Постанова
від 12.07.2023 по справі 904/1116/23
ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 року м.Дніпро Справа № 904/1116/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Антонік С.Г.(доповідач),

суддів: Іванов О.Г., Орєшкіна Е.В.

секретар судового засідання: Грачов А.С.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" на рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 09.05.2023р. (суддя Ю.В. Фещенко, повне рішення складено 09.05.2023 ) у справі №904/1116/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" (м. Городок, Львівська область)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (м. Дніпро)

про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у загальному розмірі 502 287 грн. 55 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення суми збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у загальному розмірі 502 287 грн. 55 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь судові втрати у загальному розмірі 13 534 грн. 32 коп., з яких 7 534 грн. 32 коп. - судовий збір та 6 000 грн. 00 коп. - витрати на професійну правничу допомогу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетрвоської області від 09.05.2023р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про стягнення збитків, завданих внаслідок порушення зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних, у загальному розмірі 502 287 грн. 55 коп. - відмовлено у повному обсязі.

Рішення суду обгрунтовано тим, що позивачем не доведено факт завдання відповідачем збитків, оскільки можливість включення ПДВ до складу податкового кредиту не втрачена і в діях відповідача відсутній слад цивільного праовпорушення.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер".

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки № 38-0718 від 01.07.2021, договором поставки № 59/98 від 03.05.2022 та вимог Податкового кодексу України, в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на загальну суму 502 287 грн. 55 коп.

Відповідно до п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідач повинен скласти податкові накладні за лютий 2022р. та травень 2022р. та відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України позивач мав би можливість використати податковий кредит для зменшення податкового зобов`язання протягом 365 днів, який вже сплив.

Вище зазначене свідчить про підтверджені збитки Позивача в сумі 502287,55 грн. за рахунок не складання та не реєстрації податкових накладних Відповідачем.

Просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, стягнути з відповідача 502 287 грн. 55 коп.збитків у вигляді зайво сплаченої суми ПДВ.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити в її задоволенні, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.05.2023 у справі залишити без змін.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Антоніка С.Г. (доповідач), судді Березкіна О.В.., Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.06.2023 зазначеною колегією суддів відкрито апеляційне провадження у справі № 904/1116/23. Розгляд апеляційної скарги призначено в судовому засіданні на 12.07.2023.

За розпорядженням керівника апарату суду від 11.07.2023, у зв"язку з перебуванням у відпустці судді Березкіної О.В. відповідно до пункту 2.4.6. Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018 зі змінами, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/1116/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Антонік С.Г., (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В. , Іванов О.Г.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2023 зазначеною колегією суддів прийнято справу № 904/1116/23 до свого провадження.

Згідно ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом та випливає з матеріалів справи, 03.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - постачальник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" (далі - покупець, позивач) укладено договір поставки № 59/98 (далі - договір, а.с.10-12).

Позивач також зазначає, що між позивачем та відповідачем також було укладено договір поставки № 38-0718, однак до позовної заяви позивач вказаний договір не долучив.

На виконання вказаних договорів у період з 03.02.2022 по 16.15.2022 відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 4 934 404 грн. 20 коп. відповідно до наступних видаткових накладних:

- видаткової накладної № 0038/0000215 від 03.02.2022 на суму 452 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 75 433 грн. 33 коп. (а.с. 17);

- видаткової накладної № 0038/0000230 від 04.02.2022 на суму 195 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 32 500 грн. 00 коп. (а.с. 17 на звороті);

- видаткової накладної № 0038/0000252 від 08.02.2022 на суму 259 800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 43 300 грн. 00 коп. (а.с. 18);

- видаткової накладної № 0038/0000257 від 09.02.2022 на суму 449 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 74 833 грн. 33 коп. (а.с. 18 на звороті);

- видаткової накладної № 0038/0000327 від 18.02.2022 на суму 416 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 69 333 грн. 33 коп. (а.с. 19);

- видаткової накладної № 0038/0000327 від 18.02.2022 на суму 416 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 69 333 грн. 33 коп. (а.с. 19);

- видаткової накладної № 0098/0000278 від 04.05.2022 на суму 643 997 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 42 130 грн. 66 коп. (а.с. 20);

- видаткової накладної № 0098/0000282 від 05.05.2022 на суму 935 627 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 61 209 грн. 24 коп. (а.с. 20 на звороті);

- видаткової накладної № 0098/0000294 від 06.05.2022 на суму 446 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 29 216 грн. 82 коп. (а.с. 21);

- видаткової накладної № 0098/0000339 від 16.05.2022 на суму 1 135 780 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 74 303 грн. 36 коп. (а.с. 21 на звороті).

При цьому, як убачається з матеріалів справи, позивачем вказаний товар було оплачено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме:

- платіжною інструкцією № 1381 від 02.02.2022 на суму 452 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 75 433 грн. 33 коп. (а.с. 24);

- платіжною інструкцією № 1385 від 04.02.2022 на суму 195 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 32 500 грн. 00 коп. (а.с. 25);

- платіжною інструкцією № 1386 від 08.02.2022 на суму 259 800 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 43 300 грн. 00 коп. (а.с. 26);

- платіжною інструкцією № 1387 від 08.02.2022 на суму 449 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 74 833 грн. 33 коп. (а.с. 27);

- платіжною інструкцією № 1398 від 18.02.2022 на суму 416 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 69 333 грн. 33 коп. (а.с. 28);

- платіжною інструкцією № 1417 від 03.05.2022 на суму 643 997 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 42 130 грн. 66 коп. (а.с. 29);

- платіжною інструкцією № 1420 від 04.05.2022 на суму 935 627 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 61 209 грн. 24 коп. (а.с. 30);

- платіжною інструкцією № 1424 від 05.05.2022 на суму 446 600 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 29 216 грн. 82 коп. (а.с. 31);

- платіжною інструкцією № 1428 від 12.05.2022 на суму 1 136 200 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 74 330 грн. 84 коп. (а.с. 32);

При цьому, позивач посилається на те, що відповідачем були порушені зобов`язання за договорами поставки № 38-0718 від 01.07.2021 та № 59/98 від 03.05.2022, а також вимоги Податкового кодексу України в частині складання та своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у зв`язку з чим позивач був позбавлений права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом зменшення податкового зобов`язання на суму 502 287 грн. 55 коп.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з позовом про стягненнґ з відповідача збитків у сумі 502 287,55 грн.

Господарський суд відмову в позові мотивував тим, що порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого постачальника з доданням певного пакету документів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17.

З огляду на викладене, позивачем не доведено суду понесення ним реальних збитків у розмірі суми ПДВ, яку він не зміг зарахувати до податкового кредиту, у зв`язку з невиконанням відповідачем свого зобов`язання з реєстрації податкової накладної на поставлений товар в ЄРПН.

Можливість скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 502 287 грн. 55 коп. позивачем остаточно не втрачена. Крім того, в діях відповідача відсутній склад цивільного правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Статтею 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Підставою для відшкодування збитків відповідно до пункту 1 статті 611 ЦК та статті 224 ГК України є порушення зобов`язання.

Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.

Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб`єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і збитками є обов`язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Отже, з урахуванням предмета позову для висновку щодо збитків предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю в діях/бездіяльності відповідача повного складу господарського правопорушення, а саме: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає (п. 14 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17.

При цьому, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем.

Відповідно до п. 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) (далі Наказ №1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, обчислену за формулою, зазначеною у пункті 200-1.3 статті 200-1 ПК України та пункті 9 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569, або обчислену відповідно до пункту 200-1.9 статті 200-1 ПК України, (п. 3 Наказу №1307).

Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.

Згідно з п. 3 Наказу № 1307 усі податкові накладні, у тому числі накладні, особливості заповнення яких викладені в пунктах 9-15 та 19 цього Порядку, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та за формою, чинною на день такої реєстрації. Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до п. 44.1 ст.44 ПК України (в редакції, яка діяла на момент виникнення правопорушення) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Відповідно до абз. 1 п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пунктом 201.7 ст. 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг, послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

Відповідно до абз. 14 та 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Згідно з п. 14.1.181 ст. 181 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Підпунктом «а» пункту 198.1 ст. 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, в силу п. 198.1 ст. 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Відповідно, лише зареєстрована в Єдиному реєстрі податкова накладна є підставою для формування податкового кредиту.

Згідно з абз. 1 п. 201.10 ст. 210 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період (абз. 20 п. 201.10 ст. 201 ПК У країни).

Таким чином, наведеними нормами ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними суми податку можуть бути віднесені покупцем товарів/послуг до складу податкового кредиту.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша статті 73, частина перша статті 74, частина перша статті 76, частина перша статті 77 ГПК України).

У даному випадку позивач доводить наявність підстав для стягнення збитків у розмірі 502 287 грн. 55 коп. посиланням на обставини вчинення відповідачем порушення господарського зобов`язання, встановленого податковим законодавством, яке полягає у порушенні норм податкового законодавства при здійсненні реєстрації податкових накладних з ПДВ у ЄРПН, зокрема порушенні Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307 (порушення приписів пунктів 201-1, 201-7 статті 201 Податкового кодексу України).

Матеріалами справи підтверджено, що Відповідачем в період з 03.02.2022 по 16.05.2022 було поставлено Позивачу паливно-мастильні матеріали на загальну суму 4 934 824 грн. 20 коп. (в тому числі ПДВ 502 287 грн. 55 коп.). Отже, у відповідності до вищевказаних положень Податкового кодексу України, Відповідач був зобов`язаний скласти та зареєструвати в ЄРПН податкові накладні датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг.

На дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін (абз. 1 п. 201.1. ст. 201 ПК України).

Доказів на підтвердження складення та реєстрації Відповідачем податкових накладних в ЄРПН щодо поставки (оплати) товару на загальну суму суму 4 934 824 грн. 20 коп. матеріали справи не містять.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з доводами заявника апеляційної скарги про те, що ТОВ "ЛІВАЙН ТОРГ" не виконало (не надало доказів виконання) вимоги ст. 201 ПК України щодо реєстрації податкових накладних, у зв`язку з цим ТОВ "Транс Авто Лідер»" позбавлене можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 306 088 грн. 35 коп.

При цьому, хоча обов`язок виконавця послуги зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку в публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем послуги, невиконання такого обов`язку фактично завдало Відповідачеві збитків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі №908/1568/18).

Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту Позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.01.2022 у справі №910/3338/21.

Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі №917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

У п. 15 цієї ж постанови Верховний суд зазначив: «Таким чином, Відповідач з порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні, у зв`язку з чим Позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов`язання на суму 1 541 930,45 грн. З огляду на викладене у цьому випадку є прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю Відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту Позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.».

Аналогічні за змістом висновки наведені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 916/334/22:

«п. 5.27. Верховний Суд не погоджується із доводами колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в ухвалі від 11.01.2023 у цій справі, про необхідність відступу від висновків, що містяться у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №910/20686/20 про те, що факт вчинення відповідачем податкового правопорушення може бути підтверджений лише чинними матеріалами податкової перевірки (актом або рішенням) відповідного контролюючого органу, наділеного повноваженнями здійснювати перевірку дотримання податкового законодавства.

У постановах Верховного Суду, на які послалася колегія суддів в ухвалі від 11.01.2023 (від 03.12.2018 у справі №908/76/18, від 10.01.2022 у справі №910/3338/21), а також у постановах Верховного Суду, які були ухвалені після передачі цієї справи на розгляд палати (від 31.01.2023 у справі №904/72/22, від 19.04.2023 у справі №906/824/21), висновок про наявність підстав та умов для стягнення збитків був зроблений через те, що судами був встановлений факт порушення відповідачем господарського зобов`язання, передбаченого договором (відсутність реєстрації в ЄРПН податкової накладної на суму ПДВ, передбачену договором). Цей висновок був зроблений за умов очевидності факту податкового порушення (не реєстрації податкової накладної чи відмови податкового органу у такій у реєстрації).

Отже, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов`язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни.».

З урахуванням наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню

Посилання господарського суду на позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 917/799/17, № 911/224/19 від 10.03.2020, відповідно до яких:

- порушення відповідачем порядку реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляло позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а зумовлювало її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період скарги на такого постачальника з доданням певного пакету документів;

- необхідним елементом для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, саме доведення факту порушення ним правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, зазначений факт повинен бути підтверджений належними та допустимими доказами, якими, зокрема, може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки,

є безпідставним, оскільки ці справи не є подібними. У цих справах судами встановлено, що відповідач виконав свої обов`язки з реєстрації податкових накладних. Отже, обставини справи, що переглядається, відрізняються від обставин справ № 917/799/17, № 911/224/19.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є не з`ясування обставин, що мають значення справи, невідповідність висновків, що викладені у рішенні, фактичним обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

За наведених вище обставин, які були встановлені у ході апеляційного провадження у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду, проаналізувавши застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, доходить висновку, що доводи апеляційної скарги про нез`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального права знайшли своє підтвердження.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду підлягає скасуванню. Слід прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивачем також заявлялися вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.

Відповідно до ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За приписами ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги ( частина 3 статті 126 ГПК України).

Відповідно до приписів частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Згідно з частиною 5 статті 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 ст. 126 ГПК України).

Розподіл судових витрат передбачено ст.129 ГПК України, частинами 4, 5 якої встановлено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 ст.129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Аналогічна позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 21.09.2021 у справі №925/932/20, від 04.06.2020 у справі № 906/598/19.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

На підтвердження надання професійної правничої допомоги позивачем надано договір №18 про надання правової допомоги, укладений 01.02.2023р. між адвокатом Міхно М.Г та позивачем. За яким клієнт доручає, а адвокат приймає на сеьбе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором. Перелік послуг, який не є обмеженим, наведний в п.1.2.1. 1.2.3. Договору. Пунктом 6.1. Договору передбачено, щр вартість послуг погоджується сторонами на кожну конкретну справу, яка супроводжується адвокатом.

Згідно Акту №25 наданих послуг від 01.04.2023р., підписаного сторонами, адвокатом надані позивачу послуги (проведено консультації, вивчені первинні документи, визначено правову позицію, складено позовну заяву по справі 904/1116/23), вартість яких фіксована та складає 6 000грн.

Згідно платіжної інструкції № 1523 від 02.04.2023р. позивачем сплачено 6 000 грн.за надання послуг адвоката.

Відповідач, отримавши ухвалу суду про порушення провадження у справі 04.04.2023р. відзив на позовну заяву не надав, проти заявленої суми витрат на правничу допомогу не заперечив.

Враховуючи вищенаведене та приймаючи до уваги те, що заявлені витрати пов`язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в повній мірі покладаються на відповідача.

Також на відповідача покладаються витрати з судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст129, 269, 270, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер" задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетрвоської області від 09.05.2023р. у справі №904/1116/23 скасувати. Прийняти нове рішення.

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000,м.Дніпро, вул.Мандриківська, 47, оф.503 ЄДРПОУ 41449359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер"(81500, Львівська обл.,Львівський район, м.Городок, майдан Гайдамаків, 1А, ЄДРПОУ41885766) 502 287,55 грн. збитків.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лівайн Торг» (49000,м.Дніпро, вул.Мандриківська, 47, оф.503 ЄДРПОУ 41449359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Авто Лідер"(81500, Львівська обл.,Львівський район, м.Городок, майдан Гайдамаків, 1А, ЄДРПОУ41885766) витрати зі сплати судового збору в сумі 16 575,50 грн. та 6 000 витрат на професійну праничу допомогу.

Видачу наказів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 13.07.2023

Головуючий суддя С.Г. Антонік

Суддя О.Г. Іванов

Суддя Е.В Орєшкіна

СудЦентральний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення12.07.2023
Оприлюднено17.07.2023
Номер документу112170694
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —904/1116/23

Судовий наказ від 20.07.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Судовий наказ від 20.07.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Постанова від 12.07.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 29.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 19.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 05.06.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Ухвала від 30.05.2023

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Антонік Сергій Георгійович

Рішення від 09.05.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

Ухвала від 15.03.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Фещенко Юлія Віталіївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні