Рішення

від 10.07.2023 по справі 918/476/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" липня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/476/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Войтюка В.Р., при секретарі судового засідання Мамчур А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском"

про стягнення заборгованості в сумі 37 834 грн. 28 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: не з`явився;

Від відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

18 травня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37 834 грн. 28 коп.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 20 січня 2022 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "НКЮ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" укладено договір № 20/01/22-4Н на перевезення вантажу, на виконання умов якого позивач здійснив доставку вантажу відповідно до заявки відповідача на загальну суму 24 086 грн. 00 коп.

Позивач зазначає, що відповідач несвоєчасно виконав свої зобов`язання по оплаті за виконане перевезення вантажу у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання. За твердженням позивача, за несвоєчасне виконання зобов`язаня з оплати виконаного перевезення у відповідача виник перед позивачем борг в сумі 37 834 грн. 28 коп., з якого 24 086 грн. 00 коп. основного боргу, 12 853 грн. 32 коп. пені, та 894 грн. 96 коп. 3% річних.

У матеріально-правове обґрунтування заявлених позовних вимог посилається на ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, 230, 231, 264 - 265 ГК України, ст. ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 629, 655, 692, 712 ЦК України, ст.ст. 4,12,20,42,46,162-164,171,172,176,247 ГПК України.

Суд зазначає, що до матеріалів справи (до позовної заяви) залучені належні докази виконання позивачем вимог ст. 172 ГПК України - надіслання відповідачам копії позовної заяви та копій доданих до неї документів листом з описом вкладення на адресу місця проживання відповідача, яка також є офіційною адресою його місця проживання згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Судом також були вчинені всі належні дії для повідомлення відповідача про відкриття судом провадження у справі - відповідна ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача, яка також є офіційною адресою його місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси

Відповідно до наявних у матеріалах справи поштових повідомлень, вбачається, що останні повернуті до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

З огляду на викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" вважається повідомленим про розгляд справи № 918/476/23 належним чином, оскільки судом виконано всі покладені на нього обов`язки, а відповідач проявив протиправну процесуальну бездіяльність.

З огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202, 216 та 252 Господарського процесуального кодексу України, надання відповідачу можливості для подання відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними у справі матеріалами.

Окрім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даного спору, останній не скористалися свої процесуальним правом на подачу відзиву або будь-яких інших пояснень, тому вважає можливим здійснювати розгляд справи по суті.

В судове засідання 10 липня 2023 року учасники процесу не з`явилися.

Заяви та клопотання у справі.

Заяви та клопотання до канцелярії суду не надходили.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 травня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/476/23 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" про стягнення заборгованості в сумі 37 834 грн. 28 коп., визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 19 червня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19 червня 2023 року відкладено розгляд справи 918/476/23 по суті в межах встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на 10 липня 2023 року.

Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (далі - перевізник) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" (далі - експедитор) 20 січня 2022 року укладено договір-заявку № 20/01/22-4Н на перевезення вантажу (далі - договір).

У відповідності до п. 1.1. договору на перевезення вантажу, Експедитор, діє від свого імені, за дорученням та за рахунок коштів третьої сторони Замовника, залучає Перевізника для доставки вантажу автомобілями на території України та за її межами, Перевізник доставляє заявлені Експедитором вантажі, а Експедитор оплачує послуги Перевізника з коштів Замовника на погоджених нижче умовах.

Відповідно до п. 4.1. договору вартість транспортних послуг становить 750 евро (сімсот п`ятдесят евро) - по перерахунку в національній валюті по курсу НБУ на день завантаження.

Згідно п. 4.2. договору оплата послуг Перевізника здійснюється Експедитором, за рахунок коштів отриманих від Замовника, за вирахуванням комісійної плати Експедитора, на розрахунковий рахунок Перевізника протягом 14-20 (чотирнадцяти-двадцяти) банківських днів з моменту одержання належним чином оформлених документів: оригіналів рахунка, акта виконаних робіт, 2 екземплярів то в ар о-транспортної накладної CMR (довозної, якщо така передбачена) та оригіналів інших документів, що підтверджують дане перевезення, а також завірених підписом та мокрою печаткою копії свідоцтва про Державну реєстрацію і Витягу (Довідки) з Єдиного державного реєстру про види підприємницької діяльності, Свідоцтва про сплату Єдиного податку чи ПДВ.

Таким чином, кожна із сторін, уклавши вказаний вище договір, взяла на себе зобов`язання, а саме позивач доставити вантаж до місця призначення, а відповідач оплатити його в порядку та на умовах визначених вказаним вище договором-заявкою.

На виконання умов договору позивач здійснив перевезення вантажу (Етикетки - (фольга), 7 палет - 2800 кг) за маршрутом: 62-052,м. Коморнікі, Польща - с. Смолигів, Волинська обл., Україна, автомобілем IVECO з державними номерними знаками: НОМЕР_1 .

Загальна вартість здійсненого перевезення, згідно рахунку № 11 від 21 січня 2022 року 24 086 грн. 00 коп.

Однак, відповідач не виконав належним чином умови договору-заявки на перевезення вантажу в частині оплати вартості перевезення згідно п.п. 4.1. та 4.2.

З метою безпосереднього врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією у письмовій формі про наявність в нього заборгованості у розмірі 24 086 грн. 00 коп. внаслідок невиконання грошового зобов`язання по оплаті за здійснене перевезення, яку необхідно сплатити в найкоротші строки. Однак, відповідач вказана претензія залишена відповідачем без уваги, а борг без оплати.

Враховуючи викладені обставини та прострочення у розрахунках за договором, позивач просить стягнути з відповідача основний борг, пеню та три проценти річних за порушення строків проведення оплати за здійсненне перевезення вантажу.

Наведені обставини стали причиною звернення позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі

Джерела права й акти їх застосування.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з перевезення вантажів на підставі укладеного Договору в силу статті 11 Цивільного кодексу України, судом враховано законодавство що встановлює та регулює договірні зобов`язання, які виникають на підставі договору поставки.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

За змістом ч. 1 ст. 509 ЦК України та ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 306 ГК України перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання, зокрема, автомобільними дорогами; суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

За приписами статті 909 ЦК України, яка кореспондується зі статтею 307 Г`К України та статтями 4, 9 Конвенції, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату; договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі; укладення договору перевезення вантажу і прийняття вантажу перевізником підтверджується складенням транспортної (вантажної) накладної.

Положеннями ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Також судом взято до уваги положення чинного законодавства що регулюють порядок застосування забезпечення виконання зобов`язання у вигляді пені, а також відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями пункту 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як унормовано положеннями частини 2 статті 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтями 546, 549 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У силу вимог ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76-78 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Мотивована оцінка аргументів сторін, підстави їх відхилення і висновок суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Аргументуючи позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору № 20/01/22-4Н від 20 січня 2022 року на перевезення вантажу.

В якості доказів вказаних обставини суду надано наступні докази, а саме: копію договору-заявки на перевезення вантажу № 20/01/22-4Н від 20 січня 2022 року; копію рахунку на оплату № 11 від 21 січня 2022 року; копію акту здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № 15 від 21 січня 2022 рок.

На підставі вказаних доказів судом встановлено, а саме: факт виникнення між сторонами договірних відносин по перевезенню вантажів; факт здійснення позивачем перевезення згідно замовлення відповідача; факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов`язань по оплаті за договором; факт виникнення основної заборгованості та нарахування відповідальності за неналежне виконання зобов`язань у вигляді 3% річних.

Згідно до рахунку на оплату № 11 від 21 січня 2022 року, акту здачі-приймання робіт (вказані документи не заперечені відповідачем) станом час звернення позивачем з позовом до суду заборгованість відповідача перед останнім за виконане позивачем перевезення вантажу становить 24 086 грн. 00 коп.

Докази оплати вказаної заборгованості у матеріалах справи відсутні.

Отже, судом встановлено та матеріалами справи стверджено заборгованість відповідача перед позивачем на суму 24 086 грн. 00 коп. яка є неоплачена, тому, позовні вимоги в даній частині підлягають до задоволення.

Щодо нарахування позивачем штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 12 853 грн. 33 коп., суд зазначає наступне.

В обґрунтування нарахування відповідачу суми неустойки, позивач посилається на наступні норми законодавства, а саме:

- частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, ненею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею с неустойка. що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання;

- частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Зважаючи на вищевикладені обставини, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь останнього 12 853 грн. 32 коп. пені.

Вказані аргументи позивача, суд оцінює критично з наступних обставин.

Суд, дослідивши умови договору № 20/01/22-4Н від 20 січня 2022 року на перевезення вантажу зазначає, що останній не містить норм щодо відповідальності за не оплату поставленого товару у вигляді пені.

Тобто, договір містить норму яка передбачає право нарахування пені замовником у зв`язку із порушенням строків поставки постачальником, однак вказана норма не наділяє будь-яку сторону договору правом на нарахування пені за несвоєчасне виконання саме грошового зобов`язання у вигляді оплати за поставлену продукцію.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на порушника невигідних правових наслідків, що ґрунтуються на умовах договору або на законі, та, які полягають у позбавленні його певних прав або у заміні невиконання обов`язку новим, або у покладенні на цю особу нового додаткового обов`язку. Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно до ст. 546 УК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Отже, пеня та штраф за договором - це різновиди неустойки (ст. 549 ЦК). А неустойка - один зі способів забезпечення виконання договірних зобов`язань (ст. 546 ЦК). Виходячи з вимог ст. 547 ЦК неустойка повинна бути оформлена в письмовій формі. Тому, якщо в договорі про неустойку чітко не зазначено, отже, сторони не домовлялися про її стягнення у випадку порушення договірних зобов`язань.

Отже, оскільки договором № 20/01/22-4Н від 20 січня 2022 року на перевезення вантажу не передбачено право нарахування пені за порушення строків оплати за поставлений товар, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 12 853 грн. 32 коп. пені відсутні.

Отже, з правовою позицією та аргументами позивача, суд в даній частині не погоджується та не приймає останні.

Щодо нарахування позивачем підставі ст. 625 ЦК України 3% річних за не проведення оплати по договору в сумі 894 грн. 96 коп., суд зазначає наступне.

Суд, здійснивши власний розрахунок за допомогою системи комплексного інформаційного забезпечення LIGA360 встановив, що позивачем не вірно нараховано суму інфляційних втрат.

Відповідно до розрахунку суду сума 3% становить - 894 грн. 81 коп.

Отже, зважаючи на викладене, до стягнення з відповідача підлягають наступна відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, а саме 894 грн. 81 коп. 3% річних.

Тому позов в частині стягнення з відповідача 3% річних слід задоволити частково.

Отже, з правовою позицією позивача, суд погоджується частково.

Оцінка аргументам відповідача не надавалась, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подачу відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових заперечень.

Суд, за результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про порушення майнових прав позивача.

Докази відхилені судом.

Суд докази надані позивачем та відповідачем не відхиляє, а на їх підставі встановлює факт перебування сторін у договірних відносинах та виконання сторонами умов договору.

Порушені права та інтереси позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочинів в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язання в укладених з позивачем правочину порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати за здійснене перевезення вантажу та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми основного боргу та відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивачем по справі у якості судових витрат заявлено сплату судового збору в розмірі 2 684 грн. 40 коп.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, та враховуючи, що в результаті неправильних дій відповідача, який не сплатив відповідачу обумовлені договором кошти у встановлений строк, що призвело до необхідності позивачу звертатись до суду та нести додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 1 772 грн. 16 коп. пропорційно задоволеним позовними вимогами, покладається на відповідача., решта судового збору в сумі 911 грн. 84 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. 123, 129, 232, 233, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетранском" (33023, м. Рівне, вул. Княгині Ольги, 5, оф. 509, код. 43914531) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НКЮ" (45407, м. Нововолинськ, вул. Сокальська, 1-а, код. 43087467) 24 086 (двадцять чотири тисячі вісімдесят шість) грн. 00 коп. основної заборгованості, 894 (вісімсот дев`яносто чотири) грн. 81 коп. 3% річних та 1 772 (одна тисяча сімсот сімдесят два) грн. 16 коп. судового збору.

3. В решті позову - відмовити.

4. Видати наказ після набранням рішення законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення або безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 13 липня 2023 року.

Суддя Войтюк В.Р.