Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/4205/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/4205/23

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко - Легких Г.П., розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/4205/23

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенка-Агро» (72360, Запорізька обл., Мелітопольський район, с. Вознесенка, вул.. Польова, б. 141)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросток Україна» (Україна, 01103, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПІДВИСОЦЬКОГО ПРОФЕСОРА, будинок 6-В)

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 321 600, 00 грн

Без виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вознесенка-Агро» (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросток Україна» (відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 321 600, 00 грн.

Також позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

21.03.2023 Господарський суд міста Києва дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.

28.03.2023 через систему електронний суд від позивача надійшла заява про усунення недоліків, якою позивач усунув недоліки встановлені ухвалою суду від 21.03.2023.

05.04.2023 суд постановив ухвалу про відкриття провадження у справі, в якій вирішив розгляд справи № 910/4205/23 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

14.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

01.05.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про долучення письмових доказів до матеріалів справи, а саме заяви свідка ОСОБА_1 від 28.04.2023, складеної в порядку статті 88 ГПК України та довіреності №б/н від 12.01.2022.

Розглянувши подане клопотання про долучення доказів, суд зазначає наступне.

Згідно частини 3, 4 статті 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно частини 8 статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГП України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд констатує, що ухвалу про відкриття провадження у справі від 05.04.2023 відповідач отримав за допомогою підсистем ЄСІТС в своєму електронному кабінеті 05.04.2023 о 18:31, отже в силу приписів ч. 6 ст. 242 ГПК України така ухвала вважається врученою відповідачеві 06.04.2023. Таким чином, останнім днем строку на подання відзиву та доказів є 20.04.2023 включно.

Поважність причин пропуску процесуального строку на подання доказів, відповідач доводить тим, що заява свідка ОСОБА_1 складена лише 28.04.2023. Свідок ОСОБА_1 була представником відповідача та з березня 2022 виїхала з окупованої території - м. Мелітополь, наразі тимчасово проживає в Болгарії. Оскільки, 27.04.2023 свідок ОСОБА_1 повернулась до України на декілька днів, складення заяви свідка з дотримання вимог статті 88 ГПК України у передбачений процесуальний строк не вбачалось за можливе. Перетин кордону свідка ОСОБА_1 підтверджується викопіюванням із закордонного паспорту.

Однак, представник відповідача - адвокат, який здійснює свою адвокатську діяльність на професійній основі, зобов`язаний належним чином у відведений процесуальний строк готувати заперечення та формувати докази, які подаються разом з відзивом, або ж будуть подані в майбутньому з огляду на об`єктивну неможливість їх подання в строк, із зазначенням про це у відповідному відзиві.

Поданий до суду відзив, що складений представником відповідача - адвокатом, не містить виконання обов`язку передбаченого статтею 80 ГПК України про зазначення доказів, що не можуть бути подані разом з відзивом з об`єктивних причин та не зазначає, що відповідач має намір подати їх в майбутньому.

Крім того, у клопотанні про долучення доказів, відповідач не просить суд поновити пропущений процесуальний строк, як те передбачено статтею 119 ГПК України.

Згідно частин 3, 4 статті 88 ГПК України підпис свідка на заяві посвідчується нотаріусом. Не вимагається нотаріальне посвідчення підпису сторін, третіх осіб, їх представників, які дали згоду на допит їх як свідків. Заява свідка має бути подана до суду у строк, встановлений для подання доказів.

Вчинення нотаріальних дій, в тому числі засвідчення вірності підписів на документах створених за межами території України покладається на консульських посадових осіб, що визначено Положенням про порядок учинення нотаріальних дій в дипломатичних представництвах та консульських установах України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України та Міністерства закордонних справ України від 27.12.2004 № 142/5/310.

За таких обставин, в будь-якому разі, перебування свідка ОСОБА_1 за кордоном не є поважною причиною, за якої заява свідка оформлена у відповідності до приписів статті 88 ГПК України не могла бути подана разом із відзивом, або адвокат мав би принаймні зазначити, що має намір подати такий доказ та роз`яснити свідкові порядок звернення до консульської установи.

Згідно частини 2 статті 118 ГПК України, заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У зв`язку з вищенаведеним, клопотання про долучення письмових доказів залишається судом без розгляду.

12.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.05.2023 до суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

10.07.2023 до суду від відповідача надійшли:

(1) лист-повідомлення;

(2) додаткові пояснення разом із клопотанням про долучення доказу - копії виписки від 05.07.2023 ТОВ «Вознесенка-Агро» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб країни-агресора.

Дослідивши подане клопотання про долучення доказу суд зазначає, що відповідач в такому клопотанні жодним чином не доводить поважність причин пропуску строку на подання доказів як те вимагає частина 8 статті 80 ГПК України та не просить поновити такий строк згідно ч. 1 ст. 119 ГП України, з огляду на те, що станом на 10.07.2023 справа №910/4205/23 знаходилась на стадії розгляду по суті (згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України), в той час, як докази у справі збираються саме на стадії підготовчого провадження, як те передбачено приписами статті 182 ГПК України.

Для поновлення процесуального строку заявник має довести суду наявність та непереборність обставин, що зумовили пропуск процесуального строку, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

За таких обставин суд залишає клопотання відповідача про долучення доказу, що подане до суду з пропуском процесуального строку без розгляду на підставі частини 2 статті 118 ГПК України.

10.07.2022 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення у справі.

Згідно з частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов на нього, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

1. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

18.02.2022 ТОВ «Торговий Дім «Агроток» (відповідач) виставив ТОВ «Вознесенка-Агро» (позивач) рахунок-фактуру №ХТ000211 на оплату товару «КАС-32» на суму 321 600, 24 грн.

18.02.2022 позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 321 600, 24 грн з призначенням платежу «Плата за добриво з-но рах. № НОМЕР_1 від 18.02.2022…», що підтверджується платіжним дорученням №2344 від 18.02.2022.

У позові позивач стверджує, що такі кошти були перераховані помилково, натомість, вже у відповіді на відзив зазначає, що в будь-якому разі, оплачений товар так і не був поставлений позивачу, а попередню оплату за товар не було повернуто.

17.01.2023 позивач надіслав відповідачу досудову вимогу про повернення помилково перерахованих коштів відповідно до статті 1212 ЦК України в семиденний строк з моменту отримання.

Досудова вимога була отримана відповідачем 23.01.2023, про що надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На переконання позивача, грошові кошти у розмірі 321 600, 24 грн є власністю позивача та набуті відповідачем без достатніх правових підстав, а отже підлягають поверненню позивачеві.

2. Предмет позову.

Предметом позову є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення грошових коштів у розмірі 321 600, 24 грн на підставі статті 1212 ЦК України як безпідставно набутих.

Фактичними підставами позову є перерахування позивачем відповідачеві грошових коштів, за яким позивачеві не було поставлено товар. Юридичними підставами позову позивач визначає статтю 1212 ЦК України.

3. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) між сторонами не був укладений господарський договір, а поставка товару згідно оплаченого рахунку №ХТ000211 від 18.02.2022 не була здійснена відповідачем та товар, наразі, позивачем не отримано;

(2) відповідач не надав суду доказів, що оплачений товар був взагалі поставлений на склад відповідача, котрий знаходиться за адресою в м. Мелітополі, яке з 25.02.2022 є окупованою територією України;

(3) таким чином, грошові кошти перераховані за платіжним дорученням №2344 від 18.02.2022 на рахунок відповідача є власністю позивача та правові підстави для набуття таких грошових коштів відповідачем - відсутні.

4. Заперечення відповідача щодо суті позовних вимог.

(1) між сторонами 18.02.2022 у спрощений спосіб був укладений договір поставки шляхом виставлення рахунку-фактури відповідачем, та саме такий рахунок було оплачений позивачем, чим спростовуються твердження позивача щодо помилковості переказу та відсутності господарського договору;

(2) у зв`язку з тим, що у рахунку не визначено строку відвантаження товару у даному випадку повинні застосовуватись положення статті 530 ЦК України;

(3) згідно рахунку на оплату поставка товару здійснюється на умовах самовивозу, адресою складу відповідача є м. Мелітополь, про, що позивач був обізнаний, проте, з власної вини позивач не забрав товар зі складу відповідача до моменту окупації м. Мелітополь 25.02.2022, отже позовні вимоги не підлягають задоволенню.

5. Оцінка доказів та висновки суду.

Спір у справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю обов`язку відповідача повернути позивачеві грошові кошти у розмірі 321600, 24 грн , які є попередньо оплатою за непоставлений товар та збереженні без достатньої правової підстави.

Отже, для вирішення справи по суті суду необхідно надати відповіді на наступні питання, що мають значення для вирішення спору:

- чи наявні між сторонами договірні зобов`язання, а відтак чи є кошти у розмірі 321 600, 24 грн такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави?

- які норми права слід застосовувати до спірних правовідносин, що виникли між сторонами?

- чи настав (коли саме настав) обов`язок відповідача передати позивачеві товар?

- у разі не виконання обов`язку щодо поставки товару відповідачем, чи настав (коли настав) строк повернення попередньої оплати?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 ст. 265 ГК України встановлено, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Отже, перелік істотних та обов`язкових умов договору поставки (купівлі-продажу) визначено у главі 54 ЦК України.

Відповідно до положень статей 655, 656, 691, 712 ЦК України істотними умовами договору поставки є предмет (товар, майно або майнові права) та ціна товару.

При дослідженні наявних в матеріалах справи доказів, судом встановлено, що між сторонами було погоджено істотні умови договору поставки, а саме предмет поставки (КАС-32 - азотне добриво, що містить 32 % азоту та відноситься до рідких азотних добрив) та ціна (321600, 24 грн), а отже укладено господарський договір з поставки товару у спрощений спосіб шляхом надання пропозиції відповідачем з оплати таких послуг у вигляді виставленого рахунку №ХТ000211 від 18.02.2022 та зустрічного прийняття пропозиції позивачем шляхом оплати виставленого рахунку згідно платіжного доручення №2344 від 18.02.2022.

З огляду на вищевстановлене, суд критично оцінює твердження позивача щодо відсутності між сторонами господарського договору, а отже і договірних зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ГК України, вказано, що договір поставки може бути укладений на один рік, на строк більше одного року (довгостроковий договір) або на інший строк, визначений угодою сторін. Якщо в договорі строк його дії не визначений, він вважається укладеним на один рік.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Частиною 7 ст. 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Поняття «строк дії договору» і «строк виконання зобов`язання» не є тотожними.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки такою підставою є виконання, проведене належним чином.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26.06.2018 у справі №910/9072/17 вказала на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов`язання, яке залишилося невиконаним.

Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем у власність позивача оплаченого товару, а відтак, зобов`язання сторін не можуть вважатись припиненими та продовжують існувати.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за Договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

З огляду на обставини встановлені вище, суд вважає помилковими висновки позивача щодо необхідності застосування статті 1212 ЦК України, оскільки грошові кошти у вигляді попередньої оплати набуті відповідачем на достатній правовій підставі - господарському договорі, що укладений у спрощений спосіб, зобов`язання сторін за яким не є припиненими та матеріали справи не містять доказів його розірвання.

Суд зазначає, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 231 ЦК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Зокрема, в пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19) вказано, що «саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту».

Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Застосовуючи принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню стаття 693 ЦК України, оскільки у даному випадку, зобов`язання сторін не є припиненими.

Виходячи з аналізу положень статті 693 Цивільного кодексу України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.

Дані висновки суду згоджуються із позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 22.06.2020 у справі №922/2131/19 від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 28.02.2019 у справі №912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.

Отже, з моменту направлення позивачем вимоги про повернення суми попередньої оплати у відповідача виникають грошові зобов`язання з повернення суми передплати, які замінюють зобов`язання з поставки товару, котрі не були виконані вчасно.

Проте, передумовою застосування статті 693 ЦК України, в будь-якому разі є не виконання обов`язку продавцем з поставки (передачі) товару у передбачений (домовлений) строк, та саме позивач має довести суду, що строк поставки (передачі) товару є таким, що настав та прострочений відповідачем.

Згідно наявного в матеріалах справи рахунку №ХТ000211 від 18.02.2022 вбачається, що сторони погодили вид поставки: САМОВИВІЗ. Також в рахунку зазначено адресу та графік роботи складу відповідача в м. Мелітополь.

Отже, вище зазначеними умовами сторони передбачили місце виконання договору поставки за місцезнаходженням товару на умовах самовивозу, що відповідає статті 197 ГК України та статті 664 ЦК України.

Частиною 1 статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Натомість, матеріали справи не містять доказів погодження між сторонами строку поставки (передачі) товару, тобто моменту коли відповідач має виконати обов`язок з передання товару у розпорядження позивача.

Згідно ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, форма вимоги кредитора про виконання зобов`язання чинним законодавством України або умовами договору купівлі-продажу не визначена.

Матеріали справи не містять вимоги кредитора (позивача) про виконання обов`язку з поставки (передачі) товару у формі, що була б належним чином доведена до відома боржнику (відповідачеві) та після пред`явлення якої у відповідача згідно статтей 530 та 663 ЦК України виникає обов`язок з поставки (передачі) товару у семиденний строк.

До позову долучена лише досудова вимога №б/н від 17.01.2023 про повернення помилково перерахованих коштів, яка не може бути оцінена судом як вимога згідно статтей 530 та 663 ЦК України, а є по суті вимогою про повернення попередньої оплати згідно статті 693 ЦК України, що є передчасною.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що строк поставки (передачі) товару оплаченого згідно платіжного доручення від 18.02.2022 №2344 на підставі рахунку №ХТ000211 від 18.02.2022 є таким, що не настав, а отже позовні вимоги про стягнення попередньої оплати згідно статті 693 ЦК України внаслідок неналежного виконання відповідачем обов`язку з поставки товару є передчасними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Водночас, право на доступ до суду, не є абсолютним воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Такої ж позиції дотримується Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 16.10.2020 у справі №910/12787/17. Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі № 904/5480/19.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

При цьому, суд звертає увагу, що у випадку порушення права позивача, останній не позбавлений права звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

Відповідач про понесення ним судових витрат не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агросток Україна» про долучення письмових доказів від 01.05.2023 та від 10.07.2023 - залишити без розгляду.

2. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенка-Агро» - відмовити.

3. Судові витрати позивача покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких