Рішення

від 14.07.2023 по справі 922/1825/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/1825/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Мереф`янської міської ради Харківської області, м. Мерефа до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білборд Плюс", м. Харків про стягнення 133 682,76 грн., без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Мереф`янська міська рада Харківської області, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Білборд Плюс", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 88 721,00 грн. основного боргу, 38 594,26 грн. інфляційних втрат та 6 367,50 грн. пені, що загалом становить 133 682,76 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договорів про надання в користування місць, що знаходяться в межах населених пунктів, для розташування спеціальних конструкцій №9 від 18.11.2016, №10 від 18.11.2016, №14 від 01.11.2017, №15 від 01.11.2017, №16 від 01.11.2017, №17 від 01.11.2017, №18 від 01.11.2017, №19 від 01.11.2017 в частині повної та своєчасної оплати. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 16.05.2023 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз`яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.05.2023, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду направлялась судом рекомендованим листом з повідомленнями про вручення (з відміткою судова повістка) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Проте, судова кореспонденція повернута поштою на адресу суду із позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

У даному випаду судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень"). Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №922/1825/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій та надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Конституції України, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Стаття 144 Конституції України передбачає, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування територіальної громади є однією з гарантій держави.

Згідно зі ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Відповідно до приписів ст. 29 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) повноваження, зокрема, щодо управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад та встановлення порядку та здійснення контролю за використанням прибутків підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно до ч. 6 ст. 1 Закону України "Про рекламу" зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Згідно із ч. 1 ст. 16 Закону України "Про рекламу" розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 №2067, встановлено, що зовнішня реклама розміщуються на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.

Відповідно до п. 24 Типових правил розміщення зовнішньої реклами виданий у встановленому порядку дозвіл є підставою для розміщення зовнішньої реклами та виконання робіт, пов`язаних з розташуванням рекламного засобу.

Пунктом 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами передбачено, що плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування.

На реалізацію створення сприятливих умов для суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність у сфері зовнішньої реклами, а також спрощення процедури оформлення дозвільних документів, рішенням XI сесії Мереф`янської міської ради VII скликання від 21.07.2016 були затверджені Правила розміщення зовнішньої реклами на території Мереф`янської міської ради від 21.07.2016 (із змінами відповідно до рішення XXV сесії Мереф`янської міської ради VIII скликання від 17.10.2018 (надалі - Правила)). Дія Правил поширюється на всі підприємства, установи та організації незалежно від форми власності, а також фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність у сфері у сфері зовнішньої реклами на території Мереф`янської міської ради.

Відповідно до п. 4.1. розділу 4 Правил розміщення зовнішньої реклами на території Мереф`янської міської ради здійснюється на підставі дозволів, які видаються робочим органом на підставі рішень виконавчого комітету Мереф`янської міської ради.

Крім того, вказаним рішення ради було затверджено типовий договір про надання в користування місць, що знаходяться в межах населених пунктів, для розташування спеціальних конструкції на території Мереф`янської міської ради (додаток 4 до Правил).

Протягом 2016 та 2017 років на території Мереф`янської міської ради рішеннями Виконавчого комітету Мереф`янської міської ради було надано вісім дозволів на розміщення реклами Товариству з обмеженою відповідальністю Білборд плюс та укладено з вказаним підприємством вісім договорів про надання у користування місць, що знаходяться в межах населених пунктів, для розташування спеціальних конструкцій на території Мереф`янської міської ради (далі - Договори) за встановленою Правилами типовою формою договору, а саме:

- договір № 9 від 18.11.2016 (далі - Договір №9) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №157 на підставі Дозволу №12 від 18.11.2016 на розміщення зовнішньої реклами (типу двосторонній Бігборд загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складає 720,00 грн (п. 4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 18.11.2021 (п.2.1 Договору);

- договір №10 від 18.11.2016 (далі - Договір №10) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №138-а, згідно Дозволу № 13 від 18.11.2016 на розміщення зовнішньої реклами (типу двосторонній Бігборд загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 18.11.2021 (п.2.1 Договору);

- договір №14 від 01.11.2017 (далі - Договір №14) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №129, згідно Дозволу № 16 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спец конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору);

- договір №15 від 01.11.2017 (далі - Договір №15) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №152, згідно Дозволу №17 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спеціальна конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору);

- договір №16 від 01.11.2017 (далі - Договір №16) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №180, згідно Дозволу №18 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спеціальна конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору);

- договір №17 від 01.11.2017 (далі - Договір №17) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №185, згідно Дозволу №19 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спеціальна конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн. (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору);

- договір №18 від 01.11.2017 (далі - Договір №18) про надання у сплатне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №195, згідно Дозволу №20 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спеціальна конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору);

- договір №19 від 01.11.2017 (далі - Договір №19) про надання у платне користування місця для розташування рекламного засобу за адресою м. Мерефа, вул. Дніпровська напроти буд №199, згідно Дозволу №21 від 01.11.2017 на розміщення зовнішньої реклами типу (спеціальна конструкція бігборд типу прапорець загальною площею 36,0 кв.м.), відповідно до якого щомісячна плата за користування місцем складала 720,00 грн (п.4.1 Договору). Договір набирає чинність з часу його підписання та дійсний до 01.11.2022 (п.2.1 Договору).

Відповідно до пп. 3.4.5. п. 3.4. Договорів, користувач зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі відповідно до розділу 4 цього договору сплачувати платежі за користування місцями, наданих для розташування рекламних засобів.

Відповідно до п. 4.2 Договорів, внесення оплати за користування місцями для розташування рекламного засобу здійснюється до 20 числа кожного місяця, що настає за звітним періодом.

Внесення оплати здійснюється користувачем кожного місяця без отримання рахунку-фактури, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок, передбачений п. 4.1 (п. 4.5 договорів).

У п. 6.1. договорів, сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями, наданими користувачу для розташування рекламного засобу, останній сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Проте, як вказує позивач, відповідач, починаючи з листопада 2020 року не сплачує плату за користування місць, наданих для розташування рекламних засобів на підставі спірних договорів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 88 721,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору позивачем відповідачу направлялись листи-вимоги про погашення заборгованості, а саме: №243 від 20.01.2021, №4532 від 19.08.2021, №5564 від 12.10.2021, №756 від 22.02.2022, №2847 від 28.10.2022. Проте, листи залишені відповідачем без відповіді, заборгованість не оплачена.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Через неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договорами, позивачем нараховані 38 594,26 грн. інфляційних втрат та 6 367,50 грн. пені.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме: майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для виконання сторонами.

При цьому, зобов`язання в силу вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (ч. ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України).

Орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності (ч. 1 ст. 286 ГК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 14 ГПК України суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (стаття 74 ГПК України).

За приписами ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Керуючись ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем, у свою чергу, не надано суду доказів на підтвердження оплати орендних платежів у повному обсязі та у строки визначені договорами, або доказів на спростування виникнення зобов`язання за спірними договорами, у зв`язку з чим, на підставі наявних доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 88 721,00 грн. заборгованості з орендної плати.

Згідно ч. 1ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно достатті 611 ЦК Українив разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У свою чергу, статтею 230 ГК України передбачено обов`язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статей1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно частини четвертоїстатті 231 ГК Україниякщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно з частиною 6статті 232 ГК Українинарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалося вище по тексту рішення, у п. 6.1. договорів, сторони погодили, що за несвоєчасну або неповну сплату платежів за користування місцями, наданими користувачу для розташування рекламного засобу, останній сплачує пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Встановлені вище обставини, а саме наявність прострочення виконання відповідачем господарського зобов`язання, свідчить про наявність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача пені.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 6 367,50 грн. пені є обґрунтованими.

Частиною 2статті 625 ЦК Українипередбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення 38 594,26 грн. є обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог як обґрунтованих, підтверджених доданими до матеріалів справи доказами та не спростованих відповідачем.

Відповідно до положеньст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 525, 526, 530, 610, 612 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Білборд плюс" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 53-Б, офіс 134, код ЄДРПОУ 40176522) на користь Мереф`янської міської ради (62472, Харківська область, Харківський район, м. Меренфа, вул. Дніпровська, 213, код ЄДРПОУ 04058692) - 88 721,00 грн. основної заборгованості, 38 594,26 грн. інфляційних втрат, 6 367,50 грн. пені та 2684,00 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Мереф`янська міська рада (62472, Харківська область, Харківський район, м. Меренфа, вул. Дніпровська, 213, код ЄДРПОУ 04058692).

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Білборд плюс" (61174, м. Харків, пр. Перемоги, 53-Б, офіс 134, код ЄДРПОУ 40176522).

Рішення підписано 14 липня 2023 року.

СуддяО.В. Погорелова