Постанова

від 11.07.2023 по справі 908/1302/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023 року м. Дніпро Справа № 908/1302/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)

суддів: Коваль Л.А., Мороза В.Ф.

при секретарі судового засідання: Грачові А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

на ухвалу Господарського суду Запорізької області (суддя Мірошниченко М.В.) від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23

за позовом заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (69035, м. Запоріжжя, вул. Якова Новицького, буд. 5)

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, -

позивача - Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 206, ідентифікаційний код 04053915)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю 7 днів Запоріжжя (69037, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 202, ідентифікаційний код 41050896)

про стягнення 1662405,38 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23 заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погодившись з вказаною ухвалою до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся керівник Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23 та ухвалити нове рішення, яким заяву про забезпечення позову задовольнити та вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача: готель, літ. А-5, гараж літ. Б-1, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1359290423101, номер запису про право власності 22471842, яке належить відповідачу на праві власності.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема вказує, що суд першої інстанції не врахував того, що відповідач має велику заборгованість перед позивачем та не має іншого майна, а вартість майна, на яке прокурор просить накласти арешт не перевищує суми боргу, тобто заходи до забезпечення позову є співмірними з предметом позову. У разі ж не вжиття заходів до забезпечення позову це може призвести до ускладнення чи неможливості виконання судового рішення та неможливості захисту порушених прав позивача.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.06.2023р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 11.07.2023р., учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

У судовому засіданні представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не подали відзивів на апеляційну скаргу, про час та місце судового засідання повідомлені апеляційним судом належним чином.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання апеляційним судом не визнавалася обов`язковою, а їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу по суті у відсутності представників сторін.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, до Господарського суду Запорізької області звернувся заступник керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю 7 днів Запоріжжя про стягнення доходу, отриманого від безпідставно набутого майна, за період з 17.02.2021 по 11.03.2022 в розмірі 1662405,38 грн. за використання без договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:008:0047 площею 1,0129 га, розташованої по пр. Соборному, 202, м. Запоріжжя.

Позов заявлено на підставі ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України Про прокуратуру, ст. ст. 377, 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, ст. ст. 93, 96, 120, 122, 125, 206 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України Про оренду землі, ст. ст. 2, 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст. 64 Бюджетного кодексу України, ст. 14 Податкового кодексу України, ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Разом із позовом прокурором подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача: готель, літ. А-5, гараж літ. Б-1, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 202, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1359290423101, номер запису про право власності 22471842, яке належить відповідачу на праві власності.

В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор вказав, що в даній справі між сторонами існує спір щодо існування у відповідача обов`язку сплатити орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору оренди в сумі 1662405,38 грн. Прокурор вважає, що відповідач діє недобросовісно та ухиляється від виконання обов`язків щодо сплати коштів за використання земельної ділянки. Можливість виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язана з наявністю у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості або майна, вартість якого еквівалентна такій сумі. Як вказує прокурор, вартість майна, на яке прокурор просить накласти арешт, становить 1278991,55 грн. Відтак, у випадку задоволення позовних вимог позивач матиме змогу отримати задоволення за рахунок зазначеного нерухомого майна. На думку прокурора, обраний вид забезпечення позову відповідає принципу збалансованості інтересів сторін та не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним. Також прокурор посилається на поширені факти відчуження відповідачами належного їм нерухомого майна під час слухання справ про стягнення з них коштів за позовами прокурора.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23 заяву заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову залишено без задоволення.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2023 року про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини (пункти 1, 2, 4, 10 ч. 1 ст. 137 ГПК України).

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

Колегія суддів також враховує, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України).

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованою для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з кредитором, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення боржника від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, як у даному випадку, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Таким чином, аналіз положень статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України вказує на те, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Втім, прокурором не наведено конкретних обставин та не долучено до заяви про забезпечення позову будь-яких доказів на підтвердження того, що відповідачем вчиняються дії спрямовані на ухилення від майбутнього виконання рішення суду, а невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Таким чином, як вірно вказано судом першої інстанції, заявником не підтверджена наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує застосування певного виду забезпечення позову, а лише зазначено, що звернення до суду із заявою про забезпечення позову обумовлене необхідністю попередження (недопущення) вчинення дій, які імовірно можуть призвести до позбавлення позивача можливості одержання коштів, а заходи забезпечення позову застосовуються судом, як гарантія реального виконання рішення суду, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача.

Проте, враховуючи те, що вказані обставини не підтверджені належними доказами, останні мають характер необґрунтованого припущення.

Крім цього, предметом позову є стягнення з відповідача грошових коштів у сумі 1 662 405,38 грн., а прокурор просить накласти арешт на окреме індивідуально визначене майно відповідача, яке не належить до предмета спору.

Не подано прокурором і доказів відсутності або недостатності у відповідача коштів для стягнення спірної заборгованості в разі задоволення позову, а також доказів на підтвердження вартості спірного майна на час подання заяви про забезпечення позову.

Натомість, накладення арешту на нерухоме майно відповідача, яке становить будівлю готелю, не лише перешкоджає у реалізації відповідачем свого права власності на нерухоме майно, обгрунтованість обмеження, якого прокурором не доведена, а і унеможливлює здійснення останнім своєї господарської діяльності, адже відповідно до ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам.

Колегія суддів також враховує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову у зв`язку з поданням відповідної заяви на будь-якій стадії розгляду справи, обґрунтованість позову не досліджується, так як питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

За наведених обставин місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви прокурора про вжиття заходів до забезпечення позову.

Отже, доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують обгрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржувана ухвала господарського суду відповідає чинному законодавству, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у даній справі відсутні.

Враховуючи, що судом апеляційної інстанції не здійснюється розгляд справи по суті спору, розподіл судових витрат пов`язаних зі сплатою апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги має бути здійснений судом першої інстанції у відповідності до ст. 129 ГПК України за наслідками вирішення спору.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 136, 137, 269, 270, 275-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Запорізької області від 21.04.2023р. у справі № 908/1302/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Повна постанова складена та підписана 12.07.2023 року.

Головуючий суддя А.Є. Чередко

Суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз