Постанова

від 13.07.2023 по справі 917/1477/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1477/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Слободін М.М. , суддя Шутенко І.А.,

в порядку спрощеного провадження без виклику сторін;

розглянувши в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" (вх. №970 П/1)

на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 (повний текст рішення складений 30.01.2023, суддя Кльопов І.Г.)

у справі №917/1477/22

за позовом Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, м.Лубни, Полтавська область,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК", м.Полтава,

про стягнення збитків за користування безпідставно набутим майном,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" про стягнення 22447,15грн збитків за користування безпідставно набутим майном за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 за користування земельною ділянкою площею 0,0881га, кадастровий номер 5310700000:02:021:0054.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22 позов задоволено повністю; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" на користь Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області 22447,15 грн безпідставно збережених коштів за період з 10.06.2019 по 31.10.2022 та 2 481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване наступним:

- належний відповідачу об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0881 га, кадастровий номер 5310700000:02:021:0054, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-О;

- у період з 10.06.2019 по 31.10.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував;

- розмір доходу відповідача розрахований Лубенською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю в період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 22447,15грн;

- наданий позивачем розрахунок є арифметично правильним, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України в повному обсязі.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК", з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також апелянтом подане клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на поважність причин його пропуску.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" посилається на таке:

- приймаючи до розгляду позовну заяву у даній справі, суд першої інстанції не дослідив факт наявності у Олександра Іващенка повноважень на підписання позовної заяви, оскільки матеріали справи не містять доказів, що вказана особа є начальником Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради;

- в Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради відсутні правові підстави для звернення до суду з позовом про відшкодування збитків Лубенській міській раді, яка є власником земельної ділянки.

Системою автоматизованого розподілу справ між суддями у відповідності до протоколу від 19.05.2023 для розгляду справи №917/1477/22 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.05.2022 у справі №917/1477/22 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" (вх. №970 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22; становлено учасникам справи строк до 15.06.2023 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень з доказами їх надсилання учасникам провадження; розпочато розгляд справи з 15.06.2023 без повідомлення учасників справи; запропоновано учасникам справи реалізовувати свої процесуальні права та обов`язки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua та телекомунікаційної мережі Електронний суд; зупинено дію рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22.

19.06.2023 до Східного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечував проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Власну правову позицію Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" обґрунтовувало наступним:

- Олександр Іващенко мав повноваження на підписання позовної заяви, оскільки займає посаду начальника Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, що є відкритою і загальнодоступною інформацією, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;

- Рішення Лубенської міської ради від 17.06.2016, яким надано Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України є чинним і відповідно до ст. 73 названого вище Закону є обов`язковим до виконання;

- позовна вимога заявлена щодо стягнення коштів на користь саме Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - власника земельної ділянки.

Будь-яких інших заяв, клопотань щодо розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 10.06.2019 зареєстровано право власності за Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" на приміщення холодильника для зберігання жиру загальною площею 340,7 кв.м. за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 9-0.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 02.11.2022 за № НВ-0001203672022 зазначений об`єкт нерухомості знаходиться на сформованій земельній ділянці комунальної форми власності площею 0,0881 га, кадастровий номер - 5310700000:02:021:0054, з цільовим призначенням - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості, що знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-0. Дата державної реєстрації 01.02.2019.

З наявних в матеріалах справи витягів з нормативно грошової документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 215316,40 грн, у 2020 - 2021 нормативна грошова оцінка не індексувалась, у 2022 нормативно грошова оцінка становила 236848,04 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-0, не оформило належним чином права користування земельною ділянкою, що стало підставою для звернення Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради до суду з позовом про стягнення 22447,15 грн збитків за користування безпідставно набутим майном за період з 10.06.2019 по 31.10.2022.

Суд апеляційної інстанції, надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, вважає безпідставними вказані доводи апелянта з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" вказує на те, що у Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради відсутні правові підстави для звернення до суду з даним позовом, оскільки власником земельної ділянки є Лубенська міська рада.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає наведені доводи помилковими, з огляду на наступне.

Як встановлено ч. 8 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Беручи до уваги викладене, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у відповідних спірних правовідносинах, є Лубенська міська рада.

Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради є органом місцевого самоврядування, утвореним Лубенською міською радою, є юридичною особою.

Пунктом 31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено виключне право пленарних засідань місцевих рад щодо прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Лубенська міська рада, керуючись ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», своїм рішенням від 17.06.2016 надала Управлінню з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради повноваження щодо звернення до судів з позовами з питань відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства; укладення та визнання укладеними договорів оренди землі - з наданням йому всіх прав позивача або відповідача, передбачених процесуальним законодавством України.

Вказане рішення є чинним і відповідно до ст. 73 названого вище Закону є обов`язковим до виконання.

При цьому, колегія суддів зазначає, що позовні вимоги заявлені Управлінням з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради про стягнення коштів на користь саме Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області - власника земельної ділянки.

А отже, Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради мало повноваження на звернення до суду з даним позовом.

Також суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції не дослідив факт наявності у Олександра Іващенка, як керівника Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, повноважень на підписання позовної заяви.

Так, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що за змістом положень ст.55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

При цьому захист відновленого, порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

Позовна заява - процесуальний документ, за допомогою якого реалізується право на звернення до господарського суду. Подання позову включає в себе дії позивача (самостійно або через представників) щодо його безпосереднього звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

Відповідно до ч. 2 ст.162 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Згідно ч. 5 ст. 164 ГПК України до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України.

Аналогічні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 911/933/19, від 28.04.2020 у справі № 910/10553/18, від 09.06.2020 у справі № 904/92/20, від 17.09.2020 у справі № 910/3850/19, від 08.12.2020 у справі № 905/2488/15.

З метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (ч.1 ст. 7 Закону № 755-IV).

Обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений у ст. 10 вказаного Закону, якою визначено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява підписана начальником Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради Олександром Іващенко.

Відомості про Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, керівником якого є Іващенко Олександр Григорович знаходяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є відкритими і загальнодоступними (ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

А отже, Іващенко Олександр Григорович, як керівник Управління з питань комунального майна та земельних відносин виконавчого комітету Лубенської міської ради, мав право на підписання даного позову.

Враховуючи вищевикладене, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення у справі № 917/1477/22 норм процесуального права, а саме ст.226 ГПК України, є необґрунтованими.

Відповідно до ст.80 Земельного Кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У ст. 120 Земельного кодексу України зазначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Згідно зі ст.ст.122, 123, 124 Земельного Кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 ЗК України та ст. 182 ЦК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

В силу приписів ст.206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (п.п.14.1.147 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.72, 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття земельний податок і орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням ч.1 ст.21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Частина 1 ст. 93 Земельного Кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач правомірно володів лише нежитловою будівлею, яка знаходиться на спірній земельній ділянці, а з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майном.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач не є орендарем спірної земельної ділянки.

Відповідач проігнорував листа позивача від 21.04.2020, в якому йому пропонувалось у найкоротші строки оформити право користування спірною ділянкою і не звернувся до Лубенської міської ради в порядку передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України.

Враховуючи приписи ч.2 ст.120 Земельного Кодексу України, не є правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди, зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій цей будинок, будівля, споруда розташовані. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою не може бути визнане як її самовільне використання, однак, не надає права на її безоплатне використання.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10.02.2020 у справі №922/981/18 та від 02.06.2020 у постанові № 922/2417/19.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Земельного Кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" ч.1 ст.156 цього Кодексу власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення гл.83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 3 ст.1212 ЦК України встановлено, що положення глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Згідно зі ст.1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 Цивільного кодексу України.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а Лубенська міська рада втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Враховуючи практику господарських судів, у справах про стягнення на користь органів місцевого самоврядування безпідставно збережених коштів за користування землею без договору оренди необхідна наявність земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, а також обґрунтованість розрахунку стягуваної суми (збереженого землекористувачем за рахунок територіальної громади майна (коштів).

Згідно з частинами першою-четвертою та дев`ятою статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій, сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Таким чином, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.

Як зазначено вище, на підтвердження сформованості земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав позивачем до позовної заяви надано витяг з Державного земельного кадастру від 02.11.2022 за № НВ-0001203672022 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5310700000:02:021:0054, згідно з яким земельна ділянка із даним кадастровим номером має площу 0,0881 га знаходиться за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, 9-0 та перебуває у комунальній власності, категорія землі - для розміщення та експлуатації основних підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної машинобудівної та іншої промисловості.

Отже, зазначена земельна ділянка є сформованою як об`єкт цивільних прав з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі, тобто, в даному випадку з 01.02.2019, коли було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки.

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції достовірно встановив обставини правомірного володіння відповідачем належним йому приміщенням холодильника для зберігання жиру загальною площею 340,7 кв.м за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 9-0, що само по собі свідчить про фактичне використання Товариством спірної земельної ділянки, сформованої, як об`єкт цивільних прав.

За змістом ч.1 ст.181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлового приміщення, яке належить відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.

Вказана правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею за адресою: Полтавська обл., м. Лубни, вул. Індустріальна, будинок 9-0 презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.06.2020 у справі № 922/2417/19, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 05.08.2022 у cправі № 922/2060/20.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України.

Підпунктом 288.5.1. пункту 288.5. статті 288 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 01.01.2018) визначено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки.

З аналізу норм Податкового кодексу України, Закону України "Про оренду землі" вбачається, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. При цьому зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати незалежно від домовленості сторін у договорі оренди землі про можливість такої зміни.

З огляду на те, що земельне законодавство і Податковий кодекс України не обмежують можливості подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом із Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка із Державного земельного кадастру, витяг із Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 Господарського процесуального кодексу України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

Зважаючи на викладене, як положення Податкового кодексу України, так і законодавство про оцінку земель визнають належними доказами на обґрунтування оцінки землі довідку, витяг із Державного земельного кадастру щодо земельної ділянки, яка є об`єктом плати за землю, та технічну документацію на земельну ділянку, виготовлену компетентним органом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

З наданих до позовної заяви витягів з нормативно грошової документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки вбачається, що станом на 2019 нормативна грошова оцінка земельної ділянки складала 215316,40 грн, у 2020 - 2021 нормативна грошова оцінка не індексувалась, у 2022 нормативно грошова оцінка становила 236848,04 грн.

Розмір доходу відповідача розрахований Лубенською міською радою як розмір плати за користування безпідставно набутим майном (земельною ділянкою комунальної форми власності без оформлення правовстановлюючих документів) у вигляді орендної плати за землю в період з 10.06.2019 по 31.10.2022 у розмірі 22447,15грн, що відповідає вимогам чинного земельного законодавства та є арифметично правильним.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, доведення матеріалами справи факту допущення відповідачем безпідставного збереження коштів за користування земельною ділянкою комунальної форми власності та зважаючи на правильність визначення позивачем суми безпідставно збережених відповідачем коштів на підставі належних і допустимих доказів наявних в матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України в повному обсязі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли своє підтвердження при перегляді оскаржуваного судового рішення та не є підставою для його скасування.

З огляду на те, що місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було дотримано норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваного рішення, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22 слід залишити без змін.

У відповідності до статті 129 ГПК України витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-складський комплекс ЛМК" (вх. №970 П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 30.01.2023 у справі №917/1477/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження до Верховного Суду встановлені статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 13.07.2023

Головуючий суддя Н.В. Гребенюк

Суддя М.М. Слободін

Суддя І.А. Шутенко