Рішення

від 13.07.2023 по справі 910/4893/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/4893/23Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Телеком"

про стягнення 1 274 016,00 грн.

Представники сторін: не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Телеком" про стягнення 1 274 016,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір підряду (капітальне будівництво) №2111000051 від 15.11.2021. Однак, підрядник всупереч умовам договору та взятих на себе зобов`язань не виконав роботи передбачені договором в термін (строк(и)) встановлені договором та графіком виконання робіт.

За порушення підрядником умов договору в частині невиконання в строки, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 1 274 016,00 грн., з яких: 720 096,00 грн. - пеня та 553 920,00 грн. - штраф.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.04.2023 вищевказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення її недоліків з дня вручення цієї ухвали.

07.04.2023 до канцелярії суду позивач подав клопотання про усунення недоліків позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Надано відповідачу строк у 15 днів з дати отримання ухвали на подання відзиву.

05.05.2023 до канцелярії суду від відповідача (через систему «Електронний суд») надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити повністю в задоволенні позовних вимог.

12.05.2023 до канцелярії суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02.09.2010, «Смірнова проти України» від 08.11.2005, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 та інші).

З огляду на зазначені вище обставини, для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, а також виконання завдання розгляду справи по суті, розгляд справи здійснено за межами строків, встановлених Господарським процесуальним кодексом України, проте в розумні строки.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

15.11.2021 між акціонерним товариством "Укртрансгаз" (замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Телеком" (підрядник) укладено договір підряду №2111000051 (капітальне будівництво).

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до п.1.1 договору підрядник зобов`язується на свій ризик виконати в повному обсязі на умовах цього договору відповідно до проектно-кошторисної документації роботи (далі - роботи), за об`єктом «Будівництво системи відеоспостереження та периметральної сигналізації дотискувальної компресорної станції "Угерсько" Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу» (Будівельні роботи та поточний ремонт) (45000000-7) (далі - об`єкт), а замовник - зобов`язується прийняти роботи та оплатити їх.

Склад, обсяг робіт, етапність, характеристики та технічні вимоги до виконання таких робіт, визначаються відповідно до вимог затвердженої замовником проектно-кошторисної документації (п.1.2 договору).

Згідно з п.1.3 договору графік виконання робіт (додаток № 2) підписуються обома сторонами одночасно з укладанням цього договору та є невід`ємною частиною цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що загальна вартість виконуваних робіт за цим договором згідно із договірною ціною (додаток №1 до цього договору) становить 5 539 200,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 923200,00 грн.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до « 31» березня 2022 року, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (п.10.1 договору).

Додатковою угодою №1 від 30.03.2022 сторони пункт 10.1 договору виклали в наступній редакції: «Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє до 06 серпня 2022 року, в частині гарантійних зобов`язань - до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

Відповідно до п.10.13.1-10.13.3 договору, додатки до цього договору, що є його невід`ємною частиною є: додаток №1 - договірна ціна, додаток №2 - графік виконання робіт, додаток №3 - перелік обладнання.

Згідно з п.4.1 договору підрядник зобов`язується виконати роботи протягом 180 (сто вісімдесят) днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт та виконати роботи з обов`язковим дотриманням погодженого із замовником графіку виконання робіт, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток №2).

Замовник забезпечує передачу підряднику протягом 5-ти (п`яти) робочих днів після підписання цього договору одного примірника затвердженої в установленому порядку проєктно-кошторисної документації, а також в узгоджені сторонами строки передає іншу дозвільну документацію, яка є у замовника (п.4.2 договору).

Місце виконання робіт: с. Пукеничі, Стрийський район, Львівська область (п.4.4 договору).

Відповідно до п.4.6 договору передбачені цим договором роботи підрядник виконує в умовах діючого виробництва, яке є об`єктом підвищеної небезпеки. При цьому підрядник виконує роботи не порушуючи режимів транспорту газу та роботи газотранспортної системи, вимог з промислової безпеки та охорони праці із залученням своїх висококваліфікованих фахівців з використанням сучасних технологій. Підрядник відповідає перед замовником за якість виконаних робіт та їх відповідність вимогам, установленим державними стандартами, будівельними нормами, локальними актами замовника, іншими нормативно-правовими документами, проєктно-кошторисної документації та умовами цього договору.

Сторони у тижневий термін після підписання договору визначають осіб, які уповноважені представляти їх інтереси при виконанні цього договору, про що письмово інформують одна одну з визначенням повноважень таких осіб. В подальшому при заміні цих осіб сторони письмово інформують одна одну, протягом 3 (трьох) робочих днів з дня такої заміни (п.4.20 договору).

22.11.2021 відповідно до акту приймання-передачі проектної документації підписаного сторонами у відповідності до п.4.2 договору позивачем передано відповідачу примірник затвердженої в установленому порядку проектної документації по об`єкту «Будівництво системи відеоспостереження та периметральної сигналізації дотискувальної компресорної станції "Угерсько" Стрийського виробничого управління підземного зберігання газу».

02.12.2021 АТ «Укртрансгаз» на виконання п.4.20 договору визначено осіб, які уповноважені представляти його інтереси та повідомлено про це відповідача відповідним листом.

На виконання п.4.1 договору, листом №1004ВИХ-21-318 від 09.12.2021 позивач надав дозвіл відповідачу на початок виконання робіт по об`єкту.

Також, у вищезазначеному листі зазначено, що для отримання допуску на виконання робіт, відповідно до умов договору ТОВ "Всесвіт Телеком" має оформити та надати у Стрийське ВУПЗГ заяву на отримання допуску та документи відповідно до «Інструкції з безпечного виконання сторонніми (підрядними) організаціями робіт, завдань та надання послуг на об`єктах підприємств групи Нафтогаз».

Як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім всупереч вимогам п.5.1 договору, не було здійснено заходів для оформлення допуску фахівців, які мали бути залучені до виконання заявлених робіт, в тому числі для приймання будівельного майданчика.

Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Таким чином, з огляду на положення п. 4.1 договору, графіку виконання робіт (додаток №2 до договору), термін(и) (строк(и)) для виконання робіт становив 180 календарних днів з дати отримання від замовника письмового розпорядження (дозволу) на початок виконання робіт, підрядник зобов`язаний був виконати в повному обсязі робити передбачені договором до 08.08.2022 (включно).

Відповідно до п.5.3.1, 5.3.6 договору підрядник зобов`язаний: виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт строки роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, ДБН та іншої нормативної документації; передати замовнику у передбаченому законодавством та цим договором порядку завершений об`єкт.

Позивачем зазначено, що підрядник всупереч умовам договору та взятих на себе зобов`язань не виконав роботи передбачені договором в термін (строк(и)) встановлені договором та графіком виконання робіт (додаток №2 до договору).

З огляду на невиконання підрядником умов договору, позивач керуючись п.5.2.7 договору листом вих.№1001ВИХ-22-4899 від 16.12.2022 повідомив підряднику про відмову AT «Укртрансгаз» в односторонньому порядку від договору, згідно з ч.3 ст. 651 ЦК України.

Пунктом 5.2.7 договору передбачено, що замовник має право відмовитися в односторонньому порядку від цього договору, якщо підрядник не виконує або виконує неналежним чином умови цього договору, а також виконує доручену йому роботу неякісно (з відступленням від проектно-кошторисної документації, діючих будівельних норм і правил, вимог замовника), згідно з ч. 3 ст. 651 ЦК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із претензією № 1 вих. №1001ВИХ-23-404 від 19.01.2023 щодо необхідності відшкодування суми пені та штрафу, чого станом на дату звернення до суду з позовом Відповідачем вчинено не було.

Докази направлення зазначеної претензії містяться в матеріалах справи.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідач (підрядник) зобов`язаний був виконати в повному обсязі робити передбачені договором до 08.08.2022 (включно).

В матеріалах справи відсутні будь-які докази виконання робіт за договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

У зв`язку з невиконання робіт за договором позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 720 096,00 грн. нараховану за період з 09.08.2022 по 16.12.2022 та штраф в розмірі 553 920,00 грн.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Господарський кодекс називає неустойку, штраф і пеню різновидами штрафних санкцій, але не визначає ні один із цих різновидів. Частина 3 ст. 549 ЦК України особливістю пені визнає те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проте, не може бути підставою відмови у задоволенні вимоги про сплату неустойки те, що вона встановлена за кожен день прострочення іншого (а не тільки грошового) зобов`язання, що така неустойка не підпадає під визначення пені, яке наводиться в ч.3 ст.549 ЦК України. Коли обов`язок боржника сплатити грошову суму чи передати майно кредиторові у зв`язку з порушенням зобов`язання не підпадає під визначення штрафу чи пені, слід керуватися визначенням неустойки, що наводиться у ч. 1 ст. 549 ЦК України, оскільки штраф та пеня є різновидом неустойки, що не вичерпують всього змісту поняття неустойки.

За таких обставин, необхідно дійти висновку, що пенею може забезпечуватись не лише грошове зобов`язання. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, постанова від 24.03.2009 р. у справі № 8/411/08).

Відповідно до ч.2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п.8.3 договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт, до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від ціни договору за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 10% ціни цього договору.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам договору.

З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов`язку щодо виконання робіт не виконав, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 720 096,00 грн. та штрафу в розмірі 553 920,00 грн. є обґрунтованими.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на форс-мажорні обставини, а також зазначає, що на підставі п.6.3 договору відповідач в односторонньому порядку розірвав договір з 26.08.2022 року.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами ч. 4 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що сторони зобов`язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов`язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Згідно із ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо. (ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні").

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом вих.. №1001ВИХ-ВС-22-104 від 06.03.2022 повідомив відповідача про форс-мажорні обставини у зв`язку з військовою агресією російської федерації.

Натомість, повідомлення відповідачем позивача про форс-мажорні обставини матеріали справи не містять.

Відповідно до п.6.1 договору жодна з сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання наступних обставин: повінь, пожежа, землетрус, катастрофи або інших, незалежних від сторін обставин, або ембарго, накладених державною владою на експорт або імпорт, якщо вони виникнуть після вступу даного договору в силу, прийняття нормативного акту, який унеможливлює виконання даного договору. Якщо будь-яка з вищевказаних обставин прямо вплине на своєчасність виконання умов, що передбачені даним договором, то вони будуть продовжені на період, рівний по тривалості цим обставинам.

Сторони у двадцяти денний термін повинні сповістити одна одну про початок вказаних обставин, що має бути підтверджено відповідними компетентними органами. В іншому випадку сторони не мають права посилатися на обставини непереборної сили як на причину невиконання обов`язків за цим договором (п. 6.2 договору).

Судом враховано, що листом вих. №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

У той же час, Верховний Суд у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру і при їх визначенні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Доведення дії непереборної сили покладається на сторону, яка порушила зобов`язання.

В матеріалах справи відстуні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин у строк визначений п.6.2 договору.

Листом вих. №306 від 03.06.2022, посилаючись на військову агресією російської федерації відповідач зазначає, що вбачається тривання строку дії воєнного страну щонайменше з 24.02.2022р. до 23.08.2022р. включно, що становить 6 місяців, у звязку з чим просив розірвати договір №2111000051 від 15.11.2021 відповідно до п.6.3 договору.

У відповідь листом №1001ВИХ-ВС-22-2394 від 19.07.2022 позивач зазначив, що п.6.3 договору не може розглядатися як підставі для розірвання договору, оскільки станом на дату направлення даного листа строк обставин непереборної сили понад 6 (шість) місяців не наступив.

Так, п.6.3 договору передбачено, що якщо обставини непереборної сили триватимуть понад 6 (шість) місяців, то кожна із сторін матиме право в односторонньому порядку розірвати договір, письмово повідомивши про це іншу сторону не пізніше ніж за 20 днів до очікуваної дати розірвання.

Суд зазначає, що на момент звернення відповідача до позивача з листом від 03.06.2022 строк обставини непереборної сили 6 (шість) місяців ще не наступив, а тому відсутні підстави для розірвання договору на підставі п.6.3 договору.

Також, у відзиві відповідач зазначає про те, що розрахунок штрафних санкцій позивачем мав би відбуватись з врахуванням стягнутої банківської гарантії в розмірі 276 960,00 грн.

Так, статтею 560 ЦК України передбачено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантійні зобов`язання гаранта є незалежними від основного зобов`язання та самостійними зобов`язаннями, що виникли на підставі окремого одностороннього правочину, вчиненого гарантом на користь бенефіціара, у вигляді такої банківської гарантії №G1121/2788 від 12.11.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 562 ЦК України зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

За змістом банківської гарантії №G1121/2788 від 12.11.2021, АТ КБ «Приватбанк» надав позивачу безвідкличну та безумовну гарантію та прийняв на себе безвідкличне та безумовне зобов`язання сплатити AT «Укртрансгаз» повну суму гарантії забезпечення виконання основного договору протягом п`яти банківських днів після одержання письмової вимоги бенефіціара про сплату коштів за гарантією, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення. в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У зв`язку з порушенням принципалом основного зобов`язання його невиконанням у встановлений строк, AT «Укртрансгаз» звернулось до гаранта з вимогою про виконання його гарантійних зобов`язань щодо сплати суми гарантії.

Відповідно до ч. 1 ст. 563 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії.

Гарантійне зобов`язання не є мірою відповідальності за порушення основного зобов`язання та не залежить від останнього, водночас є самостійним та незалежним зобов`язанням в силу ч. 1 ст. 562 ЦК України та відноситься до типу забезпечення, гарантійне зобов`язання відповідно до положень ч. 1 ст. 563 ЦК України виникає у разі порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією, тобто за фактом порушення незалежно від причини порушення чи наявності вини боржника у його порушенні.

Безумовна та безвідклична гарантія не містить положень, що гарант звільняється від обов`язків, передбачених гарантією у випадку неможливості виконання принципалом забезпеченого зобов`язання.

Таким чином, заперечення відповідача та пропозиції щодо розрахунків штрафних санкцій з врахуванням стягнення банківської гарантії є необґрунтованими.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3,4 ст. 13, ч.1 ст. 73, ч.1 ст. 74, ч.1 ст. 77, ст.ст. 79, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Всесвіт Телеком" (04107, м. Київ, вул. Лук`янівська, будинок 11, ідентифікаційний код: 43103326) на користь акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, місто Київ, Кловський Узвіз, будинок 9/1, ідентифікаційний код: 30019801) пеню у розмірі 720 096 (сімсот двадцять тисяч дев`яносто шість) грн. 00 коп., штраф в розмірі 553 920 (п`ятсот п`ятдесят три тисячі дев`ятсот двадцять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 19 110 (дев`ятнадцять тисяч сто десять) грн. 24 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Мудрий