Постанова

від 16.05.2023 по справі 370/134/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

єдиний унікальний номер справи: 370/134/22

номер апеляційного провадження: 22-ц/824/3281/2023

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Білич І.М.

суддів Коцюрби О.П., Слюсар Т.А.

секретаря Рагушіна І.В.

за участі: представника скаржника - адвоката Кєєр О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року, ухвалене під головуванням судді Макарівського районного суду Київської області Мазки Н.Б.,

у цивільній справі №370/134/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Полісся 2010» за результатами розгляду якого просила розірвати договір оренди земельної ділянки площею 6,1665 га з кадастровим номером 3222780400:08:003:0001, укладений 15 червня 2016 року між нею та ТОВ «Полісся 2010», зареєстрований Макарівським районним нотаріальним округом 15 червня 2016 року, запис №15052677.

В обґрунтування позовних вимог зазначаючи, що 15 червня 2016 року між сторонами укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого, позивач передала відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим номером 3222780400:08:003:0001 строком на 7 років. Згідно п.п. 9-10 договору, орендна плата становить 3 582,92 грн. за рік. Орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем. Позивачем було виконано зобов`язання за договором та передано відповідачу в строкове платне користування земельну ділянку, що належить їй на праві власності. Проте, з 2018 року ТОВ «Полісся 2010» припинило виконання зобов`язань, передбачені умовами договору щодо виплати орендної плати за користування земельною ділянкою, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , задоволено.

Розірвано договір оренди земельної ділянки від 15 червня 2016 року, кадастровий номер 3222780400:08:003:0011, площею 6,1665 га, укладений між ТОВ «Полісся 2010» та ОСОБА_1 , зареєстрований 15 червня 2016 року, Макарівським районним нотаріальним округом, номер запису 15052677. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду, ТОВ «Полісся 2010» подало апеляційну скаргу за результатами розгляду якої, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову, відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначаючи, що товариство не отримувало ухвали про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви з додатками. Про наявність у провадженні суду даної справи, товариство дізналося 26 жовтня 2022 року, а 28 жовтня 2022 року ознайомилося з матеріалами справи. 14 листопада 2022 року, товариство направило на адресу суду відзив на позовну заяву з додатками, однак, з незалежних від нього причин, зазначений відзив судом отримано не було. У зв`язку з наведеним, вважав за необхідне долучити відзив на позовну заяву з додатками до апеляційної скарги. Вказуючи, що протягом строку оренди, воно сумлінно виконувало свої зобов`язання за договором, зокрема, сплачувало орендну плату, що підтверджується видатковими касовими ордерами. Доказів на підтвердження того, що позивач звертався до товариства з вимогами щодо перегляду розміру орендної плати чи з претензіями щодо її несплати чи невиплати в повному обсязі, матеріали справи не містять. Факт звітування відповідача про інший розмір нарахованої позивачу до виплати орендної плати відповідно до звітів 1-ДФ, не свідчить про невиконання відповідачем своїх обов`язків щодо здійснення виплати позивачу орендної плати.

24 лютого 2023 року від ОСОБА_1 на адресу суду надійшли заперечення проти задоволення апеляційної скарги у яких остання, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, без змін. Зазначаючи, що копію ухвали про відкриття провадження у справі з додатками, відповідач отримав 07 вересня 2022 року, проте своїм правом на подання відзиву не скористався. У зв`язку з наведеним, просила не брати до уваги долучений відповідачем до матеріалів справи відзив на позовну заяву з додатками. Вказуючи, що скаржник посилаючись на видаткові касові ордери, як на підтвердження виконання ним своїх обов`язків щодо сплати орендної плати, зазначені докази до апеляційної скарги не долучає. Видаткові касові ордери долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву, який не може бути прийнято до уваги судом апеляційної інстанції, оскільки його подано з пропуском строку встановленого на його подання.

Учасники справи про день і час розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні представник скаржника підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити з підстав, зазначених у ній.

Від представника позивача - адвоката Мірошника С.Б. на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з необхідністю бути присутнім у судовому засіданні, що призначене на 16 травня 2023 року на 10 год. 50 хв. у Верховному Суді по справі № 911/1081/22.

Дослідивши вищевказане клопотання, колегія суддів не вбачала підстав для його задоволення, виходячи з наступного.

Верховний Суд у постановах від 13 листопада 2020 року у справі № 359/5348/17 (провадження № 61-18620св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 369/10161/19 (провадження № 61-3468св21) зазначив, що якщо сторони чи їх представники, чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони чи її представника, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, в матеріалах справи наявна достатня кількість доказів для вирішення даної справи, крім того, правова позиція позивача, викладена у поданих нею запереченнях проти задоволення апеляційної скарги.

Також, колегія суддів враховує, що дана справа перебуває у провадженні Київського апеляційного суду з січня 2023 року.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, ураховуючи обмежені строку перегляду судом апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення клопотання про відкладення розгляду справи.

Колегія суддів вважала за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб виходячи з положень ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб що з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із систематичного порушення ТОВ «Полісся 2010» умов договору щодо сплати орендної плати у розмірі та строки, встановлені договором.

Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон який їх регулює, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка, площею 6,1665 га з кадастровим номером 3222780400:08:003:0001, яка знаходиться на території Борівської сільської ради Макарівського району Київської області, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.17-18).

15 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Полісся 2010» укладено договір оренди землі (а.с.10-12).

Відповідно до п.1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Борівської сільської ради, кадастровий номер земельної ділянки 3222780400:08:003:0001. Відповідно до п.8. договір укладено на 7 років.

Згідно п. 9 договору, орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно діючого законодавства особі, в розмірі 6% (шість відсотків) від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3582,92 грн.

Пунктом 10 договору встановлено, що орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Згідно п.11 договору, обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації.

Положеннями п.12 договору, передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Передбачено, що передача продукції та надання послуг в рахунок орендної плати оформляється відповідними актами (п. 13 договору).

Згідно із п.20 договору, передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк два дні після державної реєстрації цього договору за актом її приймання-передавання.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, та Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 15 червня 2016 року Макарівським районним нотаріальним округом здійснено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 6,1665 га з кадастровим номером 3222780400:08:003:0001 за ТОВ «Полісся 2010», запис 15052677 (а.с. 19).

Згідно відомостей Головного управління ДПС у Київській області №50720/610-36-12-03 від 14 грудня 2021 року, суми виплачених ОСОБА_1 доходів мали місце в період з 01 січня 2016 року по 30 вересня 2021 року (а.с. 14-15).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Полісся 2010», 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2019 рік у сумі 2 250 грн. (а.с. 103).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Полісся 2010», 30 грудня 2019 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2019 рік у сумі 8 325 грн. 58 коп. (а.с. 103).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Полісся 2010», 24 грудня 2020 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2020 рік у сумі 10 999 грн. 98 коп. (а.с. 104).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Полісся 2010» від 28 жовтня 2022 року, 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2022 рік у сумі 10 000 грн. (а.с. 104).

Згідно видаткового касового ордеру ТОВ «Полісся 2010» від 28 жовтня 2022 року, 28 жовтня 2022 року ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2022 рік у сумі 10 000 грн. (а.с. 105).

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.ч.1-2

ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом ст.1 Закону України «Про оренду землі», положення якої кореспондуються з положеннями ч.1 ст. 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Права та обов`язки орендодавця та орендаря встановлені ст. ст. 24 та 25 Закону України «Про оренду землі», зокрема, ст. 25 зазначеного закону визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Із приписів ст.21 Закону України «Про орендну землі» вбачається, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про орендну землі» орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» ч.1 ст. 141 ЗК України встановлено, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Згідно правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18), до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати застосуванню підлягають положення ч.2 ст. 651 ЦК України. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Об`єднана Палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту «д» ч.1 ст. 141 ЗК України, ч. 2 ст. 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому, ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи, п. 9 договору оренди землі від 15 червня 2016 року встановлено, що орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно особі, в розмірі 6% (шість відсотків) від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3582,92 грн.

15 червня 2016 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Полісся 2010» укладено договір оренди землі, а саме, земельної ділянки площею 0,1665 га з кадастровим номером 3222780400:08:003:0001. Договір укладено на 7 років.

Згідно діючого законодавства п. 9 вказаного договору, орендна плата виплачується особисто орендодавцю, або уповноваженій ним, згідно особі, в розмірі 6% (шість відсотків) від нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки, що на момент укладення договору у грошовій формі становить 3582,92 грн.

Пунктом 10 договору встановлено, що орендар може вносити орендну плату у натуральній формі, попередньо погодивши з орендодавцем, а саме: в такому разі орендар подає заяву та укладають акт про внесення орендної плати в натуральній формі, в якому визначають перелік, кількість або частку продукції, одержуваної із земельної ділянки, а також, за необхідності, інші умови (якісні показники, вартість, тощо).

Положеннями п.12 договору, передбачено, що орендна плата вноситься щорічно (один раз на рік), не пізніше 30-го грудня поточного року.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що з 2018 року відповідач припинив виконувати свої зобов`язання за договором з виплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно видаткових касових ордерів, ОСОБА_1 отримала орендну плату за 2019, 2020 та 2022 роки. Разом з тим, доказів на підтвердження виплати ОСОБА_1 орендної плати за 2018 та 2021 роки, відповідачем не надано.

Згідно відомостей Головного управління ДПС у Київській області №50720/610-36-12-03 від 14 грудня 2021 року: у 2018 року ОСОБА_1 виплачено орендну плату у сумі 2 364 грн. 74 коп.; у 2021 року ОСОБА_1 виплачено орендну плату у сумі 2 366 грн. 93 коп., в той час, як договором встановлено орендну плату у сумі 3582,92 грн.

З вказаного вбачається, що відповідач протягом 2018 та 2021 року порушував свої зобов`язання щодо виплати позивачу орендної плати у розмірі, встановленому договором, у зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для розірвання договору оренди землі у зв`язку із порушенням орендарем свого обов`язку щодо виплати орендної плати в повному обсязі протягом 2018 та 2021 років, оскільки неналежне виконання умов договору зі сплати орендної плати є порушенням умов договору оренди земельної ділянки, яке дає право орендодавцю вимагати розірвання такого договору.

Посилання скаржника на те, що протягом строку оренди, товариство сумлінно виконувало свої зобов`язання за договором, зокрема, сплачувало орендну плату, що підтверджується видатковими касовими ордерами, колегія суддів відхиляє, оскільки зазначеними касовими ордерами не підтверджується виплата орендної плати за кожен рік оренди в сумі визначеній умовами договору.

Відсутні в матеріалах справи також докази на підтвердження зміни умов договору сторонами в частині збільшення розміру орендної плати. Тому надані відповідачем видаткові касові ордери ТОВ «Полісся 2010», 30 грудня 2019 року у сумі 8 325 грн. 58 коп., від 24 грудня 2020 року у сумі 10 999 грн. 98 коп., та від 28 жовтня 2022 року у сумі 10 000 грн., не можуть свідчити про те, що є орендною платою.

Крім того матеріали справи взагалі не містять доказів на підтвердження виплати орендної плати за 2018 та 2021 рік саме у розмірі, встановленому договором.

Посилання скаржника на відсутність доказів на підтвердження того, що позивач звертався до товариства з вимогами щодо перегляду розміру орендної плати чи з претензіями щодо її несплати чи невиплати в повному обсязі, не спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки не спростовує факт порушення орендарем свого обов`язку щодо виплати орендної плати в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 374 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та ухвалив законне та обґрунтоване рішення. При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення, в справі не виявлено. Відтак, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 387 ЦПК України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Полісся 2010» залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 10 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Суддя-доповідач

Судді