Рішення

від 08.06.2023 по справі 761/14787/22

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/14787/22

Провадження № 2/761/4656/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2023 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:

головуючого судді: Савицького О.А.,

при секретарі: Габунії Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Приготувала» про розірвання договору та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

02.08.2022 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Мама Приготувала» про розірвання договору та стягнення коштів.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.06.2020 р. між ним та відповідачем укладено договір № 15, згідно умов якого відповідач зобов`язався передати позивачу торгове обладнання, передавати продукцію шляхом розміщення її в цьому обладнанні та надавати комплекс послуг відповідно до п.п.3.2.2-3.5 договору, а позивач прийняти обладнання, надані послуги та оплатити їх на умовах, зазначених у цьому договорі. 12.06.2020 р. позивачем на виконання п.5.1 договору сплачено відповідачу початковий внесок в сумі 1000,00 дол. США. Посилаючись на те, що відповідачем було істотно порушено вказаний договір, зокрема не складались та не надсилались акти прийому-передачі послуг, позивач вважає, що за таких обставин договір підлягає розірванню та у зв`язку з цим підлягають стягненню з відповідача на його користь сплачені за цим договором грошові кошти, а тому звернувся до суду з даним позовом з метою захисту своїх порушених прав.

Ухвалою від 08.08.2022 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав викладених в позові та інших поданих ним заявах по суті справи.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, однак на адресу суду надійшов його відзив на позов, у якому він виклав заперечення проти нього та просив відмовити в задоволенні позову.

З врахуванням думки присутніх в судовому засіданні учасників справи, суд вирішив здійснювати розгляд за відсутності осіб, які не з`явились.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 12.06.2020 р. між ОСОБА_1 та «Мама Приготувала» було укладено договір № 15, відповідно до розділу 2 якого, виконавець, в даному випадку відповідач, зобов`язується: передати в користування замовнику, в даному випадку позивачу, торгове обладнання відповідно до акту прийому-передачі, що є невід`ємною частиною цього договору та передавати продукцію шляхом її розміщення в обладнанні; надати замовнику комплекс послуг, зокрема відповідно до п.п.3.2.2-3.5 договору.

Отже, предметом укладеного між сторонами договору є надання відповідачем послуг позивачу, щодо належності надання яких, виходячи зі змісту позову, позивач жодних зауважень не має.

Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.12.2020 р. у справі № 199/3846/19, істотним є таке порушення, що тягне за собою для іншої сторони неможливість досягнення мети договору, тобто, вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, слід встановити: наявність істотного порушення договору та шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може полягати в реальних збитках і (або) упущеній вигоді; її розмірі, а також чи є істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - «значної міри» - позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу повноважень суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України».

Отже, як вбачається з наведеної постанови Верховного Суду, порушення договору є істотним, якщо внаслідок нього сторона не може досягти мети договору. Критеріями оцінки порушення договору як істотного є:

1. «значна міра» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

2. розмір завданої порушенням шкоди (реальні збитки та/або упущена вигода);

3. співвідношення шкоди з тим, на що мала розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що вона змогла отримати.

Відповідно до п.4.1 договору, передача обладнання в користування замовнику в рамках цього договору здійснюється за актом виконавцем протягом тридцяти робочих днів з дати виконання замовником своїх зобов`язань по сплаті початкового внеску, зазначених в п.5.1 договору.

Згідно з п.4.16 договору, виконавець зобов`язується щомісяця протягом перших 5 (п`яти) робочих днів місяця, наступного за звітним, направляти замовнику по електронній пошті акт прийому-передачі наданих послуг (УПД). Зазначений документ направляється замовнику за адресою, вказаною в п.12.6 цього договору, якщо про іншу контактну адресу замовник завчасно не повідомив виконавця завчасно окремо письмово.

Позивач у своєму позові посилається на те, що відповідачем допущені порушення умов договору (п.п.4.1, 4.16 договору), зокрема не складався акт відповідно до п.4.1 договору та не направлялись йому акти прийому-передачі відповідно до п.4.16 договору.

При цьому позивач не заперечує, що відповідач передав йому обладнання, відповідно до п.4.1 договору. Також, як вже зазначалося, позивач не має зауважень щодо належності надання відповідачем послуг.

Тобто, неукладення відповідачем актів не здійснило ніякого негативного впливу на позивача, оскільки він отримував передбачені договором послуги.

До того ж, за своєю суттю акти приймання-передачі є лише одними з доказів виконання зобов`язання, не створюють, не змінюють і не скасовують права та обов`язки сторін, про що також зазначено у постанові Верховного Суду від 08.04.2014 р. у справі № 911/27/25/13-г. Саме по собі неукладення актів не є свідченням виконання чи невиконання стороною договору своїх зобов`язань.

Таким чином, через неукладення відповідачем передбачених договором актів, позивач не був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору. Відповідно, позивачу не було завдано шкоди, а тому, відповідно, розрахунок співвідношення між завданою шкодою та потенційною вигодою від укладення договору не може бути здійснений.

Враховуючи, що позивачем згідно умов договору фактично отримувались від відповідача обладнання та послуги, суд вважає, що порушення договору, на які посилається позивач, не є істотними, а тому не можуть бути підставою для його розірвання на вимогу однієї зі сторін.

Крім того, договором передбачено дві умови, які дозволяють дострокове розірвання договору, а саме п.п.10.2, 9.15 договору.

Виходячи з аналізу змісту п.10.2, договір може бути розірваний достроково тільки, якщо одночасно виконуються дві умови:

1. сторони Договору повинні спільно прийняти рішення про дострокове розірвання Договору; та

2. між сторонами відсутні неврегульовані розбіжності (спір).

Так, як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем не було досягнуто спільної згоди про дострокове розірвання договору, а також між сторонами договору наявний спір, а тому дострокове розірвання договору відповідно до умов п. 10.2 не вбачається можливим.

Відповідно до п.9.15 договору, якщо обставини непоборної сили триватимуть понад 2 (двох) послідовних місяців, цей договір може бути розірваний сторонами за ініціативою будь-якої із сторін.

Зазначений пункт необхідно тлумачити разом з положеннями, викладеними в п.9.14 договору, який передбачає звільнення сторін від відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору, якщо належне виконання виявилося неможливим внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажору). Сторона, яка не виконує зобов`язань за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно сповістити іншу сторону про такі обставини і їх вплив на виконання зобов`язань за цим договором. Доказом виникнення таких обставин та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або відповідним компетентним органом/організацією України.

Аналізуючи зміст обох вищезазначених пунктів можна дійти висновку, що положення, викладене у п.9.15 доповнює положення п.9.14, а саме передбачає для сторін право на одностороннє дострокове припинення дії договору.

Отже, застосуванню положень, викладених в п.9.15 договору, має передувати виконання умов, визначених п.9.14 договору. Такими умовами є:

- неможливість для сторони належного виконання договору внаслідок обставин непереборної сили; та

- сторона, для якої настали обставини непереборної сили негайно сповістила іншу сторону про настання таких обставин та їх вплив на виконання зобов`язань.

Позивачем під час розгляду справи не надано жодних належних доказів на підтвердження наявності цих умов.

У претензії до відповідача та у позовній заяві позивач тільки зазначає, що 24.02.2022 р. на території України було введено воєнний стан та вказує, що відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 р. діє непереборна сила.

Однак, суд вважає, що саме по собі настання обставин, зазначених позивачем не може свідчити про неможливість виконання сторонами договору своїх зобов`язань.

При цьому, посилання позивача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р., як на доказ настання для сторін договору обставин форс-мажору, є неналежним доказом.

Відповідно до п.6.2 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов`язаннях/обов`язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Згідно з п.6.11 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), за результатами розгляду документів ТПП України / регіональна ТПП видає сертифікат про форс- мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначене, належним доказом настання для сторін договору обставин непереборної сили є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України чи регіональної чи регіональної торгово-промислової палати.

Як зазначено в п.9.14 договору, сторона, яка не виконує зобов`язань за цим договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно сповістити іншу сторону про такі обставини і їх вплив на виконання зобов`язань за цим договором.

Однак, позивач повідомив відповідача про настання обставин непереборної сили тільки у травні 2022 року. При цьому позивач не зазначив про обставини, які не дозволяли б йому раніше повідомити відповідача про настання обставин непереборної сили.

Також позивач ані у претензії до відповідача, ані у позовній заяві не зазначив, яким чином обставини форс-мажору вплинули на виконання сторонами договору своїх зобов`язань.

Враховуючи, що позивачем не обґрунтовано настання для сторін договору обставин форс-мажору, не здійснено повідомлення у встановлені строки, не обґрунтовано вплив обставин форс-мажору на виконання сторонами договору своїх зобов`язань, суд вважає, що відсутні підстави для одностороннього дострокового припинення дії договору.

Крім того, позивачем не доведено, що ним взагалі сплачувався відповідачу початковий внесок згідно п.5.1 договору в сумі 1000,00 грн., оскільки з наданого позивачем платіжного доручення вбачається, що сплата грошових коштів в сумі 26944,72 грн. відбулась на картковий рахунок ОСОБА_2 , а не на реквізити відповідача з посиланням на реквізити договору.

Згідно ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 13 ЦПК України, обов`язок доказування покладається на сторони у справі.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що позивачем не доведено наявності допущення відповідачем істотних порушень укладеного між ними договору, а також не підтверджено наявності визначених у договорі випадків для його дострокового розірвання, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим, а тому відмовляє в його задоволенні.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мама Приготувала» про розірвання договору та стягнення коштів.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.

Суддя: