Ухвала

від 14.07.2023 по справі 917/1257/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21 E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/ Код ЄДРПОУ 03500004

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

14.07.2023 Справа № 917/1257/23

Господарський суд Полтавської області у складі судді Безрук Т. М., розглянувши матеріали

за позовною заявою Комунального закладу культури "Кременчуцька міська художня галерея", м. Кременчук

до Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", м. Полтава

про визнання дій незаконними

встановив:

Відповідно до ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з підп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VІ Про судовий збір (зі змінами) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір сплачується 1 розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.

В ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03.11.2022 № 2710-IX з 1 січня 2023 року установлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про судовий збір судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Судовий збір з позовів, що подаються до Господарського суду Полтавської області, повинен сплачуватися на окремий рахунок за наступними реквізитами:

Отримувач коштівГУК у Полт.обл/тг м.Полтава/22030101

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37959255

Банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.)

Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувачаUA798999980313121206083016719

Код класифікації доходів бюджету 22030101

Позивач у позові заявив вимоги про визнання дій Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства «Полтаватеплоенерго» щодо нарахування вартості спожитого тепла Комунальному закладу культури "Кременчуцька міська художня галерея" стосовно приміщень за адресами: 39600, м. Кременчук, вул. Коцюбинського, буд. 4, за період з початку опалювального періоду 2022-2023, а саме з 01.11.2022 і до дня ухвалення відповідного рішення суду, згідно двоставкового тарифу - незаконними.

З цих позовних вимог судовий збір слід сплачувати в сумі 2684,00 грн.

До позовної заяви не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі.

У позовній заяві позивач заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення у справі, посилаючись на те, що позивач є комунальним закладом культури, який фінансується з міського бюджету.

При вирішенні цього клопотання суд зазначає наступне.

Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

Згідно зі статтею 8 Закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є:

а) військовослужбовці;

б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;

в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;

г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї;

ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Суд враховує також правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові ВП ВС від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, в якій визначено наступне:

34. Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.

35. Як убачається зі змісту цієї норми, існує три умови, за яких суд, враховуючи майновий стан сторони та за її клопотанням, може відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення (частина перша статті 8 Закону України "Про судовий збір"), зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати (частина друга цієї ж статті):

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

36. Насамперед варто зауважити, що Законом України "Про судовий збір" визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

37. З аналізу ж статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

38. Що ж до самих умов, визначених статтею 8, то вони диференційовані за суб`єктним та предметним застосуванням.

39. Так, умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8, можуть застосовуватися лише до фізичних осіб, котрі перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до фізичних осіб, що мають певний соціальний статус, підтверджений державою, - є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

40. Щодо третьої умови, визначеної у пункті 3 частини першої статті 8, то законодавець, застосувавши слово "або", не визначив можливість її застосування за суб`єктом застосування, в той же час визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватись, - лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тобто особистих майнових та особистих немайнових прав фізичних осіб.

41. Окремо слід зазначити, що встановлений статтею 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору, також є вичерпним.

Отже умови, визначені у пунктах 1 та 2 частини першої статті 8 Закону, можуть застосовуватися лише до позивачів фізичних осіб, які перебувають у такому фінансовому стані, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру їх річного доходу, та до позивачів, що мають певний соціальний статус: є військовослужбовцями, батьками, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокими матерями (батьками), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; особами, які діють в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Щодо третьої умови, встановленої пунктом 3 частини першої статті 8 Закону, то законодавець, застосувавши слово або, не передбачив можливості її застосування за суб`єктом застосування, проте визначив коло предметів спору, коли така умова може застосовуватися, лише у разі, коли предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто у тих, предметом позову в яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 постанови ВП ВС від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18).

З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що приписи пункту 1 частини першої статті 8 Закону поширюються на окремі категорії позивачів, які є фізичними особами, та не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію.

Подібна за змістом правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 05.03.2021 у справі № 910/9741/20, від 06.01.2021 у справі № 927/579/19, від 20.08.2020 у справі № 910/6421/19, від 18.05.2020 у справі № 910/704/19, від 24.01.2020 у справі № 915/923/15.

В рішеннях Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Тим не менш, обмеження, що застосовуються, не повинні обмежувати доступ, що залишається для особи, у такий спосіб або такою мірою, щоб сама суть права була порушена. Більш того, обмеження не відповідає п. 1 ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимну ціль та якщо немає розумного співвідношення між засобами, що застосовуються та ціллю, якої прагнуть досягти (п. 31 рішення Європейського суду з прав людини від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України").

Отже, обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначений в ГПК України обов`язок заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір. Невиконання заявником наведених вимог процесуального законодавства наділяє суд правом не приймати до розгляду та повертати позовну заяву заявнику.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому відсутні підстави для відстрочення від сплати судового збору.

Також, суд зазначає, що ця справа не є такою, що підлягає невідкладному судовому розгляду, строки позовної давності по спірним вимогам не закінчуються.

З огляду на викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору .

Оскільки позовна заява не оплачена судовим збором, її необхідно залишити без руху.

Відповідно до п. 5 ст. 162 ГПК України, у позовній заяві слід зазначати докази, що підтверджують викладені у позові обставини.

Згідно ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Позивач у позові посилається на рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421 "Про встановлення товариству з обмеженою відповідальністю "Кременчуцька ТЕЦ" тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для категорій споживачів". Проте, в порушення п. 5 ст. 162 ГПК України позивач до позову не додав вказане рішення.

Відповідно до ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Вказані у позові недоліки можуть бути усунені шляхом подання до суду заяви про виправлення недоліків у справі № 917/1257/23, до якої додати:

- належні докази сплати судового збору за подачу цього позову у розмірі 2684,00 грн;

- докази, які не були додані до позовної заяви (рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 25.10.2021 № 1421).

При цьому суд роз"яснює, що позивач також має право відкликати позовну заяву для виправлення недоліків (п. 3 ч. 5 ст. 174 ГПК України).

Керуючись ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Відхилити клопотання Комунального закладу культури "Кременчуцька міська художня галерея" про відстрочення сплати судового збору.

2. Залишити позовну заяву без руху.

3. Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня вручення позивачу цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Суддя Т. М. Безрук