Рішення

від 14.07.2023 по справі 176/1185/23

ЖОВТОВОДСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа №176/1185/23

провадження №2/176/559/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2023 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Крамар О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (код ЄДРПОУ 14309787, юридична адреса: Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, буд.2) про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання, -

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2023 року на адресу Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання в розмірі 245000 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що з 13 липня 2006 року по 07 жовтня 2021 року працював на різних посадах у різних структурних підрозділах ДП «СхідГЗК». 07 жовтня 2021 року позивача було звільнено з роботи.

За час роботи на підприємстві відповідача позивач отримав хронічне професійне захворювання.

П.7 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 25.02.2022 року, затвердженого начальником Управління Держпраці в Кіровоградській області, встановлено наявність у позивача професійних захворювань:

- радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня);

- хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху).

Згідно з п.17 вищевказаного Акту професійне захворювання виникло за таких обставин: стаж роботи на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, шуму при виконанні функціональних обов`язків, що обумовлено технологічним процесом з використанням засобів індивідуального захисту.

Згідно з п.18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає 26,8 % при нормі 25%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 178 при нормі 51-100, відносяться до ІІІ класу 2 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу, рівень шуму до 88 дБА при нормі 80 дБА, мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,0°С при нормі +17 +26°С, рівень відносної вологості до 96% при нормі 75%.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 16.03.2022 року серія 12 ААА №105613 позивачу первинно встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, 15% - приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 16.03.2022 року серії 12 ААВ №197112 позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21.02.2022 року серія 12 ААА №105970 позивачу повторно безтерміново встановлено ступінь втрати працездатності на рівні 60%, з яких: 45% - радикулопатія, 15% - приглухуватість.

Згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії від 21.02.2022 року серії 12 ААВ №197817 позивачу повторно встановлено третю групу інвалідності.

Відповідно до медичного висновку від 08 лютого 2022 року №359 позивач має скарги на біль в шийному і п/кр відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, біль за грудиною, зниження слуху.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Позивач вважає виваженим та справедливим розмір відшкодування йому моральної шкоди у розмірі 245000 грн, які він просить стягнути з відповідача, без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 29 травня 2023 року було відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Позивач про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін повідомлений належним чином, заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

Представнику відповідача ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відповідно до вимог ЦПК України, було вручено копію позовної заяви та додатків до неї, копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, про що свідчить підпис представника відповідача у розносній книзі, копія якої міститься в матеріалах справи. Надано строк для подачі заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження, відзиву на позовну заяву з наданням суду доказів в обґрунтування свого відзиву. Заперечень щодо розгляду справи без повідомлення сторін не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

16 червня 2023 року до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від ДП "Схід ГЗК" надійшов відзив на позовну заяву, в якому ДП "СхідГЗК" просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. /а.с.26-29/

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що дійсно, ОСОБА_1 в період з 13.07.2006 року по 07.10.2021 року працював на ДП «СхідГЗК», звідки його було звільнено на підставі п.2 ст.40 КЗпП України у зв`язку з виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи.

Відповідач вважає, що позивачем не доведено спричинення йому моральної шкоди, провини відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст.153 КЗпП України та ст.13 ЗУ «Про охорону праці» та настанням у позивача негативних наслідків втрати професійної працездатності, встановленої первинно з 16.03.2022 року у розмірі 60%.

Відповідач також посилається на постанову Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4, в якій зазначено, що відшкодування моральної шкоди, як вид відповідальності роботодавця за заподіяну працівникові моральну шкоду, передбачає наявність умов і підстав її настання, яких на практиці налічується чотири, а саме: вина роботодавця, факт порушення роботодавцем законних трудових прав особи, протиправність дій роботодавця та причинний зв`язок протиправної поведінки роботодавця і моральної шкоди, що настала. На думку відповідача, позивач у своїй позовній заяві не довів жодної з чотирьох умов, які є підставою для задоволення позову про відшкодування моральної шкоди.

Також, відповідач вважає, що основний доказ на який посилається позивач, а саме Акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25.02.2022 року, затверджений начальником Південно-східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці в Кіровоградській області, доводить протилежне, що в діях відповідача відсутня вина, протиправна поведінка та порушення роботодавцем законних трудових прав позивача, оскільки в п.17 Акту зазначено, що захворювання виникло внаслідок технологічного процесу на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» та незабезпеченням з боку КНП «Поліклінічне об`єднання» Міської ради м.Кропивницького» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах, а в п.20 Акту встановлено, що осіб, які порушили законодавство про працю не встановлено.

Враховуючи викладене відповідач просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з отриманням професійного захворювання відмовити у повному обсязі.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до трудової книжки, виданої на ім`я позивача ОСОБА_1 , останній дійсно працював на ДП «СхідГЗК», а саме 13.07.2006 року він був прийнятий на Інгульську шахту ДП «СхідГЗК» електрогазозварником дільниці адміністративно-господарського обслуговування по третьому розряду. 03.07.2008 року переведений підземним гірником зайнятим повний робочий день на підземних роботах по четвертому розряду. 03.09.2010 року переведений учнем стовбурового шахти «Центральна» підземної дільниці, з повним робочим днем у підземних умовах. 02.11.2010 року переведений підземним стовбуровим шахти «Центральна», з повним робочим днем у підземних умовах по четвертому розряду. 07.10.2021 року позивач був звільнений у зв`язку із виявленою невідповідністю працівника виконуваній роботі, внаслідок стану здоров`я, що перешкоджає продовженню даної роботи, п.2 ст.40 КЗпП України. /а.с.7/

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2022 року було встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_1 виникло за таких обставин: стаж роботи на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК» в шкідливих та небезпечних умовах праці, що призводить до перевищення ГДР фізичного навантаження, шуму при виконанні функціональних обов`язків, що обумовлено технологічним процесом з використанням засобів індивідуального захисту. Незабезпечення з боку КНП «Поліклінічне об`єднання» Міської ради м.Кропивницького» своєчасного виявлення ранніх ознак гострих і хронічних профзахворювань та ненадання роботодавцю відповідних рекомендацій щодо подальшої роботи в шкідливих та небезпечних умовах праці на Інгульській шахті ДП «СхідГЗК». /а.с.8-9/

Згідно з п.14 акту Форми П-4 ОСОБА_1 був встановлений діагноз: 1. Радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м`язово-тонічним синдромами, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня). 2. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість другого ступеня (з легким зниженням слуху) за класифікацією ОСОБА_2 і Н.І. Пономарьової.

Відповідно до п.18 акту Форми П-4, причинами виникнення професійного захворювання позивача є: рівень фізичного перевантаження, а саме: час перебування в незручній робочій позі складає 26,8 % при нормі 25%, кількість вимушених (більше 30°) нахилів корпусу за зміну становить до 178 при нормі 51-100, відносяться до ІІІ класу 2 ступеню важкості трудового процесу. За показниками напруженості трудового процесу (особистий ризик) та нерегулярна змінність роботи з роботою у нічну зміну ІІІ клас 2 ступінь напруженості трудового процесу, рівень шуму до 88 дБА при нормі 80 дБА, мікроклімат: температура повітря робочої зони +10,0°С при нормі +17 +26°С, рівень відносної вологості до 96% при нормі 75%.

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №105613 від 16.03.2022 року ОСОБА_1 при первинному огляді було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% з 16.03.2022 року, з яких рад. 45%, пригл. 15%, до 01.04.2023 року. Зазначено про потребу в амбулаторному лікуванні, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортному лікуванні 1 раз на 3 роки. /а.с.10/

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №197112 від 16.03.2022 року ОСОБА_1 було вперше встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням з 16.03.2022 року. Інвалідність встановлена до 01.04.2023 року. Протипоказана робота в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, дії шуму, пилу. /а.с.10/

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №105970 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 при повторному огляді було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60%, з яких рад. 45%, пригл. 15%, безтерміново. Зазначено про потребу в забезпеченні лікарськими засобами, лікуванні в стаціонарі, санаторно-курортному лікуванні 1 раз на 3 роки. /а.с.11/

Згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №197817 від 21.02.2023 року ОСОБА_1 було встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з професійним захворюванням. Інвалідність встановлена безтерміново. Протипоказана робота в умовах тяжкої фізичної праці, вимушеної робочої пози, дії шуму, пилу. /а.с.11/

Відповідно до медичного висновку лікарсько-експертної комісії високоспеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» про наявність хронічного професійного захворювання від 08.02.2022 року №359 підтверджуються діагнози професійних захворювань позивача. /а.с.12-13/

Діагнози встановленіна підставі скарг на біль в шийному і п/кр відділі хребта, з іррадіацією в праву ногу, біль і обмеження руху в ліктьових, плечових і колінних суглобах, болі і оніміння рук, мерзлякуватість кистей, побіління пальців рук на холоді, загальну слабкість, задишку при незначному фізичному навантаженні, кашель сухий, біль за грудиною, зниження слуху.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжуються значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію. На думку позивача, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Суд під час розгляду цивільної справи керується та застосовує наступні положення Законів.

Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім`ї, і рівних та невід`ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини «випливають із властивої людській особі гідності».

Статтею 3 Конституції України зазначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я.

Згідно зі ст.4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про охорону праці» умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Статтею 153 Кодексу законів про працю України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на роботодавця, крім випадків укладення між працівником та роботодавецем трудового договору про дистанційну роботу.

Враховуючи зазначені положення, відповідач мав створити позивачу, як і іншим працівникам належні безпечні умови праці, за яких факт настання професійних захворювань, нещасних випадків, іншого пошкодження здоров`я чи настання смерті були б неможливими.

Відповідно до вимогстатті 173 КЗпП Українишкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Згідно статті 237-1 КЗпП України, відшкодування роботодавцем моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Як слідує з аналізу норм ч. 2 ст.153, ст.173, ч.1 ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Відповідно до частини третьоїстатті 23 ЦК Українирозмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У пункті 9постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з відповідними змінами) роз`яснено, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

У пункті 13Постановироз`яснено, що відповідно достатті 237-1 КЗпП Україниза наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №2, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.

Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду.

З огляду на положення ч.1 ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп, громадянам надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника, або уповноваженого ним органу (роботодавця).

За ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Відповідно до ст. 1 Гірничого Закону України до особливо небезпечних підземних умов відносяться саме умови в шахтах, пов`язані з дією важкопрогнозованих проявів гірничо-геологічних і газодинамічних факторів, що створюють небезпеку для життя та здоров`я їх працівників (виділення та вибухи газу та пилу, раптові викиди, гірничі удари, обвалення, самозаймання гірничих порід, затоплення гірничих виробок тощо).

Згідно з ст.38 Гірничого закону України до обов`язків гірничого підприємства відноситься відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, безпека гірничих робіт, охорона праці та довкілля, додержання встановлених нормативів у сфері проведення гірничих робіт, правил безпеки, правил технічної експлуатації та єдиних правил безпеки при підривних роботах.

За таких обставин, з огляду на вищезазначені норми Законів, під час судового розгляду доведено, що позивачу спричинено моральну шкоду, у зв`язку з ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у позивача професійного захворювання.

Право на компенсацію за моральну шкоду, виникає у особи з дня встановлення йому стійкої втрати працездатності вперше висновком медико-соціальної експертної комісії (дана правова позиція знайшла своє відображення в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 травня 2016 року по справі № 6-3149цс15).

Таким чином, суд, при визначені розміру моральної шкоди оцінює глибину, характер та тривалість душевних страждань та нервових переживань, істотності недоотриманих благ, втрату 60% професійної працездатності безтерміново, призначення позивачу третьої групи інвалідності, характер професійних захворювань, їх наслідки для здоров`я позивача та, керуючись принципом розумності, виваженості та справедливості, суд вважає необхідним визначити розмір компенсації в сумі 120 000 грн., що буде відповідати розміру заподіяної моральної шкоди.

Тому посилання позивача щодо спричинення йому моральної шкоди саме власником підприємства є обґрунтованими та заслуговують на увагу.

Надані позивачем докази повною мірою підтверджують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 і отримання ним професійного захворювання та інвалідності відбулося при виконанні ним трудових обов`язків у шкідливих умовах, що у свою чергу призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, вільно спілкуватися, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Однак, суд вважає, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

За вищевказаних обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, проте частково, в розмірі 120 000 грн. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Разом з тим, згідно із законом України № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», стягнуті кошти в рахунок відшкодування моральної шкоди є доходом, який підлягає оподаткуванню на час виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи платника податків, то сума такої шкоди не включається до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Отже, з 23 травня 2020 року звільняється від оподаткування податком на доходи фізичних осіб відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

Оскільки сума стягнення з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральної шкоди складає 120 000 грн., що значно перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, як це передбачено законом, тому в даному випадку, підлягає стягненню моральна шкода, з урахуванням податків і зборів фізичних осіб.

Відповідно дост. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивача звільнено від сплати судового збору на підставіЗакону України «Про судовий збір». Тому судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

ЗгідноЗУ «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір /фізичною особою/ в розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір задоволених позовних вимог становить 120000 грн. Таким чином, з відповідача слід стягнути 1200 грн. судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.3 Конституції України, ст. ст. 23, 1167-1168 ЦК України, ст. ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 4, 6, 13 ЗУ «Про охорону праці», ст.ст. 1, 38 Гірничого Закону України, ст.ст. 1, ст.ст. 4, 10, 12, 13,19, 23, 76, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води, вул.Горького, буд.2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , в якості відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання грошові кошти у розмірі 120000 (сто двадцять тисяч) гривень з урахуванням податків з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 14309787, розташованого за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води вул.Горького, буд. 2, на користь держави судовий збір в розмірі 1200 грн.00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, розташоване за адресою: Дніпропетровська область, м.Жовті Води вул.Горького, буд. 2.

Повний текст рішення складено 14 липня 2023 року.

Суддя