Постанова

від 12.07.2023 по справі 2-97/11

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-97/11 Номер провадження 22-ц/814/3395/23Головуючий у 1-й інстанції Левицька Т.В. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді Бутенко С. Б.

Суддів Обідіної О. І., Прядкіної О. В.

за участю секретаря Ракович Д. Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК»

на ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року у складі судді Левицької Т. В.

у цивільнійсправі зазаявою Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, за участю боржника - ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

У березні 2023 року представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просив суд поновити ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» пропущений строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-97/11, що виданий 02.03.2012 Глобинським районним судом Полтавської області на виконання рішення від 29.07.2011 по цивільній справі № 2-97/11 про стягнення за договором про встановлення ліміту овердрафту з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості по кредиту в сумі 12134,03 грн та відшкодування судових витрат - 241,34 грн, і видати ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» дублікат виконавчого листа № 2-97/11 у цій справі.

Заява мотивована тим, що 02.03.2012 Глобинським районним судом Полтавської області виданий виконавчий лист на примусове виконання рішення від 29.07.2011 по цивільній справі № 2-97/11 за позовом АБ «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про встановлення ліміту овердрафту, за яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість по кредиту в сумі 12 134,03 грн та судові витрати 241,34 грн.

23.07.2015 ВДВС Глобинського РУЮ винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 48212092.

Згідно бази АСВП АБ «УКРГАЗБАНК» встановлено, що 26.02.2016 Глобинським районним ВДВС ГТУЮ у Полтавській області була винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

05.02.2021, 20.08.2021, 23.05.2022 банком до ВДВС надсилались заяви про направлення на адресу стягувача виконавчого документа з наданням підтверджуючих документів про відправлення, проте, у відповіді від 05.07.2022 заявника було лише повідомлено про направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з виконавчим документом без надання доказів такого направлення.

Фактично постанова про повернення виконавчого документа та сам виконавчий лист на адресу АБ «УКРГАЗБАНК» не надходив.

Оскільки оригінал виконавчого листа було втрачено при пересилці з Глобинського ВДВС у Кременчуцькому районі, АБ «УКРГАЗБАНК» пропустив строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання з поважних та незалежних від нього причин, що є підставою для поновлення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання, та видачі дубліката виконавчого листа.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року у задоволенні заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» відмовлено.

Ухвала суду мотивована недоведеністю заявником поважності причин пропуску ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, а також недоведеністю факту втрати виконавчого листа під час його пересилання.

Не погодившись з даною ухвалою, представник ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення, яким заяву ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що жодних доказів щодо направлення на адресу стягувача виконавчого листа та постанови про повернення виконавчого документа на вимогу банку надано не було, що свідчить про те, що вони не були отримані, відтак заявник не знав про переривання строку для пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, а також не знав коли воно відбулось.

Вважає, що висновок суду першої інстанції щодо не наведення заявником поважності причин пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не відповідає встановленим судом обставинам справи.

Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.

На підставі розпорядження голови Верховного Суду від 25.03.2022 № 14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської областей)» справу передано на розгляд Полтавського апеляційного суду.

Колегія суддів апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

По справі встановлено, що рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 року у цивільній справі № 2-97/11, яке набрало законної сили 27 вересня 2011 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованість за договором про встановлення ліміту овердрафту в сумі 12134,03 грн та у відшкодування судових витрат 241,34 грн.

На виконання вказаного рішення 02.03.2012 Глобинським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 2-97/11 стосовно боржника ОСОБА_1 , який 21 липня 2015 року пред`явлено стягувачем до примусового виконання (а. с. 13-14).

Постановою головного державного виконавця ВДВС Глобинського РУЮ Закржевського Ю. В. від 23.07.2015 за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження ВП № 48212092 про примусове виконання виконавчого листа (а. с. 5).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 20.01.2023, 26.02.2016 державним виконавцем Глобинського ВДВС ГТУЮ в Полтавській області винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження) (відсутність у боржника майна) (а. с. 15).

05.02.2021, 20.08.2021 та 23.05.2022 ПАТ АБ«УКРГАЗБАНК» направляв на адресу Глобинського РВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) заяви, в яких просив повідомити якою кореспонденцією (простою чи рекомендованою) було повернуто виконавчий лист стягувачу (а. с. 9-11).

Листом від 05.07.2022 за № 8511/17.3-34 заявника повідомлено, що постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про повернення виконавчого документа стягувачу разом з виконавчим документом направлено на адресу стягувача: вул. Жовтнева, 19, м. Полтава. Також повідомлено, що згідно з базою даних автоматизованої системи виконавчого провадження станом на 05.07.2022 повторно виконавчі документи, по яких ОСОБА_1 є боржником, на примусове виконання до відділу державної виконавчої служби не надходили (а. с. 8).

Відмовляючи у задоволенні заяви ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що протягом періоду часу більше 7 років стягувач вживав заходи до встановлення місцезнаходження виконавчого листа, цікавився ходом його виконання та мав об`єктивні перешкоди в отриманні відповідної інформації. Відтак, суду не надано жодних доказів того, що ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» з об`єктивних причин був позбавлений можливості в період з 26 лютого 2016 року (дата винесення постанови про повернення виконавчого листа) до 09 березня 2023 року (дата звернення до суду із заявою) достовірно встановити місцезнаходження виконавчого листа та стан його виконання, відтак пропустив строк повторного звернення його до виконання з поважних причин.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції та не вбачає підстав для скасування оскаржуваного судового рішення з наведених в апеляційній скарзі мотивів.

Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Частиною першою статті 14 ЦПК України від 18 березня 2004 року - в редакції на час видачі стягувачу виконавчого листа, та частиною першою статті 18 ЦПК України в чинній редакції встановлено, що судові рішення, які набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу частини першої статті 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Згідно пункту 17.4. розділу VIII Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до правової позиції, висловленої в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 2-836/11, якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.

Відтак, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Статтею 433 ЦПК України встановлено, що у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Поновлення процесуального строку це виключна прерогатива суду, який розглядає справу (дискреція суду), і ця обставина повинна всебічно досліджуватися судом, так як вона зачіпає права та інтереси як стягувача так і боржника.

Виконавчий документ є документом строковим, тобто має виконавчу силу тільки протягом строку, встановленого законом. Строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред`явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.

Причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у встановлені строки.

Крім того, поважність причин пропущення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

В рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово порушувалось питання про те, що суд не може безпідставно поновлювати процесуальні строки.

Так, в рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (стаття 6 Конвенції).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі № 3236/03 «Пономарьов проти України» зазначено, що поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності. У кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків виправдовують втручання у принцип resjudicata. При цьому на осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду і не допускати свідомих маніпуляцій та ухилень від отримання інформації про рух справи.

На час ухвалення Глобинським районним судом Полтавської області рішення від 29.07.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» заборгованості за договором про встановлення ліміту офердрафту та видачі виконавчого листа № 2-97/11 від 02.03.2012 діяв Закон України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21.04.1999, статтею 22 якого було встановлено строк пред`явлення до виконання судових рішень - один рік з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.

05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII, відповідно до частини першої, другої статті 12 якого виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Для виконання рішення такі строки встановлюються з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року у справі № 3-рп/2001).

Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.

Тлумачення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності Законом № 1404-VIII. Даним пунктом Закону не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм цього Закону до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.

Встановлено, що рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 29 липня 2011 у справі № 2-97/11 сторонами не оскаржувалось та набрало законної сили 27.09.2011 і за нормами Закону № 606-XIV мало бути пред`явлено стягувачем до виконання до 27.09.2012.

З копії постанови про відкриття виконавчого провадження та інформації про виконавче провадження вбачається, що виконавчий лист № 2/97/11 разом із заявою про його примусове виконання були подані стягувачем до виконавчої служби лише 21.07.2015 - після спливу строку пред`явлення його до виконання.

Статтею 23 Закону № 606-XIV встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються, зокрема, пред`явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.

Разом з тим, дії, що можуть свідчити про переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, мають бути вчинені протягом строку, встановленого статтею 22 вказаного Закону.

Відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, пред`явленим до виконання після спливу встановленого законом строку, не свідчить про переривання чи поновлення такого строку, а отже, і повернення стягувачу виконавчого листа з підстав неможливості його виконання через відсутність у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, не створює умов для повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання без вирішення питання щодо поновлення пропущеного строку у встановленому ЦПК України порядку.

Представник заявника в обґрунтування своїх вимог зазначає, що банк пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку тим, що не отримував постанову про повернення виконавчого листа та сам виконавчий лист, тому у нього була відсутня можливість пред`явити його до виконання або звернутись до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа.

Проте, наведені обставини не свідчать про наявність у стягувача об`єктивних перешкод для своєчасного пред`явлення виконавчого листа № 2-97/11 від 02.03.2012 до примусового виконання.

Посилання представника заявника на необізнаність з постановою державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для поновлення пропущеного процесуального строку, оскільки такі обставини виникли за межами строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, а те, що стягувач протягом тривалого часу не цікавився ходом виконання судового рішення, за відсутності доказів об`єктивної неможливості отримати відповідну інформацію та знати про порушення своїх прав, не вказує на поважність причин пропуску ним процесуального строку.

Судом першої інстанції вірно встановлено та не спростовано доводами апеляційної скарги факт відсутності незалежних від волі стягувача обставин, які унеможливлювали або ускладнювали вчинення ним процесуальних дій у визначений законом строк, тому суд обґрунтовано відмовив заявнику у поновленні пропущеного строку пред`явлення виконавчого листа № 2-97/11 від 02.03.2012 до виконання.

За таких обставин видача дубліката виконавчого листа неможлива, оскільки стягувач звернувся із заявою про це після закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Виходячи з наведеного колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» без задоволення, а ухвали суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний Банк «УКРГАЗБАНК» - залишити без задоволення.

Ухвалу Глобинського районного суду Полтавської області від 29 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише в частині відмови у видачі дубліката виконавчого листа шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. Б. Бутенко

Судді О. І. Обідіна

О. В. Прядкіна