Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/3019/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.07.2023Справа № 910/3019/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Силки Андрія Миколайовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС"

про стягнення 103 887,09 грн.

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Силка Андрій Миколайович звернувся із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС" про стягнення заборгованості у сумі 103 887, 09 грн., з яких: 88 165, 00 грн. - основна заборгованість, 13 768, 23 грн. - пені, 1 953, 86 грн. - інфляційних втрат за договором (заявкою) про виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 11.10.2022 року.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 02.03.2023 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надав строк для реалізації сторонами процесуальних прав.

20.03.2023 засобами електронної пошти та 28.03.2023 поштовим зв`язком позивач подав заяву про понесенні ним витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 грн.

23.03.2023 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що договір у формі заявки про виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та по території інших держав від 11.10.2022 не може вважатися укладеним. Зазначав, що акт приймання-передачі наданих послуг на транспортне обслуговування № 80-22 від 26.10.2022 не відповідає встановленим законом вимогам. Також вказав, що він на виконання заявки № 000085737 від 13.10.2022 здійснив перевезення вантажу але між сторонами не підписаний акт виконаних робіт, оскільки позивач спричинив йому збитки, що підтверджується відміткою на CMR № 196052 від 14.10.2022. Крім того, зазначив, що йому не відомо про направлення на його адресу акта приймання-передачі наданих послуг № 163-21 від 26.08.2021 та рахунку фактури № 163-21 від 26.08.2021.

30.03.2023 поштовим зв`язком та 31.03.2023 засобами електронної пошти позивач подав суду відповідь на відзив, в якій проти викладених відповідачем у відзиві обставинах заперечував.

Заперечення на відповідь на відзив відповідачем не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Звертаючись до суду з даним позовом позивач у позовній заяві зазначив, що між ним та відповідачем укладено договір (заявку) від 11.10.2022 про виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом, яке було здійснено 26.10.2022, проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати за перевезення вантажу не виконав.

Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по оплаті отриманого товару склала 88 165 грн. (еквівалент 2 400 дол. США на дату розвантаження).

Як встановлено матеріалами справи та згідно з наданих позивачем заявки від 11.10.2022 та відповідачем заявки № 000085737 від 13.10.2022, зміст яких збігається між стобою, сторони погодили перевезення вантажу за маршрутом Gebze (Туреччина) - Білогородка (Україна), державні номери транспортних засобів №№ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , митне оформлення - м. Київ, вартість перевезення 2 400 дол. США на дату розвантаження. Державні номери транспортних засобів №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2 .

14.10.2022 була оформлена міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 196052.

Відповідно до CMR № 196052, позивачем було доставлений від відправника Coster Aerosol Valf San.A.S., Gebze (Туреччина) одержувачу SC Johson LTD обумовлений сторонами вантажу, про що свідчить відмітка вантажоотримувача у графі 24 накладної про отримання товару, в якій він зазначив: «авто без пломби, при вигрузці виявлена завалена палета скло 310871, є багато пошкоджених коробів, акт відправлено на замовника СК Джонсон».

Заперечуючи проти позову відповідач вказав, що договір у формі заявки про виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України та по території інших держав від 11.10.2022 не може вважатися укладеним. Зазначав, що акт приймання-передачі наданих послуг на транспортне обслуговування № 80-22 від 26.10.2022 не відповідає встановленим законом вимогам. Також вказав, що на виконання заявки № 000085737 від 13.10.2022 здійснили перевезення вантажу, але між сторонами не підписаний акт виконаних робіт, оскільки позивач спричинив йому збитки, що підтверджується відміткою на CMR № 196052 від 14.10.2022. Крім того, зазначив, що йому не відомо про направлення на його адресу акта приймання-передачі наданих послуг № 163-21 від 26.08.2021 та рахунку фактури № 163-21 від 26.08.2021.

Таким чином між сторонами у справі склалися відносини з приводу міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 909 ЦК України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Враховуючи складення міжнародної товарно-транспортної накладної CMR № 196052, а також визнання відповідачем надання йому позивачем послуг з перевезення вантажу, вартість яких становить 88 165 грн., договір перевезення вантажу вважається укладеним.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно положень ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно змісту наданих позивачем заявки від 11.10.2022 та відповідачем заявки № 000085737 від 13.10.2022 оплати за надані послуги з перевезення вантажу здійснюється після отримання документів.

Позивач як на доказ відправки документів відповідачу посилається на фіскальний чек № 3000432579 від 02.11.2022 та роздруківки з офіційного сайту Укрпошти про вручення поштового відправлення № 4550001822300.

Проте, із поданих доказів не можливо встановити, що саме було відправлено на адресу відповідача, тому суд не приймає вищевказані документи як належний доказ направлення відповідачу необхідних документів для оплати наданих послуг.

При цьому, оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Обмеження заявників у праві на судовий захист шляхом відмови у задоволенні позову за відсутності доказів попереднього їх звернення до замовника з вимогами, оформленими в інший спосіб, ніж позов (відмінними від нього), фактично буде призводити до порушення принципів верховенства права, доступності судового захисту, суперечити положенням частини другої статті 124 Конституції України та позиції Конституційного Суду України в Рішенні від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), згідно з якою вирішення правових спорів у межах досудових процедур є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту.

Всупереч ст. 74 ГПК України доказів оплати за надані послуги відповідачем не надано.

Відповідачем належними та допустимими доказами не доведено наявності підстав для звільнення його від обов`язку оплати отриманих послуг міжнародного перевезення вантажу у заявленому розмірі 88 165 грн.

Судом взято до уваги, що у графі 24 міжнародна товарно-транспортна накладна CMR № 19605, в якій відповідач зазначив: «авто без пломби, при вигрузці виявлена завалена палета скло 310871, є багато пошкоджених коробів, акт відправлено на замовника СК Джонсон»

Відповідно до ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, яка ратифікована в Україні в силу Закону України "Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів" вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Згідно ст. 17 Конвенції, перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до

Разом з тим, докази висловлення відповідачем та/або вантажоотримувачем будь-яких заяв, складення актів щодо порушення умов договору перевізником, у т.ч. щодо вказаної інформації у графі 24 накладної, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Конвенції, якщо одержувач приймає вантаж без належної перевірки його стану разом з перевізником або не робить заяви перевізнику, яка вказує на загальний характер втрат або пошкоджень, щонайпізніше в момент прийняття вантажу у випадку, коли втрата або пошкодження є очевидними, і не пізніше семи днів від дня отримання вантажу, виключаючи недільні та святкові дні, у випадку, коли втрата або пошкодження не є очевидними, то факт отримання ним вантажу є первинним доказом того, що він отримав вантаж у такому стані, який описано у вантажній накладній. У випадку втрати або пошкодження, які не є очевидними, відповідна заява повинна бути зроблена у письмовій формі.

Згідно умов ст. 314 ГК України Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу. Якщо внаслідок пошкодження вантажу його якість змінилася настільки, що він не може бути використаний за прямим призначенням, одержувач вантажу має право від нього відмовитися і вимагати відшкодування за його втрату. У разі якщо вантаж, за втрату чи нестачу якого перевізник сплатив відповідне відшкодування, буде згодом знайдено, одержувач (відправник) має право вимагати видачі йому цього вантажу, повернувши одержане за його втрату чи нестачу відшкодування. Гранична межа відповідальності оператора мультимодальних перевезень визначається Законом України "Про мультимодальні перевезення".

Відмітка у CMR № 19605 у графі 24 без висловлення претензій до перевізника із визначенням розміру шкоди відповідно до ст. 314 ГК України не свідчить про порушення перевізником умов договору та покладення на нього відповідальності за пошкодження вантажу.

У рішенні Європейського суду з прав людини Серявін та інші проти України вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Щодо решти аргументів учасників справи, суд визнає їх такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що матеріали справи містять належні та допустимі докази надання позивачем послуг з перевезення вартістю 88 165 грн.

Доказів оплати відповідачем суми 88 165 грн. боргу - за надані послуги, суду не надано.

За таких обставин вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 88 165 грн. боргу підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).

Вимоги про стягнення 13 768 грн. пені нарахованих на прострочення оплати за надані послуги задоволенню не підлягають, оскільки доказів передбачення сторонами чи Законом забезпечення виконання зобов`язання відповідача оплатити послуги неустойкою суду не подано.

Також за прострочення виконання грошового зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 1 953,86 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат позивачем проведені вказані нарахування за період з листопада 2022 по січень 2023 років.

При цьому, як встановлено судом вище позивачем пред`явлено вимогу про оплату наданих ним послуг з перевезення вантажу шляхом подання до суду позову (20.02.23 здано на поштове відділення).

Таким чином відсутні підстави для нарахування інфляційних втрат за період з листопада 2022 по січень 2023 років, а тому в частині позову про стягнення 1 953,86 грн. інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Також у також позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача 20 000 грн. витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 5 статті 129 ГПК України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

На підтвердження понесених заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи до матеріалів позову долучено: договір про надання правничих послуг № 27/10/22 від 27.10.2022, додаток № 1, акт приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2022 (з найменуванням послуг: усна консультація, узгодження правової позиції 1 000 грн., аналіз договору про надання послуг перевізника 1 000 грн., підготовка матеріалів і зібрання доказів 3 000 грн., підготовка заяви про видачу чудового наказу 1 000, підготовка та подання позовної заяви та ведення справи в суді І інстанції 14 000 грн.) прибутковий касовий ордер № 57 від 30.12.2022, квитанція до прибуткового касового ордера № 57 від 30.12.2022.

Судом встановлено, що 27.10.2022 Силкою Андрієм Миколайовичем та адвокатом Талашко Інною Миколаївною укладено договір про надання правничих послуг № 27/10/22,

Судом досліджено, що зі змісту договору про надання правової допомоги не вбачається, що даний договір укладено сторонами саме у зв`язку з розглядом Господарським судом міста Києва справи № 910/3019/23.

Також в акті приймання-передачі наданих послуг від 30.12.2022, прибутковому касовому ордері № 57 від 30.12.2022, квитанції до прибуткового касового ордера № 57 від 30.12.2022 також відсутні посилання, щодо надання правничих послуг та їх оплата стосуються саме розгляду Господарським судом міста Києва справи № 910/3019/23.

Крім того, до матеріалів справи не додано документів підписаних адвокатом Талашко Інною Миколаївною від імені позивача.

Таким чином, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами понесення витрат у заявленій сумі, що є витратами професійної правничої допомоги та які безпосередньо пов`язані саме з розглядом справи № 910/3019/23, тому підстави їх покладення на відповідача відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вкладене та керуючись ст. 86, 129, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОЛЬ ЛОГІСТІКС" (03115, місто Київ, вул. Краснова, будинок 27, код 31280577) на користь Фізичної особи-підприємця Силки Андрія Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ) 88 165 (вісімдесят вісім тисяч сто шістдесят п`ять) грн. боргу, 2 277 (дві тисячі двісті сім2десят сім) грн. 81 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В позові в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак