Рішення

від 11.07.2023 по справі 910/5540/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2023Справа № 910/5540/23Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Негоди І.А., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом ОСОБА_1

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Пей-мі Україна"

2) Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації

про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії

Представники:

від позивача: ОСОБА_1

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, у якому просить суд:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» з 15.08.2022 року у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про Миколенка Олексія Петровича як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» з 15.08.2022 року.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 16.05.2023.

16.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У підготовче засідання 16.05.2023 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 16.05.2023 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 23.05.2023.

23.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі співвідповідача - Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію.

У підготовче засідання 23.05.2023 представники сторін не прибули.

Розглянувши клопотання позивача про залучення до участі у справі співвідповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Частиною 4 статті 48 Господарського процесуального кодексу України визначено, що про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Так, зважаючи на волевиявлення позивача щодо залучення до участі у справі співвідповідача, враховуючи, що зазначене клопотання подане в межах підготовчого провадження, суд прийшов до висновку про необхідність залучення до участі у справі співвідповідача, а відтак, задоволення клопотання позивача.

Відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання проводиться за правилами, передбаченими статтями 196 - 205 цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Суд відкладає підготовче засідання в межах визначеного цим Кодексом строку підготовчого провадження у випадках: 1) визначених частиною другою статті 202 цього Кодексу; 2) залучення до участі або вступу у справу третьої особи, заміни неналежного відповідача, залучення співвідповідача; 3) в інших випадках, коли питання, визначені частиною другою статті 182 цього Кодексу, не можуть бути розглянуті у даному підготовчому засіданні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 суд ухвалив: залучити до участі у справі № 910/5540/23 співвідповідача - Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (01030, місто Київ, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 24); підготовче засідання відкласти на 13.06.2023.

29.05.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення Шевченківській районній в місті Києві державній адміністрації копії позовної заяви з додатками.

У підготовче засідання 13.06.2023 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні оголошено перерву до 27.06.2023.

14.06.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшов відзив.

У підготовче засідання 27.06.2023 представники сторін не прибули.

У підготовчому засіданні 27.06.2023 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні 27.06.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.07.2023.

06.07.2023 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

У судове засідання 11.07.2023 прибув позивач, який підтримав позовні вимоги. Представники відповідачів у судове засідання не прибули.

За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 11.07.2023, за відсутності представників відповідачів, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.

У судовому засіданні 11.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

19.02.2016 ОСОБА_1 (позивача) було призначено Загальними зборами учасників на посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» (відповідача 1), що підтверджується Протоколом № 11 Загальних зборів учасників ТОВ «Пей-мі Україна».

Як вбачається з наказу № 22-К від 20.02.2016 ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків директора ТОВ «Пей-мі Україна» з 20 лютого 2016 року.

Відповідно до інформації з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, керівником відповідача 1 є ОСОБА_1 , єдиним засновником (учасником) відповідача 1 є Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Дорнеко холдінгз лтд.».

12.07.2022 позивачем подано повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» (місце проведення загальних зборів: 04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, буд. 13/15, офіс 44; час початку зборів:10.00 год 15 серпня 2022 року, затверджено наступний порядок денний: звільнення директора ТОВ «Пей-мі Україна» ОСОБА_1 ) та заяву про звільнення з посади директора ТОВ «Пей-мі Україна» з 15.08.2023 за власним бажанням.

Вищезазначені заява та повідомлення були направлені на адресу ТОВ «Пей-мі Україна» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, офіс 44) та Dornekoholdings LTD (Geneva Place, Waterfront Drive, P.O.box 3469, Road Town.Tortola, Bratis Virgin Islands), що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями описів вкладення у цінний лист, накладної № 0206821211775, чека RG020760249UA.

Однак, 15.08.2022 Загальні збори учасників Товариства не відбулись та станом на день подання позову у справі № 910/5540/23 відповідного рішення про звільнення позивача з посади директора відповідача 1 не було прийнято, що і стало підставою для звернення до суду із позовом, у якому позивач просить:

- визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» з 15.08.2022 року у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України;

- зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» з 15.08.2022 року.

Відповідач 2 у відзиві на позов зазначає, що Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» не передбачено такої процедури, як виключення запису з ЄДР, тому вимоги до відповідача 2 є необґрунтованими.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як встановлено у ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Кожен суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до ч. 1 статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Пунктом 7.6.5 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників товариства № 5 від 06.02.2014 (далі - Статут) визначено, що питання, які віднесені цим Статутом і законодавством до компетенції Зборів Учасників, директор Товариства зобов`язаний передати на розгляд Зборів Учасників.

Згідно з ч. 1, 2 та 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Відповідно до ч. 1-3 статті 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Пунктом 7.6. Статуту передбачено, що виконавчим органом Товариства, що здійснює управління його поточною діяльністю, є Директор.

Директор вирішує усі питання діяльності Товариства, крім тих, які віднесено до компетенції Зборів Учасників. Збори Учасників можуть прийняти рішення про передачу частини прав, що їм належать, до компетенції директора (пп. 7.6.1 Статуту).

Директор підзвітний Зборам Учасників і організовує виконання їх рішень (п. 7.6.2 Статуту).

Так, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням загальних зборів, тому позивач як директор товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Процедура звільнення за ініціативою працівника визначена ст. 38 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення за власним бажанням кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Судом було встановлено, що позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та Статутом, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Однак, до цього часу заява позивача про звільнення Загальними зборами учасників відповідача-1 у встановленому порядку не розглянута, рішення про звільнення не прийнято.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене ст. 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких поставити питання щодо свого звільнення.

Отже, неявка учасників товариства, у даному випадку це єдиний учасник - Акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю «Дорнеко холдінгз лтд.», на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику з метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду з вимогою про визнання трудових відносин припиненими (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 520/11437/16-ц, у постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року, у справі № 758/1861/18).

Уповноважений на звільнення директора орган ТОВ «Пей-мі Україна» проігнорував повідомлення позивача про його звільнення і не розглянув по суті заяву позивача про звільнення протягом передбачених законодавством строків, не виконав покладених на нього Статутом обов`язків. З огляду на викладене, своєю бездіяльністю, яка виразилася в не розгляді та не вжитті заходів для прийняття рішення про звільнення позивача в межах статутної діяльності товариства відповідачем-1 були порушені трудові права позивача, зокрема, його право бути звільненим із займаної посади за власним бажанням, та право на вільне обрання місця для його реалізації.

Докази звільнення ОСОБА_1 з посади директора ТОВ «Пей-мі Україна» та, відповідно, прийняття рішення Загальними зборами учасників товариства та внесення змін до відомостей про юридичну особу про зміну керівника, у т.ч. станом на час звернення до суду та розгляду справи по суті Господарським судом міста Києва, у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

На підставі вище викладеного, суд вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права - визнання трудових відносин з відповідачем-1 припиненими є цілком правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин з Товариством.

Що стосується вимоги позивача про зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пей-мі Україна" (код ЄДРПОУ 38780518), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Відповідно до пункту 13 частини другої статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі, зокрема, містяться відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону Ураїни "Про виконавче провадження", у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом п. 3 ч. 5 ст. 25 Закону № 755-IV суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.

Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Отже, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її переконання, порушує її права й охоронювані законом інтереси (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19).

За приписами ч. 2 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги) (стаття 173 ГПК України).

Згідно ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Так, у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зроблено, серед іншого, висновок про те, що повноваження директора як посадової особи законодавець пов`язує з моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Таким чином, суд вважає, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись внесенням відповідного запису (виключення директора) в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

З огляду на прийняття судом рішення щодо припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем-1, суд дійшов висновку про те, що вимога щодо зобов`язання відповідача-2 внести відповідні зміни до відомостей про керівника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пей-мі Україна", що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є належним та ефективним способом захисту прав позивача та забезпечить відновлення його порушених прав, у зв`язку з чим така позовна вимога підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Водночас, ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи наведені приписи ч. 4, 9 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача 1, як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір у даній справі.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, офіс 44; ідентифікаційний код: 38780518) з 15.08.2022 року у зв`язку зі звільненням з посади директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

3. Зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (01030, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 24; ідентифікаційний код: 37405111) внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомостей про ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) як керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, офіс 44; ідентифікаційний код: 38780518) з 15.08.2022 року.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пей-мі Україна» (04053, м. Київ, вул. Обсерваторна, 13/15, офіс 44; ідентифікаційний код: 38780518) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 5 368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 14.07.2023

Суддя Ю.В. Картавцева