Рішення

від 10.07.2023 по справі 240/2656/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/2656/22

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся лось до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову від 21.12.2021 №309548 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що 10.11.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки була проведена перевірка транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), який належить йому на праві приватної власності. За результатами вказаної перевірки було встановлено порушення водієм ОСОБА_2 вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", яке полягало у здійсненні послуг внутрішніх вантажних перевезень за відсутності товарно-транспортної накладної та протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У зв`язку з цим, Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки на підставі абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" була прийнята оскаржувана постанова від 21.12.2021 №309548 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень. Позивач вважає вказану постанову протиправною, оскільки суб`єктом відповідальності за правопорушення, передбачене в частині 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є автомобільний перевізник (фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами). Натомість, він хоч і є власником транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), однак на підставі договорів оренди від 22.12.2018 та від 03.09.2019 передав вказаний транспортний засіб в тимчасове платне володіння та користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Шляхбуд-5". Таким чином, позивач вказує, що на момент проведення перевірки транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) та на момент винесення оскаржуваної постанови автомобільним перевізником він не був, а тому не може бути притягнутий до відповідальності на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Ухвалою суду провадження в адміністративній справі №240/2656/22 за позовом ОСОБА_1 було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Державна служба України з безпеки на транспорті надала до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечувала проти заявлених позовних вимог у зв`язку з їх безпідставністю. Аргументуючи таку позицію відповідач зазначив, що 10 листопада 2021 року посадовими особами Подільського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки під час проведення рейдової перевірки на 161 км а/д Київ-Ковель було проведено перевірку транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 . Під час перевірки даного транспортного засобу встановлено, що водієм здійснювалося надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", п.п. 6.1 Положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340, п.п. 3.3, 3.5 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385, а саме за відсутності товарно-транспортної накладної, а також протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та щоденних реєстраційних листів обліку режиму праці та відпочинку водія. У зв`язку з чим за результатами перевірки складено Акт від 10.11.2021 №297686. При цьому, вказаний акт складено стосовно ОСОБА_1 у зв`язку з тим, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) належить саме йому. Будь-яких інших документів, які б підтверджували перебування цього транспортного засобу у користуванні інших осіб, водієм під час перевірки надано не було. Крім того, на розгляд справи про порушення позивач, який був завчасно повідомлений про дату та час такого розгляду, не з`явився, пояснень стосовно виявленого порушення та інформацію стосовно передачі транспортного засобу в користування іншим особам не надав.

Враховуючи вказані обставини, Державна служба України з безпеки на транспорті зазначила, що приймаючи оскаржувну постанову від 21.12.2021 №309548 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн за порушення ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", посадові особи Укртрансбезпеки діяли на законних підставах та керувались вимогами законодавства, а тому просила відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до норм ст.ст. 257, 262 КАС України дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що в період з 08.11.2021 по 14.11.2021 посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на підставі направлення від 08.11.2021 №013866 та графіку проведення рейдових перевірок здійснювалась рейдова перевірка за додержанням транспортними засобами вимог законодавства про автомобільний транспорт.

10 листопада 2021 року під час вищезазначеної рейдової перевірки посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на 161 км автомобільної дороги "Київ-Ковель" було проведено перевірку транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) під керуванням водія ОСОБА_2 .

З наявного у матеріалах справи свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 вбачається, що вищезазначений автомобіль Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

В ході перевірки даного транспортного засобу посадовими особами Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було встановлено, що водій ОСОБА_2 здійснює надання послуг з внутрішніх вантажних перевезень за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме:

- протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та тахокарт, чим порушено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 №340 та Інструкцію з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджену наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 24.06.2010 №385;

- товарно-транспортної накладної встановленої форми, чим порушено п. 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363.

У зв`язку з цим був складений акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.11.2021 №297686, в якому зафіксовано вказані порушення.

Водій транспортного засобу ОСОБА_2 своїх пояснень про причини порушень не надавав та підписав акт від 10.11.2021 №297686 без зауважень.

Відповідно до пункту 25 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Згідно наявного у матеріалах справи листа Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 18.11.2021 №97340/21.2/24-21, адресованого ОСОБА_1 , розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт по акту від 10.11.2021 №297686 був призначений на 21 грудня 2021 року.

Вказаний лист з інформацією про дату, час та місце розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт був надіслана позивачу рекомендованим листом, що підтверджується матеріалами справи, та отриманий ним 28.12.2021.

За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, який відбувся без участі позивача, Подільським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки винесено постанову від 21.12.2021 №309548 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 гривень за порушення вимог ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 цього Закону України "Про автомобільний транспорт".

Позивач, вважаючи вищезазначену постанову від 21.12.2021 №309548 протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2, 15, 27, 54, 58, 62 пункту 5 даного Положення передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; здійснює контроль наявності, видачу дозвільних документів на здійснення перевезень та контроль відповідності виду перевезення, що фактично здійснюється; здійснює інші повноваження, визначені законом.

Згідно з пунктом 8 вказаного Положення Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567, (далі - Порядок № 1567) органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону №2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - це перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Згідно з пунктом 14 Порядку №1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку №1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється, серед іншого: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Відповідно до пунктом 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Згідно з пунктом 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Статтею 48 Закону №2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Отже, положення наведеної норми закону мають частково бланкетний характер, адже замість викладення у тексті цієї норми вичерпного переліку усіх необхідних документів, законодавець вдався до застосування юридичної конструкції«інші документи, передбачені законодавством».

У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 19.03.2020 по справі №823/1199/17 до іншого законодавства належить, зокрема і Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку від 07.06.2010 № 340 (далі - Положення № 340).

Пунктами 1.2 та 1.3 Положення № 340 визначено, що це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

За визначенням, наведеним у п. 1.5 Положення №340 тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.

Згідно з пунктом 6.3 Положення №340 водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затверджена наказом Міністерства транспорту і зв`язку України від 24.06.2010 р. № 385 (далі -Інструкція № 385).

Згідно з п. 3.3.Інструкції № 385водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:

- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;

- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;

- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;

- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

Відповідно до Поправки № 6 до ЄУТР з 20.12.2010 р. водії мають пред`явити посадовим особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті, реєстраційні листки за кожен поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Отже, вказаним Положенням передбачено те, що вантажні автомобілі повинні бути обладнанні тахографами, а водій такого автомобіля повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу , заповнені тахокарти або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом. У випадку не обладнання транспортного засобу тахографом водій зобов`язаний вести індивідуальну контрольну книжку.

Абзацом 3 частини 1 статті 60Закону № 2344встановлено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт, зокрема, надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, застосовуються адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відсутність у водія транспортного засобу документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», до який в тому числі відносяться: товарно-транспортна накладна, протокол перевірки та адаптації пристрою тахографа, тахокарти або картка водія, чи індивідуальна контрольна книжка водія (у випадку не обладнання транспортного засобу тахографом), є підставою для застосовування адміністративно-господарського штрафу.

Судом встановлено, що підставою для висновків відповідача про порушення позивачем вимогстатті 48 Закону №2344-IIIта прийняття оскаржуваної постанови від 21.12.2021 №309548 про застосування адміністративно-господарського штрафу слугувала відсутність у водія транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) ОСОБА_2 на час проведення перевірки товарно-транспортної накладної, протоколу перевірки та адаптації пристрою тахографа та тахокарт, які повинні знаходитись у водія і надаватись для перевірки посадовим особам Укртансбезпеки.

Однак, суд зауважує, що відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" адміністративно-господарські штрафи за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосовуються до автомобільних перевізників .

Відтак, суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у наданні послуг з внутрішніх вантажних перевезень за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", є саме автомобільний перевізник.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільним перевізником є фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами. Аналогічне визначення закріплене також і у пункті 1.5 Положення №340.

Під час розгляду справи встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) є ОСОБА_1 .

Водночас, з наданих позивачем до суду договорів оренди від 03.09.2019 (а.с.6-7) та від 22.12.2018 (а.с.13-14), а також актів надання майна в оренду (а.с.8,10,15,17) вбачається, що ОСОБА_1 передав вказаний транспортний засіб в оренду на строк: автомобіль Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) - з 03.09.2019 по 03.09.2024, напівпричеп Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) - з 22.12.2018 по 21.12.2023, Товариству з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд-5» (код ЄДРПОУ 42292396).

Оскільки, на момент проведення перевірки транспортний засіб Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) перебував у користуванні іншої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд-5», то ОСОБА_1 , який хоч і є власником вказаного транспортного засобу, однак, в розумінні статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", на момент спірних правовідносин не був автомобільним перевізником, оскільки не міг здійснював перевезення вантажів вказаним транспортним засобом, у зв`язку з тим, що останні перебував у користуванні та розпорядженні Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхбуд-5».

Відтак, з огляду на положення частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" ОСОБА_1 не є суб`єктом відповідальності за правопорушення законодавства про автомобільний транспорт, яке полягає у наданні послуг з внутрішніх вантажних перевезень за відсутності документів, визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", тому що не був автомобільним перевізником, який здійснював перевезення вантажу цим транспортним засобом.

Вказані обставини не були спростовані відповідачем під час розгляду справи.

В свою чергу, притягнення ОСОБА_1 до відповідальності та накладення на нього оскаржуваною постановою від 21.12.2021 №309548 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень було здійснено у зв`язку з тим, що позивач є власником транспортного засобу Renault (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) з напівпричепом Kaiser (реєстраційний номер НОМЕР_2 ), однак без жодного документального підтвердження того, що він є автомобільним перевізником вантажу, який 10.11.2021 перевозився вказаним транспортним засобом.

Таким чином, у відповідача були відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки автомобільним перевізником він не являвся.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 безпідставно було притягнуто до відповідальності, а тому постанова Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 10.11.2021 №297686 про застосування до нього адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень є протиправною та підлягає скасуванню.

Стосовно доводів відповідача про те, що позивач на розгляд справи про порушення не з`явився та інформації стосовно передачі транспортного засобу в користування іншим особам не надав суд зазначає, що позивач був позбавлений можливості надати такі пояснення, оскільки лист Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 18.11.2021 №97340/21.2/24-21 з інформацією про проведення розгляду справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт 21 грудня 2021 року, позивач отримав 28 грудня 2021 року, тобто вже після дати, на яку був призначений розгляд справи. З огляду на що, суд відхиляє вказані доводи відповідача.

Згідно з частиною 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відтак, суд, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З наявної у матеріалах справи квитанції вбачається, що позивачем під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 992,40 гривень.

Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку, що сплачений позивачем судовий збір в повному обсязі підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м. Київ, 01135; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті від 21.12.2021 №309548 про застосування до ОСОБА_1 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 992,40 грн (дев`ятсот дев`яносто дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.Е.Черняхович