Рішення

від 05.07.2023 по справі 910/3555/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.07.2023Справа № 910/3555/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання Свіденко С.К., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" (02222, місто Київ, пр-т Маяковського Володимира, будинок 26; ідентифікаційний код 43192400)

про стягнення 1 762 613, 85 грн,

Представники сторін:

від позивача: Падалка Р.М.

від відповідача: Світлицький А.В.

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції позивача

До Господарського суду міста Києва звернулось Міністерство оборони України з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" про стягнення штрафних санкцій в сумі 1 762 613, 85 грн, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідачем в порушення обумовлених договірних зобов`язань у відповідності до видаткової накладної № ВН-00025 від 21.06.2022 та акту приймання-передачі № 162/22 від 21.06.2022 було здійснено лише часткову поставку продукції на загальну суму 217 651, 84 грн., до того ж із порушенням строків погоджених сторонами.

У зв`язку з чим, позивачем у відповідності з пп. 7.3.1 договору, здійснено нарахування пені, за порушення строків поставки товару, визначеного договором в сумі 1 278 113, 77 грн, та штрафу - 484 500, 08 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звертався до відповідача з претензіями про сплату штрафних санкцій. Втім, претензії були залишені відповідачем без виконання.

2. Стислий виклад позиції відповідача

У поданому відповідачем відзиві останній заперечує щодо задоволення позовних вимог вказуючи:

- що позивачем не надано підтвердження повноважень особи, яка укладала договір замість позивача, а також інші документи, покладені в основу позовних вимог. Зокрема, відповідач відзначає, що подані до суду копії договору не містять візування їх уповноваженою особою, а отже, не підтверджують, що договір дійсно укладений на користь Міністерства оборони України;

- що переговори між сторонами проведені про постачання одного предмету, однак, позивачем спотворено предмет та вказано для постачання зовсім інший предмет закупівлі, що робить договір незаконним, а отже, таким, що не підлягає виконанню, особливо в умовах воєнного часу та дефіциту бюджетних коштів;

- що позивачем не враховано місцезнаходження складів відповідача в Харківській області, що були знищені разом з товаром;

- про порушення балансу прав та інтересів сторін та мети застосування штрафних санкцій.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

21.03.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

05.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про продовження процесуальних строків та відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 суд заслухавши пояснення представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив задовольнити клопотання відповідача та продовжити встановлений судом процесуальний строк на подання відзиву на п`ятнадцять днів, перебіг процесуального строку на подання відзиву розпочинається з 24.03.2023 (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 05.04.2023).

У підготовчому засіданні 05.04.2023 оголошено перерву до 26.04.2023.

14.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог.

25.04.2023 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у справі № 910/5751/23.

У підготовчому засіданні 26.04.2023 оголошено перерву до 10.05.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.05.2023 підготовче засідання відкладено на 31.05.2023.

У підготовчому засіданні 31.05.2023 суд, розглянувши клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 910/3555/23 та заслухавши пояснення представників сторін, не видаляючись до нарадчої кімнати ухвалив відмовити в його задоволенні, у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю останнього, вказавши при цьому, що рішення у справі № 910/5751/23 ніяким чином не може вплинути на вирішення спору та можливість прийняття рішення в даній справі (дана інформація занесена до протоколу судового засідання 31.05.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.06.2023.

У судовому засіданні 21.06.2023 оголошено перерву до 05.07.2023.

У судовому засіданні 05.07.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог та просив суд відмовити в задоволенні позову.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 05.07.2023 дослідивши її матеріали та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

25.04.2022 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" (постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 370/3/5/2/2/125 за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язується до 30.05.2022 поставити замовнику відповідно до ДК021:2015 - 31610000-5 - Електричне обладнання для двигунів і транспортних засобів (Стартер С5- 2с/сб20-09-02-1, Електродвигун ЭДМ-20, Тахометр ТЭ-4В, Контактор КМ- 600-ДВ, Приймач П-1, Датчик П-6-П, Манометр ТЕМ-15, Датчик до ТЕМ-15, Шланг до ТЕМ-15, Реле напруги Р-Н-10, Реле напруги РН-10-1С, Насос бензиновий БЦН-1/765-05-сб121, Насос водовідкачувальний МВП-2/765-38-сб171, Ел. Магніт ЭМ-46, Електродвигун МУ-431, Електродвигун МБН-ЗН, Реле ДМР-400Т, Покажчик температури 2ТУЕ-1 без П-1, Вольтамперметр ВА-440, Прилад (приціл) 1П3-3, Прилад СЭ-2П, Блок керування БУ-25-2С, Ел. Двигун МБП-3А, Прилад ПУС-15Р, Покажчик ТУЭ-48, ТУЭ-48Т, Ел. спідометр СП-110, Коробка К-1 ПБ.2.390.221, Гіромотор БК2.957.079, Пульт П3-175-1С, Пульт Датчик лінійних прискорень БК2.369.087, Пульт Датчик лінійних прискорень БК2.369.147, Насос МЗН-2, Насос РНМ-1) (далі - продукція) спеціального призначення за номенклатурою, у кількості, в терміни та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), а замовник - прийняти і оплатити таку продукцію.

Згідно п. 2.1. договору постачальник повинен поставити замовнику передбачену цим договором продукцію, якість якої відповідає Технічним характеристикам згідно додатку 1, в кількості, строки і за цінами, зазначеними у специфікації, що є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна договору становить 7 139 081, 60 грн, ПДВ 0,00 грн. Ціна за одиницю продукції - відповідно специфікації (п. 3.1. договору).

За умовами п. 5.1. договору строк поставки продукції, передбаченою специфікацією, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1), до 30.05.2022. Дозволяється дострокове постачання продукції партіями.

У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством та цим договором (п. 7.1. договору).

Зокрема, в пп. 7.3.1. договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості договору.

Відповідно до п. 8.1. сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2. договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідні документи сертифікати, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Відповідно до п. 10.1. договір набирає чинності з моменту його підписання двома сторонами і діє до 31.12.2022, а з питань розрахунків - до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору.

В ході розгляду даної справи, судом встановлено, що у відповідності до видаткової накладної № ВН-00025 від 21.06.2022 та акту приймання-передачі № 162/22 від 21.06.2022 постачальником було здійснено часткову поставку продукції на загальну суму 217 651, 84 грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 1 від 24.08.2022 № 717/2/7598 щодо прострочення ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" строків поставники продукції за договором № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022, в якій вказував про необхідність сплати пені в сумі 600 249, 16 грн та штрафу в сумі 499 735, 72 грн. В якій також зазначено, що сума претензії не є остаточною, та буде розрахована після повного виконання зобов`язань щодо поставки відповідно продукції.

В подальшому, 02.01.2023 позивач звернувся до відповідача із листом від 02.01.2023 № 717/2/25 щодо закінчення строку дії договорів, зокрема, й № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022 та з претензією № 2 від 02.01.2023 № 717/2/28 в якій вказував про необхідність сплати пені в сумі 1 342 757, 42 грн та штрафу в сумі 499 735, 72 грн, у зв`язку з нездійсненням поставки продукції.

Докази направлення означених вище претензій, копії поштових накладних та описів вкладень містяться в матеріалах справи.

В той час, суд вказує, що вказаних вимог (претензій) відповідачем не виконано, відповідно пеню та штраф сплачено не було.

Разом з тим, суд також зазначає, що з огляду на те що ціна договору (п. 3.1.) становила 7 139 081, 60 грн, тоді як відповідачем було поставлено продукцію на суму 217 651, 84 грн., то відповідно непоставленою відповідачем залишається продукція на суму 6 921 429, 76 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Норми вказаної статті кореспондуються з положеннями статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, як було встановлено судом вище, відповідачем в порушення договірних зобов`язань було здійснено лише часткову поставку товару на суму 217 651, 84 грн. Суд вказує, що дану поставку відповідачем було здійснено із порушенням строків погоджених сторонами.

Вказаного факту відповідачем не заперечувалось та спростовано не було.

Натомість, відповідач відзначає, що навіть маючи договір, що на погляд ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" є недійсним, останній всіляко намагався виконати домовленості щодо постачання товару. Водночас, відповідач зазначає, що частина складів знаходилась та знаходиться на території міста Харків, яке починаючи з 24.02.2022 практично знаходиться під обстрілами російських окупантів. Після чергової атаки в ніч з 29 на 30.03.2022, склади, що використовувались ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" були пошкоджені, втім, відповідач не знав на момент укладення договору про наслідки ракетної атаки і сподівався на збереження своїх складів з обладнанням, офіційні свідчення про пошкодження майна отримав лише у листопаді 2022 року, згідно інформації від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області.

Неодноразові повідомлення позивача про зазначену подію не дали жодного результату, що на переконання відповідача ставить його у нерівне положення з іншими господарюючими суб`єктами в України.

Відповідач також посилається на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставити непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану Україні".

Що стосується тверджень відповідача стосовно незаконності та/або ж недійсності договору, то суд вказує, що такі твердження відповідача не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Приписами статті 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення (відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.07.2015 р. № 6-301цс15 та підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 23.05.2018 р. у справі № 916/5073/15).

Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Наразі укладений відповідачем та позивачем правочин, не визнаний судом не дійсним. Більш того, предметом даного спору є не визнання такого правочину недійсним або ж встановлення його незаконності, а є стягнення штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем умов договору.

Крім того, суд відзначає, що станом на час звернення з даним позовом до суду, договір № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022 припинив свою дію, адже, відповідно до п. 10.1. договір діяв до 31.12.2022, за виключенням питань розрахунків, дія щодо яких розповсюджується, до повного виконання сторонами зобов`язань по цьому договору.

Порушенням зобов`язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так, в пп. 7.3.1. договору передбачено, що за порушення строку поставки продукції, постачальник сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка ціни продукції, щодо якої порушені строки поставки за кожний день прострочення. За прострочення поставки продукції понад 30 днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків вартості договору.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Що стосується посилань відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 в якому засвідчено форс-мажорні обставини (обставити непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану Україні", то суд вказує слідуюче.

В п. 8.1. договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладення договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом п`яти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 8.2. договору).

Пунктом 8.3. договору передбачено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строк їх дії є відповідні документи сертифікати, які видаються Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

За змістом частини 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.

Так, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Саме таких висновків дотримується колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі № 913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Суд вказує, що договір між сторонами укладено 25.04.2022, тобто, під час дії воєнного стану, а тому, аргументи відповідача про те, що на момент укладення договору він не знав про наслідки ракетної атаки і сподівався на збереження своїх складів з обладнанням задля поставки, відхиляються судом, адже, сам відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про те, що частина складів знаходилась і знаходиться на території міста Харків, яке починаючи з 24.02.2022 практично безупинно знаходиться під обстрілами російських окупантів.

Відтак, відповідач укладаючи договір повинен був усвідомлювати настання негативних наслідків, пов`язаних із широкомасштабною триваючою військовою агресією російської федерації проти України.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що сам відповідач зазначив, що частина складів знаходилась і знаходиться на території міста Харків. Відтак, слідуючи логіці відповідача, то ще мала би бути частина складів де б могла зберігатися продукція, яка б могла бути поставлена позивачу з метою виконання договірних зобов`язань.

Суд також вказує, що відповідачем не було надано суду жадних доказів того, що ним вчинятися дії з метою належного виконання договірних зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки обумовленої сторонами продукції.

Також, суд відхиляє твердження відповідача щодо повідомлення позивача про подію, яка унеможливила виконання ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" договірних зобов`язань, оскільки, в матеріалах справи відсутні докази надіслання, як Міністерству оборони України, так й Центральному управлінню забезпечення наземними силами озброєння Озброєння Командування Сил логістики Збройних Сил України такого повідомлення (листа) з доданими на підтвердження викладених обставин доказами.

Разом з тим, суд зазначає, що судом не заперечується настання обставин непереборної сили з 24.02.2022, які фактично тривають по даний час, що у свою чергу є загальновідомим фактом, що вбачається із наданого відповідачем листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Втім, відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами, що такі форс-мажорні обставини дійсно унеможливили вчасно здійснювати поставку продукції, враховуючи ту обставину, що договір між сторонами був укладений, у період, коли уже фактично тривали такі "обставини непереборної сили".

Крім того, суд вказує, що наданий відповідачем лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не приймається судом, як доказ про існування форс-мажорних обставин для сторін договору № 370/3/5/2/2/125 від 25.04.2022, оскільки означений лист навіть не був виданий на вимогу сторони спірних правовідносин, не говорячи уже про те, що в ньому не міститься жодного посилання ні на договір, на можливість його виконання.

Разом з тим, суд також зазначає, що відповідачем не представлено суду доказів того, що його діяльність у зв`язку з воєнними діями призупинялась.

Отже, з огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність заявлення позивачем штрафних санкцій.

За розрахунком позивача, здійсненим у відповідності з пп. 7.3.1 договору, загальний розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за порушення строків поставки товару, визначеного договором, становить 1 278 113, 77 грн, а штрафу - 484 500, 08 грн, на підставі проведеного розрахунку, а саме:

Розрахунок пені (1) від ціни продукції, що була невчасно поставлена:

Сума пені - С*Р % * Д, де

С - сума заборгованості;

Р - відсоток пені за кожен день прострочення, зазначений в договорі;

Д - кількість днів прострочення (з 31.05.2022 по 20.06.2022 - 21);

= 217 651,84 грн * 0,1% * 21 день = 4 570,69 грн.

Розрахунок пені (2) від ціни, продукції, що взагалі не була поставлена:

Сума пені = С * Р % *Д, де

С - сума заборгованості;

Р - відсоток пені за кожен день прострочення, зазначений в договорі;

Д - кількість днів прострочення (з 31.05.2022 по 30.11.2022 - 184 днів);

= 6 921 429,76 грн * 0,1% * 184 днів = 1 273 543,08 грн.

Розрахунок штрафу за порушення строків виконання зобов`язання перед Міністерством оборони України більше, ніж на 30 днів:

Сума штрафу = С * 7%, де

С - сума заборгованості;

= 6 921 429,76 грн * 7% = 484 500,08 грн.

Судом перевірено правильність нарахування пені та штрафу, та встановлено, що останні здійсненні арифметично вірно.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір неустойки, посилаючись на порушення балансу інтересів та мети застосування штрафних санкцій.

В якості підстав з якими обумовлюється можливість такого зменшення відповідач посилається на те, що:

- ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" не маючи реальної змоги поставити визначений договором товар не з власної недбалості, своєчасно повідомив про це позивача листом;

- не отримував бюджетних коштів в якості попередньої оплати та не вчиняв дії щодо незаконного заволодіння ними, отже, не завдав збитків, або ж значних втрат позивачу;

- сума штрафу є непомірним тягарем для відповідач, який неодноразово успішно та належним чином виконував всі взяті на себе зобов`язання в частині підтримання обороноздатності Держави, та зазначає про надання відповідних листів-подяк, зокрема, і підприємств, що знаходяться у сфері управління позивача;

- позивачем не надано підтвердження збитків, яких він зазнав, у зв`язку з неотриманням товару.

Так, право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено в статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення неустойки.

При цьому, ані у зазначеній нормі, ані в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 922/266/20.

Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Аналогічний висновок міститься у п. 23 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.05.2022 у справі № 910/10675/21.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України, статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 21.09.2021 у справі № 910/10618/20.

У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21 міститься висновок, що, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань застосування таких санкцій до боржника є стимулювання належного виконання ним договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені та/або штрафу фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

У свою чергу, відповідач, заявивши клопотання про зменшення розміру штрафних санкції, враховуючи встановлені судом в ході розгляду даної справи обставини, не надав суду доказів та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин порушення строків поставки частині продукції та нездійснення поставки іншої частини продукції та винятковість обставин саме в даному випадку, з огляду на укладення сторонами договору фактично під час існування обставин непереборної сили.

Також, суд вказує, що в ході розгляду даної справи, судом було встановлено відсутність в її матеріалах доказів надіслання позивачу листа про неможливість здійснення поставки продукції (товару).

Відхиляються судом також й посилання відповідача на неодноразові успішно та належним чином виконані зобов`язання в частині підтримання обороноздатності Держави, та надання відповідних листів-подяк, зокрема, і підприємств, що знаходяться у сфері управління позивача, адже, відповідач у підтвердження таких доводів не представив суду жодного доказу.

Суд, врахувавши загальну суму договору - 7 139 081, 60 грн та часткове виконання відповідачем договірних зобов`язань на суму 217 651, 84 грн, а також відсутність в матеріалах справи доказів, щоб свідчили про вчинення ним дій з метою належного виконання договірних зобов`язань, відхиляє твердження відповідача, стосовно, того, що сума штрафу є непомірним тягарем. Більш того, суд відзначає, що в контексті викладеного, сума штрафних санкціє фактично є наслідком недбалості та недобросовісності відповідача.

Більш того, відповідачем не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) наслідкам порушення зобов`язання.

Крім того, відповідач також не вказав про жодні обставини, які могли б свідчити про майновий стан сторін та соціальну значущість підприємства, що мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також, судом не приймаються посилання відповідача на те, що чергової атаки в ніч з 29 на 30.03.2022, склади, що використовувались ТОВ "ДЛТ-СЕВ Холдинг" були пошкоджені, втім, відповідач не знав на момент укладення договору про наслідки ракетної атаки і сподівався на збереження своїх складів з обладнанням, офіційні свідчення про пошкодження майна отримав лише у листопаді 2022 року, згідно інформації від Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області. Оскільки на момент укладання договору між сторонами 25.04.2023 відповідач вже знав(міг знати) про те, що 29.03.2023 його склад був знищен(пошкоджений).

Отже, враховуючи викладене вище у своїх сукупності, суд не вбачає об`єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій заявлених позивачем до стягнення з відповідача за порушення строків поставки товару.

Частинами 1-2 ст. 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч. 1-3 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Враховуючи встановлений судом факт порушення відповідачем договірних зобов`язань, зокрема, здійснення лише часткової поставку товару на суму 217 651, 84 грн, до того ж із порушенням строків погоджених сторонами та виходячи із сукупності наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 1 278 113, 77 грн та штрафу в сумі 484 500, 08 грн.

При цьому, суд відзначає, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Міністерства оборони України - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЛТ-СЕВ Холдинг" (02222, місто Київ, пр-т Маяковського Володимира, будинок 26; ідентифікаційний код 43192400) на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, пр-т Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) пеню в сумі 1 278 113 (один мільйон двісті сімдесят вісім тисяч сто тринадцять) грн 77 коп., штраф в сумі 484 500 (чотириста вісімдесят чотири тисячі п`ятсот) грн 08 коп. та судовий збір в сумі 26 440 (двадцять шість тисяч чотириста сорок) грн 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 13.07.2023

Суддя Дмитро БАРАНОВ