Постанова

від 05.07.2023 по справі 758/15223/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 липня 2023 року

м. Київ

справа № 758/15223/16

провадження № 61-5416св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Шиповича В. В., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг»,

третя особа - Обслуговуючий кооператив «Наш Дім Поділ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , та касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» на постанову Київський апеляційного суду від 20 березня 2023 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позову та судових рішень судів попередніх інстанцій

У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» (далі - ТОВ «Пателі Лізинг») про стягнення пені за інвестиційним договором.

Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 18 липня 2014 року між нею та відповідачем укладений інвестиційний договір, відповідно до умов якого вона взяла участь у фінансуванні будівництва ТОВ «Пателі Лізинг» житлово-офісного комплексу на вул. Нижній Вал, 27-29 у м. Києві, сплативши відповідачу 2 915 464,50 грн за апартаменти, загальною площею 115,9 кв. м.

Відповідно до умов договору плановий термін введення в експлуатацію об`єкта нерухомості - кінець жовтня 2014 року, проте станом на грудень 2016 року цей об`єкт не було введено в експлуатацію.

Враховуючи наведені обставини, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь 1 047 410,39 грн пені за інвестиційним договором та судовий збір.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ТОВ «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 1 047 410,39 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ТОВ «Пателі Лізинг» не виконало взяті на себе зобов`язання відповідно до умов інвестиційного договору, а саме: станом на день розгляду справи спірний об`єкт не введено в експлуатацію, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ) від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.

Постановою Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу «Наш Дім Поділ» (далі - ОК «Наш Дім Поділ») відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не надала доказів правонаступництва відповідача у справі. Вирішенням цього спору суд першої інстанції не порушив права ОК «Наш Дім Поділ». Відповідач порушив умови інвестиційного договору, а тому має нести цивільно-правову відповідальність.

Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року касаційну скаргу ОК «Наш Дім Поділ», до якої приєдналося ТОВ «Пателі Лізинг», задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 лютого 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 19 квітня 2018 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суди не надали належної правової оцінки забороні компетентним державним органам узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об`єкта, як обставині, яку відповідач як замовник будівництва не міг передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для нього обачності. Суди також не перевірили, чи дотримався замовник будівництва зазначеного будинку принципів добросовісності, справедливості та розумності як загальних засад зобов`язального права та регуляторів поведінки учасників цивільно-правових відносин, чи виконав він усі передбачені законом дії з метою реалізації свого обов`язку щодо будівництва спірного об`єкта нерухомості.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнено з ТОВ «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_1 пеню за інвестиційним договором від 18 липня 2014 року № 230НВ у розмірі 1 047 410,39 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до інвестиційного договору, а тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.

Заборона узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта стосовно офісно-житлового комплексу, не є обставиною, яку неможливо було передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, оскільки вказана заборона винесена в межах вжиття заходів забезпечення позову судом при здійсненні ним передбачених законодавством функцій, а тому в розумінні статті 617 ЦК України, не вважається випадком.

Позивач просила стягнути пеню із застосуванням статті 258 ЦК України за останній рік, а саме: з 10 грудня 2015 року до 08 грудня 2016 року, а тому позовну давність не пропущено.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року апеляційну скаргу ТОВ «Пателі Лізинг» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року задоволено частково. Рішення Подільського районного суду міста Києва 22 листопада 2022 року скасовано. Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову. Разом з цим суд першої інстанції помилково відхилив доводи відповідача про те, що позивач пропустила позову давність. У жовтні 2014 року будинок не був введений в експлуатацію, а тому з 01 листопада 2014 року, згідно з пунктом 6.6 договору, відраховується 90 діб. Протягом цього часу будинок також не було введено в експлуатацію. Таким чином, пеня повинна нараховуватися з 29 січня 2015 року у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання. Позовна давність, обмежена одним роком, закінчилася 29 січня 2016 року, тоді як позивач звернулася з позовом 08 грудня 2016 року.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи

У квітні 2023 року ТОВ «Пателі Лізинг» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить змінити мотиви постанови суду апеляційної інстанції.

У касаційній скарзі ТОВ «Пателі Лізинг» як підставу касаційного оскарження зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 614 ЦК Українита частини першої статті 617 ЦК України.

У квітні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 20 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 зазначаєпро те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не врахував висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 712/8542/16-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 916/612/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 757/29269/18-ц.

У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Пателі Лізинг», а також клопотання про продовження строку для надання відзиву, просить у задоволенні касаційної скарги ТОВ «Пателі Лізинг» відмовити.

Позиція Верховного Суду

Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Пателі Лізинг» підлягає залишенню без задоволення, касаційна скарга ОСОБА_1 , подана представником ОСОБА_2 , -задоволенню, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Обставини, встановлені судами

18 липня 2014 року між ОСОБА_1 (інвестор) та ТОВ «Пателі Лізинг» (замовник) укладений інвестиційний договір № 230 НВ, відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяла участь у фінансуванні будівництва ТОВ «Пателі Лізинг» житлово-офісного комплексу з вбудованими приміщеннями громадського харчування та підземним паркінгом на АДРЕСА_1 .

Відповідно до умов цього договору замовник зобов`язався за свій рахунок (в тому числі за рахунок залучених коштів від будь-яких інших інвесторів) і з використанням своїх матеріалів здійснити весь комплекс робіт щодо будівництва будинку, гарантував відповідність вимогам державних будівельних норм (далі - ДБН) і правил України якість всіх робіт, що прямо або опосередковано стосуються будівництва будинку, організувати отримання (складання) всієї документації, пов`язаної з будівництвом та експлуатацією будинку (пункт 3.1 інвестиційного договору від 18 липня 2014 року № 230 НВ).

Пунктом 2.2. інвестиційного договору від 18 липня 2014 року № 230НВ передбачено, що після виконання сторонами всіх зобов`язань за договором, замовник, відповідно до законодавства та на умовах цього договору, передає у власність інвестору апартаменти, розташовані на 11 поверсі, загальною площею 115,9 кв. м.

Згідно із пунктом 3.3 інвестиційного договору плановий термін введення будинку в експлуатацію - жовтень 2014 року.

Пунктом 6.6 інвестиційного договору від 18 липня 2014 року № 230 НВ передбачено, що у разі порушення замовником строку введення будинку в експлуатацію на термін, що перевищує 90 діб, замовнику нараховується пеня в розмірі подвійної обліком ставки НБУ за кожен день прострочки платежу від суми сплачених інвестором коштів за інвестиційним договором.

ОСОБА_1 сплатила ТОВ «Пателі Лізинг» 100 % вартості об`єкта будівництва у розмірі 2 915 464,50 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та довідкою ТОВ «Пателі Лізинг» від 09 серпня 2016 року.

У грудні 2014 року ТОВ «Пателі Лізинг» звернулося до Державної архітектурно-будівельної інспекції України із заявою про прийняття спірного об`єкта нерухомості в експлуатацію, проте йому було відмовлено у зв`язку з невідповідністю об`єкта проектній документації та вимогам ДБН.

У грудні 2014 року Київська міська рада звернулась до суду з позовом до ТОВ «Пателі Лізинг» про знесення надбудованих поверхів.

У порядку забезпечення цього позову ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 910/27779/14, що набрала законної сили, заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України (Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) узгоджувати та видавати відповідні документи (декларації, акти тощо) про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об`єкта.

26 серпня 2016 року ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ «Пателі Лізинг» претензію про сплату пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором.

Правове обґрунтування

Щодо суті вирішення спору

Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про інвестиційну діяльність» при недодержанні договірних зобов`язань суб`єкти інвестиційної діяльності несуть майнову та іншу відповідальність, передбачену законодавством України і укладеними договорами. Сплата штрафів і неустойок за порушення умов договорів, а також відшкодування завданих збитків не звільняють винну сторону від виконання зобов`язань, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (частина перша статті 530 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати неустойки.

За правилами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Під випадком («casus») в практиці розуміються будь-які діяння, не викликані чиїмось наміром або необережністю, тобто відсутність вини порушника. Так, випадковою можна визнати обставину, яку не можна передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для боржника обачності, хоча вона могла б бути передбачена та попереджена, якщо б боржник віднісся до свого зобов`язання з більшою обачністю, ніж та, до якої він був зобов`язаний або якщо на місці боржника була б інша особа.

Щодо застосування позовної давності до спірних правовідносин

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (частина перша статті 256 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

За змістом приписів параграфа другого глави 49 ЦК України особливість пені у тому, що вона нараховується з першого дня прострочення та доти, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто, вона може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано у законі чи в договорі. Але відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Отже, стягнути неустойку (зокрема і пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише у межах спеціальної позовної давності.

Позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Зазначений висновок сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановивши, що позивач взяла участь у фінансуванні будівництва житлово-офісного комплексу на АДРЕСА_1 та сплатила відповідачеві 2 915 464,50 грн за інвестиційним договором, а відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання відповідно до умов інвестиційного договору, а саме: у строки, визначені договором, - жовтень 2014 року,спірний об`єкт не був введений в експлуатацію, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягненню із відповідача на її користь пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми фактично внесених інвестором грошових коштів за кожний день прострочки.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «Пателі Лізинг» посилалося на те, що прострочення відбулося не з його вини, оскільки існує судова заборона на введення спірного об`єкта в експлуатацію. Наявність судової заборони компетентним державним органом узгоджувати та видавати відповідні документи про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта є тією обставиною, яку відповідач, як замовник будівництва, не міг передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової для нього обачності (випадок).

Такі доводи відповідача є необґрунтованими.

Стаття 617 ЦК України встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобов`язання, від відповідальності. Однією із таких обставин є випадок. Доведення наявності випадку покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суди встановили, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 09 лютого 2015 року у справі № 910/27779/14, що набрала законної сили, заборонено Державній архітектурно-будівельній інспекції України (Департаменту державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві) узгоджувати та видавати відповідні документи (декларації, акти тощо) про готовність спірного об`єкта будівництва до експлуатації, а також видавати сертифікат (сертифікати) відповідності закінченого будівництвом об`єкта (а. с. 214-216 т. 1).

Водночас умовами інвестиційного договору від 18 липня 2014 року № 230НВ на відповідача покладено обов`язок здати спірний будинок в експлуатацію у жовтні 2014 року.

Вказаний договір є дійсним.

23 грудня 2014 року Державна архітектурно-будівельна інспекція України відмовила ТОВ «Пателі Лізинг» у видачі сертифіката про готовність спірного об`єкта до експлуатації у зв`язку з невідповідністю об`єкта проектній документації та вимогам ДБН (а. с. 220 т. 1), а в майбутньому це стало наслідком виникнення судового спору - Київська міська рада звернулася до суду з позовом до ТОВ «Пателі Лізинг» про знесення надбудованих поверхів.

Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що встановлення судом заборони видавати уповноваженому органу відповідні документи про готовність спірного об`єкта до експлуатації, не є випадком у розумінні приписів статті 617 ЦК України, оскільки за умови дотримання законності будівництва спірного об`єкта ТОВ «Пателі Лізинг» мало можливість передбачити та попередити при застосуванні обов`язкової обачності судові спори щодо введення спірного об`єкту в експлуатацію.

Разом з цим суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, дійшов висновку про те, що позивач пропустила спеціальну позовну давність тривалістю один рік, про застосування якої заявлено відповідачем.

Обґрунтовуючи такий висновок, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пеня повинна нараховуватися за період із 29 січня 2015 року (визначений договором термін здачі будинку в експлуатацію - 01 листопада 2014 року + 90 днів) до 29 січня 2016 року, тоді як з позовом у цій справі ОСОБА_1 звернулася 08 грудня 2016 року, тобто поза межами спеціальної позовної давності тривалістю один рік.

Верховний Суд не може погодитися із таким висновком суду апеляційної інстанції.

Як зазначено вище, позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня; право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму.

Враховуючи те, що прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором почалося 29 січня 2015 року, а із позовом до суду позивач звернулася 08 грудня 2016 року, тому остання має право на отримання пені за період із 08 грудня 2015 року до 08 грудня 2016 року, тобто нарахованої у межах останніх 12 місяців перед зверненням позивача до суду.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості за пенею оцінений судами під час розгляду справи, відповідач не спростував такого розрахунку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач не пропустила позовну давність, оскільки остання просила стягнути пеню із застосуванням статті 258 ЦК України за останній рік, а саме: з 08 грудня 2015 року до 08 грудня 2016 року.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 як на підставу касаційного оскарження вказує, що суди не врахували висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц, від 24 жовтня 2019 року у справі № 712/8542/16-ц, від 11 лютого 2020 року у справі № 916/612/19, від 01 квітня 2020 року у справі № 757/29269/18-ц.

У вказаних постановах зазначено, що позовна давність за вимогою про стягнення пені обчислюється окремо за кожен день (місяць), за який нараховується пеня. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення його права на стягнення пені.

Отже, доводи ОСОБА_1 , викладені в її касаційній скарзі, знайшли своє підтвердження.

У касаційній скарзі ТОВ «Пателі Лізинг» як підставу касаційного оскарження зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: частини першої статті 614 ЦК Українита частини першої статті 617 ЦК України.

Верховний Суд відхиляє такі доводи ТОВ «Пателі Лізинг», оскільки відсутність постанови Верховного Суду у справі з аналогічними обставинами, ще не свідчить про відсутність висновків щодо питання застосування частини першої статті 614, частини першої статті 617 ЦК України у подібних правовідносинах.

Верховний Суд висловлювався щодо правильного застосування зазначених норм матеріального права (постанова Верховного Суду від 21 квітня 2020 року у справі № 904/3189/19).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Згідно з частиною першою статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, тому оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 13 780,00 грн, що підтверджується копіями квитанцій від 19 квітня 2023 року № 32528798800006745532, від 15 травня 2023 року № 32528798800006906250.

Зважаючи на висновки, зроблені за результатами касаційного перегляду, із ТОВ «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 13 780,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 141, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , задовольнити.

Постанову Київський апеляційного суду від 20 березня 2023 року скасувати, рішення Подільського районного суду міста Києва від 22 листопада 2022 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пателі Лізинг» на користь ОСОБА_1 13 780,00 грн на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

В. В. Шипович

В. В. Яремко