Ухвала

від 12.07.2023 по справі 461/4912/23

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/4912/23

Провадження № 1-кс/461/3717/23

УХВАЛА

про арешт майна

12.07.2023 року місто Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду міста Львова ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчої відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна,

встановив:

Слідчимуправлінням ГУНП у Львівській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023140000000819 від 30.05.2023 за підозрою ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

Слідча відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності СУ ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , за погодженням за погодженням прокурора Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, звернулась до слідчого судді з клопотанням про накладення арешту на частку статутного капіталу ТзОВ «Візаворк Груп»ЄДРПОУ 44390387 у розмірі 50%, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Слідча вказує, що злочин, який інкримінується підозрюваному ОСОБА_4 передбачає конфіскацію майна, а обставини кримінального правопорушення та здобуті під час досудового розслідування докази, вказують на те, що на даний час в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що незастосування зазначеного заходу забезпечення кримінального провадження може негативно вплинути на забезпечення виконання завдань кримінального провадження.

Слідча у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду повідомлялась належним чином, у відповідності до ч. 1 ст. 135 КПК України, а саме здійснення виклику по телефону. Згідно з наявним у матеріалах справи клопотанням просила проводити судове засідання у її відсутності.

Згідно ч. 2 ст.172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Отже, з метою забезпечення арешту майна, а саме запобігання будь-яким можливостям його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, власник майна не повідомлявся про розгляд клопотання, на підставі ч. 2 ст. 172 КПК України.

Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, приходжу до висновку, що таке підлягає задоволенню, з огляду на нижченаведене.

У відповідності до ч. 2 ст. 131 КПК України, одним із заходів кримінального провадження є арешт майна.

Частиною 1ст.170 КПК України,передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно вимогст.173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першоїстатті 170 цього Кодексу.

Виходячи з положень ч.10ст. 170 КПК України, арешт може буди накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Клопотання слідчого про арешт майна відповідає вимогам встановленим ст.170, 171 КПК України.

З матеріалів клопотання вбачається, що 16.06.2023 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст.369 КК України.

16.06.2023 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України.

У випадку визнання судом ОСОБА_4 винним, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Відповідно до ст. 12 КК України, злочин у якому підозрюється підозрюваному є тяжким злочином.

ОСОБА_4 у відповідності до Витягу з Державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань належить частка статутного капіталу ТзОВ «Візаворк Груп»ЄДРПОУ 44390387 у розмірі 50%.

Відповідност. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ч.2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч.3ст.369 КК України, санкцією даної статті встановлено покарання у виді карається позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років з конфіскацією майна або без такої.

Отже, майно з приводу якого подане клопотання, відповідає критеріям визначеним у ст. 170 КПК України щодо визначення мети арешту.

При цьому, ухвалюючи рішення за даним клопотанням, враховую мотиви наведені слідчим щодо вірного найменування юридичної особи, задля забезпечення виконання ухвали суду про накладення арешту.

Аналіз положень КПК України дає підстави для висновку про те, що застосування до ухвал слідчого судді про накладення арешту положень, які регламентують загальні вимоги щодо судового рішення можливо лише з врахуванням особливостей стадії досудового розслідування, яка є відмінною від судового розгляду. Отже, розглядаючи подане клопотання та наводячи доводи та мотиви ухвалення даного судового рішення, враховую положення КПК України щодо дотримання меж, які не розкривають таємницю досудового розслідування, а також практику ЄСПЛ, який у своїх рішеннях зазначає, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, врахувавши правову підставу для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, необхідність запобігання можливості приховування, знищення, перетворення, відчуження майна, яке на праві приватної власності належить підозрюваному ОСОБА_4 , з метою забезпечення можливої конфіскації такого за вироком суду, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слід задовольнити.

Керуючись ст.ст.131, 132, 170,172, 173, 222 КПК України, -

постановив:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт із позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, яке належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

- статутного капіталу ТзОВ «Візаворк Груп»ЄДРПОУ 44390387 у розмірі 50%, що належить на праві власності підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати слідчого невідкладно повідомити всіх заінтересованих осіб (володільця) про накладення арешту на майно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1