Рішення

від 05.07.2023 по справі 543/367/23

ОРЖИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/543/151/23

543/367/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї НИ

05.07.2023 смт. Оржиця

Оржицький районнийсуд Полтавськоїобласті вскладі головуючогосудді СмілянськогоЄ.А.,при секретаріГапон Т.В.,розглянувши цивільнусправу №543/367/23за позовноюзаявою Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

Полтавська обласна військова адміністрація звернулася з позовною заявою до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку яку мотивувала наступним.

«Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст. ( далі «Городище «Круча» ), яке розташоване в с. Тарасівка, колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, нині Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області, на правому березі річки Сули, є пам`яткою археології місцевого значення, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №247 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл)

(https://mkip.gov.ua/files/pdf/misc znach 2023/2022 %Р0%9Р%Р0%ВЕ%Р0%ВВ %Р 1 %82%Р0%В0%Р0%В2%Р 1 %81 %Р 1 %8С%Р0%ВА%Р0%В0%20%Р0%ВЕ %Р0%В 1 %Р0%ВВ%Р0%В0%Р 1 %81 %Р 1 %82%Р 1 %8С %Р0%А0%Р0%В5%Р 1%94%Р1%81%Р1%82%Р1%80 compressed.pdf).

25.08.2020 комісією у складі представників Департаменту культури і туризму Полтавської ОДА та Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради проведено візуальний огляд пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча», за результатами якого встановлено, що на території пам`ятки проводяться будівельні роботи, які призвели до руйнування культурних нашарувань та ділянки валу території укріпленого посаду городища, про що складено відповідний акт від 08.09.2020.

Земельна ділянка, на якій проводяться будівельні роботи в с. Тарасівна, належить (станом на дату проведення вказаного вище огляду) гр. ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2 ), кадастровий номер земельної ділянки 323684202:02:005:0015, площа земельної ділянки - 0,2322 га.

14.09.2020 Департаментом культури і туризму Полтавської ОДА видано припис №01-20/1695, яким ОСОБА_2 повідомлено про встановлення факту порушення пам`ятоохоронного законодавства, та відповідно до вимог статті 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини» вимагається негайно припинити проведення будь-яких земляних та будівельних робіт на зазначеній території, відповідно до акту.

Припис №01-20/1695 від 14.09.2020 та акт від 08.09.2020 направлені на адресу ОСОБА_2 рекомендованим листом з повідомленням про вручення

23.09.2020за №01-45/481, який 06.10.2020 повернутий до райдержадміністрації поштовою організацією з відміткою «адресат відмовився 01.10.2020».

КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» здійснено розрахунок грошової оцінки зруйнованих археологічних культурних нашарувань на пам`ятці археології місцевого значення «Городище «Круча» в селі Тарасівка Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області (Охоронний номер № НОМЕР_1 ). Проведення розрахунку завданих збитків здійснювалася за методикою грошової оцінки пам`яток затвердженою Постановою КМУ №1447 від 26.09.2002. Під час проведення розрахунку збитків не враховано вартості рухомих археологічних предметів, які були втрачені внаслідок руйнування культурних нашарувань, оскільки для визначення такої вартості необхідне проведення додаткових досліджень.

Відповідно до проведених розрахунків, загальна сума нанесених державі збитків громадянкою ОСОБА_2 , завданих в результаті руйнування археологічних культурних нашарувань на пам`ятці археології місцевого значення «Городище «Круча», що розташоване в селі Тарасівна бувшого Оржицького району Полтавської області становить 14369204,56 грн.

30.10.2020 Департаментом винесено та направлено ОСОБА_2 повторний припис №01-20/2045 із вимогою в порядку статті 36 Закону України «Про охорону культурної спадщини» негайно припинити проведення будь-яких земляних та будівельних робіт на охоронюваній Законом території археологічної пам`ятки. Зазначений припис громадянкою ОСОБА_2 також було проігноровано.

09.09.2021 комісією у складі директора КЗ «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради В. Шерстюка, завідуючого відділом Центру М. Коваленка та наукової співробітниці Центру Ю. Деркач під час проведення планового моніторингу пам`яток археології місцевого значення, занесених до Державного реєстру нерухомих пам`яток археології України, що розташовані на території Полтавської області, було встановлено факт продовження руйнування археологічних культурних нашарувань на території пам`ятки археології «Городище «Круча», що розташоване в с. Тарасівка, Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області на правому березі річки Сула, про що складено відповідний акт №2 від 09.09.2021.

В акті №2 від 09.09.2021 зазначено, що на земельній ділянці, яка розташована у східній частині села Тарасівка колишньої Плехівської сільської ради Оржицької ТГ Лубенського району Полтавської області, в межах пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» продовжується будівництво фундаменту будинку / споруди, а також зафіксовані нові сліди руйнувань. До попередньої площі руйнувань ділянки городища розміром бл. 252 м2 (15,30 х 16,50 м) додалися кілька траншей комунікація, проритих для труб, колодязь, окремі конструкції, а також значною мірою розгорнута територія старої ділянки, що суттєво збільшило площу руйнувань. Вказаними роботами продовжується руйнування культурних нашарувань та значною мірою ділянки валу території укріпленого посаду городища. Потужність нашарувань тут складає від 2,50 м (південна частина котловану) до 1,5 м (північна частина котловану).

22.09.2021 Департаментом культури і туризму винесено припис ОСОБА_2 №01-20/2165, у якому зазначено, що відповідно до акту обстеження №1 від 08.09.2020 надано припис №01-20/1695 від 14.09.2020 про негайне припинення проведення будь-яких земляних та будівельних робіт. Оскільки вимоги припису не виконані, Департаментом перед правоохоронними органами порушено питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за незаконне проведення земляних робіт на об`єкті археологічної спадщини, а також за умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об`єктів культурної спадщини чи їх частин.

Департаментом культури і туризму неодноразово надсилалися листи до Головного управління Національної поліції в Полтавській області з повідомленнями про порушення гр. ОСОБА_2 пам`яткоохоронного законодавства.

26.12.2022 Департамент культури і туризму звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області з листом (вих. №01-20/1602), у якому просило надати копію Державного акту від 11.07.2005 ПЛ 131526 та копію Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) з кадастровим номером 5323684202:02:005:0015.

10.01.2023 до Департаменту культури та туризму надійшов лист Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 06.01.2023 №13-16-2.222-57/2-23 про те, що Державний акт на право власності на землю серія ПЛ №131526, виданий ОСОБА_2 Плехівською сільською радою 11.07.2005, кадастровий номер вказаної земельної ділянки 5323684202:02:005:0004. Відомості про земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0015 у Державному земельному кадастрі відсутні. «Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , зберігається у місцевому фонді документації із землеустрою за №2005 МФ 19 ПЛОР 00072.

Департамент культури та туризму звернувся з листом від 10.03.2023 №01- 20/521 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про надання інформації щодо підстав та обставин формування земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0015; щодо актуального кадастрового номеру земельної ділянки, яка сформована на підставі Державного акту на право власності на землю серія ПЛ №131526 виданого ОСОБА_2 Плехівською сільською радою 11.07.2005.

Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області листом від №13-16-0.222-884/2-23 повідомило Департамент, що відповідно до пункту 3 додатку до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №101 (зі змінами), у разі виявлення розбіжностей між відомостями на електронних та паперових носіях пріоритет мають відомості на паперових носіях. У зв`язку з тим, що кадастровий номер 5323684202:02:005:0015 присвоєно помилково, 04.11.2022 було здійснено його виправлення відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ПЛ №131526 від 11.07.2005 виданого ОСОБА_2 , на 5323684202:02:005:0004.

Так, Держаний акт на право власності на землю серії ПЛ №131526, виданий ОСОБА_2 Плехівською сільською радою 11.07.2005, на земельну ділянку розташовану на території с. Тарасівка Оржицького району Полтавської області, цільове призначення земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Як вбачається з плану меж земельної ділянки, який є додатком до вказаного вище акта, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0004.

На вказаній земельній ділянці з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004 збудований будинок, загальною площею 86,6 м2, адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_2 , що підтверджується технічним паспортом на будинок садибного типу, витягом з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65707160 від 08.12.2022, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №317085948 від 08.12.2020.

19.12.2022 між ОСОБА_2 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) (надалі - відповідач, ОСОБА_1 ) укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки та житлового будинку, за умовами якого продавець, ОСОБА_2 , продає (передає у власність), а покупець, ОСОБА_1 , купує (приймає у власність) земельну ділянку за адресою: с. Тарасівка, Лубенський (Оржицький) район, Полтавська область, з розташованим на ній житловим будинком, з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, за адресою: АДРЕСА_1 .

19.12.2022 державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Черненко О.О., Лубенський районний нотаріальний округ, Полтавська область винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65825550, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, форма власності: приватна на земельну ділянку з реєстраційним номером 2655904753040, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0004, житловий будинок з реєстраційним номером 26672806523040, що розташований АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, додатком до якого є кадастровий план земельної ділянки, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2322 га, зареєстровано 19.12.2022 за ОСОБА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324101909, сформованою 27.02.2023, підтверджено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5323684202:02:005:0004, площею 0,2322 га, дата державної реєстрації - 19.12.2022, тип речового права - право власності, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65825550 від 19.12.2022, приватний нотаріус Черненко О.О., Лубенський районний нотаріальний округ, Полтавська обл.; документи, подані для державної реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер: 1059, виданий 19Л2.2022, видавник: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О.; розмір частки - 1, власник: ОСОБА_1 .

Крім того, вказана інформаційна довідка містить інформацію про те, що 19.12.2022 припинено речове право ОСОБА_2 , документи, подані для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: Серія ПЛ №131526, виданий 11.07.2005, видавник: Плехівська сільська рада.

Департамент культури та туризму звернувся до Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради з листом від 17.03.2023 №01-19/569 про надання інформації, разом з доказами на її підтвердження, стосовно того чи перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами 5323684202:02:005:0004, 5323684202:02:005:0016, 5323684202:02:005:0002,5323684202:02:005:0006,5323684202:02:005:0007,5323684202:02:005:0008 в межах пам`ятки археології «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст., яка розташована в с. Тарасівка, колишньої Плехівської сільської ради Оржицького району Полтавської області, нині Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області.

Як вбачається з листа Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» Полтавської обласної ради від 22.03.2023 №01- 21/119 у межах території пам`ятки археології « АДРЕСА_2 на 2022 р. містяться дані у відкритих джерелах (межі про зазначені ділянки були надані органами прокуратури (витяги з проектів чи технічної документації) та доповнені даними з Публічної кадастрової карти) віднайдені про всі 6 запитуваних ділянок. Вони розміщені у південній частині городища (укріпленої частини пам`ятки), та з`явилися тут і були внесені до Публічної кадастрової карти після 2020 р. (відповідно до даних археологічного моніторингу в 2014 та 2019-2020 рр.), зокрема, ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004 (кол. помилковий кадастровий номер 5323684202:02:005:0015), відведена для будівництва, площею 0,2322 га. Прізвище власника - ОСОБА_2 . Знаходиться повністю в межах пам`ятки археології ще в межах, визначених обліковою документацією 1974 р.

Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Статтею 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статей 53, 54 Земельного кодексу України (надалі - ЗК України) до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико- культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

Землі історико-культурного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Порядок використання земель історико-культурного призначення визначається законом.

Згідно з пунктом «г» частини четвертої статті 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом.

Статтею 150 ЗК України визначено, що до особливо цінних земель відносяться землі природно-заповідного фонду; землі історико-культурного призначення.

Статтею 1 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» визначено, що археологічна спадщина України (далі - археологічна спадщина) - сукупність об`єктів археологічної спадщини, що перебувають під охороною держави, та пов`язані з ними території, а також рухомі культурні цінності (археологічні предмети), що походять з об`єктів археологічної спадщини; об`єкт археологічної спадщини (далі - археологічний об`єкт) - місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їх частини, пов`язані з ними території чи водні об`єкти, створені людиною, незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінності з археологічного, антропологічного та етнографічного погляду і повністю або частково зберегли свою автентичність.

Згідно статті 2 Закону України «Про охорону археологічної спадщини» законодавство України про охорону археологічної спадщини складається з Конституції України, Земельного кодексу України, Закону України «Про охорону культурної спадщини», міжнародних договорів України з питань охорони археологічної спадщини, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Закону та інших нормативно-правових актів України.

Європейською конвенцією про охорону археологічної спадщини від 16.01.1992, ратифікованою Україною 27.08.2004 наголошено, що археологічна спадщина є головним елементом пізнання історії людства та справжнім свідком стародавньої історії. Археологічна спадщина включає споруди, архітектурні ансамблі, розбудовані та облаштовані ділянки території, рухомі об`єкти, інші пам`ятки, а також їхній контекст, незалежно від місця розташування на суходолі або під водою.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 № 1805-ІІІ (надалі - Закон №1805).

За видами об`єкти культурної спадщини поділяються, зокрема, на археологічні - рештки життєдіяльності людини (нерухомі об`єкти культурної спадщини: городища, кургани, залишки стародавніх поселень, стоянок, укріплень, військових таборів, виробництв, іригаційних споруд, шляхів, могильники, культові місця та споруди, їх залишки чи руїни, мегаліти, печери, наскельні зображення, ділянки історичного культурного шару, поля давніх битв, а також пов`язані з ними рухомі предмети), що містяться під земною поверхнею та під водою і є невідтворним джерелом інформації про зародження і розвиток цивілізації (частина друга статті 2 Закону №1805).

Згідно з частинами першою-другою, шостою статті 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини» пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Суб`єкти права власності на пам`ятку визначаються згідно із законом. Усі пам`ятки археології, в тому числі ті, що знаходяться під водою, включаючи пов`язані з ними рухомі предмети, є державною власністю. Такі рухомі предмети підлягають віднесенню до державної частини Музейного фонду України, обліку та збереженню у порядку, визначеному законодавством. Землі, на яких розташовані пам`ятки археології, перебувають у державній власності або вилучаються ( викуповуються) у державну власність в установленому законом порядку, за винятком земельних ділянок, на яких розташовуються пам`ятки археології - поля давніх битв.

Тобто, заволодіння громадянами та юридичними особами землями, на яких розташовані пам`ятки археології (перехід до них права володіння цими землями), є неможливим. Розташування таких земель вказує на неможливість виникнення приватного власника, а отже, і нового володільця. Відтак зайняття земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права містить постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №557/303/21 (провадження 61- 3 3: 5св22).

Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Оскільки, спірна земельна ділянка 5323684202:02:005:0004, знаходиться в межах пам`ятки археології місцевого значення «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст., яка розташована в с. Тарасівка, взята на облік рішенням виконкому Полтавської облради народних депутатів від 23.04.1982 №247 та занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України наказом Міністерства культури, молоді та спорту від 25.02.2020 №1062 (охоронний №2680-Пл), відтак відноситься до земель історико-культурного призначення, а тому не може перебувати у приватній власності.

Зазначаємо, що органи місцевого самоврядування отримували інформацію про дану пам`ятку археології (її наявність, межі, площі, охорону) в 1970 році, та 13.11.2019 про що наявний підпис Плехівського сільського голови Оржицького району Полтавської області ОСОБА_3 в акті технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини №07 від 13.11.2019.

Відтак незаконна передача земельної ділянки, на якій розташована пам`ятка археології, порушує державні інтереси у сфері захисту об`єктів культурної спадщини, ставить під загрозу стан належного збереження пам`ятки археології та може призвести до її втрати.

Відповідно до частин перших статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17).

Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц міститься висновок про те, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 152 ЗК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 22.06.2022 у справі №676/1795/20 (провадження № 61-21233св21) зазначено, що: «рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (провадження №12- 97гс19, пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (провадження №12- 95гс19, пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (провадження №12- 148гс19, пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (провадження №12- 157гс19, пункт 52)). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного (наприклад, у спорі за віндикаційним позовом), не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. [...] суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення. [...] Апеляційний суд зробив правильний висновок про те, що ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки. У той же час оспорення розпорядження органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади про передачу такої земельної ділянки у власність фізичної особи не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати йому оцінку в мотивувальній частині судового рішення, що й було зроблено судом апеляційної інстанції в цій справі. За таких обставин пред`явлення прокурором окремої позовної вимоги про скасування розпорядження голови Кам`янець-Подільської РДА від 25.07.2006 №616/2006 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1» не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права».

Отже, для ефективного захисту порушеного права держави не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, оскаржувати весь ланцюг договорів та інших правочинів щодо спірного майна.

Заволодіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на нього ще не означає, що такий володілець набув право власності(прававолодіння,користування тарозпорядження) на це майно. Власник, якого незаконно позбавили володіння нерухомим майном шляхом державної реєстрації права власності на це майно за іншою особою, не втрачає право володіння нерухомим майном. Така інша особа внаслідок державної реєстрації за нею права власності на нерухоме майно стає його фактичним володільцем (бо про неї є відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно). Але не набуваєправо володіння на відповідне майно, оскільки воно, будучи складовою права власності, і далі належить власникові.

Отже, враховуючи, що землі, на яких розташовані пам`ятки археології, можуть перебувати виключно у державній власності, тому протиправне зайняття спірної земельної ділянки, на якій знаходиться пам`ятка археології має розглядатися як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

З урахуванням наведеного, оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004 знаходиться в межах пам`ятки археології, та не може бути передана у приватну власність, до спірних правовідносин слід застосувати приписи статті 391 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України.

У такому разі належним та ефективним способом захисту порушеного права держави є саме вимога про повернення земельної ділянки, яку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права містить постанова Верховного Суду від 05.10.2022 у справі №557/303/21 (провадження 61- 3305св22).

У той же час оспорення рішень органу місцевого самоврядування про передачу таких земельних ділянок у власність фізичним особам не є необхідним, оскільки суд у будь-якому випадку зобов`язаний надати їм оцінку в мотивувальній частині судового рішення. За таких обставин пред`явлення окремої позовної вимоги про скасування рішень органу місцевого самоврядування про передачу у власність земельних ділянок фізичним особам не відповідає критерію ефективності способу захисту порушеного права.

Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №676/1795/20 (провадження №61-21233св21).

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт «б» частини третьої статті 152 ЗК України).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на-., підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини другої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частиною першої статті 3 Закону України «Про охорону культурної спадщини» передбачено, що до спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать, зокрема, обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Приписами частини першої статті 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить, зокрема, здійснення контролю за виконанням цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 16 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за охороною пам`яток історії та культури, збереженням житлового фонду.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 21 зазначеного Закону місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Статтею 28 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що для реалізації наданих повноважень місцеві державні адміністрації мають право звертатися до суду та здійснювати інші функції і повноваження у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами)», в Україні введено воєнний стан.

На виконання Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 №389-VIII для здійснення керівництва у сфері забезпечення оборони, громадської безпеки і порядку, указом Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення військових адміністрацій» утворено, зокрема, Полтавську обласну військову адміністрацію. У зв`язку з утворенням військових адміністрацій, зазначених у цій статті, обласні, Київська міська державні адміністрації та голови цих адміністрацій набувають статусу відповідних військових адміністрацій та начальників цих військових адміністрацій.

Отже, Полтавська обласна військова адміністрація має право звернутися до суду з даним позовом про зобов`язання повернути земельну ділянку для забезпечення захисту об`єкту археології культурної спадщини.

Відповідно до статті 30 Цивільного процесуального кодексу України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Спірна земельна ділянка розташована на території Оржицької об`єднаної територіальної громади Лубенського району Полтавської області, тому дана справа підсудна Оржицькому районному суду Полтавської області.

Представник третьоїособи підтримав вимоги позивача та надав письмові пояснення аналогічні мотивам викладених у позові.

Оржицькому районному суду 11.05.2023 року надійшов відзив на позов, який мотивується наступним.

Щодо статусу спірної земельної ділянки її розміщення поза межами об`єкту культурної спадщини (пам`ятки):

В ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» визначено, що п`ятка культурної спадщини - це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Статтею 16 Закону України "Про охорону культурної спадщини" зазначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини забезпечує публікацію Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесених до нього змін у спеціалізованому періодичному виданні та на своєму офіційному веб-сайті. На сайті Міністерства культури та інформаційної політики України розміщено Реєстр пам`яток місцевого значення (https://mkip.gov.ua/content/derzhavniy- reestr-neruhomih-pamyatok-ukraini.html), де в рядку 939 значиться об`єкт пам`ятка археології ОСОБА_4 часу ОСОБА_5 , Х-ХШ ст. в с. Тарасівка.

В ст. 31 Закону Про охорону культурної спадщини зазначено, що, топографічно зазначені території, в яких містяться об`єкти культурної спадщини або можлива їх наявність, за поданням відповідного органу охорони культурної спадщини можуть оголошуватися рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини охоронюваними археологічними територіями на обмежений або необмежений строк у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Правовий режим охоронюваної археологічної території визначається науково-проектною документацією з визначення меж і режимів використання охоронюваної археологічної території, що складається за результатами проведених досліджень. Рішення про затвердження науково-проектної документації приймає центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Відповідно до ст. 53 ЗК України, до земель історико-культурного призначення належать землі, на яких розташовані пам`ятки культурної спадщини, їх комплекси (ансамблі), історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, музеї просто неба, меморіальні музеї-садиби.

В ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначається, що землі на яких розташовані пам`ятки включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно- планувальної та містобудівної документації.

Згідно з наказом Міністерства культури, молоді та спорту № 1062 від 24.02.2021, копію якого наведено в додатку 1 відзиву, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України занесено за категорією місцевого значення пам`ятки культурної спадщини, які перебувають на обліку відповідно до законодавства, яке діяло до набрання чинності Закону України «Про охорону культурної спадщини» у Полтавській області згідно з переліком, де за номером 681 вказано об`єкт пам`ятка археології ОСОБА_4 часу Київської Русі, Х-ХШ ст. в с. Тарасівка, яке відповідно до рішення виконкому Полтавської облради народних депутатів № 247 від 23.04.1982 було взято на державний облік і охорону, та якому було присвоєно охоронний № 2680-Пл.

В п.1 ст. 14і Закону України «Про охорону культурної спадщини» зазначається що межі та режими використання території пам`ятки культурної спадщині визначаються науково-проектною документацією, що складаєтьсяза результатамипроведених досліджень.Рішення прозатвердження науково-проектноїдокументації :визначення межі режиміввикористання територіїпам`ятки,щодо територійпам`ятої місцевогозначення приймаєтьсяорганом охороникультурної спадщиниАвтономної РеспублікиКрим,обласними,Київською таСевастопольською міськимидержавним адміністраціями.Порядок визначеннямеж тарежимів використаннятериторії пам`яткита затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

В ст. ЗЗ4 Закону Україйи «Про охорону культурної спадщини» зазначається, що науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини зокрема, є науково-проектна (науково-дослідна) документація з визначення меж і режимів використання охоронюваної археологічної території.

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини визнана спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі плануванні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщині затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті орган охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Склад зазначених у науково-проектній документації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру має відповідати вимогам Закону України "Пр Державний земельний кадастр".

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення, і розробляється у формі електронного документа, формат якого встановлюється Кабінетом Міністрів України при визначенні складу та змісту науково-проектної документації сфері охорони культурної спадщини. Науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини підписує кваліфікованим електронним підписом відповідальна посадова особа розробника документації. У разі якщо у процесі розроблення науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини проект зазнав змін, такі зміни також засвідчуються кваліфікованими електронними підписами відповідальних осіб, які його розробили. Проект землеустрою, що розроблявся у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, підписує сертифікований інженер- землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій.

Позиція Полтавської обласної військової адміністрації грунтується на недостовірній та маніпулятивній інформації отриманій від Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології», листом № 01-21/119 від 22.03.2023 (копію листа наведено в додатку 12 позовної заяви) про те що нібито земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016 знаходиться більшою мірою (бл. 0,083га) в межах пам`ятки археології, ще в межах, визначених обліковою документацією 1974 року. Зазначена облікова документація складається з паспорта пам`ятника історії та культури Міністерства культури Української РСР пам`ятки Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./, індекс: 1.1.995-2.16.17 від 29.11.1974 складеного завідувачем відділу історії Полтавського краєзнавчого музею Сидоренко Г.О., та доданого до нього схематичного генплану розташування пам`ятника складений арх. Ф. Квасом в 1975 році, копію яка наведено в додатку 5 позовної заяви.

Твердження Полтавської обласної військової адміністрації та Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології», про те земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004 знаходиться в межах пам`ятки археології суперечить даним визначеним в паспорті пам`ятки Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./, де зазначено, що границі охоронної зони затверджені енням виконкому Полтавської обласної Ради депутатів трудящих № 301 від 08.07.1975, їх відображено на схематичного генплану розташування пам`ятника, відповідно до пункту VII паспорту "Тарасівське городище має в плані форму двох концентричних валів, які оточені з напільного боку третім валом на відстані 150 м. Довжина третього валу 350 м. В центрі Городища розміщується дитинець", тобто відповідно до даних паспорта пам`ятки фактична площа пам`ятки та її охоронної зони становить бл. 0,90га.

При детальному вивченні Публічної кадастрової карти України та її співставлення зі схематичним генпланом пам`ятки Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./, встановлено, що межі пам`ятки та її охоронна зона не накладаються а межі земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016.

Наголошуємо на тому, що лист Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології» № 01-21/119 від 22.03.2023 не є належним доказом для підтвердження оспорюваних вимог.

Крім того, слід зазначити, що в дисертації "Давньоруські пам`ятки між Дніпром, Сулою, Супоєм та Оржицею (кінець X - перша половина XIII ст.)" захищеній в 2019 році кандидатом історичних наук ОСОБА_6 , у Спеціальній вченій раді Інституту археології Національної академії наук України облікова картка якої наведена в додатку 2, на стор. 232 в таблиці "Дані про городища регіону дослідження", зокрема, зазначено, що городище в с. Тарасівка займає площу 98 на 50 м. (0,49га), та на стор.251 наведено план-схему городища в с. Тарасівка, згідно якої, відповідно до даних Публічної кадастрової карти межі городища не накладаються на межі земельної ділянки з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016.

Також слід зазначити, що на даний час, в порушення ст. 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», землі на яких розташована пам`ятка Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./ не включено до державних земельних кадастрів.

Що до того, що у листопаді 2019 року була оновлена пам`яткоохоронна облікова документація, та були встановлені та відображені більші площі пам`ятки, слід зазначити наступне.

Наказом Міністерства культури, молоді та спорту № 1062 від 24.02.2020 органу охорони культурної спадщини Полтавської обласної державної адміністрації наказано поінформувати власників об`єктів культурної спадщини або уповноважені ними органи про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; та протягом 2020 року забезпечити приведення облікової документації на пам`ятки, занесені до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у відповідність до цього наказу.

Відповідно до п.5 ст. 14 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зміна визначених меж і режимів використання пам`ятки здійснюється в порядку, встановленому частиною першою цієї статті.

Облікова картка від 27.11.2019, копія якої наведена в додатку 6 позовної заяви, стосується об`єкту Тарасівка І, комплексу городища та селищ давньоруського часу літописного міста Горошин(Грошин), «Городище «Круча» Х-ХІІІ ст.», «Городище «Бурти», загальною площею бл. 13,69 га., та не є обліковою документацією пам`ятки Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./, яка занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення. В пункті 9 зазначеної облікової картки, вказано про наявну науково-проектну документації на об`єкт ОСОБА_7 » розроблену ОСОБА_8 24.11.1974 р., тобто, науково-проектною документацією визначено межі вказані в паспорті об`єкту Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./. Позивачем не надано будь-якої іншої інформації про ствердження науково-проектної документації якою б визначались більші межі пам`ятки місцевого значення Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./. Також відсутня нформація про внесення в Державний реєстр нерухомих пам`яток України інших об`єктів ва території с.Тарасівка Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області.

Щодо твердження, про те, що, органи місцевого самоврядування отримували інформацію про дану пам`ятку (її наявні межі, площі, охорону) в 1970-х рр. та у листопаді 2019 року, про що наявний підпис Плехівського сільського голови Оржицького району Полтавської області ОСОБА_3 в акті огляду технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини №07 від 13.11.2019, слід зазначити наступне.

Акт технічного стану об`єкта (пам`ятки) культурної спадщини «Городище «Круча» часу Київської Русі, Х-ХШ ст.», комплексу городища та селищ давньоруського часу № 07 від 13.11.2019, копію якого наведено в додатку 2 позовної заяви, було складено представником Комунального закладу «Центр охорони та досліджень пам`яток археології», директором ОСОБА_9 , не є актом технічного стану об`єкта пам`ятки культурної спадщини ОСОБА_4 часу Київської Русі, X- XIII ст., яку занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а стосується комплексу городища та селищ давньоруського часу, загальною площею бл. 8,14 га, який не занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Тобто підпис Плехівського сільського голови Оржицького району Полтавської області, в присутності якого було складено Акт огляду технічного стану не є належним способом інформуванням органів місцевого самоврядування про наявність, межі, площу, охорону пам`ятки культурної спадщини ОСОБА_4 часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст.

Згідно до ч. 17 п. 1 ст. 6 Закону України «Про охорону культурної спадщини» до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить укладення охоронних договорів на пам`ятки.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про охорону культурної спадщини» усі власники пам`яток, щойно виявлених об`єктів культурної спадщини чи їх частин або уповноважені ними органи (особи) незалежно від форм власності на ці об`єкти зобов`язані укласти з відповідним органом охорони культурної спадщини охоронний договір.

Зобов`язання по охороні археологічного пам`ятника, копію якої наведено в додатку 3 позовної заяви, було укладені в 1969 року з представниками колгоспу «Іскра», який на даний час ліквідовано. Позивачем не надано будь-якої іншої інформації про укладені зобов`язання по охороні, чи про охоронні договори, шо стосуються пам`ятки культурної спадщини Городище «Круча» часу Київської Русі /Х-ХІІ ст./.

Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка з кадастровим номером 5323684202:02:005:0016 розташована за межами місцезнаходження та охоронюваної зони пам`ятки культурної спадщини ОСОБА_4 часу Київської Русі, Х-ХІІІ ст.

Суду не надано жодних документів, які б у відповідності до вимог законодавства підтверджували, що охоронювана археологічна територія пам`ятки археології включена до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Щодо витребування майна від добросовісного набувача:

Позивачем порушена процедура пред`явлення позову, відповідача не можна позбавити права власності, оскільки він є добросовісним набувачем, купивши земельні ділянки у третіх осіб.

Відповідач ОСОБА_1 не був учасником правовідносин з приводу вибуття спірних земельних ділянок із державної власності, придбав нерухоме майно шляхом укладення нотаріально посвідченої угоди, тому не повинен нести цивільно- правову відповідальність за наявності обставин, зазначених позивачем в якості обгрунтування позову, підстави для позбавлення цього відповідача права власності на нерухоме майно не підпадають під дію ст.ст. 387, 388 ЦК України, оскільки не відносяться до виключного кола обставин, які можуть слугувати підставою для витребування майна від добросовісного набувача, повернення земельної ділянки державі.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Таким чином, визначені позивачем правові підстави для витребування із володіння відповідача не є юридично спроможними, оскільки як зазначено вище, виділення земельних ділянок у приватну власність здійснювалось без порушень чинного на той час законодавства, тому витребування відповідної частини спірної земельної ділянки у не грунтується на нормах національного та міжнародного законодавства, становить непропорційне втручання в право особи на мирне володіння майном.

Відповідач ОСОБА_1 19.12.2022 року придбав земельну ділянку у визначений Законом спосіб, даний правочин (договір купівлі-продажу) в даний час ніким, в тому числі позивачем, не оскаржений та не скасований.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, та набувається і здійснюється відповідно до закону.

Згідно п.п. „а","б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу. дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правовової угоди, яка відповідає вимогам ст.ст. 82, 132 Земельного Кодексу України та ст. 203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав.

Суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадам змагальності, які передбачають рівність прав сторін щодо подання доказів, їх дослідженні та доведення перед судом їх переконливості та обов`язок кожної сторони довести т обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, кріх випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.79ЦПК Українидостовірними єдокази,на підставіяких можна встановити дійсні обставини справи.

Також слід вказати на вибірковість пред`явлення позову та відмітити, що в раз задоволення позову Полтавської обласної військової адміністрації, виникне прецедент постане питання щодо десятків інших земельних ділянок, житлових будинків та інших будівель, які займають значну частину території в с. Тарасівка і з точки зору позивача розміщені на території об`єкту культурної спадщини який займає площу бл. 13,69 га.

Крім того, слід зазначити, що позивачем, попередньо не розглянуто можливість набуття земельних ділянок у державну власність в установленому законом порядку шляхом вилучення (викуплення) передбаченою ст. 17 Закону України «Про охорону культурної спадщини».

Позивач непосилається набудь-якінеправомірні діїбудь-якихфізичних осіб,які є учасниками розгляду цієї справи, пов`язаних із прийняттям вказаного вище рішення органу місцевого самоврядування, а з фактичних обставин справи не вбачається існування неправомірної поведінки первісних набувачів земельних ділянок, які б призвели до набуття ними права власності на об`єкти спору шляхом їх виділення із земель в межах Плехівського старостинського округу Лубенського району Полтавської області. Також не встановлено порушень законодавства при реалізації процедури виділення спірних земельних ділянок первісним набувачам третім особам у цій справі.

Представник позивача надав 19.05.2023 року відповідь на відзив, який є нечитаємим та не підписаний автором, тому суд не бере його до уваги.

Ухвалою судді від 19.04.2023 року відкрито провадження в справі.

Ухвалою суду від 08.06.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання з`явився, позов підтримав та надав пояснення згідно мотивів викладених у позові.

Відповідач та його представник в судове засідання з`явилися, позов не визнали та надали пояснення згідно мотивів викладених у відзиві на позов.

На підставі досліджених судом доказів встановлено наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 належала на праві приватної власності земельна ділянка площею 0, 23 га на території с. Тарасівка, Оржицького району, Полтавської області для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0004. Вказана обставина визнається сторонами та підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ПЛ № 131526.

Зазначену земельну ділянку ОСОБА_2 придбалашляхом приватизаціїна підставірішення Плехівськоїсільської радивід 24.03.2005року,що підтверджуєтьсявказаним рішеннямта технічноюдокументацією ізземлеустрою.

ОСОБА_2 належав на праві приватної власності будинок садибного типу по АДРЕСА_1 , який розташований на спірній земельній ділянці.

Зазначена обставина визнається сторонами та підтверджується технічним паспортом на будинок, рішенням державного реєстратора від 08.12.2022 року № 65707160 і Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.12.2012 року реєстраційний номер 2667280653040.

ОСОБА_1 19.12.2022 року придбав за відплатним договором в ОСОБА_2 земельну ділянку за адресою: с. Тарасівка, Лубенський (Оржицький) район, Полтавська область, з розташованим на ній житловим будинком, господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина визнається сторонами та підтверджується договором купівлі-продажу від 19.12.2022 року.

19.12.2023 року державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Лубенського районного нотаріального округу Полтавської області Черненко О.О. винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №65825550, яким вирішено провести державну реєстрацію права власності, а саме - форма власності: приватна на земельну ділянку з реєстраційним номером 2655904753040, кадастровий номер земельної ділянки 5323684202:02:005:0004, житловий будинок з реєстраційним номером 26672806523040, що розташований: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ОСОБА_1 .

Зазначена обставина визнається сторонами та підтверджується рішенням державного реєстратора від 19.12.2022 року № 65825550 та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 27.02.2023 року реєстраційний номер 2655904753040.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру, додатком до якого є кадастровий план земельної ділянки, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 5323684202:02:005:0004, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), площею 0,2322 га, зареєстровано 19.12.2022 року за ОСОБА_1 .

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №324101909, сформованою 27.02.2023 року, підтверджено, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5323684202:02:005:0004, площею 0,2322 га, дата державної реєстрації - 19.12.2022, тип речового права - право власності, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 65825550 від 19.12.2022 року, приватний нотаріус Черненко О.О., Лубенський районний нотаріальний округ, Полтавська область; документи, подані для державної реєстрації - договір купівлі-продажу, серія та номер: 1059, виданий 19Л2.2022, видавник: приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Черненко О.О.; розмір частки - 1, власник: ОСОБА_1 .

Крім того, вказана інформаційна довідка містить інформацію про те, що 19.12.2022 року припинено речове право ОСОБА_2 , документи подані для державної реєстрації: державний акт на право власності на земельну ділянку, серія та номер: Серія ПЛ №131526, виданий 11.07.2005, видавник: Плехівська сільська рада.

Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали спірну земельну ділянку законним шляхом, тому є добросовісними набувачами нерухомого майна. Правочини щодо придбання земельної ділянки (рішення сільської ради, договір купівлі-продажу) в даний час ніким не оскаржені та не скасовані.

Спірна земельна ділянка не була загублена власником, не була викрадена у власника або особи, якій він передав майно у володіння та не вибула з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, тому не може бути витребувана від добросовісного набувача.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція), кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 7 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

В сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 14, 19 Конституції України).

Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Крім того, на підставі наданих доказів судом встановлено, що науково-проєктна документація на об`єкт культурної спадщини відсутній.

Остання паспортизація об`єкта культурної спадщини відбулася в 1974 році, що підтверджується паспортом об`єкта від 29.11.1974 року. Згідно вказаного паспорту границі охоронної зони затверджені рішенням виконкому Полтавської обласної ради від 08.07.1975 року № 301. Відповідно схематичного генплану місця розташування пам`ятника межами охоронної зони є річка Сула, старе кладовище, житловий будинок та дорога. Визначити місце розташування земельної ділянки відповідача неможливо, оскільки генплан є схематичним та на ньому відсутні будь-які земельно-кадастрові позначення, зокрема неможливо визначити межі і режими використання охоронюваної археологічної території.

Зазначені позивачем факти та обставини щодо руйнування культурних нашарувань та ділянки валу пам`ятки археології « Городище «Круча» не стосуються заявленого предмета позову, зокрема не доводять обставини придбання земельної ділянки, тому судом до уваги не беруться.

До встановленихобставин справи підлягають застосуванню наступні норми права, оскільки вони регулюють спірні правовідносини.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно ч.2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 2 ст. 373 ЦК України право власності на землю гарантується Конституцією України, та набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно частини1статті 388ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно п.п. „а","б" ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно ст. 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод.

Згідно ч. 1 ст. 14-1 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

1. Територія пам`ятки - це територія, історично і топографічно пов`язана з розпланувально-просторовою еволюцією пам`ятки, для якої визначається спеціальний охоронний режим її використання з метою збереження цілісності пам`ятки.

Межі та режими використання території пам`ятки визначаються науково-проектноюдокументацією, що складається за результатами проведених досліджень.

Рішення про затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання території пам`ятки приймається:

центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, - щодо територій пам`яток національного значення;

органом охорони культурної спадщини Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями - щодо територій пам`яток місцевого значення.

Порядок визначення меж та режимів використання території пам`ятки та затвердження науково-проектної документації встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ч. 1 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

1. Науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини є:

1) науково-проектна(науково-дослідна)документація з визначення:

меж і режимів використання території пам`ятки;

режимів використання пам`ятки;

меж і режимів використання охоронюваної археологічної території;

меж і режимів використання зон охорони;

меж і режимів використання території об`єкта всесвітньої спадщини;

меж і режимів використання буферної зони;

меж і режимів використання історичного ареалу населеного місця;

меж історичного ареалу населеного місця;

2) план організації території історико-культурного заповідника;

3) план організації історико-культурної заповідної території.

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини визначає спеціальний режим використання території або об`єктів, у тому числі планувальні обмеження у використанні земель у сфері забудови, гранично допустиму висотність будівель та споруд.

Відомості про межі територій та обмеження у використанні земель (територій), визначені науково-проектною документацією у сфері охорони культурної спадщини, затвердженою в установленому порядку, публікуються на офіційному веб-сайті органу охорони культурної спадщини, що їх затвердив, та підлягають внесенню до містобудівного кадастру, а також до Державного земельного кадастру.

Згідно абз.2 3 ч.2 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

Склад зазначених у науково-проектній документації відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру має відповідати вимогамЗакону України"Про Державний земельний кадастр".

Науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини містить просторові дані, метадані та інші елементи, що складають його проектні рішення, і розробляється у формі електронного документа, формат якого встановлюється Кабінетом Міністрів України при визначенні складу та змісту науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини. Науково-проектну документацію у сфері охорони культурної спадщини підписує кваліфікованим електронним підписом відповідальна посадова особа розробника документації. У разі якщо у процесі розроблення науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини проект зазнав змін, такі зміни також засвідчуються кваліфікованими електронними підписами відповідальних осіб, які його розробили. Проект землеустрою, що розроблявся у складі науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини, підписує сертифікований інженер-землевпорядник, який відповідає за якість робіт із землеустрою.

Відповідно ч. 3 ст. 33-4 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

3. Рішення про затвердження науково-проектної документації у сфері охорони культурної спадщини має містити:

назву об`єкта дослідження;

місцезнаходження (місце розташування);

опис меж територій (якщо науково-проектна документація у сфері охорони культурної спадщини їх визначає);

опис обмежень у використанні земель.

Невід`ємною складовою науково-проектної документації, якою встановлюються обмеження у використанні земель, є проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів. За відсутності зазначеного проекту землеустрою науково-проектна документація, що встановлює обмеження у використанні земель, не може бути затверджена. Протягом 10 робочих днів з дня затвердження науково-проектної документації орган, що її затвердив, має забезпечити подання заяви про внесення встановлених науково-проектною документацією обмежень у використанні земель до Державного земельного кадастру. Вимоги цього абзацу поширюються на облікову документацію.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України « Про охорону культурної спадщини «:

Землі, на яких розташовані пам`ятки, історико-культурні заповідники, історико-культурні заповідні території, охоронювані археологічні території, належать до земель історико-культурного призначення, включаються до державних земельних кадастрів, планів землекористування, проектів землеустрою, іншої проектно-планувальної та містобудівної документації.

Згідно статті 8 Закону України « Про охорону археологічної спадщини «:

Археологічні пам`ятки і предмети підлягають державному обліку незалежно від підпорядкування і форми власності.

Державний облік археологічної спадщини здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

Державний облік археологічної спадщини включає її виявлення, фіксацію, визначення наукової та культурної цінності, картографування і паспортизацію, складання списку і зводу археологічних пам`яток, облік та інвентаризацію археологічних колекцій незалежно від відомчої належності і форми власності.

Порядок ведення державного обліку археологічної спадщини визначає Кабінет Міністрів України.

Отже, ОСОБА_1 добросовісно набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі цивільно-правовової угоди, яка відповідає вимогам ст.ст. 82, 132 Земельного Кодексу України та ст. 203 ЦК України, тобто із передбачених законом підстав.

За таких обставин позов не підлягає задоволенню. Судові витрати слід віднести за рахунок позивача.

На підставі встановлених фактів та обставин суд, -

У Х В А Л И В :

1.В задоволенні позову Полтавської обласної військової адміністрації до ОСОБА_1 про зобов`язання повернути земельну ділянку відмовити.

2.Судові витрати віднести за рахунок позивача.

3.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

4.Учасники справи:

- позивач: Полтавська обласна військова адміністрація, ідентифікаційний код 00022591, місце знаходження: Полтавська область, місто Полтава, вулиця Соборності, 45;

- відповідач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_3 ;

- третя особа: комунальний заклад « Центр охорони та досліджень пам`яток археології « Полтавської обласної ради «, ідентифікаційний код 21043367, місце знаходження: Полтавська область, місто Полтава, вулиця Стрітенська, 37.

Суддя: Є.А.Смілянський

Повне рішення складене 13.07.2023 року.