Постанова

від 04.07.2023 по справі 904/9132/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/9132/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача-1- не з`явилися,

позивача-2 - не з`явилися,

відповідача-1- не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

третьої особи - не з`явилися,

прокурора - Гамор Н. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 (колегія суддів: Кощеєв І. М. - головуючий, Орєшкіна Е. В., Іванов О. Г.) у справі

за позовом керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі: 1) Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, 2) Міністерства освіти і науки України

до: 1) Державного професійно-технічного навчального закладу "Царичанський аграрний професійний ліцей", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2020",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області) - Східного офісу Держаудитслужби,

про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 05.05.2021 № 7, визнання недійсним договору від 17.05.2021 № 1, зобов`язання припинити дії та звільнити земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Керівник Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі - ГУ Держгеокадастру), Міністерства освіти і науки України (далі - МОН України) до Державного професійно-технічного навчального закладу "Царичанський аграрний професійний ліцей" (далі - ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей") та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпро-2020" (далі - ТОВ "Дніпро-2020"), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати рішення уповноваженої особи з питань публічних закупівель ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей", оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 05.05.2021 № 7, про визнання цінової пропозиції ТОВ "Дніпро-2020" переможцем публічної закупівлі UА-2021-04-12-001919-а, оголошеної ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" від 12.04.2021;

- визнати недійсним договір від 17.05.2021 № 1, укладений між ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" та ТОВ "Дніпро-2020";

- зобов`язати ТОВ "Дніпро-2020" припинити будь-які дії щодо земельних ділянок державної форми власності площею 65 га та 25 га з кадастровими номерами 1225680500:02:007:0399 і 1225680500:02:007:0087 та звільнити їх шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення договору від 17.05.2021 № 1 між ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" та ТОВ "Дніпро-2020".

1.2. Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушеннями вимог Закону України "Про публічні закупівлі", допущеними під час складання тендерної документації, проведення закупівлі та укладення договору від 17.05.2021 № 1.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 у справі № 904/9132/21 (суддя Рудь І. А.) закрито провадження у справі в частині позовних вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Дніпро-2020" припинити будь-які дії щодо земельних ділянок державної форми власності площею 65 га та 25 га з кадастровими номерами 1225680500:02:007:0399 та 1225680500:02:007:0087 та звільнення їх шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення договору від 17.05.2021 № 1 між ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" та ТОВ "Дніпро-2020". В іншій частині позов прокурора задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення уповноваженої особи з питань публічних закупівель ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей", оформлене протоколом засідання тендерного комітету від 05.05.2021 № 7, про визнання цінової пропозиції ТОВ "Дніпро-2020" переможцем публічної закупівлі UА-2021-04-12-001919-а, оголошеної ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" від 12.04.2021.

Визнано недійсним договір від 17.05.2021 № 1, укладений між ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" та ТОВ "Дніпро-2020".

Здійснено розподіл судових витрат.

2.2. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора, виходив із такого:

- голова тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" порушила вимоги статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо недискримінації учасників та об`єктивного і неупередженого визначення переможця процедури закупівлі;

- ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" порушив вимоги статті 16 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо кваліфікаційних критеріїв до учасників публічних закупівель, порядку розміщення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі;

- моніторингом процедури закупівлі UА-2021-04-12-001919-а встановлено порушення Закону України "Про проведення публічних закупівель", зокрема, порушення вимог частини 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про ефективне використання державних коштів" від 11.10.2016 № 710, пунктів 1, 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що за змістом спірного договору основною його ознакою є володіння та користування ТОВ "Дніпро-2020" протягом певного строку земельною ділянкою для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва; будь-яких інших умов, пов`язаних із використанням зазначеної земельної ділянки для навчальних і дослідних цілей, вирощування сільськогосподарських культур та інноваційної агротехнологічної діяльності, договором не передбачено. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 17.05.2021 № 1 суперечить вимогам Земельного кодексу України та нормативно-правовим актам, які регламентують правовий режим використання майна, в тому числі земельних ділянок закладів освіти, і тому суперечить інтересам держави і суспільства.

Закриваючи провадження у справі в частині вимог прокурора про зобов`язання ТОВ "Дніпро-2020" припинити будь-які дії щодо земельних ділянок та звільнити їх шляхом приведення у стан, що існував на момент укладення договору від 17.05.2021 № 1, суд установив, що між сторонами відсутній предмет спору щодо зазначених вимог, оскільки зобов`язання за договором від 17.05.2021 № 1 припинено 23.12.2021 та земельні ділянки звільнено.

2.3. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 скасоване. Прийнято нове рішення, яким у позові прокурора відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

2.4. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про те, що ТОВ "Дніпро-2020" неналежним чином виконало вимоги, визначені у тендерній документації, та не надало всю наведену у додатку 3 до тендерної документації замовника інформацію та документи, що підтверджують відповідність його кваліфікаційним критеріям. Тому суд апеляційної інстанції зазначив, що обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про невідповідність законодавству оспорюваного договору. Водночас, скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що сторони за договором від 17.05.2021 № 1 виконали свої зобов`язання: ТОВ "Дніпро-2020" надало замовнику послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, а замовник - ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" їх оплатив. Враховуючи, що прокурор не навів доводів про те, які саме інтереси держави були порушені та як саме визнання договору від 17.05.2021 № 1 недійсним вплине на їх відновлення, а також не довів того, що ціна договору від 17.05.2021 № 1 на момент його укладення не відповідала звичайним ринковим цінам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання недійсним цього договору не відновить порушені інтереси держави, а тому обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.08.2022 у справі № 904/9132/21 залишити в силі.

3.2. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури, звертаючись із касаційною скаргою, посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції послався на правові позиції Верховного Суду, викладені у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, без урахування висновків щодо визначення способу захисту та його ефективності, наведених у постановах Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/19, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19. Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень статей 16, 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Дніпро-2020" просить залишити касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури без задоволення, а постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21 - без змін. ТОВ "Дніпро-2020" зазначає про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та зауважує, що відповідач-2 належним чином виконав умови договору від 17.05.2021 № 1. ТОВ "Дніпро-2020" вважає, що прокурор не довів підстав для представництва прокурором інтересів держави у цій справі, не обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" є державним навчальним закладом, працює на засадах неприбутковості та підпорядкований МОН України.

4.2. Відповідно до пункту 2.2 розділу II статуту ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей", затвердженого наказом МОН України від 11.12.2017 № 1583, ліцей є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України та в установах банків, печатку зі своїм найменуванням та зображенням, печатки та штампи, власну символіку та атрибутику.

4.3. Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" належать на праві постійного користування земельні ділянки: з кадастровим номером - 1225680500:02:007:0087 площею 65 га; з кадастровим номером - 1225680500:02:007:0399 площею 25 га. Зазначені земельні ділянки належать до державної власності, їх цільове призначення визначено: для дослідних і навчальних цілей.

4.4. За змістом пункту 1.6 розділу І статуту ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" ліцей надає платні освітні та інші послуги, визначені професійним ліцеєм відповідно до Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796, та пов`язані з його основною статутною діяльністю, у тому числі за видами економічної діяльності згідно з Національним класифікатором України "Класифікація видів економічної діяльності", а саме: 01.11 - Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; 01.13 - Вирощування овочів та баштанних культур, коренеплодів та бульбоплодів. Ліцей має землю у постійному користуванні та здійснює господарську діяльність з виробництва продукції, що пов`язана з біологічними процесами її вирощування, призначеної для споживання в сирому і переробленому вигляді (сільськогосподарське виробництво), а також займається переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

4.5. Суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурор у позові посилався на те, що 12.04.2021 ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" на вебпорталі "Prozorro" (https://prozorro.gov.ua/) оприлюднив оголошення про проведення відкритих торгів із закупівлі послуг з обробки земельної ділянки (ДК 021:2015:77110000-4 - послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції, з очікуваною вартістю предмета закупівлі 578 800 грн (ідентифікатор тендера - 11А-2021-04-12-001919-а)).

Для участі у відкритих торгах подано тендерні пропозиції двома учасниками: ТОВ "Дніпро-2020" з ціновою пропозицією 561 279,00 грн; Фермерським господарством "СІТІК-АГРО" з ціновою пропозицією 577 875 грн.

Згідно з протоколом № 7 тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" від 05.05.2021 за результатами закупівель визначено переможцем ТОВ "Дніпро-2020". Тендерна пропозиція Фермерського господарства "СІТІК-АГРО" не розглядалась.

4.6. Суди зауважили, що прокурор зазначав про те, що при аналізі тендерної документації виявлено порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" як під час складання тендерної документації, проведення закупівлі, так і під час укладення спірного договору закупівлі.

4.7. Суди попередніх інстанцій установили, що згідно з розділом II тендерної документації на закупівлю ДК 021:2015-77110000-4 - послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробки земельної ділянки- 77110000-4 - послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції) за процедурою відкритих торгів, затвердженою рішенням тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей", на підтвердження відповідності пропозиції учасника кваліфікаційним критеріям було необхідним подання, зокрема, довідки про досвід виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, складеної в довільній формі (аналогічним у розумінні цієї тендерної документації є договір щодо надання послуг за аналогічним предметом цієї закупівлі); сканкопії аналогічного за предметом цієї закупівлі договору, зазначеного у довідці про досвід виконання аналогічного за предметом закупівлі договору, складеної в довільній формі; оригіналу позитивного відгуку до аналогічного договору, зазначеного у довідці про досвід виконання аналогічного договору, виданого не раніше від дати публікації оголошення про проведення цих відкритих торгів або більш пізньою датою.

4.8. Суди зауважили, що прокурор посилався на порушення пункту 4 частини 1, частини 4 статті 5, частини 4 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі", та наголошував, що однією з вимог тендерної документації щодо надання документів на підтвердження досвіду виконання аналогічних договорів було надання оригіналу позитивного відгуку до аналогічного договору, зазначеного у довідці про досвід виконання аналогічного договору, виданого не раніше від дати публікації оголошення про проведення цих відкритих торгів або з пізнішою датою, що є явно дискримінаційною вимогою.

Крім того, прокурор зазначав, що під час вивчення документації, поданої ТОВ "Дніпро-2020" як учасником у складі тендерної пропозиції, встановлено, що ТОВ "Дніпро-2020" подало оригінал листа-відгуку від 19.04.2021 № 106, наданого йому замовником - ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей". Відповідно до цього листа між ТОВ "Дніпро-2020" та ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" вже був раніше укладений договір на обробіток вказаних земельних ділянок від 06.07.2021 № 1. ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" при оцінці тендерної пропозиції ТОВ "Дніпро-2020" на відповідність його кваліфікаційним вимогам, у тому числі, оцінював та брав до уваги позитивний лист-відгук, який сам і надав учаснику торгів.

Прокурор також зазначав, що лист-відгук від 19.04.2021 № 106, наданий ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" учаснику торгів ТОВ "Дніпро-2020", підписаний директором ліцею, яка в той же час була головою тендерного комітету замовника.

Таким чином, прокурор наголошував, що голова тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" фактично визнала відповідача-2 таким, що відповідає кваліфікаційним вимогам за критерієм досвіду виконання аналогічних договорів до моменту подання ним тендерної пропозиції, чим порушила вимоги статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо недискримінації учасників та об`єктивного і неупередженого визначення переможця процедури закупівлі.

4.9. Суди попередніх інстанцій зазначили, що згідно з додатком 3 до тендерної документації "Довідка про наявність обладнання та матеріально-технічної бази, необхідних для надання послуг" учасник процедури закупівлі повинен надати довідку у довільній формі за підписом уповноваженої особи учасника, завірену печаткою (у разі використання), з інформацією про наявність обладнання та матеріально-технічної бази, необхідної для виконання робіт, що є предметом закупівлі. У довідці обов`язково необхідно зазначити інформацію щодо машин, механізмів, спеціалізованої техніки.

4.10. Відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик предмета закупівлі передбачено, зокрема, надання послуг з культивації, боронування, внесення гербіцидів, дискування, оранки, внесення мінеральних добрив, посівів соняшника, прискорювання посівів, міжрядного обробітку збирання врожаю, транспортування врожаю.

4.11. Суди попередніх інстанцій установили, що в довідці від 27.04.2021 № 08 ТОВ "Дніпро-2020" вказує про 2 трактори моделей "МТЗ" та "Бєларусь", 1 комбайн "САSЕ" та 1 "КАМАЗ" без наявності додаткового спеціального обладнання для виконання повного сільськогосподарського циклу, зазначеного у технічному завданні. Окрім того, відповідач-2 надав довідку від 27.04.2021 № 11 про незалучення до виконання договору інших суб`єктів господарювання.

4.12. Суди зазначили, що, за твердженням прокурора, всупереч вимогам пункту 1 частини 16 статті 29 Закону України "Про публічні закупівлі" ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" не розмістив повідомлення з вимогою про усунення невідповідностей в інформації та/або документах.

4.13. Відповідно до пункту 5 розділу 3 "Інструкція з підготовки тендерної пропозиції" тендерної документації замовника визначено, що переможець процедури закупівлі у строк, що не перевищує десяти днів з дати оприлюднення в електронній системі закупівель повідомлення про намір укласти договір про закупівлю, повинен надати замовнику документи шляхом оприлюднення їх в електронній системі закупівель, що підтверджують відсутність підстав, визначених пунктами 2, 3, 5, 6, 8, 12 і 13 частини 1 та частиною 2 статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі".

На підтвердження відсутності підстав для відмови в торгах згідно зі статтею 17 Закону України "Про публічні закупівлі" переможець повинен надати, зокрема, оригінал або нотаріально завірену копію довідки про відсутність заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що контролюються органами доходів і зборів, міжрегіональними територіальними органами Державної фіскальної служби України, датовану не раніше від дня публікації оголошення про проведення цих відкритих торгів.

Як зазначили суди, прокурор посилався на те, що всупереч вимогам статті 17 Закону України "Про публічні закупівлі" ТОВ "Дніпро-2020" не надало довідку для замовника та завантажило 11.05.2021 довідку про відсутність заборгованості з платежів, яка надана для подання до ТОВ "Дніпровські енергетичні послуги", термін дії якої закінчився 07.05.2021, та яка не стосується зазначеної закупівлі.

4.14. Пунктом 1 "Зміст і спосіб подання тендерної пропозиції" розділу 3 тендерної документації "Інструкція з підготовки тендерної пропозиції" визначено, що тендерна пропозиція повинна містити інформацію, зокрема, про необхідні технічні, якісні та кількісні характеристики предмета закупівлі відповідно до додатку 9 тендерної документації "Кількісно-вартісна специфікація надання послуг".

У проєкті договору, наданому ТОВ "Дніпро-2020" у складі тендерної пропозиції, та, зокрема, у додатку до договору "Кількісно-вартісна специфікація надання послуг" не визначено кількості послуг, які учасник має надати за запропоновану ціну у разі перемоги, не вказано ціну за одиницю товару та вартість послуг.

Як зазначили суди, прокурор наголошував, що, крім зазначених порушень, моніторингом встановлено інші порушення Закону України "Про публічні закупівлі" під час проведення спірної процедури закупівлі, зокрема, встановлено, що при проведенні закупівлі замовником порушено порядок розміщення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі. З порушенням вимог пунктів 1, 2 частини 1 статті 31 цього Закону замовник не відхилив тендерну пропозицію ТОВ "Дніпро-2020" відповідно до протоколу засідання тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" № 7 від 05.05.2021, визначив переможцем ТОВ "Дніпро-2020" та уклав з ними договір від 17.05.2021 № 1 на суму 561 279,00 грн.

4.15. Встановивши зазначені порушення Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор направив лист від 06.09.2021 за № 04/66/1-537 вих.21 на адресу Східного офісу Держаудитслужби, в якому повідомив про порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" при проведенні тендерним комітетом ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" відкритих торгів UА-2021-04-12-001919-а та укладенні договору від 17.05.2021 № 1.

4.16. Листом від 20.09.2021 № 040431-17/7594-2021 Східний офіс Держаудитслужби надав відповідь, в якій повідомив прокурора про відповідність проведених тендерним комітетом ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" відкритих торгів UА-2021-04-12-001919-а та договору від 17.05.2021 № 1 вимогам законодавства та відсутність правових підстав для проведення моніторингу процедури закупівлі. Разом з тим згідно з даними вебсайту https://рrozorro.gov.uа/ у період з 24.09.2021 до 07.10.2021 Східний офіс Держаудитслужби провів моніторинг процедури закупівлі UА-2021-04-12-001919-а, результати якого офіційно оприлюднив.

4.17. За результатами моніторингу спірної закупівлі Східний офіс Держаудитслужби встановив порушення Закону України "Про публічні закупівлі", про які зазначав прокурор, та зобов`язав ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, шляхом припинення зобов`язань за договором від 17.05.2021 № 1, укладення відповідної додаткової угоди з дотриманням положень Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, та протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення висновку оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.

4.18. Крім того, як установили суди, за результатами проведеної процедури закупівлі 17.05.2021 між ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" (замовник) та ТОВ "Дніпро-2020" (виконавець) укладено договір № 1, відповідно до якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги, пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробки земельної ділянки) з наданням сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, посівного матеріалу для виконання польових робіт, а замовник зобов`язується прийняти і оплатити такі послуги.

4.19. Згідно з пунктом 1.2 договору від 17.05.2021 № 1 та додатку № 1 до нього виконавець здійснює дискування, оранку, боронування, внесення мінеральних добрив, культивацію, внесення гербіцидів, посів соняшника, прикочування посівів, міжрядний обробіток, збирання врожаю, транспортування зібраного врожаю.

4.20. Пунктом 1.4 цього договору передбачено, що виконавець надає послуги, передбачені договором, на земельній ділянці замовника загальною площею 75 га.

4.21. Згідно з умовами пункту 1.8 цього договору з метою цільового використання земельної ділянки, призначеної для дослідних і навчальних цілей та пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства, виконавець у процесі надання послуг забезпечує залучення учнів замовника під керівництвом майстрів виробничого навчання до продуктивної праці з виробництва сільськогосподарської продукції згідно з робочими навчальними планами та програмами навчального закладу.

4.22. Пунктом 3.1 договору від 17.05.2021 № 1 визначено, що ціна цього договору становить 561 279,00 грн без ПДВ та може бути зменшена за взаємною згодою сторін шляхом укладення додаткової угоди.

4.23. Строк (термін) надання послуг встановлено до 31.12.2021 (пункт 5.1 цього договору).

Цей договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31.12.2021, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (пункт 10.1 цього договору).

4.24. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що сторони виконали свої зобов`язання у повному обсязі за договором від 17.05.2021 № 1, тобто ТОВ "Дніпро-2020" надав ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" послуги пов`язані з виробництвом сільськогосподарської продукції (послуги з обробки земельної ділянки) з наданням сільськогосподарської техніки, мінеральних добрив, посівного матеріалу для виконання польових робіт, а замовник їх прийняв і оплатив. При цьому виконавець відповідно до пункту 6.1 договору забезпечив транспортування власною технікою (з урахуванням витрат на паливно-мастильні матеріали) зібраного врожаю сільськогосподарських культур від комбайна до місця зберігання (склад замовника, елеватор).

4.25. Суди попередніх інстанцій зазначили, що прокурор з метою з`ясування підстав для представництва інтересів держави у цій справі направив 21.05.2021 за № 04/66/1-204 вих-21 лист до ГУ Держгеокадастру як до власника земельної ділянки та уповноваженого державою органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

На зазначений лист прокурор отримав відповідь від 14.06.2021 № 10-4-0.61-5095/2-21 про те, що ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області накази щодо укладення договорів з ТОВ "Дніпро-2020" на земельну ділянку не приймало, договір не укладало та погодження на його укладення не надавало; заходи державного контролю щодо проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки не проводились та заходи щодо визнання недійсним договору не вживались.

Крім того, як зазначили суди, прокурор 19.05.2021 направив лист за № 04/66/1-206 вих. 21 до МОН України щодо надання інформації про надання згоди на укладення спірного договору та вжиті заходи щодо визнання недійсним договору від 17.05.2021 № 1. Відповіді МОН України на лист прокурора матеріали справи не містять.

4.26. Як установили суди попередніх інстанцій, прокурор пояснював, що невжиття компетентним органом будь-яких заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу, що дає прокурору підстави для представництва інтересів держави у цих правовідносинах. Враховуючи викладене, прокурор звернувся з цим позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та МОН України.

4.27. Спір у цій справі виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю правових підстав для визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 05.05.2021 № 7, визнання недійсним договору від 17.05.2021 № 1, зобов`язання припинити дії та звільнити земельні ділянки.

5. Розгляд касаційної скарги та позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 у справі № 904/9132/21 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 25.04.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9132/21 зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21 до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/77/21.

26.05.2023 Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 905/77/21 ухвалено постанову, яка була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 08.06.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 19.06.2023 у справі № 904/9132/21 поновлено касаційне провадження за касаційною скаргою заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21.

5.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

5.3. Відповідно до частини 4 статті 300 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів враховує висновки, які викладені Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21, оскільки провадження у цій справі зупинялося до закінчення розгляду Верховним Судом у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду справи № 905/77/21.

5.4. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.5. Предметом позову в цій справі є матеріально-правові вимоги прокурора в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру та МОН України про визнання недійсним та скасування рішення, оформленого протоколом засідання тендерного комітету від 05.05.2021 № 7, визнання недійсним договору від 17.05.2021 № 1, зобов`язання припинити дії та звільнити земельні ділянки. Правовою підставою позову, на думку прокурора, є порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі", допущені під час складання тендерної документації, проведення закупівлі та укладення договору від 17.05.2021 № 1.

5.6. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги прокурора, виходив із того, що голова тендерного комітету ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" порушила вимоги статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо недискримінації учасників та об`єктивного і неупередженого визначення переможця процедури закупівлі; ДПТНЗ "Царичанський аграрний професійний ліцей" порушив вимоги, встановлені статтею 16 Закону України "Про публічні закупівлі", щодо кваліфікаційних критеріїв до учасників публічних закупівель. Суд зазначив, що при проведенні оскаржуваної закупівлі відповідачем-1 порушено порядок розміщення інформації про обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівлі, розміру витрат, очікуваної вартості предмета закупівлі, а моніторингом процедури закупівлі UА-2021-04-12-001919-а встановлено порушення Закону України "Про проведення публічних закупівель", зокрема, порушення вимог частини 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про ефективне використання державних коштів" від 11.10.2016 № 710, пунктів 1, 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд першої інстанції зазначив, що за змістом спірного договору основною його ознакою є володіння та користування ТОВ "Дніпро-2020" протягом певного строку земельною ділянкою для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва; будь-яких інших умов, пов`язаних із використанням зазначеної земельної ділянки для навчальних і дослідних цілей, вирощування сільськогосподарських культур та інноваційної агротехнологічної діяльності, договором не передбачено. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 17.05.2021 № 1 суперечить вимогам Земельного кодексу України та нормативно-правовим актам, які регламентують правовий режим використання майна, в тому числі земельних ділянок закладів освіти, і тому суперечить інтересам держави і суспільства.

5.7. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції, виходив із того, що сторони за договором від 17.05.2021 № 1 виконали свої зобов`язання у повному обсязі. Враховуючи, що прокурор не навів доводів про те, які саме інтереси держави були порушені, та як визнання договору від 17.05.2021 № 1 недійсним вплине на їх відновлення, не довів того, що ціна договору від 17.05.2021 № 1 на момент його укладення не відповідала звичайним ринковим цінам, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що визнання недійсним цього договору не відновить порушені інтереси держави, а тому обраний прокурором спосіб захисту є неефективним.

5.8. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо відмови в задоволенні позову та водночас відхиляє доводи скаржника щодо ефективності такого способу судового захисту як визнання недійсним виконаного договору про закупівлю без одночасного заявлення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину з огляду на таке.

5.9. Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в разі встановлення порушення права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

5.10. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

5.11. Під захистом права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміють відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17.

5.12. Положення частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладення правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.10.2020 у справі № 910/12787/17).

5.13. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи статті 5 Цивільного кодексу України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору (такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

5.14. Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначає Закон України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

За змістом правової природи відкритих торгів як способу забезпечення потреб замовника шляхом закупівлі товарів, робіт, послуг, з урахуванням особливостей, передбачених законодавством щодо проведення відкритих торгів, оформлення за їх результатом договору про закупівлю є правочином, який може бути визнаний недійсним у судовому порядку з підстав недодержання при його вчиненні вимог, передбачених частинами 1- 3, 5, 6 статті 203 Цивільного кодексу України. При цьому підставою визнання такого договору недійсним є порушення передбачених законодавством правил проведення торгів, визначених, зокрема, Законом України "Про публічні закупівлі", та наслідком проведення яких фактично є дії сторін щодо укладення договору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.08.2021 у справі № 911/1236/20).

5.15. Частинами 1 і 2 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.

Двостороння реституція є обов`язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов`язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (аналогічний висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

5.16. Проте згідно із частиною 5 статті 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об`єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову. Якщо позов щодо застосування наслідків недійсності правочину не подано, суд не може застосувати наслідки недійсності оспорюваного правочину з власної ініціативи, оскільки згідно з абзацом 2 частини 5 статті 216 Цивільного кодексу України зазначене право є у суду лише щодо нікчемних правочинів (подібний правовий висновок викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 904/1907/15).

5.17. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Однак якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).

5.18. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20).

Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (подібний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 910/3009/18).

5.19. Надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

У статті 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов`язань за статтею 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак спосіб захисту, що вимагається статтею 13, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 у справі "Афанасьєв проти України" (заява № 38722/02)).

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника, і такі способи мають бути доступними й ефективними. Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування. Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду і Верховним Судом та узагальнено викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

5.20. У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 зазначено, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження, суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі № 908/976/19.

5.21. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 наголосила, що, фактично уточнюючи висновок, викладений в пункті 5.29 постанови від 21.09.2022 у справі № 908/976/19, Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення вимоги саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача (зокрема, на підставі частини 1 статті 216, статті 387, частин 1, 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2023 у справі № 905/77/21 уточнила висновки щодо застосування норм матеріального права (частини 3 статті 215, частин 1, 2 статті 216 Цивільного кодексу України), викладені в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, щодо ефективності визнання недійсним договору про закупівлю у випадку, коли вимогу про проведення двосторонньої реституції не було заявлено одночасно з вимогою про визнання правочину недійсним, сформулювавши свій висновок таким чином:

"Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом.

Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь позивача, витребування майна з володіння відповідача.

Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав позивача.

Водночас, у випадку звернення прокурора в інтересах держави з позовом про визнання недійсним виконаного/частково виконаного договору про закупівлю без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання договору недійсним для держави як позивача, так і необхідність з`ясування того, яким чином будуть відновлені права позивача, зокрема, обставин можливості проведення реституції, можливості проведення повторної закупівлі товару (робіт, послуг) у разі повернення відповідачем коштів, обов`язку відшкодування іншій стороні правочину вартості товару (робіт, послуг) чи збитків, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові".

5.22. Колегія суддів зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20 виснувала про те, що торги є правочином. Якщо вони завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту.

5.23. З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що саме по собі визнання недійсним та скасування рішення тендерного комітету про визнання ТОВ "Дніпро-2020" переможцем публічної закупівлі, яке вже було реалізоване та вичерпало свою дію виконанням, а також визнання недійсним укладеного за наслідками торгів договору від 17.05.2021 № 1 без одночасного заявлення вимог про стягнення коштів на користь держави в особі МОН України, не призведе до поновлення майнових прав держави, що свідчить про неефективність обраних прокурором способів захисту та наявність підстав для відмови в позові з мотивів, викладених у цій постанові, зокрема, з урахуванням уточнюючого правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 26.05.2023 у справі № 905/77/21.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.24. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, зокрема, статей 16, 216 Цивільного кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/19, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19.

5.25. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстав, передбачених цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.26. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладений у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.

5.27. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної постанови з огляду на таке.

5.28. Скаржник зазначає, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/19, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17 звернуто увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

5.29. У постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 925/1276/19, на яку посилається скаржник, Суд з урахуванням положень статей 12- 14, 16 Цивільного кодексу України зазначив, що "з огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, який закріплений у статті 14 Господарського процесуального кодексу України, прокурор як особа, яка користується в даній справі правами позивача, має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу". Колегія суддів зауважує, що предметом позову у справі № 925/1276/19 були вимоги прокурора про визнання недійсним договору, а також про зобов`язання повернути кошти.

5.30. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, на думку скаржника, викладений висновок про те, що, виходячи з обставин справи, дійшовши висновків про неефективність обраних позивачами способі захисту цивільних прав, Суд зазначає, який спосіб захисту цивільних справ відповідатиме належному способу захисту прав позивача.

5.31. Колегія суддів зазначає, що за встановлених обставин у справі № 904/9132/21, що розглядається, а саме: виконання сторонами своїх зобов`язань за договором про закупівлю та незаявлення прокурором вимог про застосування наслідків недійсності правочину, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги прокурора є неефективним способом захисту цивільних прав держави в особі МОН України та ГУ Держгеокадастру. При цьому оскаржувана постанова апеляційного господарського суду не суперечить висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, на які посилається скаржник. Водночас оскаржувана постанова в цій справі ухвалена з урахуванням наведених висновків.

5.32. Таким чином, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилися під час касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.33. Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень статей 16, 216 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

5.34. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

5.35. За змістом ця норма спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

5.36. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

5.37. Як вже зазначалося, ухвалою Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 904/9132/21, що розглядається, було зупинено касаційне провадження за касаційною скаргою прокурора до розгляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 905/77/21.

Переглядаючи в касаційному порядку рішення судів у справі № 905/77/21 за касаційною скаргою керівника Харківської обласної прокуратури, який посилався на те, що суди не врахували висновку щодо застосування положень статей 16, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (щодо належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту - визнання недійсним виконаного договору), Верховний Суд у справі № 905/77/21 уточнив висновок щодо застосування положень статей 215, 216 Цивільного кодексу України, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20.

З урахуванням змісту пунктів 5.9 - 5.21 цієї постанови колегія суддів зазначає, що у справі № 904/9132/21, яка розглядається, суд апеляційної інстанції, врахувавши установлені обставини справи, правильно застосував положення статей 16, 215, 216, 236 Цивільного кодексу України (щодо оцінки належності та ефективності обраного позивачем способу судового захисту), що свідчить про непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.38. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.3. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.4. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 09.02.2023 у справі № 904/9132/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак