балансоутримувачем будинку (ОСББ «Стародарницький»).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Товариство з обмеженою відповідальністю «Колосс - Інвест» є власником квартири 193, загальною площею 97, 71 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, Харківське шосе, 17-А.

Позивачем у газеті Хрещатик від 23.07.2014 №103(4503) розміщено повідомлення про те, що з 01.07.2014 Товариство є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та буде укладати договори з кожним споживачем зазначених комунальних послуг на території Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

Водночас, сторонами не було укладено договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень.

Позивач у позовній заяві посилався на те, що у період з жовтня 2018 року по 01 листопада 2021 року включно надав відповідачу послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання квартири 193 у будинку 17-А по вул. Харківське шоссе, площею 97,71 кв.м. Проте, незважаючи на відсутність зі сторони відповідача претензій щодо якості отриманих послуг та повідомлень про відмову від їх отримання, вартість вказаних послуг відповідач не сплатив.

Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить суд апеляційної інстанції задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з жовтня 2018 по 01.11.2021р. квартири 193 у будинку 17-А розташованому на Харківському шосе в місті Києві, загальною площею 97,71 кв.м. у розмірі 55 159,61 грн., а також стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 3 200,13 грн. та інфляційні у розмірі 6 999,36 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце. Проте, надання зворотної сили в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що споживачем житлово-комунальних послуг є фізична чи юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Як визначено в ст. 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-1V (діяв до 01.05.2019 року) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно па договірних засадах.

Відповідно до ч. 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 року № 1875-1V (діяв до 01.05.2019 року) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання).

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

23.07.2014 у газеті Хрещатик (№ 103(4503)) Позивачем було розміщено відповідне повідомлення, із пропозицією укладення договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води шляхом звернення споживачів до підрозділів теплопостачальної організації із зазначенням відповідної адреси. Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води опубліковано в офіційному віснику Київської міської Ради - газеті «Хрещатик» 06.08.2014 року (№ 11 1(4511)).

Відповідно до ч. 2 ст. 641 ЦК України, реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням укласти договір (оферту), якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях, отже відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її приєднання (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в нтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Конституцією України передбачено, що власність зобов`язує (ч.3 ст. 13).

Відповідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, не зважаючи на те, що відповідач упродовж певного періоду споживає послуги без укладеного з позивачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, відповідач зобов`язаний оплатити позивачу спожиті послуги з централізованого опалення у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, відповідно до вимог чинного законодавства, споживач (відповідач) зобов`язаний оплатити надані позивачем послуги, якщо відповідач фактично користувався ними. Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача (відповідачів) від оплати послугу повному обсязі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 15.03.2018р. у справі № 401/710/15-ц, Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі № 6-59цс13.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем у період з жовтня 2018 по 01 листопада 2021 включно було надано відповідачу за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 17-А,кв. 193 послуги з централізованого опалення, що підтверджується довідкою підключення та відключення зазначеного житлового будинку у зв`язку із початком та закінченням опалювальних сезонів за період 2014-2015, 2015-2016, 2016-2017, 2017-2018,2018-2019, 2019-2020, 2020-2021 роки. Зазначена довідка підписана теплопостачальною організацією (ТОВ Євро - реконструкція» та балансоутримувачем будинку (ОСББ «Стародарницький» а.с.8).

Факт відсутності договору сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19, від 11.04.2018 у справі № 904/2238/17 та від 16.10.2018 у справі № 904/7377/17.

Частиною 1 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"( в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 1 статті 9 зазначеного Закону, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Положеннями частини 2 статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду, згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до частини 1 статті 10 зазначеного закону у чинній редакції, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення регулюються Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630 (далі - Правила), чинними протягом усього спірного у даній справі періоду.

Згідно з пунктом 18 Правил розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Відповідно до пункту 12 Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Оскільки факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, судова колегія приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 55159, 61 грн. основного боргу є обґрунтованими.

Також позивач просить суд у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань, позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у загальній сумі 3200,13 грн. та втрат від інфляції у розмірі6999, 36 грн., нарахованих на відповідні суми заборгованості за кожен місяць надання спірних послуг окремо за період з дати виникнення боргу до 31.10.2021.

Відповідно до вимог частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок трьох процентів річних та інфляційних втрат приходить до висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3200,13 грн. та 6999, 36 грн. інфляційних втрат є повністю обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми матеріального права, крім того неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, а тому апеляційні скарги підлягають задоволенню, а рішення суду скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Судові витрати.

У відповідності до ст. 129 ГПК України слід здійснити перерозподіл судових витрат по сплаті судового збору, а саме покласти судові витрати на відповідача.

Керуючись статтями 129, 269, 270 пунктом 2 частини 1 статті 275, статтями 277, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарськийсуд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро - Реконструкція" на рішення Господарського суду м.Києва від 30.09.2022 у справі № 910/216/22 задовольнити.

Рішення Господарського суду м. Києва від 30.09.2022 у справі № 910/216/22 скасувати.

Постановити нове рішення.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс-Інвест" (04060, вул. Ризька, 73-Б, м. Київ, код ЄДРПОУ 37615626) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро-реконструкція" (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, код ЄДРПОУ 37739041) 55 159, 61 грн. заборгованості за послуги з централізованого опалення, 6 999, 36 грн. інфляційних втрат, 3 200, 13 грн. 3% річних, 2 270 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позову, 3405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Видати наказ.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 910/216/22 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Г. Чорногуз