Постанова від 04.07.2023 по справі 761/25674/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційного провадження:

№ 22-ц/824/9429/2023

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ Справа № 761/25674/22

04 липня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача - Желепи О.В.

суддів: - Мазурик О.Ф., Немировської О.В.

за участю секретаря судового засідання Вєтчінової О.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року (постановлену у складі судді Волошина В.О., інформація щодо дати складання повного судового рішення відсутня) про відмову у забезпеченні позову

у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця Чулієва Атаджана Абдуназаровича, Державного підприємства «Сетам», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, ОСОБА_5 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту про ведення електронного аукціону, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів,-

в с т а н о в и в :

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватного виконавця Чулієва А.А., ДП «Сетам», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Чигрін Андрій Олегович, ОСОБА_5 , Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання недійсними прилюдних торгів, визнання недійсним акту про ведення електронного аукціону, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, в якому просили:

- визнати недійсними прилюдні торги, оформлені протоколом № 469496 проведення електронних торгів від 12.03.2020 з реєстраційним номером лота 407300 з реалізації житлового будинку загальною площею 121 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , організатор торгів ДП «Сетам»;

- визнати недійсним акт приватного виконавця Чулієва А.А. про проведення електронного аукціону з реалізації житлового будинку загальною площею 121 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, серія та номер: 13768, виданий 02.04.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чигрін А.О. та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51862156 від 02.04.2020.

У квітні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в якій просила вжити заходів забезпечення позову, накласти арешт та заборонити будь-яким органам та посадовим особам проводити дії щодо державної реєстрації (перереєстрації) прав власності, інших речових прав та їх обтяжень, будь-які інші нотаріальні та реєстраційні дії щодо житлового будинку, загальною площею 121 кв.м., житлова площа 71,1 кв.м., опис літера В, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1254124780000, посилаючись на те, що невжиття заходів забезпечення позову можуть привести до утруднення виконання рішення суду, оскільки постійна зміна власника будинку не дасть можливості позивачам захистити свої права та вони будуть змушені подавати нові позови.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційну скаргу мотивувала тим, що судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають матеріалам та обставинам справи.

Зазначала, що забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Постійна зміна власника самочинно збудованого будинку не дає можливості позивачам захистити свої права та вони змушені подавати нові позови.

Зауважувала, що наразі позов є третім, оскільки всі прийняті судами на користь позивачів рішення неможливо зареєструвати через постійну зміну власника спірного майна в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, що створює безпрецедентну практику реєстрації самочинного будівництва у спосіб, не передбачений чинним законодавством та породжує нові судові процеси.

Звертала увагу на те, що забезпечення позову у вигляді заборони проводити реєстраційні дії відносно спірного будинку не призводить до жодних негативних наслідків для відповідача, оскільки не забороняє проживати та користуватися нерухомістю. Тобто, не настає жодних майнових наслідків, а лише гарантує виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_6 підтримала апеляційну скаргу.

Інші учасники справи до суду не з`явились про розгляд справи повідомлені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом.

У статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову, зокрема накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, заборона вчиняти певні дії. Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має

з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання недійсними прилюдних торгів, акту про проведення електронного акціону, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що незабезпечення позову в обраний спосіб ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду. Отже, такі заходи забезпечення позову не відповідають змісту порушеного, на думку позивача, права, та не є співмірним із заявленими вимогами в цій справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 755/5333/20.

Крім того арешт, може бути накладено судом лише на майно відповідача.

Апеляційному суду не надано жодних доказів, що станом на 04 липня 2024 року будинок, на який позивач просить накласти арешт належить відповідачам.

Заборона здійснювати реєстраційні дії щодо переходу права власності, за відсутності підстав для накладення арешту, також не є тим видом забезпечення позову, який є необхідним для забезпечення виконання рішення за заявленими позовними вимогами немайнового характеру в цій справі.

За таких обставин ухвала суду про відмову в задоволенні вимог заяви про забезпечення позову постановлена з додержанням нормах матеріального та процесуального права, а тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 06 липня 2023 року.

Головуючий: О.В. Желепа

Судді: О.Ф. Мазурик

О.В. Немировська