Рішення

від 28.06.2023 по справі 924/398/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Хмельницький

"28" червня 2023 р. Справа № 924/398/23

Господарський суд Хмельницької області у складі

судді Крамара С.І., при секретарі судового засідання Загродській М.А., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м. Київ

до Приватного підприємства "Технопарк-Н", м. Кам`янець - Подільський Хмельницької області

про стягнення 516 058,13грн, з яких: 270 208,20грн - основного боргу, 151 559,68грн - пені, 12 970,44грн - 3% річних, 81 319,81грн - інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Логачова Ю.А. - згідно ордеру серії АН №1150612 від 18.04.2023 (поза межами суду (в режимі відеоконференції));

від відповідача: не з`явились.

В судовому засіданні, відповідно до ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі, стислий виклад позицій сторін.

10.04.2023 року на адресу Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м. Київ до Приватного підприємства "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський Хмельницької області про стягнення 516 058,13грн, з яких: 270 208,20грн - основного боргу, 151 559,68грн - пені, 12 970,44грн - 3% річних, 81 319,81грн - інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням умов договору постачання вапняку №ПР 0109/21 від 01.09.2021 року.

10.04.2023 судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №924/398/23 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 07.06.2023 закрив підготовче провадження у справі №924/398/23 та призначив справу до судового розгляду по суті.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м. Київ наполягає на задоволенні позовних вимог. Посилається на невиконання відповідачем зобов`язань за укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м. Київ та Приватним підприємством "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський договору постачання вапняку № ПР 0109-21 від 01.09.2021.

Відповідач - Приватне підприємство "Технопарк-Н", м. Кам`янець-Подільський Хмельницької в судові засідання не з`явився, повноважного представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду по даній справі надсилались на адресу останнього, вказану в ЄДРЮО, ФОП та ГФ, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що згідно статей 42, 46 Господарського процесуального кодексу України участь сторони у судовому засіданні є її правом. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Судом враховано, що розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004р.).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

З огляду на наведене, зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, вимоги розумності строку судового розгляду, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, а неявка відповідача не призводить до неможливості вирішення спору по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м.Київ (далі - постачальник) та Приватним підприємством "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський (далі - покупець) укладено договір постачання вапняку №ПР 0109-21 (далі - договір).

За умовами договору постачальник зобов`язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити згідно з умовами цього договору вапняк. Найменування, ціна, кількість, якість, терміни й умови постачання, термін оплати продукції та інші відомості, необхідні для виконання цього договору, зазначені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору (п.1.1).

Згідно п.3.2 договору ціна на продукцію встановлюється договірна в національній валюті України - гривнях на дату укладення договору та визначається у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п.5.3 договору, у разі прострочення строків оплати продукції покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожен день прострочення.

01.09.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м.Київ та Приватним підприємством "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський укладено Специфікацію №1 до Договору, згідно з умовами якої постачальник зобов`язався поставити протягом вересня-жовтня 2021р. у власність покупця вапняк флюсовий (фр. 20-40 мм) СОУ МПП 73.080-177:2007 у кількості 3000 тонн (+/- 10 %) за ціною 150,00грн без ПДВ за 1 тонну, загальна вартість - 540 000,00грн з ПДВ.

У Специфікації сторонами погоджено умови постачання: EXW (Інкотермс 2010) склад постачальника: вул.Центральна,1А, с.Вербка, Кам`янець-Подільський район, Хмельницька область; строки оплати: 100 % від вартості товару сплачується відповідачем у повному обсязі до відвантаження товару, а його постачання здійснюється постачальником протягом трьох календарних днів від отримання попередньої оплати.

Постачальник протягом вересня-листопада 2021 передав, а покупець беззастережно прийняв товар згідно з нижчезазначеними видатковими накладними: від 23.09.2021 № 350, від 07.10.2021- №1506, від 08.10.2021 №1515, від 08.10.2021 №1519, від 09.10.2021 №1520, від 09.10.2021 №1521, від 09.10.2021 №1522, від 11.10.2021 №1543, від 11.10.2021 №1544, від 12.10.2021 №1564, від 1210.2021 №1565, від 12.10.2021 №1566, від 12.10.2021 №1567, від 13.10.2021 №1592, від 13.10.2021 №1593, від 13.10.2021 №1594, від 18.10.2021 №1601, від 18.10.2021 №1602, від 18.10.2021 № 1603, від 18.10.2021 №1604, Від 20.10.2021 №1624, від 22.10.2021 №1637, від 25.10.2021 №1656, від 25.10.2021 №1657, від 26.10.2021 №1663, від 27.10.2021 №1670, від 27.10.2021 №1671, від 27.10.2021 №1672, від 29.10.2021 №1693, від 01.11.2021 №1704, від 02.11.2021 №1709, від 02.11.2021 №1710 усього на загальну суму 465 208,20грн.

Приватне підприємство "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський здійснило оплату частково, а саме: 07.10.2021 переказало на користь позивача грошові кошти в сумі 60 000,00грн (копія платіжної інструкції від 07.10.2021 №16), які повністю були спрямовані позивачем в рахунок часткового погашення боргу за видатковою накладною від 23.09.2021 № 1350; 12.01.2022 переказало грошові кошти в сумі 95 000,00грн (копія платіжної інструкції від 12.01.2022 №5), з яких 1 125,20грн були спрямовані у рахунок погашення залишку боргу за видатковою накладною від 23.09.2021 №1350, 92 043,00грн - у рахунок повного погашення боргу за видатковими накладними від 07.10.2021 №1506 - 11.10.2021 №1544, а 1 731,80грн - у рахунок часткового погашення боргу за видатковою накладною від 12.10.2021 №1564; 18.02.2022 переказало грошові коштів в сумі 40 000,00грн (копія платіжної інструкції від 17.02.2022 №20), з яких 14 368,20грн були спрямовані у рахунок погашення залишку боргу за видатковою накладною від 12.10.2021 №1564, 16 200грн - у рахунок повного погашення боргу за видатковою накладною від 12.10.2021 №1565, а 9 331,80грн - у рахунок часткового погашення боргу за видатковою накладною від 12:10.2021 №1566). У іншій частині відповідач свої грошові зобов`язання не виконав.

У зв`язку із частковою та несвоєчасною оплатою вартості поставленого та отриманого товару за договором №ПР 0109/21 від 01.09.2021 позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 270 208,20грн - основного боргу, 151 559,68грн - пені, 12 970,44грн - 3% річних, 81 319,81грн - інфляційних втрат.

Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.

У відповідності до ратифікованої Законом України від 17.07.2007 року Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (п.1 ст.6) кожен має право на справедливий та публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ч. 1 ст. 173 ГК України Господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м. Київ та Приватним підприємством "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський укладено договір постачання вапняку № ПР 0109-21.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 1 ст. 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Сторонами у п.3.2 договору визначено, що ціна на продукцію встановлюється договірна в національній валюті України - гривнях на дату укладення договору та визначається у специфікаціях до цього договору.

01.09.2021, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд", м.Київ та Приватним підприємством "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський укладено Специфікацію №1 до Договору, згідно з умовами якої позивач зобов`язався поставити протягом вересня-жовтня 2021 р. у власність покупця вапняк флюсовий (фр. 20-40 мм) СОУ МПП 73.080-177:2007 у кількості 3000 тонн (+/- 10 %) за ціною 150,00 грн без ПДВ за 1 тонну, загальна вартість - 540 000,00грн з ПДВ.

У Специфікації сторонами погоджено строки оплати отриманого товару: 100 % від вартості товару сплачується відповідачем у повному обсязі до відвантаження товару, а його постачання здійснюється позивачем протягом трьох календарних днів від отримання попередньої оплати.

Матеріалами справи стверджується, зокрема, підписаними сторонами та скріпленими їхніми печатками видатковими накладними, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 465 208,20грн.

Станом на день пред`явлення позову у Приватного підприємства "Технопарк-Н" м. Кам`янець-Подільський наявне невиконане грошове зобов`язання з оплати товару в розмірі 270 208,20грн, що підтверджується матеріалами справи.

За приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Отже, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 Цивільного кодёксу України.

Оскільки відповідачем вчинені дії на зміну строків оплати за договором, тому оплата за товар має здійснюватись відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України негайно після отримання товару, а прострочка оплати настає з наступного дня.

Матеріали справи не містять та учасниками судового розгляду не надано доказів оплати всього поставленого товару, відтак суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення боргу в сумі 270 208,20грн боргу є обґрунтованою.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 151 559,68грн - пені, 12 970,44грн - 3% річних, 81 319,81грн - інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Позивач просить також зазначити у резолютивній частині рішення суду у справі за цим позовом про нарахування органом (особою), що здійснюватиме його примусове виконання, 3% річних та пені починаючи з 05.04.2023 і до моменту повного виконання цього рішення.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з п.п.1, 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить, відповідно до п.5.3 договору, стягнути з відповідача 151 559,68грн - пені.

Здійснивши перерахунок пені (за допомогою системи „Законодавство") за визначені позивачем періоди виникнення заборгованості відповідно до поставленого товару, судом встановлено, що заявлена ним сума до стягнення в розмірі 151 559,68грн визначена позивачем в межах заявлених вимог та є обґрунтованою.

Між тим, судом враховується, що у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 ст. 3, частині третій ст. 509 та частинах першій, другій ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013р. №7-рп/2013).

Приписами ст. 233 ГК України встановлено, що господарський суд має право зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Відповідно до аналізу даних норм, таке право суд реалізує, як за клопотанням сторони, так і за власною ініціативою.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін.

Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду, який, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 3 липня 2019 року у справі №917/791/18, від 29 вересня 2020 року в справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24 грудня 2020 року в справі №914/1888/19, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20, від 26 січня 2021 року в справі №916/880/20.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30 березня 2021 року в справі №902/538/18.

Нормами законодавства України не визначено розмір, на який суд може зменшити неустойку, а тому при вирішенні цього питання суди мають забезпечувати дотримання балансу інтересів сторін у справі з урахуванням правового призначення неустойки, на що Верховний Суд неодноразово вказував.

Конституційний Суд України в рішенні від 11 липня 2014 року №7-рп/2013 у справі №1-12/2013 сформував правову позицію, що наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним із принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Неустойка спрямована на забезпечення компенсації майнових втрат постраждалої сторони. Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 16 березня 2021 року по справі №922/266/20.

Суд зауважує, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призвести до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18.

Враховуючи положення діючого законодавства, з огляду на всі фактичні обставини справи, враховуючи важливість збереження господарської діяльності сторін, часткову сплату боргу відповідачем, періоди прострочення, зважаючи на відсутність у позивача будь-якої шкоди або прямих збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, у той час як негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання грошового зобов`язання, компенсуються, окрім штрафних санкцій, також і за рахунок застосування до боржника відповідальності в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 45 467,90грн.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Під час перерахунку заявлених до стягнення 3% річних, суд встановив, що позивачем їх заявлено виходячи із розміру проведених відповідачем розрахунків за визначені ним же періоди. Здійснивши їх обрахування (за допомогою системи „Законодавство") судом встановлено, що заявлені до стягнення 3% річних в розмірі 12 970,44грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно нарахувань втрат від інфляції, судом враховано таке.

Індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Така ж, правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.02.2019р. по справі №924/312/18.

Судом враховано, правову позицію Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у порядку частини 2 статті 625 ЦК України у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць.

Зважаючи на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок (за допомогою програми „Законодавство") вважає, що заявлені інфляційні втрати правомірно нараховані у межах розміру визначеному позивачем, тобто у розмірі 81 319,81грн - за вказані ним у наявному в матеріалах справи розрахунку періоди.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу положень ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позов заявлено обґрунтовано, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково на суму 270 208,20грн - основного боргу, 45 467,90грн - пені, 12 970,44грн - 3% річних, 81 319,81грн - інфляційних втрат. В решті вимог слід відмовити.

Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача. При цьому в частині стягненої пені у визначеному судом розмірі судовий збір покладається на відповідача повністю без урахування її зменшення.

Позивач у позовній заяві просить суд в порядку ч. 10 ст. 238 ГПК України зазначити в рішенні про нарахування 3% річних та пені до моменту виконання рішення суду, визначавши у ньому правила нарахування.

Суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування (ч. 10 ст. 238 ГПК України).

Отже, зазначаючи в тексті судового рішення про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, суд лише використовує своє право на вчинення дій встановлене ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Однак наразі, враховуючи обставини справи, зважаючи на не наведення жодних пояснень чи обґрунтувань щодо застосування вказаної вище вимоги, зважаючи, що у законодавстві України можливі подальші зміни, що будуть регулювати спірні відносини сторін, про які суду на час прийняття рішення не відомо і не може бути відомо, суд не вбачає підстав для застосування приписів ч. 10 ст. 238 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 73, 74, 86, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Технопарк-Н" (32302, м. Кам`янець-Подільський (з), вул. Драгоманова, 12/1; код ЄДРПОУ 35605181) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укпром-Буд" (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф.803; код ЄДРПОУ 38333991) 270 208,20грн (двісті сімдесят тисяч двісті вісім гривень 20 коп.) основного боргу, 45 467,90грн (сорок п`ять тисяч чотириста шістдесят сім гривень 90 коп.) пені, 12 970,44грн (дванадцять тисяч дев`ятсот сімдесят гривень 44 коп.) 3% річних, 81 319,81грн (вісімдесят одну тисячу триста дев`ятнадцять гривень 81 коп.) інфляційних втрат, 7 740,87грн (сім тисяч сімсот сорок гривень 87 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Порядок подання апеляційної скарги визначений ст.257 та пп.17.5 п.17 Розділу ХІ „Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено 10.07.2023.

Суддя С.І. Крамар

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи; 2 - позивачу (01054, м. Київ, вул. Тургенєвська, 15, оф.803) надіслати на ел. пошту ukrprom-bud@ukr.net та ел. пошту представника ІНФОРМАЦІЯ_1

3 - відповідачу (32302, м. Кам`янець-Подільський (з), вул. Драгоманова, 12/1) надісл. реком. з повідом.