Рішення

від 11.07.2023 по справі 906/619/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/619/23

Господарський суд Житомирської області у складі: судді Сікорської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Казенного підприємства "Науково-виробничий комплекс "Іскра"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК БАЛТЕЛЕКТРОН"

про стягнення 2627 грн.80 коп.

Процесуальні дії по справі.

Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" звернулося до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕК БАЛТЕЛЕКТРОН" 2627,80 грн. збитків.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 12.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Ухвала суду від 12.05.2023р. вручена представникам сторін, що підтверджується рекомендованими поштовими повідомленнями (а.с.46, 47).

Враховуючи відсутність клопотання будь-якої із сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги мотивовані тим, що сторонами був укладений договір поставки №17/341-юр від 04.08.2017р.

На виконання умов договору відповідач поставив позивачу товар на суму 15766,80 грн., а останній сплатив дану суму в повному обсязі.

При здійсненні операцій з постачання товарів відповідач в установлені терміни не склав податкову накладну та не зареєстрував її в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму 15766,80 грн. (в тому числі 2627,80 грн. ПДВ), чим спричинив позивачу збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Вказує, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту.

У встановлений судом строк відповідачем відзив на позовну заяву не подано.

Судом було надано учасниками справи можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Однак, відповідач, в порядку статей 165, 251 ГПК України, не скористався правом подачі письмового відзиву на позовну заяву, доводи позивача не спростував.

Згідно з ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

04.08.2017 року між Казенним підприємством "Науково-виробничий комплекс "Іскра" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕК БАЛТЕЛЕКТРОН" (постачальник) було укладено договір поставки №17/341-юр, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов`язується передати, а покупець - прийняти й сплатити продукцію, вказану у специфікаціях (додатках до цього договору), надалі - "Продукція", на умовах, передбачених даним договором (а.с.12-14).

Сторонами підписано специфікацію та додаткову угоду №1 від 26.12.2017р. до договору (а.с.15, 16).

На виконання умов договору відповідач виставив рахунок-фактуру №127 від 13.04.2018р. на оплату товару в сумі 15766,80 грн., в тому числі ПДВ - 2627,80 грн. (а.с.17).

Згідно видаткової накладної №114 від 25.04.2018р. відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 15766,80 грн., в тому числі ПДВ - 2627,80 грн. (а.с.18).

Вказана сума сплачена позивачем згідно платіжного доручення №5382 від 22.05.2018р. (а.с.19).

Оскільки постачальник не оформив податкову накладну на здійснену операцію з поставки товару, Казенне підприємство "Науково-виробничий комплекс "Іскра" звернулося до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю" РЕК" 2627,80 грн. збитків у вигляді неотриманого податкового кредиту.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно дост.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1ст.193 ГК Українисуб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що спірні правовідносини з відшкодування збитків у вигляді неотриманої суми податкового кредиту виникли з господарської операції з поставки товару, яка відбулася 25.04.2018р., застосуванню підлягає законодавство в редакції станом на вказану дату.

Відповідно до п.14.1.181 ст. 14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно зрозділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1 ст. 198 ПК Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За приписами п.198.6 ст. 198 ПК України, зокрема, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, що не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201цьогоКодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом201.7 статті 201 ПК Українивизначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту201.10 статті 201 ПК Українипри здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права має право на їх відшкодування. У відповідності до частини 2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки; доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із ч. 1ст. 623 ЦК Україниборжник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно дост. 224 ГК Україниучасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з пунктом 1статті 225 ГК Українидо складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Тобто, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Для застосування такого виду відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) порушення боржником зобов`язання, що випливає з договору; 2) збитків та їх розміру; 3) причинного зв`язку між порушенням стороною зобов`язання, що випливає з договору, та збитками; 4) вини порушника зобов`язання.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При заявлені вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань перед позивачем, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними.

Судом встановлено, що позивач оплатив відповідачу за отриманий товар кошти на загальну суму 15766,80 грн., в тому числі ПДВ - 2627,80 грн.

Позивач вказує, що відповідач не зареєстрував податкову накладну в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, що позбавило його можливості отримати повернення суми ПДВ, тобто отримання податкового кредиту.

Виходячи з предмета спору у даній справі, предметом доказування у ній є: 1) порушення боржником зобов`язання щодо реєстрації податкової накладної; 2) збитки у вигляді неотриманого податкового кредиту та їх розмір; 3) причинний зв`язок між діями/бездіяльністю відповідача та збитками; 4) вина відповідача.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно дост. 33 ГПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення правомірності позовних вимог покладається на позивача.

Доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (стаття 73 ГПК України).

Згідно із ч.3 ст. 74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд встановив, що на підтвердження позовних вимог позивач надав наступні копії документів: договору поставки №17/341-юр від 04.08.2017 року, специфікації, додаткової угоди №1 від 26.12.2017р. до договору, рахунку-фактури №127 від 13.04.2018р., видаткової накладної №114 від 25.04.2018р., платіжного доручення №5382 від 22.05.2018р.

Суд звертає увагу, що факт невчинення відповідачем дій з реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути підтверджено випискою з електронного кабінету платника податків щодо зареєстрованих податкових накладних, яка б підтвердила факт відсутності накладної по господарській операції від 25.04.2018р., в якій покупцем значиться КП "Науково-виробничий комплекс "Іскра".

Також, згідно п.201.10 статті 201 ПК України з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Тобто, позивач як покупець не був позбавлений права надіслати електронний запит до Єдиного реєстру податкових накладних про отримання відомостей щодо реєстрації податкової накладної продавцем - ТОВ "РЕК БАЛТЕЛЕКТРОН" і копію такого повідомлення про відсутність відповідних відомостей надати при звернення до суду з даним позовом.

Слід зазначити, що відсутність у позивача документів на підтвердження заявлених позовних вимог, не скасовує обов`язок позивача зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права та доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Частиною 1 ст.81 ГПК України встановлено, що учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Вказані норми надають позивачу право звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування у Державної фіскальної служби України відомостей про реєстрацію/відсутністю реєстрації податкової накладної по господарській операції, яка відбулася між сторонами 25.04.2018р.

Позивач наданим правом не скористався.

Слід вказати, що за нормами ч.4 ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Виходячи з наведеного, суд не зобов`язаний збирати докази, він оцінює докази, надані сторонами у строки визначені процесуальним законом або витребувані за їх клопотанням.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність правових підстав для відшкодування спірної суми в якості збитків, у зв`язку з недоведеністю усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме -бездіяльності відповідача у вигляді неподання для реєстрації податкової накладної.

Суд звертає увагу, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях і поясненнях однієї зі сторін, а має бути підтверджене відповідними доказами.

Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Беручи до уваги встановлені обставини та враховуючи відсутність у матеріалах справи належних та допустимих доказів, а отже недоведення позивачем факту порушення його прав та охоронюваних законом інтересів внаслідок бездіяльності відповідача (неподання продавцем податкової накладної) та виникнення у останнього обов`язку зі сплати збитків та самого розміру збитків, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Судові витрати за результатами розгляду справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його підписання.

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1 - до справи

2,3 - сторонам (рек. з повід)