Рішення

від 22.06.2023 по справі 357/1348/23

БІЛОЦЕРКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 357/1348/23

Провадження № 2/357/967/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2023 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий суддя Цукуров В.П.,

секретар судового засідання Чайка О.В.,

за участю представника позивача адвоката Дульдієра О.П., відповідача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Діденко О.В., відповідача ОСОБА_3 , відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

В С Т А Н О В И В :

1. Описова частина.

Короткий зміст позовних вимог.

У лютому 2023 року ОСОБА_5 (надалі за текстом «Позивач»), звернувся до суду з даною позовною заявою до ОСОБА_2 (далі «Відповідач-1»), ОСОБА_1 (далі «Відповідач-2»), ОСОБА_6 (далі «Відповідач-3»), ОСОБА_3 (далі «Відповідач-4»), ОСОБА_4 (далі «Відповідач-5») про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18.06.2019 року Виконавчим комітетом Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №37.

Після його смерті відкрилася спадщина, яку прийняли Відповідачі діти померлого ОСОБА_7 , як спадкоємці першої черги.

З приводу спадкового майна Відповідачі вирішували спірні питання у судовому порядку. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.08.2022 року у справі №357/13574/19 було визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 , посвідчений 27.02.2017 року секретарем виконавчого комітету Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за №16.

Після цього батько Позивача Відповідач-2 разом із своїми братами Відповідачем-1 та Відповідачем-3 у січні 2023 року звернулися до нотаріуса з метою отримання інформації щодо можливих інших заповітів.

За наслідками звернення з`ясувалося, що померлий ОСОБА_7 28.04.2010 року склав заповіт на Позивача щодо земельної ділянки, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №2580369 від 30.12.2004 року, зареєстрований за №441.

01.02.2023 року Позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7

01.02.2023 року постановою державного нотаріусу Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори №105/02-31 Позивачу було відмовлено у оформленні відповідних спадкових прав, оскільки він в установлений законом строк спадщину не прийняв.

З огляду на викладене, із посиланням на ст.ст. 1270, 1272 ЦК України, Позивач просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після ОСОБА_7 - два місяці після набрання рішенням суду законної сили.

Історія справи. Заяви та клопотання, позиції учасників справи.

14.02.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами загального позовного провадження. Витребувано у державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. належним чином завірену копію спадкової справи, заведену після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 21-22).

09.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні Позивач не заперечував проти оголошення перерви у підготовчому провадженні з метою повторного виклику Відповідача-2, Відповідача-3, Відповідача-4 та Відповідача-5.

09.03.2023 року у підготовчому судовому засіданні Відповідач-1 заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Повідомив, що має поганий слух, у зв`язку із чим потребує правової допомоги. Просив оголосити перерву у підготовчому провадженні з метою підготовки відзиву на позовну заяву.

09.03.2023 року у підготовче судове засідання Відповідач-2, Відповідач-3, Відповідач-4 та Відповідач-5 не з`явилися, про дату час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 43, 47, 48). Про причини неявки не повідомили, відзиву, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від них не надходило.

30.03.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача-1 адвокатом Діденко О.В. подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Зазначив, що незнання про існування заповіту не може бути визнано поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с. 49-53).

30.03.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача-1 адвокатом Діденко О.В. подано клопотання про витребування у державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. належним чином завіреної копії спадкової справи, заведеної після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 57-58).

05.04.2023 року до канцелярії суду засобами поштового від Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори надійшов лист від 29.03.2023 року №234/02-14, до якого додано засвідчену копію спадкової справи за №273/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 59, 60-87).

05.04.2023 року до канцелярії суду засобами поштового від Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори надійшов лист від 10.03.2023 року №363/02-14, до якого повторно додано засвідчену копію спадкової справи за №273/2019 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 (а.с. 88, 89-111).

11.04.2023 року до канцелярії суду Позивачем подано заяву про проведення підготовчого засідання без його участі (а.с. 113).

11.04.2023 року до канцелярії суду представником Відповідача-1 адвокатом Діденко О.В. подано заяву про проведення підготовчого засідання без його участі. Проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на заперечував (а.с. 120).

11.04.2023 року до канцелярії суду Відповідачем-2 та Відповідачем-3 подано заяви про розгляд справи без їхньої участі. Позовні вимоги визнали у повному обсязі (а.с. 115, 117).

11.04.2023 року сторони у підготовче судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином (а.с. 34, 41, 42, 44, 45).

11.04.2023 року ухвалою суду закрити підготовче провадження по даній справі, призначено її до судового розгляду по суті на 17.05.2023 року (а.с. 122).

17.05.2023 року у судовому засіданні Позивач та його представник, представник Відповідача-1, Відповідач-2 та Відповідач-3 не заперечували проти відкладення розгляду даної справи задля повторного виклику Відповідача-4 та Відповідача-5.

17.05.2023 року у судове засідання Відповідач-4 не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 127). Про причини неявки не повідомила, відзиву, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від неї не надходило.

17.05.2023 року у судове засідання Відповідач-5 не з`явилася, про дату час та місце розгляду справи вважається повідомленою належним чином (а.с. 129). Про причини неявки не повідомила, відзиву, заяв, клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду від неї не надходило.

17.05.2023 року судове засідання відкладено задля повторного виклику Відповідача-4 та Відповідача-5 (а.с. 130, зворот).

21.06.2023 року у судовому засіданні представник Позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Надав пояснення аналогічні за змістом позовній заяві. Просив залишити за Позивачем судові витрати зі сплати судового збору.

21.06.2023 року у судове засідання Відповідач-1 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 131). 20.06.2023 року до канцелярії суду подав заяву, у якій просив здійснювати розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі (а.с. 139). Представник Відповідача-1 адвокат Діденко О.В. у судовому засіданні підтримав заяву свого довірителя.

21.06.2023 року у судовому засіданні Відповідач-2 позовні вимоги визнав у повному обсязі. Пояснив, що він є батьком Позивача. Наприкінці жовтня 2022 року після скасування заповітів судом він разом із Відповідачем-1 та Відповідачем-3 утрьох поїхав до нотаріуса Руденко Н.П. і там було знайдено заповіт, який їхній батько ОСОБА_7 склав на свого онука Позивача у даній справі. Після цього він зателефонував Позивачу і повідомив про це. Заповіт був датований 2010 роком.

21.06.2023 року у судове засідання Відповідач-3 не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (а.с. 135). У матеріалах справи міститься заява Відповідача-3, у якій останній просить здійснювати розгляд справи без його участі, позовні вимоги визнає у повному обсязі (а.с. 117).

21.06.2023 року у судовому засіданні головуючим було неодноразово роз`яснено Відповідачу-4 та Відповідачу-5 право на звернення за правовою допомогою задля ефективного захисту їхніх інтересів, у тому числі й до центру безоплатної вторинної правової допомоги.

Втім, пославшись на віддаленість проживання від м.Біла Церква та втому від судових процесів, вони відмовилися від можливого оголошення перерви у судовому засіданні з метою їхнього звернення за правовою допомогою та наполягали на ухваленні законного рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні Відповідач-4 проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Пояснила, що, на її думку, Позивач знав, що на його ім`я складено заповіт, але пропустив строк, оскільки не знав, що потрібно звертатися до нотаріуса протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Підтвердила, що воля батька скласти цей заповіт у 2010 році дійсно була.

У судовому засіданні Відповідач-5 проти задоволення позовних вимог заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні у повному обсязі. Пояснила, що, на її думку, Позивач знав про те, що на його ім`я складено заповіт. Зазначила, що раніше, вона, випадково спостерігаючи на вулиці за Позивачем та Відповідачем-2, бачила, як вони вдвох виходили від нотаріуса.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлені наступні обставини та зміст спірних правовідносин.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 18.06.2019 року Виконавчим комітетом Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, актовий запис №37 (а.с. 3).

Після його смерті відкрилася спадщина, із заявами про прийняття якої, до Білоцерківської районної державної нотаріальної контори звернулися Відповідачі діти померлого ОСОБА_7 , як спадкоємці першої черги (а.с. 89, 90, 91).

Позивач є онуком померлого ОСОБА_7 та сином Відповідача-2.

Згідно з довідкою від 09.07.2019 року №653, виданою виконкомом Озернянської сільської ради померлий ОСОБА_7 проживав і був зареєстрований в АДРЕСА_1 до дня смерті. За вищевказаною адресою на день смерті спадкодавця ніхто не був зареєстрований і не проживав (а.с. 66).

Згідно з Інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №56822348 від 11.07.2019 року від імені померлого ОСОБА_7 було посвідчено наступні заповіти: від 20.04.2010 року за №2-571 (номер заповіту у спадковому реєстрі 49206933); від 28.04.2010 року за №60 (номер заповіту у спадковому реєстрі49675212); від 30.09.2015 року за №51 (номер заповіту у спадковому реєстрі 58483161) та від 27.02.2017 року за №16 (номер заповіту у спадковому реєстрі 61257147) (а.с. 69-71).

Згідно з заповітом, складеним 20.04.2010 року, ОСОБА_7 заповів Відповідачу-4 земельну ділянку площею 3,421 га, кадастровий номер 3220484100:03:006:0005, яка розташована на території Озернянської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області (а.с. 79).

Відповідно до заповіту, складеному 28.04.2010 року, ОСОБА_7 заповів Позивачу земельну ділянку серії ЯА №258069 від 30.12.2004 року, зареєстрований за №441 (а.с. 76).

Згідно з заповітом, складеним 30.09.2015 року, ОСОБА_7 заповів Відповідачу-1, Відповідачу-2, Відповідачу-3 та Відповідачу-5 житловий будинок та господарські споруди, що знаходяться в АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою (а.с. 77).

Відповідно до заповіту, складеному 27.02.2017 року, ОСОБА_7 заповів Відповідачу-1, Відповідачу-2 та Відповідачу-3 належні йому земельні ділянки: площею 3,230 га, кадастровий номер 3220484100:03:006:0006, площею 3,421 га, кадастровий номер 3220484100:03:006:0005, що розташовані на території Озернянської сільської ради, Білоцерківського району, Київської області (а.с. 78).

З приводу спадкового майна Відповідачі вирішували спірні питання у судовому порядку. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 09.08.2022 року у справі №357/13574/19 було визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_7 , посвідчений 27.02.2017 року секретарем виконавчого комітету Озернянської сільської ради Білоцерківського району Київської області, зареєстрований у реєстрі за №16. При цьому, суд наголошує на тому, що Позивач не був учасником справи №357/13574/19 (а.с. 96-104).

01.02.2023 року Позивач звернувся до державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори з приводу оформлення спадкових прав на майно, що залишилося після смерті ОСОБА_7 (а.с. 87).

01.02.2023 року постановою державного нотаріусу Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори №105/02-31 Позивачу було відмовлено у оформленні відповідних спадкових прав, оскільки він в установлений законом строк спадщину не прийняв (а.с. 84).

2. Мотивувальна частина.

Вирішуючи дану справу суд керується наступними нормами процесуального та матеріального права України.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК України).

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У свою чергу, ст. 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз наведених норм процесуального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №450/1686/17).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

У частині третій статті 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01.04.2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11.11.2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03.03.2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини. У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховним Судом України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17, постанові від 26.07.2021 року у справі № 405/7058/19.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25.03.2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26.06.2019 року у справі № 565/1145/17, від 28.10.2019 року у справі № 761/42165/17, від 06.06.2018 року у справі № 315/765/14-ц, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06.09.2017 року у справі № 6-496цс17.

Висновки суду.

Суд, оцінюючи обставини, на які посилався Позивач на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, дійшов висновку про наявність у нього об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_7 , оскільки він не є спадкоємцем першої черги, не проживав з останнім, про існування заповіту дізнався лише у січні 2023 року, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

У матеріалах спадкової справи за №273/2019 щодо майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відсутні будь-які докази, які б свідчили про належне повідомлення або виклик Позивача до нотаріуса, що б дало можливість спадкоємцю, який не знає про заповіт, зрозуміти про виникнення у нього права на спадщину та можливість його реалізувати.

Разом з тим, як убачається з матеріалів указаної спадкової справи, при відкритті спадщини після смерті ОСОБА_7 нотаріусу було відомо про існування його заповіту, який було складено 28.04.2010 року на ім`я Позивача.

Відтак, держаний нотаріус мала змогу за допомогою Єдиного демографічного реєстру встановити місце проживання спадкоємця за заповітом (Позивача), але не зробила цього. У свою чергу, указане не гарантувало повідомлення відомого нотаріусу спадкоємця про відкриття спадщини та не сприяло у здійсненні особистого розпорядження спадкодавця.

Також суд ураховує, що Відповідач-4 та Відповідач-5, які заперечували проти задоволення позовних вимог, не надали суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обізнаності Позивача про існування заповіту на день смерті ОСОБА_7 .

При цьому, враховуючи позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішенні у справі «Будченко проти України» від 24.04.2014 року, суд приходить до висновку про те, що Позивач у цій справі має майновий інтерес щодо спадкового майна, як легітимне очікування, яке є достатньо конкретним та передбачуваним відповідно до національного закону.

Суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі. Позовні вимоги є законними та обґрунтованими.

Розподіл судових витрат.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Втім, у даній справі судові витрати у вигляді судового збору необхідно залишити за Позивачем згідно з заявою його представника.

На підставі викладеного та керуючись ст. 46 ЦК України, ст. ст. 10, 57- 60, 209, 212-215, 218, 248, 249 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини задовольнити.

Визначити ОСОБА_5 додатковий строк у два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті його діда ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили.

Судові витрати залишити за Позивачем.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Київського апеляційного суду учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Відповідачі: ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 .

ОСОБА_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 .

ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 .

ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 , РНОКПП: НОМЕР_7 .

Повне судове рішення складено 30.06.2023 року.

Суддя В. П. Цукуров