Постанова

від 12.07.2023 по справі 320/14037/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Київ

справа № 320/14037/21

адміністративне провадження № К/990/19612/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

за участі:

представника Позивача: Лисенка Ю.М.,

представника Відповідача: Коперсак М.С.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року (суддя: Щавінський В.Р.)

та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2023 року (судді: Єгорова Н.М., Сорочко Є.О., Федотов І.В.)

у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "МХП"

до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Приватне акціонерне товариство "МХП" (далі також - ПрАТ «МХП», Позивач) звернулось до суду з позовом до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі також - Відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №15734000706 від 10 серпня 2021 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 120829518,00 грн у тому числі 80553012,00 грн - основний платіж та 40276506,00 грн штрафних (фінансових) санкцій.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення суперечить статті 61 Конституції України, оскільки контролюючий орган фактично повторно застосовував відповідальність за вчинення податкового правопорушення у зв`язку з тим, що як сума податку на додану вартість в розмірі 80553012,00 грн фактично врахована у податкових повідомленнях рішеннях від 7 квітня 2021 року №24/34-00-07-06 та від 9 липня 2021 року №3934000706. Крім того, Позивач зауважив, що звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування вказаних податкових повідомлень-рішень.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 липня 2022 року адміністративний позов задовольнив. Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №15734000706 від 10 серпня 2021 року.

Постановою від 1 лютого 2023 року Шостий апеляційний адміністративний суд апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишив без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року - без змін.

Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, ухвалюючи рішення вказав, що на дату складення акта перевірки від 16 липня 2021 року №207/34-00-07-06/25412361 та прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №15734000706 сума завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість за березень місяць 2021 року була неузгодженою, як наслідок не підлягала відображенню у податковій звітності ПрАТ "МХП", зокрема, у звітному (податковому) періоді - квітень 2021 року.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій просив їх скасувати й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили, що за результатами проведеної перевірки Позивача Відповідач склав акт перевірки від 16 липня 2021 року №207/34-00-07-06/25412361.

Згідно з Актом перевірки Позивач порушив вимоги:

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі також - ПК України), що призвело до завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 80553012,00 грн.

На підставі акта перевірки від 16 липня 2021 року №207/34-00-07-06/25412361, з урахуванням рішення про результати розгляду скарги від 12 жовтня 2021 року №23214/6/99-00-06-01-02-06, податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №15734000706 про завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 80553012,00 грн та застосував штрафні санкції у розмірі 40276506,00 грн.

За змістом акта, це порушення виникло у зв`язку з неврахуванням результатів попередніх позапланових виїзних перевірок ПрАТ «МХП», які вплинули на визначення суми бюджетного відшкодування за квітень 2021 року, а саме: за грудень 2020 року по акту перевірки від 15 березня 2021 року №61/34-00-07-06/25412361, яким зменшене від`ємне значення на 203283339,00 грн; за березень 2021 року по акту від 18 червня 2021 року №199/34-00-07-06/25412361, яким зменшене від`ємне значення на 145744055,00 грн.

Підставами прийняття спірного податкового контролюючим органом є:

- результати перевірки грудня 2020 року, результати якої оформлені актом перевірки від 15 березня 2021 року №61/34-00-07-06/25412361, та за наслідками якої прийнято податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2021 року №24/34-00-07-06 на суму 203283339,00 грн;

- результати перевірки місяця 2021 року, результати якої оформлені актом перевірки від 18 червня 2021 року №199/34-00-07-06/25412361, та за наслідками якої прийняте податкові повідомлення-рішення від 9 липня 2021 року №13934000706 на суму 322635,00 грн.

Згідно з податковим повідомленням-рішенням від 7 квітня 2021 року №24/34-00-07-06, яким Позивачу зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 203 283 339,00 грн, обставинами вчинення податкового правопорушення контролюючим орган зазначено наступне: "ПрАТ "МХП" при декларуванні взаємовідносин із ТОВ "Катеринопілький елеватор" за Договором поставки від 27 липня 2019 року №16882-Г порушено статті 185,192 ПК України (з відповідними змінами та доповненнями), ПрАТ "МХП" занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на суму 258 299 797,00 грн, оскільки ПрАТ "МХП" користувалось грошовими коштами, які були надані з договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г, при цьому ніяких процентів та штрафних санкцій не сплачував, то надання грошових коштів підпадає під визначення поворотної фінансової допомоги. Таким чином відносини ПрАТ "МХП" та ТОВ "Катеринопільський елеватор" за договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г регулюються правилами щодо надання поворотної фінансової допомоги. Надання поворотної фінансової допомоги не підпадає під визначення об`єкта оподаткування відповідно до статті 185 Податкового кодексу України.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 9 липня 2021 року №13934000706, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 322 635,00 грн обставинами вчинення податкового правопорушення зазначено наступне:

1) ПрАТ "МХП" завищило на 322 635,43 грн показник у рядку 10.1. (колонка Б) Декларації внаслідок врахування всупереч пунктам 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 ПК України при його визначенні нереальної операції з придбання у ТОВ "Інтерекосклад" (код ЄДРПОУ: 43553938) по операціях з відповідального зберігання майна;

2) ПрАТ "МХП" у грудні 2020 року при декларуванні взаємовідносин з ТОВ "Катеринопільський елеватор" за договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г порушило вимоги статей 185, 195 ПК України та занизило податкові зобов`язання з ПДВ на суму 258 299 797,00 грн, оскільки ПрАТ "МХП" користувався грошовими коштами, які були отримані за договором поставки від 24 липня 2019 року №16882-Г. Зазначені порушення призвели до завищення показників рядка 19 декларації з ПДВ за березень 2020 року на 203 283 339,00 грн та рядка 21 декларації з ПДВ за грудень 2020 року на 203 283 339,00 грн. Як наслідок рядок 16.1 декларації з ПДВ за березень 2021 року завищило на суму 203 383 339 грн.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Відповідач визначив порушення судами норм матеріального та процесуального права. Вказує, що апеляційним судом не було враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2020 року у справі №826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі №808/954/17, від 6 березня 2020 у справі №803/13/16, від 11 квітня 2018 року у справі №2а-576/12/0960, від 30 травня 2019 року у справі №804/7585/17, від 20 лютого 2020 року у справі №802/1255/17-а, від 29 березня 2019 року у справі № 803/5/18.

В обґрунтування своїх доводів Відповідач покликається на те, що супереч висновкам Верховного Суду суд апеляційної інстанції не врахував доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентами.

Як стверджує представник Відповідача, Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 826/11531/14,Верховний Суд у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі №820/20933/14, від 5 листопада 2019 року у справі № 817/3736/14, від 15 жовтня 2020 року у справі №826/7614/15 неодноразово звертали увагу, що надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, або є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом, а також якщо встановлено протиправну поведінку контрагента та про обізнаність платника податків щодо такої та злагодженості дій між ними.

Також, за доводами, наведеними у касаційній скарзі, Відповідач з дотриманням вимог пунктів 74.1, 74.3 статті 74 ПК України, підпунктів 83.1.1, 83.1.2, 83.1.6 пункту 83.1 статті 83 ПК України, висновків Верховного Суду у постанові від 2 жовтня 2018 року у справі № 816/2328/17 врахував під час проведення перевірки висновків попередніх перевірок Позивача.

3.2. Позиція Позивача (особи, що подала пояснення)

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції законними та обґрунтованими, Позивач у поясненнях покликається на те, що судами надано юридично правильну оцінку обставинам, відповідно до яких підтверджуються дотримання ним вимог ПК України при формуванні даних податкового обліку.

Також представник Позивача наводить встановлені судами попередніх інстанцій обставини стверджує, що станом на дату складення акта перевірки від 16 липня 2021 року №207/34-00-07-06/25412361 та прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №15734000706 сума завищення розміру від`ємного значення з податку на додану вартість за березень місяць 2021 року була неузгодженою, як наслідок не підлягає відображенню у податковій звітності ПрАТ "МХП", зокрема, у звітному (податковому) періоді - квітень 2021 року

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Згідно з частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, заслухавши представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, пояснень, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходить з такого.

Так, пункт 200.1 статті 200 ПК України передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

Відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

За змістом пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Як визначає пункт 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Підпункт 5 пункту 4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 28 січня 2016 року №21, встановлює, що у рядку 16 відображається від`ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

У рядок 16.1 переноситься значення рядка 21 декларації за попередній звітний (податковий) період.

У рядку 16.2 вказуються суми збільшення/зменшення залишку від`ємного значення за результатами уточнюючих розрахунків, поданих протягом звітного (податкового) періоду.

У рядку 16.3 вказується сума збільшення/зменшення від`ємного значення, узгоджена за результатами перевірки контролюючого органу, у звітному (податковому) періоді, на який припадає день узгодження податкового повідомлення-рішення, враховуючи процедури адміністративного оскарження відповідно до статті 56 розділу II Кодексу.

За результатами аналізу наведених норм Верховний Суд неодноразово у свої постановах формував правовий висновком, за змістом якого права та обов`язки платника податків щодо сплати податкового зобов`язання, нарахованого контролюючим органом, виникають лише після закінчення процедури адміністративного та судового оскарження рішення контролюючого органу про нарахування такого грошового зобов`язання та його узгодження. При цьому, податкове законодавство не містить заборони на декларування від`ємного значення та включення в повному обсязі такого від`ємного значення до податкового кредиту в наступному податковому періоді з підстав неврахування висновків податкового органу, які не набули статусу обов`язкових до закінчення процедури оскарження рішення контролюючого органу, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість.

Такий підхід продемонстровано Верховний Судом у постановах від 15 лютого 2023 року у справі №820/2994/16, від 13 жовтня 2020 року у справі № 808/2703/14, від 16 квітня 2021 року у справі №0870/3457/12, від 31 березня 2021 року у справі № 0870/7179/12, від 11 серпня 2020 року у справі №810/2113/18.

Суд наголошує, що в основу висновків Відповідача про прийняття податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №15734000706 лягли його твердження про необхідність відображення Позивачем в податковій декларацій наслідків попередніх перевірок та складених за їх результатами податкових повідомлень-рішень від 7 квітня 2021 року №24/34-00-07-06 та від 9 липня 2021 року №13934000706.

Як встановили суди при вирішенні спору та не заперечується Відповідачем у касаційній скарзі, ПрАТ "МХП" оскаржило в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 7 квітня 2021 року №24/34-00-07-06, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість у сумі 203 283 339,00 грн.

Державна податкова служба України 25 червня 2021 року прийняла рішення про результати розгляду скарги №14384/6/99-00-06-01-02-06, яке отримало ПрАТ «МХП» 29 червня 2021 року.

Також, 19 липня 2021 року Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року №24/34-00-07-06. Київський окружний адміністративний суду рішенням від 25 жовтня 2021 року у справі №320/8475/21 це рішення визнав протиправним та скасував. Шостий апеляційний адміністративний суд та Верховний Суд постановами від 1 червня 2022 року та від 6 жовтня 2022 року відповідно рішення суду першої інстанції залишили без змін.

Крім того, як встановили суди першої та апеляційної інстанцій, ПАТ "МХП" оскаржило в адміністративному порядку й податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2021 року №13934000706, яким зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на загальну суму 322 635,00 грн.

21 вересня 2021 року Державна податкова служба України прийняла рішення про результати розгляду скарги №21570/6/99-00-06-01-02-06, яке ПрАТ "МХП" отримало 23 вересня 2021 року.

Також судовими рішеннями (рішення Київського окружного адміністративного суду від 6 грудня 2021 року, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 14 липня 2022 року та Верховного Суду від 16 лютого 2023 року), які набрали законної сили, у справі № 320/12653/21 податкове повідомлення-рішення від 9 липня 2021 року №13934000706 визнане протиправним та скасоване.

З урахуванням цього юридично правильним є висновок судів попередніх інстанцій наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення від 10 серпня 2021 року №15734000706 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Контролюючий орган у касаційній скарзі наводить рішення Верховного Суду на спростування висновків судів щодо фактичного здійснення операцій між Позивачем та контрагентами, які пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження. Аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі та в наведених скаржником рішеннях суду касаційної інстанції свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, результати розгляду яких залежать від їх (обставин) повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення.

При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що у межах цієї справи судами попередніх інстанцій не надавалась оцінка правомірності відображення податкових наслідків господарських операцій з певними суб`єктами господарювання, перевірка цих обставин відбувалась судами у межах справ №320/12653/21, №320/8475/21.

З урахуванням цього не спростовують висновків судів посилання Відповідача на відповідні правові позиції Верховного Суду.

Доводи Відповідача щодо порушень Позивачем вимог податкового законодавства, зводяться здебільшого до посилань на необхідність переоцінки вже оцінених судами доказів.

Проте, таким доводам Відповідача суди попередніх інстанцій надали юридичну оцінку. Висновки судів першої та апеляційної інстанцій є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів й суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки у суду відсутні підстави вважати, що така оцінка судами здійснена з порушенням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Суд касаційної інстанції не має права здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року у справі №925/698/16).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), згодом підтриманий Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 17 вересня 2020 року у справі № 908/1795/19).

Суд додатково звертає увагу на те, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, що прямо випливає із положень статті 77 КАС України.

За практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішенні від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції", адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів, має саме податкове управління.

Аналіз матеріалів справи, встановлених судами попередніх інстанцій обставин та правових норм при застосуванні до спірних правовідносин дає підстави вважати, що суди попередніх інстанцій зробили обґрунтовані висновки про те, що Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, при ухваленні оскарженого рішення діяв без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення

(дія), що призвело до безпідставного податкового навантаження на Позивача.

Доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи і не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення відповідають вимогам частин першої - четвертої статті 242 КАС щодо законності і обґрунтованості судового рішення, його відповідності принципу верховенства права та завданню адміністративного судочинства, а суди дотримались вимоги частини п`ятої цієї статті стосовно необхідності при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин врахувати висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуті в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність залишення рішень судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а касаційної скарги без задоволення.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ

Касаційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 1 лютого 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх