Рішення

від 12.07.2023 по справі 914/1621/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.07.2023 Справа № 914/1621/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Запотічняк О.Д. розглянувши справу

за позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс», м. Київ,

про: стягнення 55 770,00 грн

без виклику представників сторін;

Хід розгляду справи.

Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс» про стягнення 55 770,00 грн.

Ухвалою від 06.06.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін.

26.06.2023 на адресу суду надійшло клопотання відповідача про погашення заборгованості у справі, згідно платіжного доручення (Вх. № 15881/23).

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором розподілу природного газу №042АР790-22026-21 від 19.07.2021, в частині оплати послуги з розподілу природного газу за період з вересень - жовтень 2022 року, у зв`язку з чим у відповідача виник борг в сумі 55 770,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідачем подано клопотання, в якому зазначив, що основну заборгованість в розмірі 55770,00 грн сплатив на рахунок позивача 14.03.2023 року, що підтверджується платіжною інструкцією № 6236 від 14.03.2023.

Фактичні обставини встановлені судом.

Публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Гравіс» підписало заяву-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу №042АР790-22026-21 від 19.07.2021. Як суб`єкту ринку природного газу відповідачу було присвоєно персональний ЕІС-код: 56XO00012ВССR009.

Отже, відповідач приєднався до типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 2498 від 30.09.2015.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору виконав, про що свідчать акти наданих послуг за період з вересень - жовтень 2022 та докази їх надіслання на адресу відповідача.

Позивач зазначає, що відповідач взятих на себе зобов`язань з оплати наданих послуг за вересень - жовтень 2022 року не виконав, внаслідок чого за вказаний період утворилась заборгованість на загальну суму 55 770,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2023 відповідач оплатив надані послуги у повному обсязі в розмірі 55 770,00 грн.

Оцінка суду.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, підставою виникнення правовідносин між сторонами є типовий договір з розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) №042АР790-22026-21 від 19.07.2021.

Згідно вказаного договору позивач надає відповідачу (споживачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та оплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Відповідно до п. 6.6 типового договору (надалі по тексту рішення - договір) оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до Актів наданих послуг № ЛВЯ82092886 від 30.09.2022 та № ЛВЯ82107275 від 31.10.2022 року позивач надав, а відповідач прийняв послуги по розподілу природного газу на загальну суму 55 770,00 грн. Також, позивачем виставлено відповідачу рахунок № 62180267 на суму 55700,00 грн в якому вказані реквізити оператора ГРМ та оформлення призначення платежу.

Як вбачається з наданої відповідачем платіжної інструкції, відповідач оплатив надані послуги позивачем 14.03.2023 на суму 55 770,00 грн, в призначенні платежу зазначено, що оплата здійснена згідно рахунку № 62180267, а позивач долучив даний рахунок до позовної заяви та зазначив що він не оплачений.

З огляду на викладене, на день прийняття рішення у відповідача перед позивачем відсутня заборгованість за Актами наданих послуг № ЛВЯ82092886 від 30.09.2022 та № ЛВЯ82107275 від 31.10.2022 року.

Так сплата відповідачем суми основного боргу зокрема у розмірі 55 770,00 грн була здійснена до відкриття провадження у справі, провадження у справі відкрито ухвалою від 06.06.2023 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих відповідачем доказів сплати грошових коштів у розмірі, що заявлені позивачем як основний борг, до відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог в сумі 55770,00 грн як безпідставно заявлених.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України, вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України, встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, судовий збір залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76, 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набранням рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Суддя Запотічняк О.Д.