Постанова

від 13.07.2023 по справі 464/6509/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/6509/22 Головуючий у 1 інстанції: Чорна С.З.

Провадження № 22-ц/811/1265/23 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року м.Львів

Справа № 464/6509/22

Провадження № 22ц/811/1265/23

Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Приколоти Т.І.,

суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сихівського районного суду м.Львова, ухвалене у м. Львові 26 квітня 2023 року у складі судді Чорної С.З., у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Львівський дворик» про відшкодування шкоди внаслідок залиття квартири,-

встановив:

26грудня 2022року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка розташована на першому поверсі багатоквартирного будинку. Під квартирою знаходяться підвальні приміщення, де проходять комунікації всього будинку.

12 лютого 2021 року відбулась аварійна ситуація у підвалі, спричинена витіканням води з системи опалення. Під великим тиском вода затекла до її квартири, внаслідок чого її майну були завдані збитки: пошкоджено підлогу по всій площі, грибок на стінах, пошкодженні двері, відшарування шпалер. Кожного року трапляється аварійна ситуація у будинку, біля якого утворилась прірва, вода підмиває несучі конструкції та елементи будинку. Внаслідок залиття її квартири їй завдано майнову шкоду в розмірі 40 959 грн. Описана аварія сталася з зимовий період - у лютому. Вона є особою з інвалідністю, обмежена в пересуванні та залишилася в холодній, вологій квартирі. Вся її пенсія пішла на оплату електроенергії, використаної для прогрівання квартири. Перебування у вологому приміщенні призвело до загострення її хвороб. Вона перебувала у пригніченому стані, втратила спокій, що призвело до роздратованості, замикання в проблемах. Вважає, що їй було завдана моральна шкода, яку оцінює в розмірі 30 000 грн. Просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь майнову шкоду в розмірі 40 959 грн. та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сихівського районного суду м.Львова від 26 квітня 2023 року відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . Вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на доводи позовної заяви.

Згідно з ч.2 ст.247ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розглядсправи здійснюєтьсясудом завідсутності учасниківсправи,фіксування судовогопроцесу задопомогою звукозаписувальноготехнічного засобуне проводиться.Датою ухваленнярішення,ухваленого завідсутності учасниківсправи,є датаскладення повногосудового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . Балансоутримувачем цього будинку є ОСББ «Львівський дворик».

Відповідно до акту обстеження, складеного ОСББ «Львівський дворик», який не містить дати, вбачається, що представники Сихівського РТМ в складі майстра ОСОБА_2 , інженера СРТМ ОСОБА_3 у присутності голови ОСББ «Львівський дворик» ОСОБА_4 , провели обстеження підвального приміщення у зазначеному будинку під квартирою АДРЕСА_2 . Встановлено, що дана квартира підключена до системи центрального опалення від нижньої врізки. На час обстеження витоків теплоносія в підвальне приміщення не виявлено, мешканці квартири АДРЕСА_2 ліквідували витік, який відбувся через прорив труби нижньої врізки до квартири.

Відповідно до наданого позивачем звіту від 7 вересня 2021 року про оцінку матеріальних збитків, нанесених внаслідок залиття приміщень квартири АДРЕСА_1 , ринкова вартість матеріальних збитків складає 34384 грн. За проведення цінки позивачем було сплачено 5 000 грн.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд виходив з тих підстав, що позивачем не надано належних доказів в підтвердження того, що залиття її квартири відбулось саме з вини ЛМКП «Львівтеплоенерго» чи/та ОСББ «Львівський дворик» внаслідок витіканням води з системи опалення в підвальному приміщенні 12 лютого 2021 року.

З такими висновками колегія суддів погоджується з урахування наступного.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна (частина перша та друга статті 23 ЦК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно зі ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. Шкода - це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

Пленум Верховного Суду України у абз. 1 п. 2 постанови «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27 березня 1992 року (з наступними змінами) наголосив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, зі змісту наведених норм права випливає, що для застосування вимог ст. 1166 ЦК України суд повинен встановити наявність певних обставин, а саме - якими саме неправомірними діями відповідача було заподіяно шкоду позивачу і чи є між цими діями та шкодою безпосередній причинний зв`язок та чи є вина зазначеної особи. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Наявність (відсутність) зазначених обставин суд повинен встановити за допомогою належних доказів. При цьому суд повинен оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, ) вина.

Згідно зположень ст.76ЦПК Українидоказами єбудь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи.Ці данівстановлюються такимизасобами: 1)письмовими,речовими іелектронними доказами; 2)висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч.6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не довела належними та допустимими доказами факт завдання їй майнової та моральної шкоди у зв`язку з залиттям її квартири.

Окрім цього, матеріали справи не містять жодних доказів в підтвердження того, що шкоду позивачу було завдано у зв`язку з витіканням води з системи опалення, яка знаходиться під її квартирою в підвалі.

У долученому позивачем звіті про незалежну оцінку не встановлено причин залиття її квартири, а також коли саме їй було завдано таку шкоду.

Посилання ОСОБА_1 на неналежне утримання балансоутримувачем комунікацій будинку, які знаходяться в підвалі, не є належним доказом в підтвердження завдання зазначеним їй шкоди в розмірі 34 384 грн.

З урахуванням встановленого, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем не доведено, що відповідачами їй спричинено майнову і моральну шкоду шляхом залиття квартири через витіканням води з системи опалення 12 лютого 2021 року.

Згідно правової позиції, викладеної у постанові КЦС ВС від 18 березня 2020 року у справі № 460/2545/17, якщо право, за захистом якого звернувся позивач, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає.

Згідно із ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням встановленого, колегія суддів прийшла до висновку, що суд першої інстанції повно і всебічно встановив обставини справи, належно оцінив надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні.

Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду м.Львова від 26 квітня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 липня 2023 року.

Головуючий-

---

Т. І. Приколота

Судді:

---

Ю.Р. Мікуш

---

Р.В. Савуляк