Рішення

від 04.07.2023 по справі 926/1439/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року м. ЧернівціСправа № 926/1439/23

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Миронюка С.О., за участі секретаря судового засідання Боднарчука В.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Управління комунальної власності Чернівецької міської ради, м. Чернівці

до Державної установи Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України, м. Чернівці

про стягнення неустойки в сумі 60678, 45 грн. та звільнення приміщення

представники сторін не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Управління комунальної власності Чернівецької міської ради звернулося до Господарського суду Чернівецької області із позовом до Державної установи «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» про стягнення за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 неустойки в сумі 60678, 45 грн за договором оренди нерухомого майна №16 від 31.01.2013 та звільнення приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір оренди нерухомого майна №16 від 31.01.2013 припинив свою дію 31.10.2021. Повернення вказаного приміщення не відбулося. Враховуючи не повернення об`єкта оренди, позивач на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України, п.5.6. Договору, п.3.21.1. Методики про порядок розрахунку орендної плати за оренду майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, просить стягнути з відповідача 60678,45 грн неустойки за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 та зобов`язати відповідача звільнити об`єкт оренди.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2023 справу №926/1439/23 передано на розгляд судді Миронюку С.О.

Ухвалою від 04.04.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 01.05.2023.

14.04.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначає, що на виконання умов претензії позивача та на виконання умов договору відповідачем сплачено неустойку в розмірі 45609,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням №542 від 23.06.2022. Відповідач зазначає, що позивачем надано розрахунок заборгованості без врахування вищевказаної оплати, відтак, розрахунок заборгованості є арифметично невірним. Відповідач також вказує, що ним звільнено спірне приміщення, окрім дезінфекційних кабін, оскільки для звільнення від них приміщення, потрібна спеціальна техніка, послуги якої потрібно оплатити через казначейство, яке не проводить оплату у зв`язку з воєнним станом в країні. Таким чином, відповідач визнає позовні вимоги частково, за виключенням сплаченої неустойки в розмірі 45609,74 грн.

Ухвалою від 01.05.2023 відкладено підготовче засідання на 11.05.2023.

03.05.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач вказує, що надане до відзиву платіжне доручення № 542 від 23.06.2022 не може братись до уваги як сплата нарахованої неустойки, що зазначена у позові, оскільки, у позовній заяві період нарахування неустойки зазначався з 01.11.2021 по 31.03.2023. Загальна сума нарахування за вказаний період становить 113416,76 грн. Відповідачем здійснена оплата 23.06.2022, яка врахована за період з 01.11.2021 по 30.06.2022. Заборгованість зі сплати неустойки за період з 01.07.2022 по 31.03.2023 становить 60678,45 грн та відповідачем не сплачена. Позивач також зазначає що відповідачем орендоване приміщення не звільнено. Таким чином, враховуючи викладене, позивач просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою від 11.05.2023 відкладено підготовче засідання на 29.05.2023.

Ухвалою від 29.05.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі 926/1439/23 на 30 днів, відкладено підготовче судове засідання на 12.06.2023.

Ухвалою від 12.06.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті 04.07.2023.

12.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання в якому просить закрити провадження в частині звільнення приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

30.06.2023 до суду від відповідача надійшла заява в якій зазначає, що не визнає позов в частині стягнення неустойки в розмірі 45609,74 грн за період з 01.11.2021 по 30.06.2022, визнає позов в частині стягнення неустойки за період з 01.07.2022, не заперечує проти задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі в частині вимоги щодо звільнення приміщення, просить справу 926/1439/23 розглядати без участі представника відповідача.

У судове засідання 04.07.2023 представники сторін не з`явилися.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відтак, враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час і місце проведення судового засідання суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності представників сторін.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно з Свідоцтвом про право власності від 10.03.1999 територіальній громаді м. Чернівці в особі міської ради на праві комунальної власності належать приміщення, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .

31.01.2013 між Департаментом економіки Чернівецької міської ради (Орендодавець) та Державною установою «Чернівецький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» (Орендар) укладений договір оренди №16 нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору Орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.01.2013 №8/1 передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежиле приміщення загальною площею 330,7 кв. м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , будівлі літ. А, Б, В, Д, Е, з метою використання його під дезінфекційну станцію (надалі Об`єкт оренди або майно).

Опис технічного стану Об`єкта оренди на дату передачі його Орендареві, його склад зазначаються в акті приймання-передання, який підписується сторонами або їх уповноваженими представниками, є додатком до цього Договору та складає його невід`ємну частину (п. 1.3 Договору).

Об`єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців і знаходиться на балансі КЖРЕП №5 (п.1.4 Договору).

Договір укладено строком на два роки й одинадцять місяців, що діє з 31.01.2013 до 30.12.2015 (включно) (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 2.1 Договору за користування Об`єктом оренди Орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Положення про порядок розрахунку плати за оренду майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Чернівців, затвердженого міською радою, та на дату укладення цього Договору, місячний розмір якої згідно з розрахунком орендної плати, що є додатком до цього Договору на дату його укладення з урахуванням ПДВ становить: 1142 грн. 90 коп.

Нарахування орендної плати починається з дня підписання договору. Орендна плата за перший місяць сплачується Орендарем залежно від кількості календарних днів оренди Майна. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. (п. 2.2, 2.3 Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції попереднього місяця, що визначається Державною службою статистики України (п.2.4. Договору).

У разі припинення або розірвання цього договору орендар сплачує орендну плату по день передачі орендодавцю об`єкта оренди за актом приймання передання (пункт 2.15 Договору).

Орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (п. 4.1.3 Договору).

Відповідно до акту передання-приймання об`єкта оренди від 31.01.2013 Орендодавець передав, а Орендар прийняв об`єкт оренди приміщення будівель літ. А, Б, В, Д, Е розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно пункту 4.1.17 Договору, орендар зобов`язаний після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати орендодавцю за актом приймання-передання об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати орендодавцеві збитки, в разі погіршення стану або втрати об`єкта оренди.

Додатковим договором №1 від 07.05.2014 до договору оренди нерухомого майна №16 від 31.01.2013 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.04.2014 № 155/6 вилучено приміщення будівлі літ. Б, площею 174,6 кв.м. Встановлено з 07.05.2014 по договору оренди № 16 від 31.01.2013 загальну орендовану площу 155,9 кв.м. ( будівля літ. В, Д, Е та частина будівлі літ. А). Встановлено орендну плату в розмірі 557,50 грн.

Додатковим договором №2 від 18.08.2014 додатково надано приміщення за фактом використання на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 22.07.2014р. №351/12. Загальна орендована площа 560,10 кв.м. Орендна плата становить 2164,22 грн.

Додатковим договором від №3 від 09.03.2016 договір оренди №16 нерухомого майна продовжено до 29.11.2018. Орендна плата становить 2580,94 грн.

Додатковим договором №4 від 17.11.2016 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 21.10.2016 №624/19 та заяви від 12.08.2016 вх. №02/01-11-2459/0 внесено зміни в назву орендаря, а саме: слова «Державна установа «Чернівецький обласний лабораторний центр Держсанепідслужби України» замінено словами «Державна установа «Чернівецький обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України».

Додатковим договором №5 від 22.03.2019 на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 01.03.2019 №110/4 внесено зміни в загальну орендовану площу, а саме: замість 560,10 кв.м рахувати 413,15 кв.м та продовжено дію договору до 31.10.2021. Орендна плата становить 3123,42 грн.

Додатковим договором від 16.04.2019 р. про зміну орендодавця до договору оренди нерухомого Майна №16 від 31.01.2013р. сторони погодили заміну сторони орендодавця з Департаменту економіки Чернівецької міської ради на Департамент розвитку Чернівецької міської ради.

Додатковим договором №6 від 15.04.2020 р. на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 24.03.2020 р. №162/7 та листа від 28.11.2019р. вх. №02/01-11-2561/0 внесено зміни в загальну орендовану площу приміщення, а саме: замість 413,15 кв.м рахувати 364,15 кв.м. Орендна плата складає 2836,00 грн.

Додатковим договором №7 від 26.09.2021 р. в преамбулі Договору слова «Департамент розвитку Чернівецької міської ради» замінено словами «Управління комунальної власності Чернівецької міської ради», слова «Державна установа «Чернівецький лабораторний центр Міністерства охорони здоров`я України», замінено словами Державна установа «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України».

Відповідно до пункту 1.6. Положення про управління комунальної власності міської ради, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради VIII скликання від 31.05.2021 № 253 - управління є правонаступником представництва Фонду державного майна України в місті Чернівцях, Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад в частині укладених до дати затвердження цього Положення договорів купівлі-продажу майна комунальної власності Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад, патентів на право оренди будівель (споруд, приміщень), договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільських рад та обліку комунального майна територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської сільської рад, в тому числі в частині договорів оренди, по яких необхідно стягнути заборгованість з орендної плати за комунальне майно, та виявлених порушень і недоліків під час здійснення перевірок відповідними контролюючими органами.

З урахуванням наведених положень, Управління комунальної власності Чернівецької міської ради є належним позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 142 Конституції України, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Частинами 4, 5 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об`єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Згідно з ст. 764 Цивільного кодексу України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Частиною 4 ст. 284 Господарського кодексу України встановлено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

За приписами статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом п`ятим частини другої статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

З огляду на те, що на момент закінчення строку дії договору оренди (31.10.2021) вже діяли положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності 27.12.2019 р. та введений в дію 01.02.2020 р., умови щодо продовження строку дії договору оренди підпадали під регулювання цим Законом.

Частиною першою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Відповідно до положень частини другої статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п`ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною першою статті 15 Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною другою статті 15 Закону відповідно до вимог статті 15 Закону, крім випадків, передбачених абзацами одинадцятим та дванадцятим частини другої статті 15 Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.

Оскільки дія договору оренди неодноразово продовжувалась, Державна установа «Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України» не відноситься як до установ, організацій, передбачених частинами першою, другою статті 15 Закону про оренду майна, так і до підприємств, установ, організацій, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, договір оренди може бути продовжений виключно з проведенням аукціону.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Після отримання заяви орендаря про продовження договору, який підлягає продовженню за результатами проведення аукціону, орендодавець (або представницький орган місцевого самоврядування чи визначені ним органи) згідно з Порядком передачі майна в оренду приймає одне з таких рішень:

про оголошення аукціону, за результатами якого чинний договір оренди може бути продовжений з існуючим орендарем або укладений з новим орендарем;

про відмову у продовженні договору з підстав, передбачених статтею 19 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Закону, рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні балансоутримувача, поданому ним орендарю.

Згідно п. 135 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

У матеріалах справи наявне надіслане відповідачу повідомлення позивача від 06.09.2023 про припинення договору оренди нерухомого майна №16 від 31.01.2013.

За приписами ст. 24 Закону договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», за невиконання зобов`язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Користування майном за договором оренди є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору оренди та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмету найму та суб`єктів договірних правовідносин.

Відносин оренди з неправомірного користування майном можуть регулюватися положеннями договорів, які визначають наслідки неправомірного користування майном та нормами законодавства, які в імперативному порядку застосовуються до осіб, які порушили зобов`язання в сфері орендних відносин.

Строк дії договору оренди №16 нерухомого майна від 31.01.2013 закінчився 31.10.2021.

Згідно з ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Із припиненням договірних (зобов`язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов`язок - негайно повернути наймодавцеві річ.

Відповідно до частини 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов`язаний повернути орендодавцеві об`єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно з п. 4.1.16. договору після закінчення строку дії Договору чи у випадку його дострокового розірвання, протягом трьох робочих днів передати Орендодавцю за актом приймання-передання Об`єкт оренди у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі Майна в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу та відшкодувати Орендодавцю збитки, в разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) Об`єкта оренди.

Частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України передбачено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

До матеріалів позовної заяви додано копію повідомлення від 23.12.2021 про припинення договору оренди нерухомого майна №16 від 31.01.2013 та звільнення приміщення, згідно якого позивач повідомив відповідача про необхідність звільнення приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Проте, відповідач не повернув нерухоме майно після закінчення терміну дії договору оренди №16 нерухомого майна від 31.01.2013.

Згідно з ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.

Пунктом 5.6. договору оренди встановлено, що у разі несвоєчасного повернення Орендарем Майна при припиненні або розірванні цього Договору він сплачує Орендодавцю додаткову компенсацію за використання Майна в розмірі подвійної орендної плати по день передачі його Орендодавцеві за актом приймання-передання. В разі відмовим Орендаря від складання та підписання акта приймання-передання об`єкта оренди, такий акт складається комісією, створеною Орендодавцем.

01.06.2023 Орендодавцем та Орендарем складено Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, згідно якого відповідач повернув позивачу майно, надане в оренду згідно договору оренди №16 нерухомого майна 31.01.2013.

Отже датою повернення відповідачем орендованого нерухомого майна є дата складання Акту повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади 01.06.2023.

У розумінні загальних та спеціальних норм права, санкція (неустойка) яка передбачена статтею 785 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності, визначеною законодавцем за неправомірне користування майном після припинення договору. З огляду на те, що зазначена міра відповідальності застосовується до триваючого правопорушення (неповернення майна орендодавцю), санкція також має характер тривалості у часі (зобов`язання сплатити подвійну плату за користування річчю за весь час неправомірного користування майном).

Відтак, зазначена санкція (неустойка), як така, що визначена спеціальною нормою права має певні особливості у застосуванні в порівнянні з іншими штрафними санкціями, які охоплюються загальними визначеннями статті 230 Господарського кодексу України та статті 549 Цивільного кодексу України.

Так, застосування частини другої статті 785 Цивільного кодексу України, як особливої міри відповідальності, що визначена законодавцем за правовою природою як неустойка та має певну специфіку у застосуванні щодо непоширення на неї скороченого строку позовної давності (оскільки частиною другою передбачено право сторони стягнути таку неустойку за весь час неправомірного користування майном після припинення дії договору), а зокрема, щодо незастосування до неї положень статті 232 Господарського кодексу України про припинення нарахування штрафних санкцій по закінченню 6 місяців, оскільки інше передбачено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладено у постанові від 30.10.2019 у справі № 924/80/19, законодавство у сфері орендних правовідносин пов`язує припинення обов`язків орендаря з фактом поверненням об`єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі. У разі невиконання обов`язку, передбаченого частиною першою статті 785 ЦК України, цивільним законодавством визначена можливість стягнення неустойки за весь час прострочення виконання зобов`язання щодо повернення об`єкта оренди. Таким чином, право на стягнення неустойки, встановленої частиною другою статті 785 ЦК України, пов`язується з простроченням орендарем виконання зобов`язання з повернення орендованого майна за актом приймання-передачі.

Суд констатує, шо до позовної заяви додано копії претензій позивача від 20.06.2022, від 09.02.2023 щодо погашення неустойки та звільнення приміщення, які надіслані на адресу відповідача.

У матеріалах справи міститься подана позивачем Відомість розрахунків з орендарями по оренді нежитлових приміщень згідно якої заборгованість Державної установи Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України перед Управлінням комунальної власності Чернівецької міської ради по сплаті неустойки за період з 01.11.2021 по 31.03.2023, з врахуванням сплати відповідачем 45609,74 грн неустойки згідно платіжного доручення №542 від 23.06.2022, становить 60678,45 грн.

Враховуючи вище встановлені обставини, відповідач у встановлений п. 4.1.16. договору оренди №16 нерухомого майна від 31.01.2013 строк не повернув орендарю орендоване нерухоме майно за актом приймання-передачі, не вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, в зв`язку з чим за користування нерухомим майном після закінчення строку дії договору відповідач має сплатити неустойку, виходячи із розрахунку розміру подвійної орендної плати за користування орендованим майном за час прострочення його повернення у період з 01.11.2021 по 31.03.2023 у розмірі 60678,45 грн.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість, законність та правильність нарахованої позивачем відповідачу неустойки за користування приміщенням за період з 01.11.2021 по 31.03.2023 у розмірі 60678,45 грн.

Щодо заявленої позивачем у позовній заяві вимоги про звільнення відповідачем приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

12.06.2023 до суду від позивача надійшло клопотання в якому просить закрити провадження у справі в частині звільнення приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

У матеріалах справи міститься Акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади від 01.06.2023 згідно якого відповідач повернув, а позивач прийняв із строкового платного користування нерухоме майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Таким чином, враховуючи, що відповідач повернув позивачу приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , після звернення останнього з позовом до господарського суду, у цій частині вимог спір між сторонами відсутній.

Отже провадження у справі в частині вимоги про звільнення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 належить закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Як визначено ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального Кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Приписами статті 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд вважає за необхідне вказати, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. У справі Руїз Торіха проти Іспанії Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (правова позиція Верховного Суду у постановах від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18).

Отже, на підставі викладеного, приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково та закрити провадження у справі в частині вимоги про звільнення приміщення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального Кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 4, 5, 73-75, 77, 79, 86, 129, 130, 194, 196, 219, 222, 232, 233, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної установи Чернівецький обласний центр контролю та профілактики хвороб Міністерства охорони здоров`я України (58002, м. Чернівці, вул. Гакмана Євгена Митрополита, 7, код ЄДРПОУ 38453009) на користь Управління комунальної власності Чернівецької міської ради (58002, м. Чернівці, вул. Петровича Якоба, 18, код ЄДРПОУ 44388619) неустойку в сумі 60678,45 грн та судовий збір в сумі 5368,00 грн.

3. У частині вимог про звільнення приміщення провадження у справі закрити.

Відповідно до статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (стаття 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 13.07.2023.

Суддя С.О.Миронюк