Рішення

від 06.07.2023 по справі 755/5728/23

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/5728/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Яровенко Н.О.

при секретарі Локотковій І.С.

з участю сторін:

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ» про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі,

в с т а н о в и в:

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому просить встановити факт перебування в трудових відносинах з ТОВ «Інтерсервіс-КЗ» та стягнути кошти в сумі 15000 грн. за виконання обов`язків охоронця в період з 01.02.2022 року по 02.03.2022 року.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що він 01.12.2021 року був прийнятий на роботу охоронником в ТОВ «Інтерсервіс-КЗ». Під час прийняття на роботу трудової книжки в нього з собою не було, він підписав договір, однак другого екземпляру його не видали. Він виконував роботу охоронця. Заробітну плату йому обіцяли в розмірі 15000 грн. в місць. Станом на день звернення до суду йому не виплачена заробітна плата за період з 01.02.2022 року по 02.03.2022 року. Після звільнення з`ясувалося, що він взагалі не був оформлений на роботу у період з 01.02.2022 року по 02.03.2022 року, тобто фактично трудові відносини були, але юридично відносини не були оформлені. На його прохання розрахуватись зі ним, керівництво заперечило і відправило до дому.

Ухвалою суду від 05.05.2023 року в справі було відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін.

12.06.2023 року до суду відповідачем було надіслано відзив на позовну заяву, який приєднаний до матеріалів справи.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності представника відповідача.

Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що

Відповідно до ст.ст. 21,24 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату.

Згідно з ч.2, 3 ст.24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Судом встановлено, що позивач перебував в трудових відносинах з ТОВ «Інтерсервіс-КЗ» на посаді охоронця.

Факт роботи ОСОБА_1 та перебування у трудових відносинах підтверджується, по-перше, фактичним визнанням відповідачем даної обставини, по-друге, копією журналом виходу на роботу та копією табеля несення служби.

Угоду № 01/02/22 укладену між ТОВ «Інтерсервіс-КЗ» та ОСОБА_1 суд не приймає до уваги, оскільки текст угоди не підписаний позивачем, доказів втрати оригіналу угоди до суду не надано. Позивач в своєму позові зазначає, що він уклав договір із відповідачем, але примірник договору йому не надали. Отже, враховуючи відсутність оригіналу угоди, суд позбавлений можливості встановити достовірність тесту угоди, а тому врахувати умови даної угоди не надається можливим.

Та, обставина, що позивач перебував в трудових відносинах з 01.12.2021 року в судовому засіданні не знайшла свого підтвердження.

Вказані докази у відповідності із ст. ст. 77, 78 ЦПК України суд вважає належними та допустимими, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування і підтверджують факт наявності між сторонами трудових відносин з 01.02.2022 року по 02.03.2022 року.

Виходячи зі змісту статті 21 КЗпП України трудовий договір спрямований на здійснення та забезпечення трудових функцій працівника.

Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Відповідно до частини шостої статті 235 КЗпП України при винесені рішення про оформлення трудових відносин з працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу, у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про нарахування та виплату такому працівникові заробітної плати у розмірі не нижче середньої заробітної плати за відповідним видом економічної діяльності у регіоні у відповідному періоді без урахування фактично виплаченої заробітної плати.

Тлумачення частини шостої статті 235 КЗпП України дозволяє зробити висновок, що у судовому порядку може бути встановлено факт трудових відносин з працівником та характер виконуваної роботи без укладення трудового договору, що є підставою для нарахування та стягнення судом заборгованості з заробітної плати за встановлений період роботи.

Відповідно до ст. 94 КЗпП України та ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Звертаючись до суду, позивач зазначає, що він відпрацював з 01.02.2022 року по 02.03.2022 року. Заборгованість по заробітній платі становить 15 000 грн.

Відповідно статті 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. ч.1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ч.1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, до обставин, які підлягають встановленню в даній справі відносяться: період за який виникла заборгованість, розмір заборгованості по заробітній платі.

На виконання вимог ст. 77,79, 80, 81 ЦПК України, позивачем не надано до суду належних, достовірних та достатніх доказів, з яких можливо встановити чи наявна заборгованість по заробітній платі перед позивачем, період заборгованості та розмір заборгованості що виникла. З доказів, що є в матеріалах справи, навіть при врахуванні відзиву на позов, в якому зазначено, що відповідач визнає факт невиплати заробітної плати за спірний період, неможливо встановити розмір заборгованості, що виникла перед ОСОБА_1 .

Суд також враховує, що статтями 22, 24 Конституції України закріплено принцип рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

В Рішенні Конституційного суду України № 11-рп/2012 зазначається, що засада рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч.1 ст.55 Конституції України.

Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст.24 Основного Закону України, і стосується, зокрема, сфери судочинства.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав.

Тобто, суд конституційної юрисдикції тлумачить даний принцип, як принцип, який дає змогу усім учасникам реалізувати свої процесуальні права.

Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої в постанові в справі № 219/1704/17 від 13 травня 2020 року, яка, з точки зору ч.4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, у контексті дотримання принципу змагальності сторін, у процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ» про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню документально підтверджені судові витрати в сумі 536 грн.

Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

27.02.2023 року між позивачем та ТОВ «Амадео Право» укладено Договір № 2702202302 про надання юридичних послуг.

Пунктом 4.1 договору сторонами врегульовано, що вартість юридичних послуг становить 7000 грн.

З пункту 1.2. вбачається, що юридичні послуги включають в себе підготовку процесуальних документів та складання позовної заяви.

З акту виконаних робіт вбачається, що юридичні послуги позивачеві надані в повному об`ємі.

Згідно наданих квитанцій позивач сплати юридичні послуги 27.02.2023 року згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 6 в розмірі 3500 грн.

Що стосується сплати іншої частини, то з чеку 0006 від 07.03.2023 року не надається можливим встановити платника та призначення платежу, що позбавляє можливості врахувати.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. 3, 4, 21, 24, 38, 74, 79, 94, 115, 235 КЗпП України, ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263- 265, 268, 273, 280 ЦПК України , суд,-

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ» про встановлення факту перебування в трудових відносинах, стягнення заборгованості по заробітній платі задовольнити частково.

Встановити факт перебування в трудових відносинах ОСОБА_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ».

В решті позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ» на користь ОСОБА_1 536 грн. судового збору, 3500 грн. витрат на правничу допомогу, всього 3856 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.07.2023 року.

Дані сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерсервіс-КЗ», ЄДРПОУ 43161587, адреса місцезнаходження: місто Київ, вулиця Окіпної Раїси, 4 офіс 179.

Суддя Н.О.Яровенко