Рішення

від 12.07.2023 по справі 462/1420/22

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/1420/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року суддя Залізничного районного суду м. Львова м. Львова

Гедз Б.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», виробничого підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філія «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: директора Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укразалізниця» Рудакова Олександра Миколайовича про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ № 225 від 08.12.2021 року відсторонення від роботи, який виданий Філією «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», поновити та допустити до виконання трудових обов`язків на посаді інженера-технолога відділу фізико-механічних випробувань та хімічного аналізу виробничого підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філія Експертно-Технічний центр», стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 09.12.2021 по дату ухвалення рішення у справі та понесені нею судові витрати. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що з 29.09.2020 року працює на посаді інженера-технолога відділу фізико-механічних випробувань та хімічного аналізу. 23.11.2021 року представником ВП «Львівського регіонального експертно-технічного центру» їй було вручено лист-ознайомлення про обов`язкове профілактичне щеплення від Covid-19, не погоджуючись із яким вона від підпису листа відмовилась. 26.11.2021 року їй було вручено акт про відмову від ознайомлення з листом про обов`язкове профілактичне щеплення від Covid-19, а 07.12.2021 року акт про її відмову надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення від Covid. 08.12.2021 року позивачу було вручено наказ № 225 від 08.12.2021 року Про відсторонення від роботи з 09.12.2021 року без збереження заробітної плати. Позивач вказує, що оспорюваний наказ є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки такий порушує право на працю, що може бути обмежено лише в умовах військового чи надзвичайного стану і виключно законом. Натомість Постанова КМУ від 09.12.2020 року № 1236 про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid-19, як підзаконний акт, не може встановлювати обмеження прав та свобод громадян, які визначені Конституцією та законами України. Відповідачем, як роботодавцем, не перевірено чи відноситься професія позивача до Переліку тих професій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, при цьому Наказом про відсторонення позивача позбавлено заробітної плати, чим порушено право на достатній життєвий рівень та ставить під загрозу життя і здоров`я. Позивачу не було надано об`єктивної інформації про щеплення від Covid, наслідки відмови від них та можливі ускладнення, крім того, законом не передбачено окремого порядку відсторонення працівників від роботи саме з підстав відсутності щеплення від Covid-19, а тому така вакцинація є лише добровільною.

Ухвалою судді Залізничного районного суду м. Львова від 27.07.2022 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представниками відповідачівподано досуду відзивна позовнузаяву,в якомузаперечили протизаявлених ОСОБА_1 позовних вимог,зазначаючи,що чиннимзаконодавством встановленообов`язковість профілактичногощеплення протиCOVID-19для визначеногокола осіб.Акціонерне товариство«Українська залізниця»перебуває уПереліку об`єктівдержавної власності,що маютьстратегічне значеннядля економікиі безпекидержави,у зв`язкуіз чим,усі працівникиТовариства підчас спірнихправовідносин підлягалиобов`язковим профілактичнимщепленням протиCOVID-19.Філія «Експертно-Технічнийцентр» євідокремленим підрозділомТовариства,тому будучипрацівником підрозділу«Львівський регіональнийекспертно-технічнийцентр» філії«Експертно-технічнийцентр» АТ«Укрзалізниця» посадапозивача відносиласьдо Перелікупрофесій,виробництв таорганізацій,працівники якихпідлягають обов`язковимщепленням,затвердженим МОЗУкраїни від04.10.2021року №2153.Зважаючи наположення п.41-6Постанови КМУвід 09.12.2020№ 1236щодо обов`язкукерівника підприємства,установи таорганізації забезпечитиконтроль запроведенням обов`язковихпрофілактичних щепленьпроти COVID-19працівниками тадержавними службовцямита відстороненнявід роботи(виконанняробіт)працівників,які відмовляютьсяабо ухиляютьсявід проведеннятаких щепленьта ст.10Закону України«Про основизаконодавства проохорону здоров`я»в частиніщодо обов`язкугромадян піклуватисьпро своєздоров`я тане шкодитиздоров`ю іншихгромадян наказвідповідача провідсторонення ОСОБА_2 ,яка відмовиласьвід проходженняобов`язкового профілактичногощеплення,приймався правомірно.Оскільки відстороненняє окремоюправовою категорією,порядок застосуванняякого визначенийст.46КЗпП України,ст.12Закону України«Про захистнаселення відінфекційних хвороб»та непередбачає обов`язкуроботодавця повідомлятипрацівника провідсторонення іне відноситьсяжодним чиномдо зміниістотних умовпраці,відтак чиннимзаконом непередбачено іобов`язку роботодавцязберігати запрацівником заробітнуплату наперіод відстороненнявід роботиу зв`язкуіз відмовоюабо ухиленнямвід проведенняобов`язкових профілактичнихщеплень протихвороби COVID-19,тому відповідачвказує,що оскількивідповідач підчас відстороненняз підставухилення відобов`язкових щепленьпроти хворобиCOVID-19фактично невиконувала своютрудову функцію,вимога позивачапро стягненнясереднього заробіткуза часвимушеного прогулує безпідставною.Відповідач звертаєувагу напропуск позивачемзвернення досуду,оскільки обставинаповернення позовноїзаяви, наяку позивачпокликається якна підставудля поновленнятакого строку,на думкувідповідача неє поважною,зважаючи,що поверненнясудом позовноїзаяви відбулосьу зв`язкуіз неусуненням позивачемнедоліків позову.Крім того,відповідачем заявленоклопотання прозакриття провадженняу справіу зв`язкуіз відсутністюпредмета спорув частинівимог щодовизнання незаконнимі скасуваннянаказу від08.12.2021№ 225та допускпозивача довиконання трудовихобов`язків,оскільки напідставі наказуМОЗ Українивід 25.02.2022№ 380зупинено діюнаказу від04.10.2021року №2153до завершеннявоєнного станув Україні,на виконаннячого,згідно ізнаказом від28.02.2022року №36визнано таким,що втративчинність наказ№ 225від 08.12.2021року таз 01.03.2022року позивачадопущено дороботи.Звернуто увагуна залученняпозивачем неналежноговідповідача,оскільки Філія «Експертно-технічнийцентр» АТ«Укрзалізниця» тавиробничий підрозділ«Львівський регіональнийекспертно-технічнийцентр» Філії«Експертно-технічнийцентр» АТ«Укрзалізниця» згідноумов положеньне маютьстатусу юридичноїособи.З оглядуна положенняст.48ЦПК Україниналежним відповідачему данійсправі єАкціонерне товариство«Укрзалізниця».

Позивачем подано до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує на помилковість трактування відповідачем ст. 46 КЗпП та ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» при винесенні оспорюваного наказу про її відсторонення від роботи. Покликаючись на наявність результатів правової експертизи щодо дії наказу МОЗ № 2153, однак такої експертної оцінки відповідачем не долучено, а тому такий висновок є хибним, посилання на рішення ЄС вводять суд в оману у зв`язку із тим, що справи, на які покликається відповідач не стосуються суті даної справи, яка розглядається, письмових доказів на підтвердження безпечності вакцин до відзиву також не надано. В силу положень Конституції України у Кабінету Міністрів України та підпорядкованому йому МОЗ відсутні повноваження обмеження прав людини, таке обмеження може встановлюватись виключно законом актом, ухваленим Верховною Радою України, тому постанова КМУ від 09.12.2020 року № 1236 та наказ МОЗ України від 04.10.2021 № 1253 не можуть встановлювати обмеження прав та свобод людини, натомість відповідач не мав право видавати оскаржуваний наказ на підставі зазначених актів. Саме лише посилання відповідачем на ст. 46 КЗпП не є достатньою та самостійною правовою підставою також для відсторонення працівника через відсутність у нього щеплення, оскільки положення ст. 46 КЗпП є відсилочними, як і посилання на ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», у зв`язку із необхідністю додаткового встановлення фактичних та правових підстав, визначених цією нормою, зокрема обов`язковість щеплень визначається саме законом та повинна бути підтверджена Календарем щеплень згідно із законами України та і саме положення статті 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» не містить прямої вказівки щодо можливості відсторонення працівника у разі відсутності у нього щеплення від коронавірусної хвороби. Вказує, що оспорюваним наказом порушені її права на добровільність участі в медичному досліді, зважаючи, що щеплення від коронавірусної хвороби не пройшли клінічні випробування, їх нешкідливість у застосуванні не встановлена, право на добровільність такого профілактичного щеплення та право як громадянина на працю та заробітну плату, що передбачено ст. 43 Конституції України. Зважаючи на те, що оскаржуваний наказ містить порушення норм Конституції України, законів та інших законодавчих актів України, такий є незаконним та підлягає скасуванню. Позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила позов задоволити.

Відповідачем також подано заперечення у порядку ст. 180 ЦПК України, в яких вказує, що покликання позивача на незаконність нормативно-правових актів, якими керувався роботодавець під вирішення питання відсторонення від роботи є безпідставними, оскільки вказані вище нормативно-правові акти були та є чинними, а отже згідно ст. 68, 117 Конституції України є обов`язковими для виконання. Державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової екпертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, міжнародним договорам України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Факт здійснення Міністерством юстиції України державної реєстрації наказу МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 свідчить про проведення у встановленому законом порядку правової експертизи на відповідність цього акта на предмет відповідності перелічених вище вимог. За наведеного в частині щодо покликань позивача на незаконність її відсторонення, на час виникнення спірних правовідносин, чинне законодавство передбачало обов`язковість профілактичного щеплення від коронавірусної хвороби для визначеного кола осіб, а посада позивача відносилась до Переліку професій. Виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153. Щодо твердження позивача про відсутність доказів безпечності вакцини відповідач вказує, що порядок державної реєстрації лікарських засобів, вакцин або інших медичних імунобіологічних препаратів, які застосовуються в Україні визначено ст. 9-2 Закону України «Про лікарські засоби», відтак відповідач керувався саме фактом державної реєстрації наявних в Україні вакцин, оскарження процедури реєстрації лікарських засобів не відноситься до юрисдикції цивільного судочинства та не є предметом спору у цій справі, відтак факт безпечності вакцин, недоведеність яких зазначає позивач не може з процесуальної точки зору досліджуватись судом у вказаній справі.

Крім того, представником відповідача І.Бухеником також подано додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що оцінка трудових обов`язків та умов праці позивача свідчить про те, що її відсторонення від роботи було єдиним заходом, застосування якого усунуло загрозу, яку потенційно могла нести позивач будучи на роботі невакцинованою, оскільки позивач є працівником відділу фізико-механічних випробувань та хімічного аналізу підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця», який налічує 7 осіб, крім того виконання позивачем своїх трудових обов`язків передбачає велику кількість прямих соціальних контактів, зокрема безпосередній контакт з представниками замовників під час отримання проб для проведення аналізу та видачі результатів вимірювань, а також з працівниками відділу та керівником під час отримання доручень та завдань, що свідчить про наявність високого рівня загрози, яку потенційно могла нести позивач, перебуваючи на роботі невакцинованою. При цьому, щодо зауваження позивача про можливість встановлення позивачу іншої форми організації роботи вказує, що із врахування трудових обов`язків, покладених на позивача, зокрема пов`язаних із використанням прекурсорів, виконання таких передбачено виключно в межах лабораторії на території та у робочому приміщенні роботодавця, тому виконання позивачем її трудових функцій поза безпосереднім робочим місцем, в тому числі у формі дистанційної чи надомної робити було неможливим.

Клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178ЦПК України та ч. 5 ст. 279 ЦПК Українисуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку із тим, що відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, на підставі частини другої статті 247ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи та оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Відповідно дост. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3статті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК Українипередбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказиподаються сторонами і іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов`язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципівзмагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Матеріалами справи встановлено, що згідно наказу № 158/ос від 29.09.2020 року позивач ОСОБА_1 була прийнята на посаду інженера-технолога відділу фізико-технічних випробувань та хімічного аналізу у виробничий підрозділ «Львівський регіональний експертно-технічний центр» у порядку переведення зі структурного підрозділу «Дорожній експертно-технічний центр» регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

Згідно наказу № 225 від 08.12.2021 року директора філії «Експертно-технічного центру» АТ «Укрзалізниця» Рудакова О.М. «Про відсторонення від роботи працівника філії

ОСОБА_1 » було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати позивача, яка працює інженером-технологом відділу фізико-механічних випробувань та хімічного аналізу виробничого підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» з 09 грудня 2021 року до закінчення карантину, встановленого постановою КМУ від 09.12.2020 № 1236 з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-Co-V-2 або на час відсутності обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Позивач звернулась до суду із позовом до Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та Виробничого підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» про визнання незаконним та скасування вищезгаданого наказу про відсторонення позивача та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідачі у справі у поданому відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти заявлених позовних вимог, вказують на пропуск позивачем строку звернення до суду із таким позовом, оскільки перебіг тримісячного строку для звернення із позовом розпочався 09.12.2021 року, а вказана позовна заява подана до суду 04.04.2022 року, а покликання позивача як на підставу для поновлення строку у зв`язку із повторним зверненням до суду після повернення позовної заяви, оскільки повернення такої відбулось у зв`язку із невиконанням позивачем вимог суду, пов`язаних із усуненням недоліків позовної заяви у справі № 462/897/22.

З приводу заявленого клопотання суд зазначає наступне.

Як встановлено із даних автоматизованої системи документообігу Залізничного районного суду м. Львова вперше позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про визнання незаконним та скасування наказу про їївідсторонення відроботи тастягнення середньоїзаробітної платиза часвимушеного прогулув межах передбаченого законом тримісячного строку для звернення до суду.

Ухвалою суду від 24.03.2023 року у справі № 462/897/22 позовну заяву ОСОБА_1 до Філіі «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Виробничий підрозділ «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філія «Експертно-Технічний центр» Акціонерне товариство «Укрзалізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_3 (директор філії «Експертно-технічного центру» Акціонерного товариства «Укрзалізниця») - про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення у виконанні трудових обов`язків та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу повернуто позивачу та як вбачається із змісту ухвали позовну заяву повернуто у зв`язку із не усуненням позивачем недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом.

При цьому, позивачу було роз`яснено, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із позовною заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Так, положенням ч. 7 ст. 185 ЦПК України передбачено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Чинний процесуальний закон не містить жодних роз`яснень чи виключень щодо права особи повторного звернення до суду із позовом в частині щодо підстав, які слугували для прийняття рішення судом про повернення позовної заяви у порядку ст. 185 ЦПК України, відтак при вирішенні судом питання про відкриття провадження у межах даної справи № 462/1420/22, за відсутності підстав для повернення позову, ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та у справі відкрито провадження.

Поруч з цим, відповідачі у відзиві на позовну заяву також вказують на звернення позивачем до суду із позовом до неналежного відповідача, з огляду на те, що ні Філія «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця», ні виробничий підрозділ «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філії «Експертно-технічний центр» АТ «Укрзалізниця» не мають статусу юридичної особи. З огляду на положення ст. 48 ЦПК України належним відповідачем у даній справі є саме Акціонерне товариство «Укрзалізниця».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Статтею 48 ЦПК України передбачено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Згідно з ч. 1,2 ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч. 1 ст. 91 ЦК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності (частина четверта статті 95 ЦК України).

Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 липня 2022 року у справі № 593/98/21 провадження № 61-1444св22 зазначено, що ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Розгляду у суді підлягає лише такий спір, у якому позовні вимоги можуть бути або задоволені, або в їх задоволенні може бути відмовлено. Норма «заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» (пункт 1 частини першої статті 186, пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України) стосується як позовів, які не підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства, так і тих позовів, які суди взагалі не можуть розглядати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі

№ 757/43355/16-ц).

Із наведених норм права слід дійти висновку, що філія як відокремлений підрозділ та представництво, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю і не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає така філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20)».

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 07 липня 2021 року у справі № 712/13066/18 (провадження № 61-14548св19), від 10 листопада 2021 року у справі № 552/2889/20 (провадження № 61-2238св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 607/4090/21 (провадження № 61-15138св21), від 09 лютого 2022 року у справі № 213/4206/19 (провадження № 61-9221св21), від 18 травня 2022 року у справі № 552/3667/19 (провадження № 61-16667св21).

Пунктом 2.1 розділу 2. «Юридичний статус філії» Положення про регіональну філію «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», передбачено, що філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи.

Пунктом 2.1 розділу 2. «Юридичний статус» Положенням про виробничий підрозділ «Львівський регіональний експертно-технічний центр» філії «Експертно-технічний центр» Акціонерного товариства «Українська залізниця», визначено, що підрозділ не має статусу юридичної особи та не є відокремленим підрозділом Товариства, не підлягає реєстрації та здійснює делеговані Філією повноваження відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Філії.

Отже, позивач пред`явила позов до відповідачів Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» та Виробничого підрозділу «Львівський регіональний експертно-технічний центр» Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», які не мають статусу юридичної особи та не можуть брати участь у справі самостійно в статусі відповідачів.

Філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть бути стороною у цивільному процесі, тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають у зв`язку з відсутністю сторони в цивільному процесі, до якої пред`явлено позов.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивача покладено обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавцем передбачено обов`язок саме позивача визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

За приписамистатті 51 ЦПК Українисуд першої інстанції може залучити до участі у справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем лише за клопотанням позивача.

У пункті 8постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеномустаттею 33 ЦПК України,статтею 51 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Вирішення даного спору належним чином без участі у справі належного відповідача було б прямим порушенням прав особи, яка не залучена до участі у справі у якості відповідача, і до якої мав би бути пред`явлений даний позов.

Обов`язок та право визначати відповідачів, до яких пред`являється позов, покладається на позивача.

При цьому, позивач, ознайомившись із відзивом та, зокрема заявою відповідача щодо залучення позивачем неналежного відповідача, клопотань про заміну первісних відповідачів належним відповідачем, чи про вирішення питання щодо залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляла.

Позов, для того, щоб бути задоволеним, має бути пред`явлений до належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідачає самостійною підставою для відмови в задоволенніпозову.

За наведеного, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог до вказаного відповідача.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 доФілії «Експертно-Технічнийцентр» Акціонерноготовариства «Укрзалізниця»,виробничого підрозділу«Львівський регіональнийекспертно-технічнийцентр» Філія«Експертно-Технічнийцентр» Акціонерноготовариства «Укрзалізниця»,за участютретьої особи,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмета спору:директора Філії«Експертно-Технічнийцентр» Акціонерноготовариства «Укразалізниця»Рудакова ОлександраМиколайовича провизнання незаконнимі скасуваннянаказу,поновлення увиконанні трудовихобов`язків тастягнення заробітноїплати зачас вимушеногопрогулу відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , паспорт: серія НОМЕР_1 , виданий Дрогобицьким МРВ УМВС України у Львівській області, проживає: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Філія «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», ЄДРПОУ 43591027, місцезнаходження: м. Київ, вул. Коболєва, 3/8.

Виробничий підрозділ «Львівський регіональний експортно-технічний центр» Філії «Експертно-Технічний центр» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», код ЄДРПОУ 40081195, місцезнаходження: м. Львів, вул. Гоголя, 1.

Третя особа: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя: (підпис) Б.М. Гедз

З оригіналом згідно. Оригінал рішення знаходиться у справі № 462/1420/22

Суддя Б.М.Гедз