Ухвала

від 14.07.2023 по справі 914/391/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

УХВАЛА

14.07.2023 Справа № 914/391/22

За заявою: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

у справі № 914/391/22

за позовною заявою: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача: Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-Струм», м. Львів

про стягнення 136 979,25 грн та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення

Суддя Наталія Мороз

Представники сторін:

Не викликались

Суть спору:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі № 914/391/22 за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-Струм» про стягнення 136979,25 грн та зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення, позовні вимоги задоволено повністю.

01.08.2022 на примусове виконання рішення Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 видано накази.

11.07.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла заява Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про видачу дублікату наказу Господарського суду Львівської області по справі № 914/391/22 в частині зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення у зв`язку з втратою.

Подана заява обґрунтована тим, що Управлінням комунальної власності листом від 06.09.2022 № 2302-вих-69379 скеровано виконавчий документ (наказ Господарського суду Львівської області від 01.08.2022 по справі № 914/391/22) в Шевченківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

У відповідь, листом від 23.06.2023 № В-2/50462 повідомлено, що вказаний виконавчий документ у відділ не надходив та на виконанні не перебуває.

Як було встановлено заявником, судовий наказ скеровано не на дійсну юридичну адресу Шевченківського ВДВС, внаслідок чого, під час поштової пересилки, його було втрачено.

Враховуючи вищевикладене, та зважаючи на те, що наказ Господарського суду Львівської області по справі № 914/391/22 не виконаний, Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради просить суд видати його дублікат.

Відповідно до ч. 1 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Одним із основних засад судочинства, згідно з п.9 ч.2 ст.129 Конституції України, є зокрема, обов`язковість судового рішення.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 326 ГПК України встановлено, що рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

У рішенні "У справі за конституційним зверненням акціонерної компанії "Харківобленерго" щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 ЗУ "Про виконавче провадження" № 5-рп/2013 від 26.06.2013, Конституційний Суд України послався на практику Європейського суду з прав людини, який в рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).

Таким чином, Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Пунктом 19.4 Перехідних положень ГПК України передбачено, що до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Як визначено у п.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", дублікат наказу має повністю відтворювати втрачений наказ, у тому числі містити й дату видачі останнього (а не дату видачі дубліката). Дублікат наказу це другий примірник виконавчого документа, що має ту саму силу, що й оригінал.

Господарський процесуальний кодекс України не надає суду права відмовити у задоволенні заяви про видачу дубліката наказу з мотивів її необгрунтованості та не зобов`язує стягувача наводити причини втрати наказу.

Розглянувши подану заяву та оцінивши обґрунтованість доводів заявника, враховуючи те, що обов`язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства, а також те, що на даний час рішення по справі № 914/391/22 не виконано (доказів протилежного матеріали справи не містять), а виданий судом на підставі цього рішення наказ ні у стягувача, ні в органі виконавчої служби на виконанні не перебуває (сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено), зважаючи на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист та беручи до уваги відсутність спливу строку, встановленого для пред`явлення виданого наказу до виконання, суд дійшов висновку задовольнити заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради та видати дублікат наказу Господарського суду Львівської області від 01.08.2022 по справі № 914/391/22 в частині зобов`язання повернути об`єкт оренди шляхом виселення.

Керуючись ст. 234 та п. 19.4 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Заяву Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради про видачу дублікату наказу у справі № 914/391/22 задовольнити.

2. Видати дублікат наказу від 01.08.2022 у справі № 914/391/22 про зобов`язання Приватного виробничо-комерційного підприємства «Львів-Струм» (м. Львів, вул. С. Петлюри, 4, кв.214, ідентифікаційний код 30053093) повернути об`єкт оренди шляхом виселення з нежитлового приміщення загальною площею 49,3 м2, що знаходяться за адресою: м. Львів вул. Джерельна, 10.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку, визначеному Розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Мороз Н.В.