Рішення

від 04.07.2023 по справі 915/372/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2023 року Справа № 915/372/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд. 73; адреса електронної пошти: centr@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; адреса електронної пошти: odesa@spfu.gov.ua; ідентифікаційний код 43015722)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 11; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 40160004)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» (54005, м. Миколаїв, вул. Обсерваторна, буд. 1; адреса електронної пошти невідома; ідентифікаційний код 02700090)

про: стягнення 10 230,67 грн за договором оренди державного нерухомого майна, розірвання договору, повернення майна,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Дзюбан О.В., за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

06.03.2023 Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 51-50/2-1799вих-23 від 06.03.2023 (з додатками), в якій визначає відповідачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріс», третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія», та просить суд:

1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (код ЄДРПОУ 40160004) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях орендну плату у сумі 10 230,67 грн.

2. Розірвати договір оренди державного нерухомого майна - приміщення гаражів № № 11, 12, 13 площею 86,7 кв. м. (реєстровий номер майна - 02700090.1.АААБИД201) розташовані по вул. Обсерваторній, 1 в м. Миколаєві, укладений 01.11.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та ТОВ «Ферріс» № РОФ-1527.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріс» повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях приміщення гаражів № № 11, 12, 13 площею 86,7 кв. м. (реєстровий номер майна - 02700090.1.АААБИД201) розташовані по вул. Обсерваторній, 1 в м. Миколаєві, загальною вартістю 278 387 грн.

4. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (р/р UA748201720343150001000000340, ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) сплачений судовий збір за подачу позову.

5. Про день і час розгляду справи повідомити Окружну прокуратуру міста Миколаєва та Миколаївську обласну прокуратуру.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору № РОФ-1527 від 01.11.2016 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» з додатками та договорами про внесення змін до нього; претензій № 11-07-05311 від 24.11.2021, № 11-07-05314 від 24.11.2021; довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості; листування учасників справи; застосування норм статей 525, 526, 610, 612, 625, 629, 651, 762, 782 Цивільного кодексу України, статей 188, 193, 283, 291 Господарського кодексу України, статей 17, 24, 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положень п. 5 постанова Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022 «Про особливості оренди державного та комунального майна в період воєнного стану»; та мотивовані, зокрема, таким:

Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області (наразі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях) (далі - Регіональне відділення) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (далі - ТОВ «Ферріс») 01.11.2016 укладено договір оренди державного нерухомого майна №РОФ-1527.

Разом з цим, ТОВ «Ферріс» не виконує обов`язок щодо своєчасної оплати орендних платежів, унаслідок чого перед державним бюджетом у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 10 230,67 грн.

Заборгованість за Договором має місце з травня 2021 року по жовтень 2022 року, тобто протягом тривалого періоду Орендар використовує орендоване майно, але не сплачує при цьому орендної плати.

Зазначене, на переконання прокурора свідчить про істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Ухвалою суду від 1303.2023 позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/372/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 11 квітня 2023 року о 10:40; залучено до участі у справі Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

30.03.2023 до суду від третьої особи надійшла заява б/н від 29.03.2023 (вх. № 3933/23) про вступ у справу як представника.

06.04.2023 до суду від Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» надійшли письмові пояснення б/н від 05.04.2023 (вх. № 4267/23) третьої особи щодо позову або відзиву, за змістом яких заявник зазначає, що позовні вимоги підтримує та вважає за доцільне розірвання Договору та повернення Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях орендованого майна.

Ухвалою суду від 11.04.2023 було відкладено підготовче засідання на 09 травня 2023 року о 10:30.

11.04.2023, після судового засідання на офіційну електронну пошту суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшло клопотання № 10-07-01412 від 11.04.20223 про розгляд справи за наявними матеріалами за відсутності представників позивача.

Вказане клопотання додатково надійшло на адресу суду засобами поштового зв`язку 20.04.2023.

20.04.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшов лист № 15/2-222вих-23 від 19.04.2023, з письмовими поясненнями щодо наведеного у позовній заяві розрахунку позовних вимог.

Ухвалою суду від 09.05.2023 було продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/372/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 06 червня 2023 року о 10:20.

24.05.2023 на офіційну електронну пошту суду від Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях надійшло клопотання № 10-07-02048 від 23.05.2023 про розгляд справи № 915/372/23 за відсутності позивача на підставі наявних у справі матеріалів.

Вказане клопотання додатково надійшло на адресу суду засобами поштового зв`язку 31.05.2023.

Ухвалою суду від 06.06.2023 було закрито підготовче провадження у справі № 915/372/23, з призначенням її до судового розгляду по суті на 04 липня 2023 року о 10:20.

Станом на момент проведення судового засідання від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

Відповідач правом, передбаченим ст. 165 Господарського процесуального кодексу України щодо оформлення відзиву на позовну заяву і документів, що підтверджують заперечення проти позову, станом на дату проведення даного засідання не скористався.

Так, як уже було вище наведено, ухвалою суду від 13.03.2023 відповідачу було встановлено строк у 15 днів від дня отримання даної ухвали для надання суду відзиву.

Копія вказаної ухвали надіслана на адресу місцезнаходження відповідача, встановлену судом за даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, була 31.03.2023 повернута поштовим відділенням за зворотною адресою з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» (поштове відправлення зі штрихкодовим ідентифікатором 5400501176903).

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження.

Тобто, офіційне місцезнаходження повідомляється юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Крім того, ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Отже, в разі коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відтак, повна відповідальність за достовірність інформації про місцезнаходження, а також щодо наслідків неотримання поштових відправлень за своїм офіційним місцезнаходженням покладається саме на таку особу - учасника процесу.

Відповідно до приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, з урахуванням приписів п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, слід вважати, що днем вручення Товариству з обмеженою відповідальністю «Ферріс» копії ухвали Господарського суду Миколаївської області від 13.03.2023 у справі № 915/372/23 є 31.03.2023.

Таким чином, встановлений судом строк на подання відзиву для відповідача, з урахуванням вихідних днів, тривав до 17.04.2023.

Разом із тим, протягом встановленого процесуального строку відповідач ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких заяв чи клопотань з означеного питання суду не надав.

04.07.2023 в судове засідання з`явився лише прокурор. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили про час та місце проведення засідання були повідомлені. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за участю прокурора та за відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.

В засіданні 04.07.2023 суд заслухав прокурора у справі, та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, за результатами розгляду даної справи за правилами загального позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях прокурора, суд -

В С Т А Н О В И В

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у порушенні права держави у сфері використання державного нерухомого майна.

Несплата ТОВ «Ферріс» орендних платежів порушує економічні інтереси держави шляхом ненадходження коштів до державного бюджету та унеможливлює використання коштів для цілей та потреб держави у сфері ефективного розпорядження державним нерухомим майном.

Крім цього, у орендодавця відсутня можливість через не розірвання та неповернення державного майна передати його в оренду більш добросовісному орендарю, що свідчить про неефективність управління об`єктом державної власності.

Забезпечення економічної безпеки України, згідно ст. 17 Конституції України, є однією з найважливіших функцій держави, справою всього Українського народу.

В свою чергу ненадходження коштів до бюджету спричиняє шкоду економічним інтересам держави, загрожує невиконанням загальнодержавних та місцевих програм, які фінансуються з бюджету, підриває основні принципи існуючого ладу. Зокрема, ненадходження коштів унеможливлює здійснення з Державного бюджету видатків, пов`язаних з виконанням найважливіших функцій держави, визначених Конституцією України: на забезпечення конституційного ладу держави, територіальної цілісності, недоторканності України та суверенітету, забезпечення громадського порядку, безпеки та судової влади, на економічну діяльність держави, на утримання установ та закладів соціально-культурної сфери, що забезпечують виконання загальнодержавних функцій.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звернувся до суду в інтересах Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, як органу, уповноваженого державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносин, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна. Такими органами щодо оренди державного майна відповідно до ст. 4 зазначеного Закону є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Відповідно до Положення про Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, затвердженого головою Фонду державного майна України 25.05.2019, регіональне відділення реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, оцінки, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, виступає орендодавцем нерухомого майна, яке є державною власністю; здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням.

Таким чином, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях є уповноваженим органом у сфері оренди державного нерухомого майна.

Водночас, зазначений орган самоусунувся від своєчасного реагування та захисту державних інтересів.

Так, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, маючи відповідні повноваження у вказаній сфері та усвідомлюючи факт ненадходження суми заборгованості до бюджету, яка виникла з травня 2021, лише направило відповідачу претензію щодо її погашення та пропозицію про розірвання договору.

Крім того, Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях прокурору скеровано листа від 23.11.2022 з проханням вжити заходи представницького характеру щодо стягнення заборгованості з ТОВ «Ферріс», розірвання договору оренди та повернення державного нерухомого майна, неможливість самостійного пред`явлення позову мотивовано відсутністю кошторисних призначень на сплату судового збору.

Отже, викладене свідчить про не здійснення Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях захисту інтересів держави, що й стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

11 листопада 2016 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, як орендодавцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс», як орендарем, був укладений Договір № РОФ-1527 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» (далі - Договір), відповідно до предмету якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення гаражів № 11, 12, 13 площею 86,7 кв.м. (реєстровий номер майна - 02700090.1.АААБИД210) (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованого приміщення (додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі НДІ «Миколаївська астрономічна Обсерваторія» (далі - Балансоутрнмувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна на 31.07.2016 року і становить за незалежною оцінкою 115008 грн (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- майно передається в оренду з метою використання за функціональним призначенням (гаражування автотранспорту) (п. 1.2);

- орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний в Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору та акта приймання-передавання майна (п. 2.1);

- передача майна в оренду не тягне за собою виникнення у орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди (п. 2.2);

- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786, і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2016) 1437,6 грн (п. 3.1);

- орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3);

- орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50 % до 50 % щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Орендар самостійно розділяє кожен черговий платіж за оренду державного майна та направляє відповідні частини орендної плати безпосередньо до державного бюджету (на рахунки, визначені фінансовими органами) та балансоутримувачу (п. 3.6);

- орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до державного бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.7);

- у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3 % від суми заборгованості (п. 3.8);

- у разі припинення (розірвання) Договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії Договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, включаючи санкції до державного бюджету та балансоутримувачу (п. 3.11);

- орендар зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар, вказується «Призначення платежу» за зразком, який надає орендар листом при укладені договору оренди) (п. 5.3);

- орендодавець зобов`язується за участю балансоутримувача передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за Актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим Договором (п. 7.1);

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України (п. 9.1);

- спори, які виникають за цим договором або в зв`язку з ним, не вирішені шляхом переговорів, вирішуються у судовому порядку (п. 9.3);

- цей Договір укладено терміном на 2 роки 364 дні, що діє з 01.11.2016 до 30.10.2019 року включно (п. 10.1);

- умови цього Договору зберігають силу протягом усього терміну його дії, у тому числі у випадках, коли після його укладення, законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати до виконання зобов`язань (п. 10.2);

- зміни до умов цього Договору або його розірвання допускаються за взаємної згодою сторін. Пропозиції розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3);

- у разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір вважається продовженим на той самий строк і на ти самих умовах, які були передбачені цим Договором, із урахуванням змін у законодавстві, які діють на дату продовження цього Договору. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору. Продовження терміну дії Договору відбувається за умови відсутності заперечень органу управління об`єктом оренди, згідно п. 3 ст. 17 ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» (п. 10.4);

- чинність цього Договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його було укладено; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду; банкрутства орендаря; ліквідації орендаря-юридичної особи (п. 10.6).

Вказаний Договір оренди підписаний та скріплений печатками орендаря та орендодавця.

В день укладення договору майно було передане орендодавцем в оренду відповідачу, про що складено акт приймання-передавання (додаток 2 до договору), підписаний уповноваженими представниками сторін та балансоутримувача.

У подальшому, протягом строку дії Договору сторони неодноразово укладали Договори про внесення змін до нього.

25.11.2019 сторони уклали Договір № 1 про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 01.11.2016 № РОФ-1527, у якому, у зв`язку з утворенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях, що є правонаступником майна, прав та обов`язків Регіонального відділення ФДМУ по Одеській області, Регіонального відділення ФДМУ по Миколаївській області дійшли згоди змінити в преамбулі та за текстом Договору та додатків до нього в усіх відмінках назву орендодавця - з Регіонального відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

Крім того, вказаним Договором про зміни сторони виклали у новій редакції п.п. 1.1, 3.1, 10.1 Договору, зокрема:

- орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - приміщення гаражів № 11, 12, 13 площею 86,7 кв.м. (реєстровий номер майна - 02700090.1.АААБИД210) (далі - Майно), згідно з планом розміщення орендованого приміщення (додаток 1 до договору оренди), розташовані за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що знаходяться на балансі НДІ «Миколаївська астрономічна Обсерваторія» (далі - балансоутрнмувач), вартість яких визначена згідно з висновком про вартість майна на 30.09.2019 року і становить за незалежною оцінкою 150040,00 грн (п. 1.1);

- орендна плата визначена на підставі «Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропозиції її розподілу», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 (зі змінами), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (жовтень 2019) 1888,63 грн (п. 3.1);

- цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 30.10.2019 до 29.10.2020 року включно.

30.06.2020 сторони уклали Договір № 2 про внесення змін до Договору оренди державного нерухомого майна від 01.11.2016 № РОФ-1527, в редакції змін, внесених Договором № 1 від 25.11.2019, у якому виклали в новій редакції п. 10.1 Договору в новій редакції:

- цей Договір укладено терміном на 2 роки 364 дні, що діє з 30.10.2019 до 28.10.2022 року включно (п. 10.1).

Вищенаведені Договори про зміни скріплені підписами та печатками обох сторін.

Суд констатує, що зі змісту Договору про внесення змін № 2 від 30.06.2020 вбачається, що дію Договору продовжено до 28.10.2022 включно.

Разом із тим, відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» встановлено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців з дати припинення чи скасування воєнного стану, крім випадку, коли балансоутримувач з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив орендодавцю та орендарю про непродовження договору оренди з підстав, визначених статтею 19 Закону. Норма щодо продовження договору, встановлена цим пунктом, не застосовується до договорів, щодо яких рішення про їх продовження прийнято на аукціоні і аукціон оголошено до дати набрання чинності цією постановою. Для продовження договору оренди на строк, передбачений цим пунктом, заява орендаря та окреме рішення орендодавця не вимагаються.

Таким чином, суд погоджується з доводами прокурора про те, що Договір оренди державного нерухомого майна № РОФ-1527 від 01.11.2016 станом на момент вирішення спору є чинним.

Предметом даного позову виступає майнова вимога прокурора в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях щодо стягнення з відповідача, як орендаря, заборгованості з орендних платежів, а також немайнові вимоги щодо розірвання договору та зобов`язання відповідача повернути відповідне майно.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем істотних умов укладеного між сторонами договору, а також обставини щодо наявності підстав для зобов`язання відповідача повернути власнику орендоване майно.

Прокурор підтверджує правову позицію такими доказами:

- Договір № РОФ-1527 від 01.11.2016 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія» з додатками та договорами про внесення змін до нього;

- претензія № 11-07-05311 від 24.11.2021;

- пропозиція № 11-07-05314 від 24.11.2021 про розірвання договору оренди;

- довідка про оціночну вартість об`єкта нерухомості;

- листи Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях № 03/421 від 23.11.2022, б/н від 13.04.2023;

- лист Окружної прокуратури міста Миколаєва № 51-50/2-1169вих-23 від 14.02.2023.

Інші учасники справи доказів до суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про оренду.

Так, відповідно до змісту частин 1 та 6 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статей 759, 762 (ч. 1) Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором (ст. 764 ЦК України).

За умовами статті 765 ЦК України наймодавець зобов`язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Відповідно до приписів статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

За твердженнями прокурора, не спростованими та не запереченими відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс» допущено порушення грошових зобов`язань за Договором, а саме, зобов`язань щодо своєчасної сплати орендних платежів, внаслідок чого перед Державним бюджетом у відповідача утворилась заборгованість із орендної плати за період з травня 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 10 230,67 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості з орендної плати, під час дії Договору за користування орендним майном у період з травня 2021 року по жовтень 2022 року відповідачу нараховано орендну плату у загальній сумі у сумі 10 230,67 грн (50% від вартості оренди майна, що належить до сплати орендодавцеві), які Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс» під час дії Договору не сплачено.

У зв`язку з несплатою відповідачем до Державного бюджету орендної плати у погоджені в Договорі строки позивачем направлено відповідачу претензію № 11-07-05311 від 24.11.2021 про сплату заборгованості за Договором, яка залишена відповідачем без відповіді та виконання.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За твердженнями прокурора, заборгованість з орендної плати відповідачем не погашено і досі. Викладені обставини стали підставою для звернення прокурора в інтересах держави до суду з позовом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту належної сплати орендної плати закон покладає на орендаря.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за договором та сплати орендної плати не представив, не надав суду належні докази, які свідчать про відсутність заборгованості перед кредитором за договірними зобов`язаннями, відповідно доводи позивача не спростував.

Судом перевірено розрахунок основної заборгованості та встановлено, що позивачем суму заборгованості з орендної плати в розмірі 10 230,67 грн зазначено правильно.

За такого, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, матеріалами справи підтверджені та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог прокурора в частині розірвання Договору № РОФ-1527 від 01.11.2016 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія», укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс» та повернення майна, суд вважає за необхідне зазначити таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з претензією № 11-07-05311 від 24.11.2021, в якій повідомляв про наявну заборгованість та вимагав її сплатити. Вказана претензія залишена без реагування.

Відповідно до п.10.6 Договору чинність цього Договору припиняється внаслідок, зокрема, достроково за взаємною згодою сторін або за рішенням господарського суду.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд (ч.1 ст.782 ЦК України).

Згідно п.п.5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна» відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов`язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов`язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи заборгованість за Договором має місце з травня 2021 року по жовтень 2022 року у сумі 10 230,67 грн, тобто більше як три місяці підряд орендар використовуючи орендоване майно, не сплачує при цьому орендної плати.

При цьому систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 31.07.2020 у справі № 479/1073/18, від 07.10.2020 у справі № 313/780/19.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення орендарем такої умови договору оренди майна, як внесення орендної плати та є достатньою правовою підставою для розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.

Відповідно до п.п.8.4. Договору орендодавець, у тому числі за ініціативою балансоутримувача, має право вимагати розірвання договору оренди та відшкодування збитків у разі, якщо орендар, зокрема, не сплачує або несвоєчасно сплачує орендну плату.

У відповідності до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 10.8 Договору сторонами визначено, що у разі припинення або розірвання цього Договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю за участю балансоутримувача. У разі, якщо орендар затримав повернення майна, він несе ризик його випадкового знищення або випадкового пошкодження.

Згідно п.10.10 Договору майно вважається поверненим орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання за участю балансоутримувача. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.

Відповідно до п.5.10 Договору, у разі припинення або розірвання Договору оренди повернути балансоутримувачу за участю орендодавця орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати балансоутримувачу збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) орендованого майна з вини орендаря.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача з пропозицією № 11-07-05314 від 24.11.2021 про розірвання договору оренди, в якій порушує питання про розірвання Договору оренди та повернення орендованого майна державі в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях та просить пропозицію розглянути у місячний термін з дня отримання та повідомити про рішення.

Зазначена пропозиція залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Таким чином, з огляду на допущені відповідачем порушення істотних умов Договору щодо несплати орендної плати за користування державним нерухомим майном, суд вважає заявлені вимоги щодо розірвання Договору оренди державного нерухомого майна № РОФ-1527 від 01.11.2016 та щодо повернення майна за цим Договором обґрунтованими та такими, що підлягає задоволенню.

Отже, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За такого, у зв`язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 165, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 11; ідентифікаційний код 40160004) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722) орендну плату в розмірі 10 230,67 грн.

3. Розірвати Договір № РОФ-1527 від 01.11.2016 оренди державного нерухомого майна, розташованого за адресою: вул. Обсерваторна, 1, м. Миколаїв, що перебуває на балансі Науково-дослідного інституту «Миколаївська астрономічна обсерваторія», укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ферріс».

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 11; ідентифікаційний код 40160004) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722) приміщення гаражів № № 11, 12, 13 площею 86,7 кв. м. (реєстровий номер майна - 02700090.1.АААБИД201) розташовані по вул. Обсерваторній, 1 в м. Миколаєві, загальною вартістю 278 387 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 11; ідентифікаційний код 40160004) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, буд. 28; ідентифікаційний код 02910048; р/р НОМЕР_1 , ЄДРПОУ 02910048 Банк ДКСУ м. Києва МФО 820172) 8 052,00 грн судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Окружної прокуратури міста Миколаєва (54001, м. Миколаїв, вул. Нікольська, буд 73);

Позивач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 15; ідентифікаційний код 43015722);

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ферріс» (54005, м. Миколаїв, вул. Лягіна, буд. 11; ідентифікаційний код 40160004);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Науково-дослідний інститут «Миколаївська астрономічна обсерваторія» (54005, м. Миколаїв, вул. Обсерваторна, буд. 1; ідентифікаційний код 02700090).

Повне рішення складено і підписано судом 14.07.2023.

Суддя О.Г. Смородінова