Постанова

від 12.07.2023 по справі 616/45/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 616/45/21 Номер провадження 22-ц/814/1676/23Головуючий у 1-й інстанції Подмаркова Ю.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у режимі відеоконференції в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Овсяника Сергія Анатолійовича, представника ОСОБА_1 , на рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 10 січня 2022 року (час ухвалення судового рішення з 15:39:54 до 16:50:11, дата виготовлення повного тексту судового рішення - 19 січня 2022 року) за позовом ОСОБА_1 до Куп`янської районної державної адміністрації Харківської області, фермерського господарства «Вікторія 777» про визнання договору таким, що укладений строком на п`ять років, та зобов`язання вчинити певні дії.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

установив:

У червні 2021 року адвокат Овсяник С.А., представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з вказаним позовом, просив:

- визнати договір оренди землі від 22 вересня 2013 року між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Вікторія 777" таким, що укладений строком на 5 років;

- зобов`язати Сектор державної реєстрації Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права щодо запису, здійсненого на підставі договору оренди землі від 22 вересня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та фермерським господарством "Вікторія 777", об`єкт: земельна ділянка з кадастровим номером 6321481000:02:000:0351, загальною площею 6,2154 га., в частині змісту та характеристики речового права, змінивши строк дії замість "10 років" на "5 років".

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 22.09.2013 між ним та ФГ "Вікторія 777" укладено договір оренди землі, за змістом якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6321481000:02:000:0351, загальною площею 6,2154 га, сільськогосподарського призначення.

Згідно пункту 3.1 договір укладено строком на 5 років, однак 15.01.2021 позивачу стало відомо, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно містяться відомості про те, що договір оренди землі від 22.09.2013 має строк дії 10 років. Вказаний запис було внесено до реєстру державним реєстратором Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченком І.Л.

Таким чином, незважаючи на волевиявлення позивача укласти договір оренди строком на 5 років, останній був зареєстрований на строк 10 років, що позбавляє позивача права користуватися та розпоряджатися належною йому земельною ділянкою ще протягом п`яти років.

Ухвалою Великобурлуцького районного суду Харківської області від 18.03.2021 клопотання про заміну відповідача правонаступником представника позивача - адвоката Овсяника С.А., задоволено, залучено до участі у справі відповідача Куп`янську районну державну адміністрацію Харківської області, яка є правонаступником Великобурлуцької районної державної адміністрації Харківської області.

Рішенням Великобурлуцького районного суду Харківської області від 10 січня 2022 року відмовлено у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі адвокат Овсяник С.А., представник ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно викладені фактичні обставини і доводи позовної заяви та стверджується про хибність висновку суду щодо неналежного способу захисту, обраного позивачем.

Відповідно до Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Розпорядженням голови Верховного Суду № 14/0/9-22 від 25.03.2022 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до ч. 7 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку із військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України №133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовженого строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 259/2022 від 18.04.2022 року "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні із 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України № 341/2022 від 17.05.2022«Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Полтавського апеляційного суду від 08.08.2022 року справу передано до провадження колегії суддів під головуванням судді Лобова О.А., суддів учасників колегії Дорош А.І., Триголов В.М.

Відзив на апеляційну скаргу судом не отриманий.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 15.01.2021, земельна ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6321481000:02: 000:0351, загальною площею 6,2154 га, сільськогосподарського виробництва, розташована за адресую Харківська область, Великобурлуцький район, с/рада Гнилицька належить на праві приватної власності згідно свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 (т.1 а.с.17)

22.09.2013 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ "Вікторія 777" (орендар) укладено договір оренди без номера, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6321481000:02:000:0351, загальною площею 6,2154 га, сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на праві приватної власності. (т.1 а.с.12)

Згідно пункту 3.1 вказаного договору, договір укладено строком на 5 років.

Пунктами 14.1, 14.2 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; договір укладено на 5-ти сторінках в трьох автентичних оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в реєстраційній службі Великобурлуцького РУЮ Харківської області.

Відповідно до пункту 12.2 дія договору припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

У пункті 7.1 договору зазначено, що після припинення дії договору орендар повертає в 10-ти денний термін орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду (т.1 а.с.12-16).

23.11.2013 між ОСОБА_1 (орендодавець) та ФГ "Вікторія 777" (орендар) укладено договір оренди без номера, з якого вбачається, що орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування (для ведення товарного сільськогосподарського виробництва) земельну ділянку № НОМЕР_1 , кадастровий номер 6321481000:02:000:0351, загальною площею 6,2154 га, сільськогосподарського призначення, яка належить орендодавцю на праві приватної власності (т.1 а.с.61).

Згідно пункту 3.1 вказаного договору, договір укладено строком на 10 років.

Пунктами 14.1, 14.2 договору передбачено, що він набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; договір укладено на 5-ти сторінках в трьох автентичних оригінальних примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендодавця, другий - в орендаря, третій - в реєстраційній службі Великобурлуцького РУЮ Харківської області.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (інформаційна довідка № 240576353 від 15.01.2021) проведено реєстрацію іншого речового права (права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 6321481000:02:000:0351) на підставі договору оренди, укладеного 22.09.2013 між ОСОБА_1 та ФГ "Вікторія 777". Строк дії десять років. Вказаний запис було внесено до реєстру державним реєстратором Великобурлуцького районного управління юстиції Харківської області Марченком І.Л. 27.07.2015 (т.1 а.с.17).

Суд першої інстанції визнав доведеним, що договір оренди від 22 вересня 2013 року укладений строком на п`ять років, набрав чинності з 27 липня 2015 року, тобто з дня його державної реєстрації, отже його дія припинилася 27 липня 2020 року. При цьому суд першої інстанції відхилив як необґрунтовані доводи ФГ «Вікторія 777» про те, що у реєстрації договору від 22 вересня 2013 року державним реєстратором було відмовлено, тому сторони 23 листопада 2013 року уклали інший договір строком на десять років, який і є чинним.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, пославшись на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року (справа № 504/2864/13-ц (пункт 71)), від 4 липня 2018 року (справа № 653/1096/16-ц (пункт 96)), від 12 червня 2019 року (справа № 487/10128/14-ц (пункт 81)), від 11 вересня 2019 року (справа № 487/10132/14-ц (пункт 97).

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції оскаржується виключно у частині мотивів відмови у позові, апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляційної скарги, виходить з такого.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною четвертою статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На переконання апеляційного суду рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням наведених вимог закону.

Сталою судовою практикою обгрунтовані такі підходи у питанні визначення належності і ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (пункт 5.5. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (пункт 14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц та пункт 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18).

Поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому ефективний засіб - це, зокрема, запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними (рішення ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» (Doran v. Ireland)).

Ефективність означає як попередження стверджуваного порушення чи його продовження, так і надання відповідного відшкодування за будь-яке порушення, яке вже відбулося (рішення ЄСПЛ від 26.10.2000 у справі «Кудла проти Польщі» (Kudla v. Poland)).

Для того щоб визначити, чи обраний спосіб захисту є ефективним та належним, необхідно керуватися принципом: одне право - один спір, один позов. Тобто ефективним та належним є той спосіб захисту, який повністю відновлює порушене право, і позивачеві не потрібно буде ініціювати додаткових спорів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».

Як слідує з матеріалів справи, предметом позову у цій справі є вимога про встановлення факта укладення договору строком на п`ять років, а також вимога про покладення на уповноваженого суб`єкта обов`язку внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у частині зазначення строку, на який укладено договір оренди землі.

Порушення свого права власника землі позивач убачає у тому, що наявність запису у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно строку оренди - десять років, позбавляє його можливості реалізувати свої правомочності власника, оскільки на його переконання дія договору вже припинена у зв`язку із закінченням строку, на який він був укладений.

Як убачається із відзиву на позов, ФГ «Вікторія 777», орендар, заперечує стверджуваний позивачем строк дії договору оренди та наполягає, що він був укладений строком на десять років, тобто є чинним до 29 вересня 2023 року (т.1 а.с.52-56).

З огляду на предмет і підстави спору апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обраний неналежний і неефективний спосіб захисту порушеного права, оскільки спір по суті стосується позбавлення права позивача володіти і розпоряджатися земельною ділянкою, а задоволення пред`явлених вимог з урахуванням позиції відповідача автоматично не призведе до повернення земельної ділянки у розпорядження і володіння позивача. Отже, встановлення судом факта укладення договору на певний строк і закінчення його дії на час розгляду справи судом може бути підставою для задоволення вимоги про повернення земельної ділянки, її витребування, тощо.

Зважаючи на наведене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції не встановлено.

Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу адвоката Овсяника Сергія Анатолійовича, представника ОСОБА_1 , залишити без задоволення.

Рішення Великобурлуцького районного суду Харківської області від 10 січня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанови виготовлено 12 липня 2023 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов