Ухвала

від 13.07.2023 по справі 240/20430/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

13 липня 2023 року м. Житомир справа № 240/20430/23

категорія 112030300

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , який діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , до Управління соціального захисту населення Звягельської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

установив:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся у суд з позовом в інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ), до Управління соціального захисту населення Звягельської районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності щодо не проведення нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, згідно положень статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язання вчинити відповідні дії.

Зазначений позов не може бути прийнятий до провадження суду та підлягає залишенню без руху, оскільки не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За приписами частини 1 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

У вступній частині позовної заяви ОСОБА_1 зазначає відповідачем Управління соціального захисту населення Звягельської районної державної адміністрації, але в прохальній частині позовні вимоги заявляє до Управління соціального захисту населення Новоград-Волинської районної державної адміністрації.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 необхідно визначитися з відповідачем та привести прохальну та вступну частини у відповідність до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Усупереч зазначеному, ОСОБА_1 не надав документ про сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року №3674-VI у відповідній редакції (далі - Закон).

Судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (стаття 1 цього Закону).

За статтею 2 Закону платниками судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

У частині 2 статті 3 Закону визначено перелік об`єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього Закону - вичерпний перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.

Зазначену норму слід ураховувати в системному зв`язку зі статтею 53 Кодексу адміністративного судочинства України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з частиною 1 цієї правової норми у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.

Натомість, в силу частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 , ОСОБА_1 діє як законний представник першого в розумінні частини 1 статті 56 Кодексу адміністративного судочинства України, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України.

Законом не передбачено пільги від сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини 1 статті 5 Закону).

Отже, пільга щодо сплати судового збору визначена пунктом 7 частиною 1 статті 5 Закону не поширюється на ситуацію у цьому випадку.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі № 640/109/19 та в ухвалі Верховного Суду від 18 серпня 2021 року у справі №620/1060/21.

Окрім того, суд зазначає, що приписами пункту 14 частини 2 статті 3 Закону визначено, що судовий збір не справляється за подання заяви, апеляційної та касаційної скарги про захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб.

Однак, вказана норма також не передбачає звільнення від сплати судового збору за подання позовної заяви законним представником в інтересах неповнолітніх осіб.

Суд роз`яснює, що пункт 14 частини 2 статті 3 Закону звільняє від сплати судового збору осіб, які на захист прав малолітніх чи неповнолітніх осіб подають саме заяви, а не позовні заяви. Положення вказаної норми передбачає не справляння судового збору за подання заяви про захист прав дітей, а не звільнення від сплати судового збору за позовну заяву в інтересах дітей.

На користь цього твердження свідчить також положення статті 8 Закону, відповідно до підпункту "ґ" пункту 2 частини 1 якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору за таких умов: позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Втім, у цьому випадку відсутні підстави для застосування вказаних норм статті 8 Закону, адже позивачем не заявлено відповідного клопотання з обґрунтуванням того, що його майновий стан не дозволяє виконати обов`язок щодо сплати судового збору.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що судовий збір за подачу даного позову має бути сплачений позивачем на загальних підставах.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

З огляду на те, що предметом позову є дії суб`єкта владних повноважень, позовні вимоги є вимогами немайнового характеру.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону визначено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2023 року приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону визначено, що за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлено ставку судового збору у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Станом на 01 січня 2023 року приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

З огляду на викладене, розмір судового збору за подання позову складає 1073,60 грн. (2684,00 грн. х 0,4).

Частинами 1 та 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом 5 днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Ураховуючи вище викладене, позовну заяву слід залишити без руху із встановленням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків шляхом надання до суду шляхом подання уточненої позовної заяви з копією для відповідача та оригіналу документу про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн на такі реквізити: отримувач коштів - ГУК у Жит.обл/ТГ м.Житомир/22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37976485; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача - UA048999980313181206084006797; код класифікації доходів бюджету - 22030101.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , який діє в інтересах свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , залишити без руху.

Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків - 10 (десять) днів з дня отримання копії цієї ухвали.

У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Т.О. Окис