Рішення

від 13.07.2023 по справі 140/7680/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року ЛуцькСправа № 140/7680/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Експрес» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Волинь Експрес» (далі ТзОВ «Волинь Експрес», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови №327438 від 06.03.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 34 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відділом державного нагляду (контролю) у Кіровоградській області було складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 25.01.2023 від №318882.

Вказаним актом встановлено порушення відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме без дозволу іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; схеми маршруту.

На підставі акта перевірки та за наслідками розгляду справ про порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт начальником відділу управління Укртрансбезпеки у Волинській області винесено постанову №327438 від 06.03.2023 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмирі 34000,00 грн.

Позивач зазначив, що усі документи, які повинні мати резиденти України відповідно до статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» при виконанні міжнародних перевезень пасажирів, у водія ОСОБА_1 під час перевірки були у наявності, в тому числі і схема маршруту, яку додано до позовної заяви.

Вважає, що порушення статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», саме за відсутність схеми маршруту на момент перевірки, не може бути підставою для застосування штрафної санкції, оскільки абзац 6 частини першої статті 60 може бути застосований тільки за повної відсутності даних документів у перевізника та не містить часових обмежень.

З наведених підстав вважає оскаржувану постанову протиправною та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 01.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

У поданому до суду відзиві на позов від 19.05.2023 представник Державної служби України з безпеки на транспорті вимог в обґрунтування своєї позиції вказала, що 25.01.2023 посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку №014233 від 23.01.2023 та тижневого графіка перевірок проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт щодо ТзОВ «Волинь Експрес».

Під час зазначеної перевірки було виявлено, що ТЗ Неоплан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надавались послуги міжнародного перевезення пасажирів за відсутності схеми маршруту «Дніпро Свіноуйсьце» та дозволу іноземної країни, по території якої буде здійснюватися перевезення, про що складено акт №318882 від 25.01.2023.

Інспектором запитувалась наявність у перевізника і дозволу, і схеми маршруту, і розкладу руху, що підтверджується відеозаписом з боді-камери інспектора. Водій не виявив бажання надавати будь-які пояснення, беззаперечно підписав Акт та особисто зазначив «ознайомлений».

Представник відповідача зазначила, що формування та збір документів для перевезення завершується на початку руху та всі документи щодо перевезення мають бути наявні у водія під час перевірки, тобто саме на місці зупинки (події) мають бути надані первинні документи, інші документи на підставі яких здійснюється перевезення та саме на підставі цих, а не складених в інший час документів та наявних поза місцем події, встановлюються фактичні обставини. Носієм доказової інформації щодо встановлених таким чином обставин, є первинні документи контролю, що складаються контролюючим органом, акти, довідкивідповідно до зазначених вище правил і процедур, передбачених вищезгаданими профільними нормативно-правовими актами. У даному випадку, на місці події (зупинки) за наданими водієм транспортних засобів матеріалами та відомостями складено акт, який є носієм доказової інформації (доказової бази).

Приєднання до матеріалів адміністративного позову документів не свідчить про пред`явлення всіх визначених вище документів на момент складання акта про проведення перевірки та на момент розгляду справи. Надані до позову матеріали не є юридично значимими документами для цілей з`ясування правомірності винесеної постанови, оскільки були відсутні на місці події, а фактичні обставини зафіксовані в акті, який саме, як вже зазначалося, і є первинним носієм доказової інформації. Надання їх згодом, навіть не у зв`язку з розглядом справи Укртрансбезпекою, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створює для цього акту наслідків юридично дефектного документу та не нівелює зафіксованих в акті обставин.

Представник відповідача вважає, що оскільки позивач не повідомив Відділ державного нагляду (контролю) у Волинській області про наявність схеми маршруту то такий документ, наданий до суду не є доказом відсутності порушення.

За таких обставин просить відмовити в задоволенні позовним вимог в повному обсязі.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що адміністративний позов не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТзОВ «Волинь Експрес» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є: 49.39 інший пасажирський наземний транспорт (а.с.13).

Посадовими особами Укртрансбезпеки на підставі направлення на рейдову перевірку від 20.01.2023 №014501 (а.с. 47) та графіку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) проведено перевірку належного позивачу транспортного засобу «Neoplan Cityliner», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , про що складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 25.01.2023 №318882 (а.с.48).

Вказаним актом встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: ТЗ Неоплан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , надавались послуги міжнародного перевезення пасажирів за відсутності схеми маршруту «Дніпро Свіноуйсьце» та дозволу іноземної країни, по території якої буде здійснюватися перевезення (а.с. 12).

Постановою начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті Шендюха Т.Ю. про застосування адміністративно-господарського штрафу №327438 від 06.03.2023 за виконання міжнародних перевезень без документів, визначених статтею 53 Закону №2344-ІІІ, відповідальність за яке передбачена абзацом 6 частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ, з перевізника ТзОВ «Волинь Експрес» стягнуто адміністративно-господарський штраф у сумі 34 000,00 грн.

Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначенні Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.20001 № 2344-III (далі - Закон №2344-III, у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №2344-III визначено, що автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - перевезення вантажів вантажними автомобілями.

Згідно приписів статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, зокрема, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом встановлено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно пункту 14 Порядку №1567 рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно пункту 15 Порядку №1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону.

Згідно пункту 21 Порядку №1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

В силу статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

У відповідності до вимог частин першої-третьої статті 39 №2344-III автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

- для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

- для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Частиною другою статті 40 Закону №2344-III визначено, що водій автобуса зобов`язаний: виконувати правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту загального користування і технічної експлуатації автобуса; мати з собою і пред`являти для перевірки уповноваженим посадовим особам документи, передбачені законодавством; дотримуватися визначеного маршруту та розкладу руху автобуса.

Статтею 53 Закону №2344-III встановлено, що організацію міжнародних перевезень пасажирів і вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень.

При виконанні міжнародних перевезень пасажирів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; список пасажирів (при нерегулярних та маятникових перевезеннях); білетно-облікову документацію схему маршруту.

Згідно із частиною першою статтею 55 Закону №2344-ІІІ види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.

При цьому, процедуру оформлення і видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним Транспортом у міжнародному сполученні (далі - дозвіл), їх обміну та обліку встановлює Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затверджений наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 № 757 (у редакції наказу від 19.04.2013 №239) (далі Порядок № 757).

Згідно з пунктом 1.3. Порядку № 757, перевезення пасажирів і вантажів Автомобільним транспортом територієюіноземних державою транзитом через їхні території здійснюється автомобільними перевізниками згідно з вимогами міжнародних договорів України та на підставі належним чином оформлених відповідних дозволів, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Автомобільний перевізник забезпечується дозволами, то передбаченими законами або міжнародними договорами України з питань міжнародних перевезень, необхідними йому тільки для конкретної поїздки, за наявності залишку дозволів та за умови пред`явлення в пункті видачі дозволів усіх отриманих раніше дозволів на автомобільний транспортний засіб (пункт 3.2. Порядку № 757).

У свою чергу, відповідно до пункту 4.2. Порядку № 757 автомобільний перевізник забезпечує: збереження та обов`язкове повернення виданого дозволу до уповноваженого органу після належного його використання; наявність всіх дозвільних документів, передбачених законами України або міжнародними договорами України з питань міжнародних перевезень, на виконання конкретного перевезення при здійсненні документального контролю за дотриманням автомобільними перевізниками законодавства України щодо міжнародних автомобільних перевезень.

Отже, водій ОСОБА_1 транспортного засобу Неоплан, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що належить позивачу, повинен був при виконанні міжнародних перевезень пасажирів мати при собі документи, визначені статтею 53 Закону №2344-III, зокрема, схему маршруту та дозвіл іноземної країни, по території якої буде здійснюватися перевезення.

Позивач надав суду копію схеми міжнародного регулярного маршруту «Дніпро (Україна) Свіноуйсьце (Польща)» та дозвіл Міністерства інфраструктури України від 14.06.2022 АІ №000979 (а.с. 13-16, 20).

Проте таких документів посадовим особам контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки водій не надав, про що зазначено і в письмових поясненнях від 10.03.2023 (а.с. 23).

Крім того, суд зауважує, що долучений до позовної заяви дозвіл є дозволом України, а не Польщі (саме по території цієї іноземної країни проходить перевезення), тобто не є дозволом іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення.

Таким чином, відсутність дозволу іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення фактично позивачем не заперечується, оскільки копія відповідного дозволу не була надана суду.

У цій справі, суд звертає увагу на те, що ТзОВ «Волинь Експрес» наданими доказами не спростовано допущення ним порушень, документально встановлених інспектором Укртрансбезпеки.

Так, надані до позовної заяви документи не можуть підтверджувати виконання позивачем вимог статті 53 Закону України «Про автомобільний транспорт» саме на момент здійснення посадовими особами Укртрансбезпеки перевірки додержання перевізником ТзОВ «Волинь Експрес» вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Згідно абзацу 6 частини першої статті 60 Закону №2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених статтею 53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За викладених обставин, беручи до уваги, що позивач в спірному випадку виступає як перевізник, який здійснював надання послуг з перевезення пасажирів на автобусному маршруті, не забезпечивши водія документами, передбаченими статтею 53 Закону України «Про автомобільний транспорт», а тому, на переконання суду, у відповідача були правові підстави для застосування відповідного адміністративно-господарського штрафу спірною постановою.

За змістом частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частинами першою та другою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість основних доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів правомірність прийняття оскаржуваної постанови.

Отже, позовні вимоги позивача є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, на підставі Закону України «Про автомобільний транспорт», суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь Експрес» до Відділу державного нагляду (контролю) у Волинській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк