Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/5191/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/5191/23Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Навчального закладу "Дарницька автомобільна школа Товариства сприяння обороні України", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Буриліної Анни Федорівни, м. Київ

про стягнення 558 054,32 грн,

ВСТАНОВИВ:

04.04.2023 року Навчальний заклад "Дарницька автомобільна школа Товариства сприяння обороні України" (позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Буриліної Анни Федорівни (відповідач) суми заборгованості в розмірі 524 815,23 грн та суми пені в розмірі 33 239,09 грн у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Договору оренди нежитлового приміщення №01072001 від 01.07.2020 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.04.2023 року, матеріали справи №910/5191/23 передано на розгляд судді Морозову С.М.

Ухвалою від 12.04.2023 року позовну заяву Навчального закладу "Дарницька автомобільна школа Товариства сприяння обороні України" було залишено без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

01.05.2023 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами та запропоновано сторонам у встановлені судом строки подати відповідні заяви по суті.

З метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань направлялась ухвала суду від 12.05.2023 року.

Відповідач, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0105494420291 отримав ухвалу суду від 12.05.2023 про відкриття провадження у справі 24.05.2023.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 4 ст. 116 Господарського процесуального кодексу України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі (ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України).

Тобто, з урахуванням викладених норм та дати отримання ухвали суду відповідачем, строк для подачі останнім відзиву на позовну заяву встановлено судом до 08.06.2023 року (включно).

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач, у встановлений судом строк, не скористався.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень ст. 165 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи та у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву до суду не подав, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2020 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди нежитлового приміщення №01072001 (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець зобов`язується передати орендареві в строкове платне користування нежитлове приміщення (далі - приміщення), а орендар зобов`язується прийняти приміщеня, своєчасно сплачувати орендну плату та післшя припинення цього Договору повернути приміщення орендодавцеві в належному стані.

Відповідно до п. 1.3. Договору приміщення розташоване за адресою: м. Київ, вул. Бориспільська, 26Б, а саме кімнати №201-216 під влаштування відомсчого міні-готелю з повним комплектом обладнання згідно з Актом прийому-передачі та майна відповідно товарно-матеріальних цінностей та не житлового приміщення на першому поверсі лабораторного корпусу.

Загальна площа приміщення складає 420 кв.м. (міні-готель кімнаи 201-216) та 12 кв.м. (не житлове приміщення на першому поверсі лабораторного корпусу). (п. 1.4. Договору).

Загальна місячна сума орендної плати згідно Договору становить 73 080,00 грн. (п. 4.1. Договору).

Орендар зобов`язаний щомісячно, не пізніше 5 банківських днів розрахункового місяця, сплачувати орендодавцю плату за оренду примиіщення шляхом перерахування її на поточний рахунок орендодавця. (п. 4.3. Договору).

Договір оренди припиняється по закінченню строку його дії, достроково за вимогою однією з сторін, за взаємною згодою сторін, а також в інших випадках, передбачених цим Договором. (пункт 8.1. Договору).

Додатковою угодою №2 від 01.09.2020 року сторони встановили, що загальна місячна сума орендної плати згідно Договору становить 57 780,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 01.11.2020 року сторони встановили, що загальна місячна сума орендної плати згідно Договору становить 56 100,00 грн.

Додатковою угодою №5 від 01.08.2021 року сторони встановили, що загальна місячна сума скдадається з гарантованого платежа, орендної плати та комунальних платежів.

Додатковою угодою №6 від 16.12.2021 року сторони дійшли згоди розірвати Договір з 16.12.2021 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди №6 від 16.12.2021 року визначено, що розірвання договору не звільняє орендаря від погашення заборгованості, яка виникла під час дії договору.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати в розмірі 524 815,23 грн, а саме, за наступними рахунками на оплату:

- №29 від 01.02.2021 року (за оренду за лютий 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 32 400,00 грн) (Акт №46 від 28.02.2021 року);

- №70 від 01.03.2021 року (за оренду за березень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 16 150,00 грн) (Акт №85 від 01.04.2021 року);

- №146 від 29.04.2021 року (за оренду за травень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №158 від 31.05.2021 року);

- №172 від 01.06.2021 року (за оренду за червень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №195 від 30.06.2021 року);

- №226 від 01.07.2021 року (за оренду за липень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №224 від 31.07.2021 року);

- №298 від 01.08.2021 року (за оренду за серпень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №296 від 31.08.2021 року);

- №316 від 01.09.2021 року (за оренду за вересень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №338 від 30.09.2021 року);

- №356 від 01.10.2021 року (за оренду за жовтень 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №366 від 31.10.2021 року);

- №397 від 01.11.2021 року (за оренду за листопад 2021 року) на суму в розмірі 44 550,00 грн (борг в розмірі 44 550,00 грн) (Акт №406 від 30.11.2021 року);

- №447 від 16.12.2021 року (за оренду за грудень з 01 по 16 число 2021 року) на суму в розмірі 22 993,55 грн (борг в розмірі 22 993,55 грн) (Акт №429 від 16.12.2021 року);

- №54 від 11.02.2021 року (відшкодування комунальних витрат за лютий 2021 року) на суму в розмірі 18 117,12 грн (борг в розмірі 18 117,12 грн) (Акт №66 від 28.02.2021 року);

- №114 від 12.03.2021 року (відшкодування комунальних витрат за березень 2021 року) на суму в розмірі 17 818,99 грн (борг в розмірі 17 818,99 грн) (Акт №104 від 01.04.2021 року);

- №132 від 08.04.2021 року (відшкодування комунальних витрат за квітень 2021 року) на суму в розмірі 12 412,18 грн (борг в розмірі 12 412,18 грн) (Акт №136 від 30.04.2021 року);

- №191 від 25.05.2021 року (відшкодування комунальних витрат за травень 2021 року) на суму в розмірі 6 594,36 грн (борг в розмірі 6 594,36 грн) (Акт №177 від 31.05.2021 року);

- №207 від 09.06.2021 року (відшкодування комунальних витрат за червень 2021 року) на суму в розмірі 5 637,92 грн (борг в розмірі 5 637,92 грн) (Акт №213 від 30.06.2021 року);

- №244 від 05.07.2021 року (відшкодування комунальних витрат за липень 2021 року) на суму в розмірі 5 611,06 грн (борг в розмірі 5 611,06 грн) (Акт №231 від 31.07.2021 року);

- №283 від 05.08.2021 року (відшкодування комунальних витрат за серпень 2021 року) на суму в розмірі 7 179,50 грн (борг в розмірі 7 179,50 грн) (Акт №271 від 31.08.2021 року);

- №329 від 24.09.2021 року (відшкодування комунальних витрат за вересень 2021 року) на суму в розмірі 9 258,75 грн (борг в розмірі 9 258,75 грн) (Акт №309 від 30.09.2021 року);

- №370 від 26.10.2021 року (відшкодування комунальних витрат за жовтень 2021 року) на суму в розмірі 18 946,29 грн (борг в розмірі 18 946,29 грн) (Акт №373 від 31.10.2021 року);

- №416 від 26.11.2021 року (відшкодування комунальних витрат за листопад 2021 року) на суму в розмірі 31 523,76 грн (борг в розмірі 31 523,76 грн) (Акт №415 від 30.11.2021 року);

- №448 від 16.12.2021 року (відшкодування комунальних витрат з 01.12.2021 року по 16.12.2021 року) на суму в розмірі 8 321,75 грн (борг в розмірі 8 321,75 грн) (Акт №430 від 16.12.2021 року).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 33 239,09 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами Договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до положень стст 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як встановлено судом вище, згідно Договору відповідач є орендарем нежитлових приміщень зазначеного в Договорі.

З матеріалів справи вбачається, що за надані позивачем орендні послуги відповідач у повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість з орендної плати та комунальних платежів в розмірі 524 815,23 грн.

Відповідно до п. 4.3. Договору орендар зобов`язаний щомісячно, не пізніше 5 банківських днів розрахункового місяця, сплачувати орендодавцю плату за оренду примиіщення шляхом перерахування її на поточний рахунок орендодавця.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунки відповідачем, за умовами Договору, в повному обсязі, з позивачем, не проведено.

Отже, Суд зазначає, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за Договором по сплаті орендної плати та інших платежів (відшкодування комунальних платежів) підтверджується матеріалами справи на суму в розмірі 524 815,23 грн, що відповідачем належними доказами не спростовано і не оспорено.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як вже зазначалось вище, пунктом 4.2. Договору сторони чітко визначили строки сплати орендних та інших платежів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, суд зазначає, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору не здійснив сплату по орендній платі та комунальним платежам за вказаний вище період, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в розмірі 524 815,23 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму пені у розмірі 33 239,09 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку по перерахуванню коштів в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 7.1.1. Договору в разі несвоєчаної сплати орендних платекжів і комунальних платежів орендарп сплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу.

Необхідно зазначити, що такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір передбачено ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 ГК України.

Правовий аналіз вказаного, що також викладено у рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013, дає підставу стверджувати, що за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань може бути застосовано як штраф так і пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

В той же час згідно з нормою ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом перевірено наведений у матеріалах справи розрахунок суми пені визнано його обґрунтованим та таким, що відповідає зазначеним вище нормам, а тому до стягнення з відповідача підлягає сума пені в розмірі 33 239,09 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростовано, водночас позивачем не доведено суду наявності правових підстав для покладення на відповідача відповідальності за неналежне виконання умов Договору у вигляді санкцій понад суми, визнані судом обґрунтованими.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено часткову обґрунтованість заявленого позову, а тому, до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості в розмірі 524 815,23 грн та сума пені в розмірі 33 239,09 грн.

Судовий збір, у розмірі 8 370,82 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Буриліної Анни Федорівни (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) на користь Навчального закладу «Дарницька автомобільна школа Товариства сприяння обороні України» (ідентифікаційний код 02725724, місцезнаходження: 02093, м. Київ, бул. Бориспільська, буд. 26-Б) суму заборгованості в розмірі 524 815,23 грн (п`ятсот двадцять чотири тисячі вісімсот п`ятнадцять гривень 23 копійки), суму пені в розмірі 33 239,09 грн (тридцять три тисячі двісті тридцять дев`ять гривень 09 копійок) та суму судового збору в розмірі 8 370,82 грн (вісім тисяч триста сімдесят гривень 82 копійки).

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С. МОРОЗОВ