Рішення

від 26.05.2023 по справі 908/902/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 15/85/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.05.2023Справа № 908/902/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЗАПОРІЖЖЯ», вул. Перша Ливарна, будинок 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 01294469

про стягнення коштів

без виклику представників сторін

суть спору

20.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ», м. Запоріжжя, до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЗАПОРІЖЖЯ», м. Запоріжжя, про стягнення боргу за послуги постачання теплової енергії в розмірі 655 824,02 грн, з яких: 589 223,87 грн основного боргу, 50 033,75 грн інфляційних втрат, 16 566,40 грн 3% річних.

Крім того, позивачем заявлено клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.03.2023, справу № 908/902/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/902/23. Присвоєно справі номер провадження 15/85/23, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 26.04.2023 відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Копію зазначеного документа направити на адресу позивача, докази направлення надіслати суду.

Запропоновано позивачу у строк до 11.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно вимог ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 26.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав копію ухвали суду від 27.03.2023 про відкриття провадження у справі 31.03.2023.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

Позов обґрунтовано невиконанням відповідачем обов`язкову щодо повної оплати послуг з постачання теплової енергії в період листопад 2020 року-квітень 2021 року на суму 589 223,87 грн.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

Концерн «Міські теплові мережі» (позивач) діє на підставі статуту, відповідно до якого основною метою діяльності позивача є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності позивача є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ організацій, її збут та інше.

01.11.2020 між концерном «Міські теплові мережі» (виконавець, позивач справі, скорочене найменування концерн «МТМ») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЗАПОРІЖЖЯ» (споживач, відповідач у справі, скорочене найменування ТОВ «ТМО «ЗАПОРІЖЖЯ») укладено договір №86006391 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги постачання теплової енергії (надалі Договір), за умовами якого (п.1) позивач зобов`язався надавати споживачу послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

У пункті 3 Договору зазначена інформація щодо споживача, а саме об`єкту постачання теплової енергії номер будинку 17, вулиця Перша ливарна, м. Запоріжжя, 69002.

Відповідно пункту 12 Договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями вузла (вузлів) комерційного обліку.

Згідно з пунктом 23 Договору визначено тривалість розрахункового періоду для оплати послуги виконавцю становить з першого по останнє число місяця, але не може перевищувати місяць.

Відповідно до пункту 24 Договору виконавець формує та не пізніше 13 числа місяця, наступного за розрахунковим, надає рахунок на оплату послуги. Рахунок надається на паперовому носії/в електронному вигляді, зокрема за допомогою електронних систем обліку розрахунків споживача.

Пунктом 25 Договору обумовлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

На виконання пункту 3 Договору позивач надавав послугу з постачання теплової енергії відповідачу до буд. 17 по вул. Першій Ливарній, м. Запоріжжя.

Матеріали справи свідчать, що позивач в період з листопада 2020 року до квітня 2021 року виписав відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію, а саме: рахунок від 30.11.2020 за листопад 2020 року в сумі 65 952,73 грн, рахунок від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 127 467,36 грн, рахунок від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 139 965,48 грн, рахунок від 28.02.2021 року за лютий 2021 на суму 133 973,69 грн, рахунок від 31.03.2021 року за березень 2021 року на суму 121 864,61 грн, рахунок від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 2191,72 грн.

Отже, позивачем надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу в період з листопада 2020 року до квітня 2021 року на загальну суму 591 415,59 грн, з них сплачено 2191,72 грн. Несплаченою залишилась сума боргу за теплову енергію в розмірі 589 223,87 грн.

Позивач звертався до відповідача з вимогою №1060/44 від 21.02.2023 про сплату боргу. Однак, сума заборгованості у добровільному порядку не погашена.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу за послуги постачання теплової енергії в розмірі 655 824,02 грн, з яких: 589 223,87 грн основного боргу, 50 033,75 грн інфляційних втрат, 16 566,40 грн 3% річних.

Дослідивши обставини справи та надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Правовідносини сторін є господарськими, що випливають з договору про надання послуги з постачання теплової енергії.

Статтею ст.1 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що теплова енергія товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об`єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про теплопостачання» відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 2 ст.275 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України) відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Відповідно до ст. 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

У статті ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено:

житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору;

споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач;

індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;

внутрішньобудинкові системи багатоквартирного будинку - механічне, електричне, газове, сантехнічне та інше обладнання в будинку, яке обслуговує більше одного житлового та/або нежитлового приміщення, у тому числі комунікації до обладнання споживача, системи автономного теплопостачання, бойлерні та елеваторні вузли, обладнання протипожежної безпеки, вентиляційні канали та канали для димовидалення, обладнання ліфтів, центральних розподільних щитів електропостачання від зовнішньої поверхні стіни будівлі до точки приєднання житлового (нежитлового) приміщення.

Порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг визначено у статті 13 «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до положень ч.ч. 2, 3, 6 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 23 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, визначено, що розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межею балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показів вузла обліку згідно з діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. У споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Як встановлено судом, позивач в період з листопада 2020 року до квітня 2021 року виписав відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію, а саме: рахунок від 30.11.2020 за листопад 2020 року на суму 65 952,73 грн, рахунок від 31.12.2020 за грудень 2020 року на суму 127 467,36 грн, рахунок від 31.01.2021 за січень 2021 року на суму 139 965,48 грн, рахунок від 28.02.2021 року за лютий 2021 на суму 133 973,69 грн, рахунок від 31.03.2021 року за березень 2021 року на суму 121 864,61 грн, рахунок від 30.04.2021 за квітень 2021 року на суму 2191,72 грн.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 25 Договору обумовлено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Позивачем надано послугу з постачання теплової енергії відповідачу в період з листопада 2020 року до квітня 2021 року на загальну суму 591 415,59 грн, проте вказана заборгованість за виставленими рахунками відповідачем сплачена не в повному обсязі, а саме сплачено лише 2191,72 грн за квітень 2021 року.

Несплаченою залишилась сума боргу за теплову енергію в розмірі 589 223,87 грн.

Невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині повної оплати обсягу спожитої послуги стало підставою звернення позивача до суду про стягнення боргу за послуги постачання теплової енергії в розмірі 655 824,02 грн, з яких: 589 223,87 грн основного боргу, 50 033,75 грн інфляційних втрат, 16 566,40 грн 3% річних.

На час звернення позивача до суду заборгованість відповідачем не погашена.

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

У справі, що розглядається, спір виник з приводу не оплати відповідачем вартості послуг з постачання теплової енергії в період з листопада 2020 року до квітня 2021 року на загальну суму 591 415,59 грн.

Відповідачем не подано, ані обґрунтованих заперечень вимогам позивача, ані доказів сплати боргу, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлену теплову енергію 591 415,59 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень ст. 625 ЦК України, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд, перевіривши наведений у позовній заяві розрахунок 3% річних, з урахуванням обґрунтованого розміру заборгованості, здійсненим за кожним виставленим рахунком окремо, беручи до уваги строк оплати за договором (п. 25 споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу), вважає їх обчисленими неправильно.

Отже, здійснивши обрахунок 3% річних за кожним рахунком окремо, виходячи зі строків оплати за договором, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині слід задовольнити частково, стягнувши три проценти річних в розмірі 16 029,96 грн. В іншій частині позову трьох відсотках річних в розмірі 536,44 грн слід відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Інфляційні втрати позивачем обраховано правильно в розмірі 50 033,75 грн, тому в цій частині вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Повернення суми судового збору, внесеного в більшому розмірі, ніж встановлено законом, відбувається виключно за клопотанням особи, яка його сплатила (п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір»).

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЗАПОРІЖЖЯ» (вул. Перша Ливарна, будинок 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 01294469) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії в розмірі 589 223,87 грн (п`ятсот вісімдесят дев`ять тисяч двісті двадцять три гривні 87 коп.), інфляційні втрати в розмірі 50 033,75 грн (п`ятдесят тисяч тридцять три гривні 75 коп.), три проценти річних в розмірі 16 029,96 грн (шістнадцять тисяч двадцять дев`ять гривень 96 коп.). Видати наказ.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МІЖГАЛУЗЕВЕ ОБ`ЄДНАННЯ «ЗАПОРІЖЖЯ» (вул. Перша Ливарна, будинок 17, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код юридичної особи 01294469) на користь Концерну «Міські теплові мережі» (бул. Гвардійський, 137, м. Запоріжжя, 69091, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) витрати зі сплати судового збору в розмірі 9829,31 грн (дев`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 31 коп.). Видати наказ.

В іншій частині позову щодо трьох процентів річних в розмірі 536,44 грн відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 13.07.2023.

Суддя І. С. Горохов