Рішення

від 11.07.2023 по справі 563/881/23

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/881/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.07.2023 року Корецький районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Сірака Д.Ю.

секретар судових засідань Литвинчук Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Корецької Державної нотаріальної контори Рівненської області про зняття заборони з майна,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду вказуючи, що маючи намір продати житловий будинок, що належить йому на праві власності, звернувся до нотаріуса за консультацією. В зв`язку з чим стало відомо, що за ним рахується заборона (архівний запис) реєстраційний № 7820043, зареєстровано 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Заграничною А.І. Однак підстави обтяження не вказано, номер обтяження не вказано. Об`єкт обтяження зазначено, як невизначене майно. Архівний номер 2245102ROVNO20467 , архівна дата 02.10.2001 року, дата виникнення 01.01.1995 року, № реєстру 178262-102, внутр. № 800166232BF2312A2457. А тому, просить скасувати арешт (вилучити запис) з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрованого 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Заграничною А.І.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, але подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача Корецької державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився, але до суду подано заяву про розгляд справи без участі представника.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, з інформаційної довідки 332641599 від 17.05.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що за відомостями з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за ОСОБА_1 існує обтяження у вигляді заборони (архівний запис) реєстраційний № 7820043, зареєстровано 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Заграничною А.І. Об`єкт обтяження зазначено, як невизначене майно. Архівний номер 2245102ROVNO20467, архівна дата 02.10.2001 року, дата виникнення 01.01.1995 року, № реєстру 178262-102, внутр. № 800166232BF2312A2457

На виконання ухвали Корецького районного суду Рівненської області від 23.06.2023 про витребування документів Рівненським обласним державним нотаріальним архівом надано відповідь про те, що будь-які відомості та документи по накладанню і зняттю заборони, щодо накладення заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, слідчими органами і реєстрації зняття таких заборон та арештів відносно нерухомого майна від 01.01.1995 року у Рівненському державному нотаріальному архіві відсутні.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

На сьогодні позивач має намір розпорядитися належним йому майном, проте через наявність арешту позбавлений можливості це зробити. Таким чином, арешт накладений на майно порушує право власності позивача.

Згідно із ч. 2 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження», у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу, який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Арешт майна має тимчасовий характер і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення ст. 3 Конституції України, ст. 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Враховуючи наявність накладеного арешту на майно, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку, оскільки позивач в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту.

Фактичні обставини справи свідчать, що на даний час відпадала обґрунтована потреба для відповідного арешту майна ОСОБА_1 .

На думку суду, подальший арешт майна не забезпечує справедливого балансу між несприятливими наслідками та цілей, на досягнення яких спрямований арешт майна.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову та зняття арешту з майна ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України,

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Корецької Державної нотаріальної контори Рівненської області про зняття заборони з майна - задовольнити.

Скасувати арешт (вилучити запис) з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна зареєстрованого 29 серпня 2008 року приватним нотаріусом Заграничною А.І., б/н не вказано. Об`єкт обтяження зазначено, як невизначене майно. Архівний номер 2245102ROVNO20467 , архівна дата 02.10.2001 року, дата виникнення 01 січня 1995 року, № реєстру 178262-102, внутр. № 800166232BF2312A2457.

Рішення може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Корецька районна державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 35491717, зареєстроване місцезнаходження: вул. Київська. 37, м. Корець, Рівненська область.

С у д д я :