Справа № 373/1343/23
Номер провадження 2/373/534/23
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без руху
13 липня 2023 року Суддя Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду
Київської області Залеська А.О.,
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Сервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки,
ВСТАНОВИВ:
12.07.2023 до суду надійшла вищевказана позовна заява, у якій позивач ОСОБА_1 просить стягнути з ТОВ «Гарант Сервіс» на свою користь грошові кошти у загальній сумі 712400 гривень грн, які є середнім заробітком за весь час затримки розрахунку з ним при звільненні з роботи, починаючи з грудня 2019 р. на день звернення до суду з цим позовом.
Встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст. 175 - 177 ЦПК України.
Так відповідно до положень п.3 ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.
За правилами п.1 та п. 10 ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. У позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Крім цього, згідно вимог ч.4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви повинен бути доданий документ, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач помилково вважає, що він звільнений від сплати судового збору у цій справі на підставі п. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», де зазначено що позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Відповідно до ч.1ст. 94 КЗпПУ, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відшкодування, яке сплачується за час затримки розрахунку при звільненні відповідно дост. 117КЗпПУ, не відповідає ознакам заробітної плати, оскільки виплачується не за виконану працівником роботу, а за затримку розрахунків при звільненні. Тому відшкодування, передбаченест. 117КЗпПУ, хоча і розраховується, виходячи з середнього заробітку працівника, однак не є заробітною платою.
За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права особи на працевлаштування після звільнення внаслідок не проведення роботодавцем розрахунку зі звільненим працівником та не видачі йому трудової книжки.
Отже, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч.1ст. 5 Закону України «Про судовий збір»,згіднозякою відсплатисудовогозборупідчасрозгляду справивусіхсудовихінстанціяхзвільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на інші вимоги позивачів у трудових спорах, в тому числі і щодо компенсації за невикористану відпустку, вихідну допомогу та про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відповідно до ставок судового збору, наведених у ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру фізичною особою справляється судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, виходячи із суми стягнення, зазначеної у позовних вимогах 712400 грн, позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 7124,00 грн та надати суду документ про його сплату.
Крім цього, судом виявлені недоліки до змісту позовної заяви.
За змістом ст. 116 КЗпПУ до розрахункової суми, яка підлягає виплаті при звільненні включаються, зокрема: належні до виплати основна та додаткова заробітна плата за відпрацьований час, заохочувальні та компенсаційні виплати, в тому числі за невикористану відпустку, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства.
А тому, обґрунтовуючи вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні (ст. 117 КЗпПУ), позивачу на виконання п.5 ч.3 ст. 175 ЦПК України необхідно в обов`язковому порядку викласти обставиниз посиланнямна докази про перебування з відповідачем не в цивільно-правових правовідносинах, а саме у трудових відносинах: на підставі трудового договору, за конкретною посадою згідно штатного розпису, а також викласти обставини, за яких та коли саме відбулось звільнення позивача з роботи та підставу звільнення, передбачену КЗпПУ. Доказами таких обставин можуть бути накази про прийняття на роботу, розпорядження роботодавця, наказ про звільнення з роботи, трудовий договір (контракт), укладений в порядку КЗпПУ.
Згідно п.8 ч.3 ст. 175 та ч.5 ст. 177 ЦПК України обов`язок подання доказів разом з позовною заявою на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги покладається на позивача. А у випадку неможливості подання доказу разом з позовною заявою такий доказ (з його назвою та реквізитами) повинен бути зазначений в позовній заяві з вказівкою на особу, у якої він перебуває.
За правилами ч.3 ст. 177 ЦПК України, у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання позивача про витребування доказів, яке має відповідати вимогам ст. 84 ЦПК.
Крім цього, ставлячи вимогу про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час не проведення розрахунку при звільненні, позивач повинен зазначити суму розрахункових, визначену у відповідності до положень КЗпПУ та умов трудового договору (надати розрахунок суми) яка мала бути виплаченою, але не виплачена йому відповідачем у день звільнення.
Також встановлено, що позивач не підтверджує доказами розрахункові величини і не посилається на них при обрахунку середньої заробітної плати за весь час затримки у видачі трудової книжки.
У цьому аспекті суд зазначає, що відповідно до законодавчо встановленого порядку для визначення розміру середнього заробітку за весь час затримки розрахунку , розрахунковими величинами є середньоденна заробітна плата, яка вираховується з її розміру за два місяці, що передували звільненню та кількість робочих днів у періоді, за який проводиться розрахунок.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на положення ст. 233 КЗпПУ, де передбачено, що у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні. А щодо стягнення середного заробітку за час затримки у видачі трудової книжки, а також у випадку не проведення розрахунку - в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Згідно положень ст. 234 КЗпП у разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
Отже, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам процесуального закону, в тому числі і тим, які визначені у ст. 175, 177 ЦПК України.
Виявлені судом недоліки позовної заяви є перешкодою для відкриття провадження та ухвалення законного рішення за таким позовом.
Отже існують, передбачені ч.1 ст. 185 ЦПК України підстави для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків, на які вказав суд.
У випадку не виправлення недоліків позовної заяви у встановлений строк вона буде вважатися неподаною та повернута заявнику разом з додатками.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України,
ПОСТАНОВИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Сервіс» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та видачі трудової книжки залишити без руху і надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання заявником копії ухвали суду.
Ухвала окремому оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя А.О.Залеська
Суд | Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 13.07.2023 |
Оприлюднено | 17.07.2023 |
Номер документу | 112177235 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них про виплату заробітної плати |
Цивільне
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
Залеська А. О.
Цивільне
Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області
Залеська А. О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні