Рішення

від 06.07.2023 по справі 910/1811/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.07.2023Справа № 910/1811/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Шкорупеєва А.Д., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА"

до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ"

про стягнення 3441796,80 грн

Представники сторін:

від позивача: Діденко Р.А.

від відповідача: Куць О.В., Шукліна О.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення вартості втраченого вантажу у сумі 3441796,80 грн.

Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача на підставі ст.314 ГК України, ч.1, 2 ст.924 ЦК України, ст.110, 113 - 115, 117 Статуту залізниць України, ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт" компенсувати позивачеві вартість втраченого вантажу у розмірі 3 441 796,80 грн, прийнятого до перевезення згідно залізничних накладних №34438713, №36631216, №36631208, №36667426, №43230424, №42185710 у вагонах: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, які не було доставлено вантажоотримувачу.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.03.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Турчина С.О. у відпустці, судове засідання, призначене до розгляду Господарським судом міста Києва на 09.03.2023, не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.2023 призначено по справі №910/1811/23 підготовче судове засідання на 06.04.2023.

09.03.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов. Разом із відзивом на позов відповідач подав заяву про поновлення процесуальних строків, у якій просить суд визнати поважними причини пропуску процесуального строку для надання відзиву у справі та поновити строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2023 у задоволенні заяви Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про поновлення процесуальних строків відмовлено; продовжено відповідачу з ініціативи суду процесуальний строк для надання відзиву до 09.03.2023; продовжено підготовче провадження у справі №910/1811/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі №910/1811/23 на 20.04.2023.

19.04.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 20.04.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 18.05.2023.

18.05.2023 через відділ діловодства суду відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

У судовому засіданні 18.05.2023 суд, на підставі ст.118 ГПК України, постановив протокольну ухвалу, якою залишив без розгляду додаткові письмові пояснення від 18.05.2023, що по своїй суті є запереченнями на відповідь на відзив та подані з пропуском строку встановленого судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Також у судовому засіданні 18.05.2023 суд протокольною ухвалою відмовив представнику відповідача у задоволенні усного клопотання про надання часу на подання заперечень на відповідь на відзив, оскільки процесуальні строки встановлені судом можуть бути продовжені у відповідності до приписів ст.119 ГПК України, у той час як відповідач з відповідним клопотанням до суду не звертався.

У підготовчому засіданні 18.05.2023 суд постановив протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 15.06.2023.

14.06.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на пояснення відповідача.

15.06.2023 представники позивача та відповідача подали до суду спільне клопотання про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 15.06.2023 суд постановив протокольну ухвала про задоволення спільного клопотання сторін про відкладення розгляду справи та відкладено розгляд справи на 06.07.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 06.07.2023 надав пояснення по суті позовних вимог.

Представник відповідача у судове засідання 06.07.2023 проти позовних вимог заперечив.

У судовому засіданні 06.07.2023 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між позивачем та відповідачем укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-43894809/2021-002 від 04.03.2021.

Однак, відповідач допустив порушення умов договору №40-43894809/2021-002 від 04.03.2021, ст. 308 ГК України, ст.110 Статуту залізниць, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" та неналежним чином виконав свої зобов`язання по договору перевезення по шести вагонам: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, внаслідок чого, вантаж у вказаних вагонах не було доставлено у встановлений договором перевезення строк до станції призначення та не доставлено до станцій призначення - Маріуполь-Сортувальний та Сартана.

Оскільки відповідач допустив втрату ввіреного йому вантажу прийнятого до перевезення згідно залізничних накладних №34438713, №36631216, №36631208, №36667426, №43230424, №42185710 у вагонах: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, то останній, як перевізник, зобов`язаний компенсувати позивачу вартість вантажу у загальному розмірі 3 441 796,80 грн.

З приводу відмов відповідача у задоволенні претензій позивача (листи від 15.07.2022 за вих. №ЦМ-Ю-16/111, від 18.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/1112 (ЦМЮВ-08/22), від 20.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/115 (ЦМЮВ-9/22), від 29.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/123 (ЦМЮВ-11/22), від 18.07.2022 за вих. №ЦМ-Ю-16/113 (ЦМЮВ-12/22), від 29.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/124 (ЦМЮВ-1/22)) Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" зазначає, що відповідач по жодному із перевезень не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за відповідним правочином та не надавав документів в підтвердження таких обставин, а відтак відповідач не має право посилатись на відповідні обставини, навіть, якщо б вони і були належним чином доведеними. Окрім того, позивач вказує, що відповідач допустив порушення термінів доставки вантажу у вагонах № 63148977, № 65376287, № 65383614, а тому жодні форс-мажорні обставини не могли б завдати Позивачу будь-яких збитків, оскільки строк виконання даних перевезень настав ще до або в день початку бойових (військових) дій на території України.

У відповіді на відзив, позивач зокрема зазначив, що у діях (бездіяльності) відповідача наявні всі елементи складу правопорушення, а саме:

наявність шкоди - полягає в тому, що вантаж так і не було доставлено до станції призначення у встановлені строки або повернуто позивачу; відповідачем не вжито жодних заходів, які направлені на збереження вантажу, у т.ч. і шляхом його повернення на станцію відправлення (або на будь-яку іншу підконтрольну територію України);

протиправна поведінка заподіювана шкоди - полягає в тому, що відповідачем порушено умови договору перевезення та приписи ст. 307 ГК України, ст. 909 ЦК України та ст.22 Статуту в частині не виконання обов`язку щодо перевезення (тобто передачі) вантажу;

причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювана - полягає в тому, що вантаж був втрачений, у тому числі, внаслідок його незбереження (тобто шкода була заподіяна) позивачу, саме внаслідок невиконання відповідачем своїх обов`язків, як перевізника залізничним транспортом;

вина завдавача шкоди - полягає в тому, що саме відповідач не вчинив всіх необхідних заходів як для належного збереження вантажу, а також і для доставлення вантажу, якщо не до станцій призначення, то щонайменше на підконтрольну територію України, адже така можливість зберігалась протягом певного проміжку часу після початку воєнної агресії РФ.

Також позивачем зазначено, що відповідачем у відзиві не наведено жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що втрата вантажу сталась не з вини відповідача; відповідач не зазначив доводів, та не долучив жодного доказу, з якого б вбачалося, які конкретно дії були вчиненні відповідачем, на збереження вантажу. Також відповідач не вказав у відзиві, які конкретно події військової агресії РФ заважали йому з 24.02.2022 та протягом декількох днів після цього вжити заходів для належного збереження вантажу, у тому числі, шляхом повернення спірних 6 вагонів з вантажем у зворотному напрямку та на безпечну (підконтрольну Україні) територію.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, позивач вважає, що цей позов пред`явлено в межах строків, які визначені у відповідності до ст.315 Господарського кодексу України та ст.134, 136 Статуту залізниць України.

Позиція відповідача

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступні обставини:

- у діях AT "Укрзалізниця" відсутні всі елементи складу цивільного правопорушення згідно зі ст. 1166 Цивільного кодексу України.

- відповідач звільняється від відповідальності на підставі п. "е" ч. 1 ст. 111 Статуту за втрату, оскільки ймовірну втрата вантажу стала наслідком обставин (воєнна агресія Російської Федерації проти України), усунення яких не залежало від перевізника та яким перевізник не міг запобігти. За обґрунтуваннями відповідача, згідно інформації наведеної у відкритих джерелах вбачається, що з 24.02.2022 навколо міст Маріуполь, Волноваха, Пологи та смт. Сартана в адміністративних межах яких розташовані станції відправлення та станції останнього місцезнаходження спірного вантажу розпочалися бойові дії. За доводами відповідача враховуючи те, що повномасштабне вторгнення було розпочато одночасно по багатьох напрямках, швидкість руху поїздів було обмежено, а рух деяких поїздів було взагалі зупинено, в тому числі, й на ділянках прилеглих до станцій, на яких знаходилися спірні вагони. Так, АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" було введено обмеження перевезень №ЦЦО/99 від 24.02.2022 на вантажні перевезення на Донецькій залізниці, про що залізниця повідомила на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця";

- позивачем не підтверджено документально факт втрати вантажу, відповідно у позивача відсутнє право на відшкодування Перевізником збитків за ймовірно втрачений вантаж;

- позивачем не надано: документів, передбачених статтею 130 Статуту залізниць України, а саме вантажної квитанції; доказів, що одержувач вантажу, на виконання норм ст. 117 Статуту, звертався протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки до перевізника з вимогою про видачу вантажу з долученням визначених ст. 117 Статуту документів; накладних з проставленням чи відсутністю в ній відмітки станції призначення про неприбуття вантажу та актів загальної форми, неприбуття вантажу у встановлений термін на станцію призначення;

- позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" заявлені зі спливом строків позовної давності.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно із матеріалами справи, 07.06.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЕТІНВЕСТ-РЕСУРС" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АМР" (постачальник) укладено договір поставки №171/21-Д (надалі - договір поставки) відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити покупцю метали чорні вторинні (згідно ДСТУ 4121-2002 "Метали чорні вторинні. Загальні технічні умови" та умов цього договору), надалі іменовані "металобрухт", і організувати його доставку в адресу вантажоодержувача, а покупець зобов`язується прийняти металобрухт і оплатити його вартість.

Згідно із п.3.1. договору поставки №171/21-Д від 07.06.2021 постачальник здійснює поставку металобрухту залізничним (автомобільним) транспортом.

Відповідно до пп.(А), (В), (Г), п.3.2. договору поставки №171/21-Д від 07.06.2021 вантажоодержувачем металобрухту за цим договором є: ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", станція: Сартана Донецької залізниці; ПрАТ "ММК ім.Ілліча", станція: Маріуполь-Сортувальний Донецької залізниці.

16.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" (експедитор, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК АМР" (замовник) було укладено договір транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №КМ-16/12-21, відповідно до умов якого замовник доручає, а експедитор приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування вантажів залізничним транспортом на території України (п.1.2. договору).

У п.1.3. договору транспортно-експедиційного обслуговування вантажів №КМ-16/12-21 від 16.12.2021 сторонами погоджено, що виконуючи свої обов`язки за цим договором, згідно умов п. 1.2., експедитор уповноважений надавати послуги, пов`язані з організацією перевезення вантажів, а також здійснювати всі дії, необхідні для доставки вантажу до місця призначення на підставі заявки (замовлення) замовника.

Одночасно, як підтверджено матеріалами справи, згідно із повідомленням від 04.03.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" (замовник, позивач) та Акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" (перевізник, відповідач) укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-43894809/2021-002, предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідачем від вантажовідправника - Товариства з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА", був прийнятий до перевезення вантаж (брухт та відходи чорних металів), а саме:

06.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 17) у кількості 63,1 т., станція відправлення - Хмельник, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №60502309, що підтверджується накладною № 34357434;

07.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 66,55 т., станція відправлення - Чернігів, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №60222965, що підтверджується накладною № 34376335;

09.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,65 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон №60410370, що підтверджується накладною №36510105;

10.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 68,9 т., станція відправлення - Житомир, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №60515772, що підтверджується накладною№34404731;

11.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 67,72 т., станція відправлення - Полоне, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №65944282, що підтверджується накладною № 34427070;

12.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,22 т., станція відправлення - Калинівка 1, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №63148977, що підтверджується накладною№34438713;

15.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 69,2 т., станція відправлення - Садгора, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №68367754 що підтверджується накладною № 36608776;

17.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 17) у кількості 64,2 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 63469480, що підтверджується накладною №36631216;

17.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,15 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 65303463, що підтверджується накладною №36631208;

18.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 64,5 т., станція відправлення - Колчино, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон № 65302036, що підтверджується накладною № 36667426;

19.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3) у кількості 62,00 т., станція відправлення - Харків-Балашовський, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач - ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 65376287, що підтверджується накладною № 43230424;

19.02.2022 брухт та відходи чорних металів (вид 3) у кількості 66,7 т., станція відправлення - Херсон, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №65383614, що підтверджується накладною№42185710.

Спір у справі виник у зв`язку із тим, що відповідач, як перевізник, неналежним чином виконав свої зобов`язання по договору перевезення, по шести вагонам: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, внаслідок чого, вантаж у вказаних вагонах не було доставлено у встановлений договором перевезення строк до станції призначення та не доставлено до станцій призначення - Маріуполь-Сортувальний та Сартана.

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи позову довідками ТОВ "ФК АМР" (постачальника) від 20.06.2022 № 20/06, від 20.06.2022 № 20/06-07, від 20.06.2022 № 20/06-09, від 20.06.2022 № 20/06-06, від 20.06.2022 № 20/06-08 та від 20.06.2022 № 20/06-10, загальна вартість втраченого відповідачем вантажу, відправленого у вагонах: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, становить 3441796,80 грн.

Позивач звернувся до відповідача із вимогами про відшкодування за втрату вантажу, а саме:

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06/06 (щодо перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 3) у кількості 62,00 т., станція відправлення - Харків-Балашовський, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач - ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 65376287, накладна №43230424);

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06/07 (щодо перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,15 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач - ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 65303463, накладна № 36631208);

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06/08 (щодо перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 3) у кількості 66,7 т., станція відправлення - Херсон, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №65383614, накладна № 42185710);

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06/10 (щодо перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 64,5 т., станція відправлення - Колчино, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №65302036, накладна № 36667426);

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06/11 (щодо перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 17) у кількості 64,2 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач - ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон №63469480, накладна № 36631216)

претензією від 28.06.2022 за вих. № 28/06 (стосовно перевезення брухту та відходів чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,22 т., станція відправлення - Калинівка 1, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №63148977, накладна № 34438713).

Відповідач у листах від 15.07.2022 за вих. №ЦМ-Ю-16/111, від 18.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/1112 (ЦМЮВ-08/22), від 20.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/115 (ЦМЮВ-9/22), від 29.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/123 (ЦМЮВ-11/22), від 18.07.2022 за вих. №ЦМ-Ю-16/113 (ЦМЮВ-12/22), від 29.07.2022 за вих. №ЦМЮ-16/124 (ЦМЮВ-1/22), повідомив позивачу, що останнім відомим Укрзалізниці місцезнаходженням вагонів №65376287, №65303463, №63469480 є станція Волноваха, куди вагони прибули 23.02.2022 (вагони №65376287) і 24.02.2023 (вагони №65303463, №63469480) та останнім відомим Укрзалізниці місцезнаходженням вагонів №65383614, №65302036, №63148977 є станція Пологи, куди вагони прибули 24.02.2023 (вагони №65302036, №63148977) і 26.02.2023 (вагон №65383614). Відповідач, посилаючись на ст.111 Статуту залізниць України та лист Торгово-Промислової Палати України від 28.02.2022 за вих. № 2024/02.0-7.1, повернув без задоволення претензії позивача, оскільки невиконання взятих відповідачем на себе зобов`язань відбулося з незалежних від залізниці обставин.

З огляду на наведене, оскільки відповідач вимог позивача не задовольнив, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, в якому просить стягнути з відповідача вартість втраченого вантажу на загальну суму 3441796,80 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно із ч.6 ст.306 Господарського кодексу України, відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 ГК України.

Відповідно до п.22 Статуту залізниць України за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" (вантажовідправник) у період з 12.02.2022 по 19.02.2022 було відправлено вантаж, а саме:

12.02.2022 згідно із залізничної накладної №34438713: брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,22 т., станція відправлення - Калинівка 1, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №63148977;

17.02.2022 згідно із залізничної накладної №36631216: брухт та відходи чорних металів (вид 17) у кількості 64,2 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 63469480;

17.02.2022 згідно із залізничної накладної №36631208: брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 65,15 т., станція відправлення - Борщів, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон №65303463;

18.02.2022 згідно із залізничної накладної № 36667426: брухт та відходи чорних металів (вид 3 та 17) у кількості 64,5 т., станція відправлення - Колчино, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон № 65302036;

19.02.2022 згідно із залізничної накладної № 43230424: брухт та відходи чорних металів (вид 3) у кількості 62,00 т., станція відправлення - Харків-Балашовський, станція призначення - Маріуполь-Сортувальний, вантажоодержувач - ПрАТ "ММК ІМ. ІЛЛІЧА", вагон № 65376287;

19.02.2022 згідно із залізничної накладної №42185710: брухт та відходи чорних металів (вид 3) у кількості 66,7 т., станція відправлення - Херсон, станція призначення - Сартана, вантажоодержувач - ПрАТ "МК "АЗОВСТАЛЬ", вагон №65383614.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Частиною 2 статті 919 Цивільного кодексу України встановлено, що вантаж, не виданий одержувачеві на його вимогу протягом тридцяти днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не встановлений договором, транспортними кодексами (статутами), вважається втраченим.

Відповідно до п.117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення.

Відповідальність перевізника передбачена статтею 920 Цивільного кодексу України, де зазначено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до п. 110 Статуту залізниць України залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Пунктом 113 Статуту залізниць України встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Відповідно до статті 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Відповідно до пункту 1.2 Правил обчислення термінів доставки вантажу (затверджені наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №865/5086) (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

У пункті 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км. Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1 Правил).

Відповідно до пункту 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної №34438713 (вагон №63148977) відстань перевезення по маршруту Калинівка 1 - Сартана становить 1065 км. Нормативний термін доставки складає: 1065 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 7 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 12.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 19.02.2022.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної №36631216 (вагон № 63469480) відстань перевезення по маршруту Борщів - Маріуполь-Сортувальний становить 1379 км. Нормативний термін доставки складає: 1379 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 8 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 17.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 25.02.2022.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної №36631208 (вагон №65303463) відстань перевезення по маршруту Борщів - Маріуполь-Сортувальний становить 1379 км. Нормативний термін доставки складає: 1379 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 8 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 17.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 25.02.2022.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної № 36667426 (вагон №65302036) відстань перевезення по маршруту Колчино - Сартана становить 1652 км. Нормативний термін доставки складає: 1652 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 10 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 18.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 28.02.2022.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної № 43230424 (вагон №65376287) відстань перевезення по маршруту Харків - Балашовський - Маріуполь-Сортувальний становить 793 км. Нормативний термін доставки складає: 793 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 5 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 19.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 24.02.2022.

За даних графи 30 "Тарифні відмітки" накладної №42185710 (вагон №65383614) відстань перевезення по маршруту Херсон - Сартана становить 676 км. Нормативний термін доставки складає: 676 км : 200 км/доб + 1,0 доба = 5 діб. Згідно з інформацією графи 56 "Календарний штемпель станції відправлення" вантаж був прийнятий до перевезення 19.02.2022. Дата нормативного прибуття вантажу на станцію призначення - 24.02.2022.

Згідно із матеріалів справи та як зазначено сторонами, станом на теперішній час вагони: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 за призначенням не прибули.

У п.37 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, визначено, що неприбуття вантажу в установлений термін доставки станція зобов`язана засвідчити на пред`явленій одержувачем накладній, оформленій у паперовому вигляді, з проставлянням календарного штемпеля станції призначення.

У відповідності до ст.129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

Суд зазначає, що факт неприбуття вагонів №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 на станції призначення не був засвідчений залізницею у порядку, встановленому ст.129 Статуту та п.37 Правил видачі вантажів.

У той же час, суд зауважує, що нормами Статуту та Правил видачі вантажу обов`язок засвідчення факту неприбуття вантажу в установлений термін доставки покладено на залізницю (відповідача у справі).

Відповідно до ч.1 ст.13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.

Частина 2 статті 14 Цивільного кодексу України визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

З урахуванням наведених норм цивільного законодавства, оскільки Статут та Правила видачі вантажу покладають на відповідача зобов`язання щодо засвідчення факту неприбуття вантажу в установлений термін доставки, суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, що позивачем не підтверджено документально факт втрати вантажу.

При цьому як підтверджено матеріалами справи та зазначено сторонами у справі вантаж, відправлений у вагонах №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 на станції призначення не прибував, вантаж одержувачу не видавався.

У відповідності до відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 в лютому - березні 2022 року останні технічні операції з вказаними вагонами зафіксована на станціях Волноваха Донецької залізниці та Пологи Придніпровської залізниці.

Так, вагон № 65376287 прибув на станцію Волноваха поїздом індексний номер 46060+18+486250 в дату 23.02.2022 року о 14:30 год. Після розформування поїзда по станції Волноваха 24.02.2022 року о 12-35 год. було сформовано поїзд індексний номер 48620+45+48560) у складі якого був зазначений вагон призначенням на станцію Маріуноль - Сортувальний;

вагон № 65303463 прибув на станцію Волноваха (індекс поїзда 33060+16+48620) 24.02.2022 року о 02:45 год. Після розформування поїзда 24.02.2022 року о 12:35 год. було сформовано поїзд індексний поїзда 48620+45+48560 у складі якого був зазначений вагон призначенням на станцію Маріуполь-Сортувальний;

вагон за № 63469480 прибув на станцію Волноваха (індекс поїзда 33060+16+48620) в добу 24.02.2022 року о 02:45 год. Після розформування поїзда 24.02.2022 року о 12:35 год було сформовано поїзд індексний номер 48620+45+48560 у складі якого був зазначений вагон призначенням на станцію Маріуполь - Сортувальний.

Також відповідно до довідкової інформації про дислокацію вагонів: вагон №65383614 прибув на станцію Пологи (індекс поїзда 46000+248+4630) 26.02.2022 року о 13:05 год.; вагон № 65302036 прибув на станцію Пологи (індекс поїзда 45000+214+48620) 24.02.2022 року о 04:26 год.; вагон № 63148977 прибув на станцію Пологи (індекс поїзда 41000+712+48620) 24.02.2022 року о 08:32 год.

У контексті наданих відповідачем відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 в лютому - березні 2022 року та заперечень позивача щодо наведеної у зазначеній довідці інформації, суд зазначає, що відповідно до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відповідає за інформаційне забезпечення роботи залізничного транспорту України, розробляє та реалізує заходи по підвищенню ефективності експлуатації автоматизованих систем управління залізничним транспортом, займається підтримкою та розвитком мережі передачі даних Укрзалізниці; до основних завдань філії "Головний інформаційно-обчислювальний центр" відноситься, в тому числі, надання інформації про проходження вагонів і контейнерів з вантажами залізницями України і СНД, інформаційні послуги. Також у відповідності до інформації про Філію "Головний інформаційно-обчислювальний центр" АТ "Укрзалізниця" на офіційному веб-сайті за посиланням https://gioc.uz.gov.ua, Філія здійснює експлуатацію Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями (АСК ВП УЗ-Є).

Отже, філія "Головний інформаційно-обчислювальний центр" надає інформацію про проходження вагонів з вантажами залізницями України, а відтак за встановлених обставин та враховуючи відсутність доказів на спростування відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів, суд вважає, що відсутні підстави ставити під сумнів представлену відповідачем інформацію з Єдиної автоматизованої системи керування вантажними перевезеннями щодо останнього місцезнаходження спірних вагонів.

Відтак, за інформацією філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 в лютому - березні 2022 року, остання технічна операція з вагонам № 65376287, № 65303463, №63469480 зафіксована на станції Волноваха Донецької залізниці 23-24.02.2022 та по вагонам №65383614, №65302036, № 63148977 - на станції Пологи Придніпровської залізниці 24.02.2022 - 02.03.2022.

Згідно з частиною 2 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Частиною третьою статті 314 ГК України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з п.114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме:

а) за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі;

б) за втрату вантажу, який здано до перевезення з оголошеною вартістю, - у розмірі оголошеної вартості, а якщо залізниця доведе, що оголошена вартість перевищує дійсну, - у розмірах дійсної вартості;

в) за псування і пошкодження - у розмірах тієї суми, на яку було знижено його вартість.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст.115 Статуту).

Згідно із наданими позивачем у матеріали справи позову довідками ТОВ "ФК АМР" (постачальника) від 20.06.2022 № 20/06, від 20.06.2022 № 20/06-07, від 20.06.2022 № 20/06-09, від 20.06.2022 № 20/06-06, від 20.06.2022 № 20/06-08 та від 20.06.2022 № 20/06-10, загальна вартість втраченого вантажу, відправленого у вагонах: №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480, становить 3441796,80 грн.

Відповідно до пп.а.) п.130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів мають: у разі втрати вантажу:

відправник - за умови пред`явлення вантажної квитанції і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу;

одержувач - за умови пред`явлення вантажної квитанції з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу і документів, що підтверджують кількість і вартість відправленого вантажу. У разі неможливості пред`явлення вантажної квитанції подається довідка станції відправлення про прийняття вантажу до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу.

У відповідності до п.1.1. Правил оформлення первинних документів, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України 08.06.2011 № 138) на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (далі - ЕЦП)).

Згідно із п.1.2. накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем.

Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею.

Накладна заповнюється відправником із застосуванням автоматизованих систем залізничного транспорту України або програмних засобів, здатних забезпечити роботу з електронними перевізними документами згідно з установленим форматом, та у разі її оформлення в паперовому вигляді роздруковується на бланку, виготовленому на білому папері формату А4 у трьох примірниках, один із яких після оформлення приймання вантажу до перевезення станцією відправлення видається відправникові вантажу та є квитанцією для приймання вантажу до перевезення, другий і третій передаються з вантажем на станцію призначення.

У той же час у матеріалах справи наявні залізничні накладні за спірними перевезенням, що у відповідності до наведених положень Правил є квитанціями для приймання вантажу до перевезення, а відтак твердження відповідача про ненадання позивачем документів, передбачених статтею 130 Статуту залізниць України, суд відхиляє як необґрунтовані.

Статтею 924 Цивільного кодексу України встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

З наведеною нормою кореспондуються приписи частин першої статті 614 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Статтею 314 Господарського кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.

Крім того, згідно з підпунктом 4) пункту е) статті 111 Статуту залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли втрата, псування або пошкодження вантажу відбулись внаслідок стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Так, надаючи оцінку запереченням відповідача проти позову та доводам про наявність обставин, що перешкодили виконанню перевезення, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд зазначає наступне.

Відповідно до відомостей про дислокацію вагонів, вагони №65376287, 65303463, 63469480 - 24.02.2022 з 12:35 год. були вже у сформованому поїзді, тобто поїзд був готовий до відправлення на станцію призначення Маріуполь-Сортувальний.

Також відповідно до відомостей про дислокацію вагонів, вагони № 65383614, №65302036, № 63148977 прибули на станцію Пологи у період з 24.02.2022 - 26.02.2022.

Разом з цим, згідно з Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введено правовий режим воєнного стану, який у подальшому був продовжений.

Виходячи із доводів відповідача, зазначені вагони, у зв`язку з початком військової агресії РФ та бойових дій у південній частині України, які розпочались 24.02.2023 зі станцій Волноваха Донецької залізниці і Пологи Придніпровської залізниці не відправлялися та до станцій призначення Маріуполь-Сортувальний та Сартана Донецької залізниці не прибули.

Згідно із відомостей з інформаційних баз філії "ГІОЦ" АТ "Укрзалізниця" про дислокацію вагонів №65383614, №65302036, №63148977, №65376287, №65303463, №63469480 в лютому - березні 2022 року, останні технічні операції по спірним вагонам зафіксовані на станції Волноваха Донецької залізниці і Пологи Придніпровської залізниці, що розташовані на території Волноваської міської територіальної громади та Пологівської міської територіальної громади, які входять Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджені наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 грудня 2022 року за №1668/39004) та визначені у переліку тимчасово окупованих Російською Федерацією території України (Волноваська міська територіальна громади з 10.03.2022, Пологівська міська територіальна громада - з 10.03.2022).

Разом з цим, згідно інформації наведеної у відкритих джерелах вбачається, що з 24.02.2022 навколо міста Маріуполь, а також смт.Сартана Маріупольського району в адміністративних межах яких розташовані станції призначення спірного вантажу - Маріуполь-Сортувальний, Сартана відповідно, розпочалися бойові дії. Місто Маріуполь та Маріупольський район були окуповані починаючи з 05.03.2022 і по сьогоднішній день. Дата окупації зафіксована у розділі II Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, що затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.

Окрім того, факт облоги міст Маріуполь, Сартана, Пологи, а також Волноваха та ведення починаючи з 24.02.2022 навколо їх адміністративних меж бойових дій, а також засвідчується публікаціями у загальнодоступних джерелах в мережі Інтернет.

В той же час, судом враховано, що АТ "Укрзалізниця", з урахуванням покладених на неї завдань, є важливою складовою, що забезпечує стабільне функціонування всіх галузей економіки України і внесене до переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83, та за визначеними статтями 8 та 9 Закону України "Про критичну інфраструктуру" критеріями відноситься до об`єктів критичної інфраструктури. І хоча виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності, залізниці мають безумовно забезпечувати безпеку життя і здоров`я громадян, як тих, що користуються його послугами так і власних працівників, а також безпеку руху поїздів, що вочевидь стало неможливим забезпечити в умовах ведення реальних бойових дій і наступної окупації Маріупольського регіону (в межах якого знаходяться станції призначення).

Відповідач наголошував на тому, що умови, які склалися на початку дії правового режиму воєнного стану, вимагали від нього, як надавача залізничних послуг, в першу чергу, прийняття нестандартних рішень задля забезпечення перевезень критично важливих для обороноздатності країни. За виниклих обставин, надважливими та першочерговими завданнями для перевізника стали евакуація населення та надання послуг Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України та іншим військовим формуванням України відповідно до мобілізаційних планів, в короткий проміжок часу, який залишався до повної окупації регіону.

Одночасно, частиною 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомими обставинами є те, що Акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" як стратегічне підприємство після початку збройної агресії Російської Федерації проти України виконує безкоштовні евакуаційні рейси для громадян, перевезення військових та гуманітарних вантажів, тоді як інфраструктура підприємства зазнає постійних обстрілів та ракетних ударів з боку Російської Федерації. Фактично діяльність АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" в перші дні повномасштабного вторгнення була спрямована на роботу в умовах правового режиму воєнного стану в Україні, що також підтверджує обґрунтування відповідача щодо неможливості здійснення перевезень вантажів залізничним транспортом.

Судом встановлено, що 24.02.2022 АТ "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" введено обмеження перевезень №ЦЦО/99 від 24.02.2022 на вантажні перевезення на Донецькій залізниці, про що залізниця повідомила на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця".

Встановлення таких обмежень відповідає умовам договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-43894809/2021-002, згідно із п.2.4.1. якого перевізник має право відмовити в наданні та /або призупинити надання послуг відповідно до узгодженого плану перевезень у випадку оголошення заборон або обмежень на перевезення вантажу на / з станції, що зазначені в планах. При цьому Перевізник не несе відповідальності за ненадання послуг.

Отже, внаслідок ведення активних бойових дій та ракетних обстрілів подальше перевезення вантажу на станцію призначення Сартана та Маріуполь-Сортувальний Регіональної філії "Донецька залізниця" (що знаходяться в смт. Сартана в Маріупольському районі Донецької області та м. Маріуполь Донецької області) було неможливим.

Факти повномасштабної військової агресії РФ проти України, ракетні обстріли об`єктів залізничної інфраструктури, бойові дії в адміністративних межах міст Маріуполь, Волноваха, Пологи, а також смт.Сартана є загальновідомими обставинами, а отже, в силу приписів частини 3 статті 75 ГПК України не потребують доказування.

Відтак, введення залізницею обмеження на перевезення було зумовлене наявністю об`єктивних підстав для такої заборони на перевезення, які являються загальновідомим фактом.

Одночасно, судом встановлено, що користувачів послуг залізничного транспорту, у тому числі позивача, про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору) було повідомлено на офіційному сайті АТ "Укрзалізниця".

Надаючи оцінку доводам позивача, що відповідач в порушення вимог п.6.2 та п.6.3 договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-43894809/2021-002, не повідомляв в письмовій формі позивача про неможливість виконання своїх обов`язків за відповідним правочином та не надавав належних підтверджуючих документів на підтвердження таких обставин, суд зазначає, що з метою інформування користувачів послуг залізничного транспорту про виникнення обставин непереборної сили (форс-мажору), які можуть впливати на виконання перевізником своїх обов`язків за укладеними договорами, відповідачем 02.03.2022 на офіційному веб-сайті філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця" в мережі Інтернет, за посиланням https://uz-саrgо.соm/news.html#n220302, було розміщено повідомлення (паперова роздруківка додана до матеріалів справи), що АТ "Укрзалізниця" не може в повному обсязі надавати/виконувати свої зобов`язання за договорами з надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом внаслідок виникнення обставин непереборної сили: військової агресії Російської Федерації проти України. До зазначеного повідомлення було прикріплено посилання на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин. Судом встановлено, що аналогічне повідомлення було розміщено 01.03.2022 на веб-сайті АТ "Укрзалізниця".

Отже, з огляду на встановлене вище, суд вважає обґрунтованими доводи відповідача, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили перевізнику доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.

Судом враховано, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 зазначив, що сертифікат ТПП, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21).

Відтак, наявність форс-мажорних обставин встановлюється судом за оцінкою доказів у їх сукупності, що відповідає принципу змагальності сторін судового процесу, а відтак посилання позивача на те, що неможливість виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань та наявність обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало могло бути підтверджено лише сертифікатом Торгово-промислової палати України суд вважає помилковими.

Більш того, у розмінні положень п. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України, пп.4, п. "е" ч. 1 ст. 111, ст. 113 Статуту залізниць України, наявність сертифікату Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини не є обов`язковим, оскільки наведені норми не ставлять право на звільнення перевізника від відшкодування збитків за втрату вантажу в залежність від отримання сертифіката про засвідчення форс-мажорних обставин.

Водночас суд критично оцінює твердження позивача, що у перевізника була можливість доставити вантаж до станції призначення за умови дотримання терміну доставки, оскільки у разі порушення терміну доставки вантажу відповідальність залізниці встановлюється положенням ст.116 Статуту, та не може бути створювати безумовного причинного-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідача щодо недотримання термінів доставки та наслідками, пов`язаними із втратою вантажу, які у свою чергу настають у зв`язку із незбереженням залізницею вантажу.

Щодо посилань позивача невжиття відповідачем заходів збереження вантажу у контексті незабезпечення залізницею відправлення на підконтрольні території України та повернення вантажу відправникові, суд зазначає таке.

Так, у розумінні ст.909 ЦК України на перевізника покладається обов`язок виключно щодо перевезення, доставки ввіреного їй вантажу до місця призначення та видачі вантажоодержувачу.

Перевезення (переміщення) вантажу здійснюється перевізником у всіх випадках не інакше, як на підставі перевізного документу (договору на перевезення), оформленого відправником у встановленому законодавством порядку. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, в тому числі графу 4 "Одержувач" та графу 10 "Станція та залізниця призначення" заповнює відправник.

Згідно із п.1 Правил переадресації вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2001 №542 зміна станції призначення або разом з нею і одержувача вантажу є переадресацією вантажу та здійснюється у порядку, передбаченому статтею 44 Статуту залізниць України. Переадресування здійснюється за заявою відправника, одержувача або експедитора (за дорученням), які є відповідальними перед попереднім одержувачем за наслідки такої зміни і зобов`язані відрегулювати розрахунки між відправниками, попередніми адресатами та фактичними одержувачами. Переадресування вантажу може здійснюватися на станціях призначення та станціях на шляху прямування.

Отже, враховуючи зазначене зміна станції призначення може бути здійснено лише за заявою відправника, одержувача або експедитора.

Однак, матеріали справи не містять доказів звернення позивача (чи одержувача або експедитора) до відповідача із заявами про переадресацію вантажу по спірним накладним, у зв`язку із чим у відповідача були вістуні правової підстави для повернення вантажу відправникові та зміни станції призначення.

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши та надаючи оцінку за правилами статті 86 ГПК України зібраним у справі доказам та обставин у сукупності, приймаючи до уваги обґрунтовані доводи відповідача щодо обставин, які перешкодили виконанню перевезення, суд дійшов висновку, що після прийняття відповідачем вантажу до відправлення, виникли обставини, що перешкодили перевізнику доставити вантаж, та які відповідач не міг передбачити і усунення яких від нього не залежало, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за не доставку вантажу.

В аспекті виникнення обставин, що перешкодили відповідачу доставити вантаж, та які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, суд зазначає, що 24.02.2022 Російська Федерація здійснила повномасштабне збройне вторгнення на суверенну територію України та з 24.02.2022 збройні сили Російської Федерації завдавали ракетних ударів та обстріли населених пунктів України, у тому числі міст Маріуполь, Пологи, Волноваха, смт. Сартана, що є загальновідомими обставинами.

Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії РФ проти України в порушення пункту 2 (4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування РФ з України.

Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 № 182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24 лютого 2022 року на території України.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 про заяву Верховної Ради України "Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні" визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав є порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Згідно ст.53 IV Женевської конвенції 1949 року будь-яке знищення окупуючою Державою рухомого або нерухомого майна, що є приватною або колективною власністю приватних осіб або Держави, громад або громадських або кооперативних організацій, яке не є абсолютно необхідним для воєнних операцій, забороняється.

Отже, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії РФ є актом немотивованої збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії РФ з метою реалізації такої агресії є протиправними та РФ несе повну відповідальність за спричинені такими діями наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст.261 Цивільного кодексу України).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч.1 ст. 260 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Статтею 258 ЦК України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 134 Статуту залізниць України претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом "а" частини другої цієї статті зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.

Відповідно до статті 136 Статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту.

Статті 134, 136 Статуту залізниць України є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу.

Приписи статей 134, 136 Статуту залізниць України підлягають застосуванню у системному зв`язку з положенням статті 315 Господарського кодексу України і таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною третьою статті 315 Господарського кодексу України для відповіді на претензію.

Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов`язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності, в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред`явлення претензії і строку її розгляду (частини друга, третя статті 315 Господарського кодексу України) незалежно від того, чи пред`являлася відповідна претензія до перевізника.

За таких обставин, шестимісячний термін для пред`явлення позову до залізниці має обраховуватись упродовж 6 місяців, після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статті 315 Господарського кодексу України та статей 134, 136 Статуту залізниць України, оскільки визначений законом строк, в межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 11.04.2019 у справі № 905/729/18, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 10.09.2019 у справі № 905/2303/18, від 18.06.2021 № 910/11949/20.

Таким чином, позов до перевізника може бути пред`явлений протягом 6 місяців після спливу 6- місячного строку, передбаченого для пред`явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію, що узгоджується з положеннями статей 134, 136 Статуту залізниць України та статті 315 Господарського кодексу України. Тобто, строк позовної давності складає 15 місяців.

При цьому строк позовної давності повинен обчислюватись з моменту спливу періоду 30 діб з дня закінчення терміну доставки відповідно до пункту "б" статті 134 Статуту залізниць України (для претензій про відшкодування за втрату вантажу).

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позов пред`явлений в межах позовної давності.

Водночас, як встановлено судом вище, наявні підстави для звільнення, у відповідності до пп.4, п. "е" ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України, відповідача від відповідальності за не доставку вантажу, у зв`язку із чим суд відмовляє у задоволені позовних вимог Товариствоа з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА".

Суд зазначає, що у п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України"" (Заява № 4909/04) зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Окрім того, господарський суд, при вирішенні даного спору враховує висновки, наведені Європейським судом з прав людини у справі "Проніна проти України", яким було вказано, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як такі, що не спростовують висновків суду щодо відсутності достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у цій справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

ВИСНОВКИ СУДУ

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, оскільки судом встановлено наявність, згідно із приписів до пп.4, п. "е" ч. 1 ст. 111 Статуту залізниць України, підстав для звільнення відповідача від відповідальності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "КРІСТАЛ МЕГА" до Акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ" про стягнення вартості втраченого вантажу у сумі 3441796,80 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 14.07.2023.

Суддя С.О. Турчин