Постанова

від 12.07.2023 по справі 705/3073/22

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/802/23Головуючий по 1 інстанціїСправа № 705/3073/22 Категорія: 310000000 Годік Л.С. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року

м. Черкаси

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів :

Сіренка Ю.В., Новікова О.М., Фетісової Т.Л.,

секретар: Новицька Н.О.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

відповідач ОСОБА_2 ;

особа, яка подала апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 адвокат Ульченко Сергій Олександрович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ульченка Сергія Олександровича на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

У серпні2022року ОСОБА_1 звернулась доУманського міськрайонногосуду Черкаськоїобласті зпозовом до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовної заяви зазначала, що 21.12.1996 сторони зареєстрували шлюб. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.10.2019, яке набрало законної сили 19.11.2019, вказаний шлюб було розірвано. За період шлюбу сторонами було побудовано житловий будинок в домоволодінні в адмінмежах Полянецької сільської ради Черкаської області, будівництво якого закінчено у грудні 2007 року, на земельній ділянці, розташованій в Черкаській області, адмінтериторія Полянецької сільської ради, яка належить відповідачу на праві власності. Також сторонами було придбано: частку в праві спільної часткової власності в розмірі 2/5 частини на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,0838 га за адресою: АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на придбане у 2016 році нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , тому він є титульним власником 2/5 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та двох земельних ділянок за вказаною адресою.

Житловий будинок, збудований сторонами, в домоволодінні в адмінмежах Полянецької сільської ради Черкаської області, введено в експлуатацію на підставі декларації про готовність об`єкта до експлуатації від 14.11.2019 та 21.11.2019 за №ЧК181193251918. Сторони всі дії щодо будівництва, інвентаризації та прийняття в експлуатацію будинку вчиняли спільно, будинок використовується за призначенням та придатний для проживання, до нього підключені комунікації.

Після того, як відносини між сторонами зіпсувались та в подальшому припинились, відповідач відмовився від реєстрації права власності на будинок, в добровільному порядку дійти згоди щодо розподілу спільно нажитого майна не вдалося, тому позивач звернулася до суду з даним позовом.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення, суд першої інстанції вказав, що позивач ОСОБА_1 з даним позовом про розподіл майна звернулася до суду 11.08.2022, проте, з наданої суду розписки позивача вбачається, що ще у 2020 році сторони дійшли згоди щодо розподілу спільно нажитого ними під час шлюбу майна, позивач отримала узгоджену ними та обумовлену суму коштів, яка склала 25000 доларів США, та зобов`язалася в подальшому не претендувати ні на будь-яку іншу виплату за належну їй частку у спільному майні, ні на частку у майні. Позивач отримала кошти в якості компенсації її частки в спільному майні подружжя. Із змісту наданої Розписки також вбачається, що вона написана ОСОБА_1 власноручно, без будь-якого фізичного тиску та розуміючи свої дії.

Відтак, суд дійшов висновку, що на день звернення з даним позовом до суду між сторонами в добровільному порядку вже вирішено питання щодо розподілу спільно нажитого майна, тому такі вимоги позивача не підлягають до задоволення.

Не погоджуючись з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30.03.2023, представник ОСОБА_1 адвокат Ульченко С.О. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу зазначив, що розписка, надана відповідачем не є належним та допустимим доказом досягнення домовленостей та проведення розподілу спільного нерухомого майна. У вказаній розписці сторонам вдалося домовитись про поділ рухомого майна (предметів побуту, дорогоцінностей, сімейних заощаджень у вигляді грошових коштів та іншого рухомого майна), набутого ними під час шлюбу, частина коштів передавались за продаж автомобіля, набутого під час перебування у шлюбі.

12.05.2023 на адресу Черкаського апеляційного суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що нерухоме майно між сторонами не ділилось, так як ОСОБА_1 не бажала отримати нерухоме майно, а виявила бажання отримати грошову компенсацію за належну їй частку всього спільного майна подружжя, яке було придбано за час спільного проживання.

ОСОБА_2 вказує, що розписка, надана ним на підтвердження того, що позивачка отримала грошову компенсацію за належну частку майна, яке ними було набуте в період шлюбу, є належним доказом, оскільки конкретно нерухоме майно ОСОБА_1 по даній розписці не виділялось та право власності не визнавалось, так як вона отримала грошову компенсацію за все належне їй майно, набуте в період шлюбу, а тому нотаріальне посвідчення даної розписки не обов`язкове.

Посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права, ОСОБА_2 вважає безпідставними, оскільки відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України вказано, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних правовідносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Заслухавши учасників справи, які з`явилась у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та законність оскаржуваної постанови, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 адвоката Ульченка С.О. підлягає задоволенню, з огляду на таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що 21.12.1996 між сторонами було укладено шлюб, який відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 18.10.2019 у справі № 705/4514/19 розірвано. Рішення набрало законної сили 19.11.2019 (а.с. 65-66).

Під час перебування в шлюбних відносинах та спільного проживання, ОСОБА_2 було придбано:

- частку в праві спільної часткової власності в розмірі 2/5 частини на житловий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 157,3 кв.м, житловою площею, 103,2 кв.м, згідно з договором купівлі-продажу частки у праві власності на житловий будинок від 24.11.2016, зареєстрованим в реєстрі за №3997 (а.с. 136-137);

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0168, площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, згідно з договором купівлі-продажу від 24.11.2016, зареєстровано в реєстрі за № 3998 (а.с. 132-133);

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0160 площею 0,0838 га, за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, згідно з договором купівлі-продажу від 24.11.2016, зареєстрований в реєстрі за № 3999 (а.с. 134-135);

Право власності на придбане у 2016 році нерухоме майно було зареєстровано за ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (а.с. 82-85).

Відповідно до частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою, другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц.

Колегія суддів звертає увагу, що у даній справі відповідачем не спростовується презумпція спільності права власності на набуте у шлюбі майно і жодна зі сторін не заявляє, що та чи інша річ була придбана за її/його особисті кошти.

Крім того, якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, враховуючи викладене і беручи до уваги відсутність заперечень сторін, слід дійти висновку, що у справі, що переглядається, існує презумпція безумовного віднесення всього придбаного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі майна до спільної сумісної власності.

Частиною першою статті 68 СК України передбачено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до статті 372 ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Враховуючи вимоги частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши належні, допустимі, достовірні та достатні докази відповідно до вимог статей 77-80 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Апеляційний суд зазначає, що в матеріалах справи міститься розписка від 29.11.2020, написана ОСОБА_1 , у присутності двох свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про те, що позивачка отримала кошти в сумі 25000 доларів США в рахунок належної її частки у спільній сумісній власності подружжя, набутого за час проживання у шлюбі з ОСОБА_2 в період з 21.12.1996 по 10.10.2019. Визначена частка складає суму, встановлену за погодженням між нею та ОСОБА_2 . Позивачка зобов`язалась у подальшому не претендувати на будь-які виплати грошових коштів та майно, як частку спільного майна подружжя. Розписка написана ОСОБА_1 власноручно, без будь-якого тиску, ОСОБА_1 не перебувала у будь-якому стані, який унеможливлює сприйняття нею обставин, що відбуваються. Розписка складена після перерахування коштів. Розписка написана після консультування з адвокатом. Кошти отримані як компенсація її частки в спільному майні подружжя з 21.12.1996 по 10.10.2019 з ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог ст. 64 СК України, дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності.

Згідно з ст. 69 СК України, чоловік та дружина мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина та чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Апеляційним судом встановлено, що сторони нотаріально посвідченого договору про поділ нерухомого майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, не укладали.

Доводи відповідача ОСОБА_2 про те, нерухоме майно між сторонами не ділилось, а відтак, розписка не підлягала нотаріальному посвідченню, колегія суддів вважає такими, що спростовуються матеріалами справи, оскільки, відповідно до змісту розписки, позивачка отримала кошти в рахунок належної її частки у спільній сумісній власності та зобов`язалась у подальшому не претендувати на будь-які виплати грошових коштів та майно, як частку спільного майна подружжя, що фактично і є поділом майна.

Однак, розписка ОСОБА_1 від 29.11.2020 не є договором щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності у розумінні ст.ст. 202, 626, 627 ЦК України та ст.69 СК України.

Відтак, апеляційний суд доходить висновку про відсутність досягнутої між сторонами згоди, яка б відповідала вимогам частини другої статті 69 СК України.

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Окремо апеляційний суд звертає увагу на збудований, під час перебування сторін у шлюбі, житловий будинок літ. «А» в домоволодінні, загальною площею 137,9 кв.м, на земельній ділянці, розташованій в Черкаській області, адмінтериторія Полянецької сільської ради, кадастровий номер: 7124386400:03:000:0008, про що свідчать дані технічної інвентаризації.

Вказаний будинок було введено в експлуатацію відповідно до зареєстрованої 21.11.2019 за № ЧК 181193251918 Декларації про готовність об`єкта до експлуатації, будівництво якого завершилось в грудні 2007 року (а.с. 70).

Державна реєстрація права власності на зазначений об`єкт нерухомого майна не проводилася.

Майно, що збудоване у шлюбі, введене в експлуатацію, проте державна реєстрація права власності на яке не проведена, підлягає поділу як нерухоме майно, оскільки сам по собі факт розірвання шлюбу не впливає на правовий статус такого майна, оскільки його будівництво закінчено до розірвання шлюбу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.11.2021 у справі № 554/6043/20.

Частиною першою статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та об`єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об`єкта до експлуатації протягом десяти робочих днів із дня реєстрації заяви.

Введення об`єкта в експлуатацію - це завершальний етап зведення об`єкта, що дозволяє отримати право власності і надає можливість підключення до інженерних мереж (обов`язкових для його повноцінного функціонування). Готовим до введення в експлуатацію вважається об`єкт архітектури або інженерна споруда, щодо якого закінчені всі роботи (будівельно-монтажні, оздоблювальні, пуско-налагоджувальні) і підготовлена (оформлена) належним чином вся виконавча документація.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Таким чином, введення будинку в експлуатацію - це вимога закону, як і державна реєстрація, що необхідна для юридичного оформлення права власності на цей об`єкт нерухомості.

Отже, збудований у період перебування сторін у шлюбі будинок, введений в експлуатацію, є об`єктом права спільної сумісної власності колишнього подружжя і підлягає поділу як будинок між колишнім подружжям, а тому для правильного вирішення спору у цих правовідносинах підлягає з`ясуванню лише спростування презумпції спільності права власності подружжя на придбане в період шлюбу майно (спірний житловий будинок).

Разом з тим, як попередньо зазначалось апеляційним судом, відповідачем ОСОБА_2 доказів на спростування презумпції спільності права власності подружжя на нерухоме майно, придбане або збудоване в період перебування сторін у шлюбі, не надано.

Відтак, зважаючи на те, що у справі допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення міськрайонного суду про відмову в задоволенні позовних вимог підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про задоволення позову повністю, оскільки спірне нерухоме майно сторонами було придбано за час перебування у шлюбі, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, а отже, таке майно є спільною сумісною власністю подружжя, де частки чоловіка та дружини є рівними.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача.

У зв`язку із скасуванням рішення суду першої інстанції, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено, та постановленням нового про задоволення позову, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 8950,00 грн та за подачу апеляційної скарги в розмірі 13425,00 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Ульченка Сергія Олександровича задовольнити.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 30 березня 2023 року в даній справі скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільним майном подружжя, поділ спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати закінчений будівництвом та введений в експлуатацію житловий будинок літ. «А» в домоволодінні, загальною площею 137,9 кв.м, на земельній ділянці, розташованій в Черкаській області, адмінтериторія Полянецької сільської ради, кадастровий номер: 7124386400:03:000:0008, площею 0,1000 га, об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 право на 1/2 частину закінченого будівництвом та введеного в експлуатацію житлового будинку літ. «А» в домоволодінні, загальною площею 137, 9 кв.м, на земельній ділянці, розташованій в Черкаській області, адмінтериторія Полянецької сільської ради, кадастровий номер: 7124386400:03:000:0008, площею 0,1000 га.

Визнати спільним майном подружжя:

- 2/5 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0168, площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0160 площею 0,0838 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя припинити право спільної сумісної власності подружжя на:

- 2/5 частки у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 7110800000:02:004:0160, площею 0,0838 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельну ділянку з кадастровим номером 7110800000:02:004:0168, площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на:

- 1/5 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:004:0168, площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:004:0160 площею 0,0838 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на:

- 1/5 частку у праві власності на житловий будинок з надвірними спорудами за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:004:0168, площею 0,04 га, за адресою: АДРЕСА_1 ;

- 1/2 частину земельної ділянки з кадастровим номером 7110800000:02:004:0160 площею 0,0838 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції в сумі 8950,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 13425,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 13 липня 2023 року.

Судді: Ю.В. Сіренко

О.М. Новіков

Т.Л. Фетісова