Постанова

від 12.07.2023 по справі 380/11338/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/11338/22 пров. № А/857/8118/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Курильця А.Р.,

суддів Мікули О.І., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року в справі №380/11338/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фреш Експрес до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

суддя в 1-й інстанції Карп`як О.О.,

час ухвалення рішення 20.04.2023 року,

місце ухвалення рішення м.Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фреш Експрес (далі позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 15 лютого 2022 року № 3802975/43828977 про відмову у реєстрації податкової накладної від 14 грудня 2021 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних та зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 14 грудня 2021 року № 1 в Єдиному реєстрі податкових накладних, датою її подання на реєстрацію.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року позов задоволено повністю.

23 січня 2023 року представник позивача подала заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якому просить суд стягнути на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000, 00 грн.

Додатковим судовим рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу задоволено частково.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області на користь позивача 500 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь позивача500 грн., витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з таким рішенням, ГУ ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосуванням норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивачем не доведено те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу є реальним, витрати були фактичними та неминучими, а їх розмір обґрунтований та співмірний зі складністю виконаних робіт та часом затраченим на виконання цих робіт.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 304 КАС України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 252 КАС Українисуд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1ст. 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 132 КАС України).

Відповідно до ч. 1ст. 134 КАС Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2ст. 134 КАС України).

Відповідно до ч. 3ст. 134 КАС Українидля цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5ст. 134 КАС Українирозмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7ст. 139 КАС Українипередбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно дост. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з ч. 4ст. 134 КАС Українидля визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено упостановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18, від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Урішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28 листопада 2002 рокузазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України" зазначено, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання вимог вказаних вище норм, представник позивача - адвокат Денисюк О.І., подала до суду:

Договір № 05/04-1 про надання правової допомоги адвокатським об`єднанням від 05.04.2022 року, укладений між ТзОВ «Фреш Експрес» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Прищепа і Партнери».

Відповідно до пункту 2.1 Договору Адвокатське об`єднанням «Прищепа і Партнери» на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання юридичної допомоги, зокрема представляє в установленому порядку інтереси Клієнта в місцевих судах, зокрема адміністративному. (п. 2.1.4 Договору).

Пунктом 3.1 Договору визначеного, що Клієнт приймає на себе наступне зобов`язання, зокрема оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень та оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 4 Договору (пункт 3.1.3, пункт 3.1.4).

Акт приймання передачі наданих послуг № 05/01-2, згідно з яким сторони погодили, що вартість послуг Виконавця за даним Актом складає 7000 грн., без ПДВ, з розрахунку 2000 грн., за одну годину роботи.

Рахунок на оплату послуг № 05/01-2 на суму 7000 грн.

Платіжну інструкцію № 585 від 13 січня 2023 року про сплату позивачем 7000,00 грн.,витрат за юридичні послуги згідно рахунку №05/01-2 від 05.01.2023 року.

Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Денисюк Оксани Іванівни серія РН № 1685 від 27.06.2019 року.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 810/2816/18.

Поряд з цим суд першої інстанції слушно звернув увагу, що предмет спору в цій справі не є складним, містить лише епізод взаємопов`язаних спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Окрім цього, містить значну кількість судових рішень щодо справ у аналогічних правовідносинах, що не потребує значного часу на опрацювання нормативно-правових актів, пошуку в Єдиному державному реєстрі судових рішень та вивчення практики в аналогічній категорії справ.

Суд апеляційної інстанції також ураховує, що позивач вільний у виборі представника та у визначенні розміру його гонорару за домовленістю сторін, проте цей вибір не повинен бути надмірно обтяжливим для іншої сторони процесу при вирішенні судом питання про розподіл судових витрат.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції правильно керувався тим, що сума судових витрат на правничу допомогу, яку представник позивача просила стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, підлягає зменшенню у зв`язку з відсутністю ознак співмірності, визначених частиною п`ятою статті 134 КАС України.

З урахуванням встановленого, суд апеляційної інстанції підтримує правильний висновок суду першої інстанції, що заявлені представником позивача до відшкодування 7000,00 грн витрат на правничу допомогу є необґрунтованими, не відповідають реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а їх стягнення з відповідача становить надмірний тягар для останнього, що суперечить принципу розподілу таких витрат. Заявлений розмір витрат не є співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), із реальним часом, витраченим адвокатом та із обсягом наданих адвокатом послуг (виконаних робіт).

Дослідивши обставини справи у відповідності до наведених правових норм суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що з урахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, пропорційності до ціни позову та розміру судового збору, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними матеріалами (у письмовому провадженні), судом першої інстанції обґрунтовано зменшено розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покладено на відповідачів понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді першої інстанції в розмірі 1000,00 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів, а саме по 500,00 грн з кожного.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують.

Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає.

Враховуючи наведене вище, апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.308,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області, а додаткове рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2023 року в справі №380/11338/22 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя А. Р. Курилець судді О. І. Мікула М. А. Пліш Повне судове рішення складено 12 липня 2023 року.