Рішення

від 12.07.2023 по справі 760/19765/21

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/19765/21 2/760/1537/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Ішуніної Л. М.

за участю секретаря судового засідання Отруби В. В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Комуналка» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Комуналка» (далі - ТОВ «Керуюча компанія «Комуналка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просило стягнути з останніх на свою користь заборгованість за надані послуги з управління багатоквартирним будинком у сумі по 14 188,34 грн з кожного, а також 3% річних та інфляційну складову боргу по 3 242,26 грн з кожного.

Свої вимоги мотивує тим, що будинок за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться на утриманні позивача відповідно до наказу ПАТ «ХК «Київміськбуд» «Про передачу на обслуговування і експлуатацію житлового будинку» від 06 лютого 2017 року та акту прийому-передачі житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями від 24 квітня 2017 року. Квартира АДРЕСА_2 у зазначеному багатоповерховому будинку належить на праві спільної сумісної власності відповідачам ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Проте, ними не виконуються зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим має місце заборгованість за послуги з утримання будинку і прибудинкової території в сумі 28 376,67 грн.

Крім того, у зв`язку з простроченням оплати зазначених платежів, відповідачі зобов`язані сплатити на користь позивача, відповідно до статті 625 ЦК України, інфляційну складову боргу - 4 609,74 грн та 3% річних - 1 874,78 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28 липня 2021 року для розгляду зазначеної позовної заяви визначено головуючого суддю Ішуніну Л. М.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 10 серпня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін за вищевказаним позовом та надано відповідачу 15-денний термін для надання відзиву.

Оскільки розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторони в судове засідання не викликались.

З матеріалів справи вбачається, що сторони отримали копії ухвали про відкриття провадження, а відповідачі - також копію позовної заяви з додатками, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення та розпискою.

24 вересня 2021 року представником відповідачів подано до суду відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на те, що розпорядженнями виконавчого округу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не встановлювалися та не затверджувалися тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , тобто позивач застосував тариф на послуги, який не узгоджений з відповідачами, а також не затверджений відповідними розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що є грубим порушенням вимог чинного законодавства. Крім того, заявлена сума до стягнення є безпідставною, оскільки на підтвердження понесених позивачем витрат, ним надано до суду копії договорів з відповідними постачальниками послуг, які на думку сторони відповідача, не мають відношення до справи, оскільки кожен із співвласників багатоквартирного будинку уклав прямі договори щодо постачання комунальних послуг. Що стосується договору про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів, договорів на технічне обслуговування, то позивачем не долучено жодних актів приймання-передачі наданих послуг та платіжних доручень щодо сплати послуг по цим договорам, що свідчить про їх фактичне не виконання, тобто позивачем не понесено жодних витрат по наведеним договорам.

Окрім цього, 26 вересня 2018 року була здійснена державна реєстрація створеного у будинку АДРЕСА_1 Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А» та 30 листопада 2018 року на загальних зборах співвласників багатоквартирного будинку було прийнято рішення про здійснення управління будинком силами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А» з 01 червня 2019 року та затверджено розмір внесків на управління будинку, проте після 01 червня 2019 року позивач продовжив нараховувати відповідачам відповідну заборгованість, тому такі нарахування є безпідставними.

Також, позивач просить застосувати позовну давність в частині стягнення з відповідачів боргу до січня 2019 року, оскільки з розрахунку вбачається, що у відповідачів станом на 01 січня 2019 року існує заборгованість у сумі 19 430,52 грн, однак позивачем не зазначено період виникнення такої заборгованості, тому на думку відповідачів, вона виникла до 09 липня 2018 року, тобто є такою, що заявлена поза межами передбаченого трирічного строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, просить відмовити в задоволенні позову.

18 жовтня 2021 року, засобами поштового зв`язку, до суду надійшла відповідь позивача на відзив, в якій зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства органи місцевого самоврядування не здійснюють встановлення цін на послуги з управління багатоквартирним будинком, такі ціни встановлюються договором. Договір про надання житлово-комунальних послуг між сторонами не укладався у зв`язку з ухиленням останніх від укладення такого договору, однак житлово-комунальні послуги надавалися, від яких відповідачі не відмовлялися та продовжували їх фактично споживати, тобто між сторонами наявні договірні відносини, а факт відсутності договору не може бути підставою для звільнення споживача від оплати. Також, зауважив, що перехід власників квартир на індивідуальні договори із постачальниками послуг можливий тільки після припинення, укладених позивачем договорів. Так, відповідачами не надавалися документи, які б давали підстави не нараховувати за споживання послуг.

Крім того, відповідачами не надано власного розрахунку заборгованості, а посилання на те, що розрахунок позивача є незрозумілим не є підставою для відмови в задоволенні позову.

Водночас, рішенням Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2019 року визнано недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А» від 24 травня 2018 року та скасовано державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А».

З огляду на викладене, просить задовольнити позов у повному обсязі.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши надані докази, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до пункту 5 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинної на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Пунктом 14 статті 1 Закону визначено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Суд установив, що наказом ПАТ «ХК «Київміськбуд» визначено ТОВ «Комуналка» експлуатуючою організацією на житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 .

Актом прийому-передачі передано житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1 на обслуговування та експлуатацію до ТОВ «Комуналка».

ТОВ «Комуналка» з метою забезпечення житлово-комунальними послугами мешканців будинку, як експлуатуючою організацією, було укладено відповідні договори з постачальниками послуг. Так, зокрема, було укладено договір про постачання електричної енергії № 43847 від 16 липня 2017 року з ПАТ «Київенерго», договір № 1541884 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 06 грудня 2017 року з ПАТ «Київенерго», договір № 1541884 про постачання теплової енергії у гарячій воді від 22 серпня 2018 року з КП «Київтеплоенерго», договір № 19298/9-09 на надання послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі від 24 травня 2018 року з ПрАР «АК «Київводоканал», договір СМ - 07-18 про надання послуг з вивозу твердих побутових відходів від 24 січня 2018року з ТОВ «Крамар Еко», договір № 18-О на технічне обслуговування системи пожежогасіння від 24 липня 2017 року з ТОВ «Науково-виробниче об`єднання «Супутник-Крим», договори № 1/12-17ДВ від 01 грудня 2017, № 06/19-ВК від 03 січня 2019 року про технічне обслуговування вентиляційних каналів з ТОВ «Укрбіоекологія».

Судом також установлено, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 263660065 від 30 червня 2021 року та є користувачами житлово-комунальних послуг за вказаною адресою, що ними і не оспорюється.

З позову вбачається, що відповідачі постійно користуються житлово-комунальними послугами, але не сплачують за них.

Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, у відповідачів станом на 01 червня 2021 року виникла заборгованість в загальній сумі 34 861,19 грн, яка складається із заборгованості за житлово-комунальні послуги - 28 376,67 грн, інфляційної складової - 4 609,74 грн, 3 % річних - 1 874,78 грн.

Відповідно до статей 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації. Відповідно до статті 360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною першою статті 12 Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно з пунктами 1, 5 частини другої статті 7 Закону індивідуальний споживач зобов`язаний, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Колективний споживач зобов`язаний, у тому числі, забезпечувати розподіл між споживачами, об`єднаними таким колективним споживачем, обсягу спожитих комунальних послуг відповідно до законодавства (крім випадку, коли співвласниками визначено іншу особу, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги); у разі безпосереднього здійснення розподілу обсягу комунальних послуг між споживачами у будівлі надавати споживачам, об`єднаним таким колективним споживачем, детальний розрахунок розподілу між ними обсягу спожитих комунальних послуг, а в разі обліку комунальних послуг засобами вимірювальної техніки вузла обліку, що забезпечує загальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлі (її частині), надавати також інформацію про їх показання (пункти 3, 4 частини четвертої статті 7 Закону).

Згідно з частиною п`ятою статті 13 Закону відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Враховуючи зміст наведених норм, споживачі зобов`язані вносити плату за житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення відповідачів від оплати послуг в повному обсязі.

Аналогічна правова позиція, викладена Верховним Судом України 20 квітня 2016 року в справі 6-2951цс15.

У зв`язку з вищевикладеним, беручи до уваги, що відповідачами не заперечується факт споживання житлово-комунальних послуг, заяв про відмову від їх отримання або претензій щодо їх якості до позивачу не подавали, суд приходить до висновку, що між сторонами існують зобов`язання щодо надання житлово-комунальних послуг та оплати за житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтями 525, 526, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Крім того, статтею 629 встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У порушення вищенаведених вимог чинного законодавства, відповідачі не виконували належним чином зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у сумі 28 376,67 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.

Посилання відповідачів на те, що позивачем нарахована заборгованість за тарифами, які не були затвердженні розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), що порушує норми чинного законодавства є безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 4 Закону до повноважень органів місцевого самоврядування належить, зокрема, встановлення цін/тарифів на комунальні послуги відповідно до закону.

Частинами першою-другою статті 10 цього Закону визначено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за домовленістю сторін, крім випадку обрання управителя органом місцевого самоврядування.

З огляду на викладене, органи місцевого самоврядування не мають повноважень щодо встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Враховуючи, що позивач, як управитель будинку не є таким, що був обраний органом місцевого самоврядування, посилання відповідача на відсутність затвердження органом місцевого самоврядування тарифу на послугу з утримання їх будинку та прибудинкової території не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Крім того, положеннями статті 14 Закону визначені особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.

Так, за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону:

1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір);

2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір);

3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем.

Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг.

Так, з наявних в матеріалах справи договорів вбачається, що ТОВ «Комуналка», як колективний споживач, укладає договори з відповідними постачальниками послуг, які в свою чергу, надають ці послуги. Вказане відповідає положенням статей 7, 13, 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (чинного на момент виникненя спірних правовідносин), а тому твердження відповідачів про те, що нарахування заборгованості за такими договорами не повинно здійснюватися, оскільки ними укладені індивідуальні договори є необґрунтованими, тому що останніми не надано доказів повідомлення позивача про укладення таких договорів та розірвання угод, укладених Товариством.

Враховуючи, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21 листопада 2019 року визнано недійсним рішення установчих зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А» від 24 травня 2018 року та скасовано державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Освіти 16-А», суд вважає безпідставними твердження відповідачів, що позивач не повинен був здійснювати нарахування сум заборгованості за житлово-комунальні послуги з 01 червня 2019 року, оскільки управління будинком здійснює зазначене Об`єднання.

Крім того, відповідачами не надано будь-якого спростування неправильності нарахування позивачем заборгованості, як і не надано доказів ненадання, чи неналежного надання позивачем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкової території та вивезення сміття.

Що стосується клопотання сторони відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності в частині стягнення заборгованості, яка виникла, на думку відповідачів до 09 липня 2018 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України (чинної на момент спливу позовної давності) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170,178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407,424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Таким чином, позивачем не було пропущено позовну давність, тому суд не вбачає підстав для застосування наслідків спливу позовної давності.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, оскільки відповідачі прострочили виконання зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 3 % річних у розмірі 1 874,78 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 609,74 грн є правомірною.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідачі, приведені позивачем обставини, не спростували, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем не надали.

Зважаючи на викладене вище, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За змістом частини першої 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», статтями 66, 67, 162 ЖК України, статями 322, 525, 526, 615, 625, 629 ЦК України, статтями 12, 13, 76-81, 137, 141, 209, 258, 259, 263- 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Комуналка» заборгованість за житлово-комунальні послуги з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат в загальній сумі 34 861,19 (тридцять чотири тисячі вісімсот шістдесят одну гривню 19 коп.) грн, тобто по 17 430,60 (сімнадцять тисяч чотириста тридцять гривень 60 коп) грн. з кожного.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Комуналка» витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 270 грн, тобто по 1 135 (одна тисяча сто тридцять п`ять гривень) грн з кожного.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Комуналка», код ЄДРПОУ 21632431, місцезнаходження: 03037, м. Київ, вул. Освіти, 16?А, приміщ. 174;

відповідачі: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л. М. Ішуніна