Постанова

від 13.07.2023 по справі 904/221/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 904/221/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська г. О., Кондратова І. Д.,

за участю секретаря Низенко В. Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Орєшкіної Е. В., Антоніка С. Г., Кощеєва І. М.

від 01.03.2023

у справі за позовом Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав»

про стягнення 2 507 354,20 грн,

за участю представників:

від позивача: Переяславська М.В.,

від відповідача: Самсонова Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2022 року Акціонерне товариство «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» на свою користь 1 871 354,20 грн пені, 636 000,02 грн штрафу (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 08.06.2022).

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору №Т105/05 від 28.01.2021 в частині поставки товару у визначений ним строк, що стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» (продавець) та Акціонерним товариством «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» (покупець) укладений договір поставки №Т105/05 (надалі договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого (номенклатура, асортимент), марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики, код товару за УКТ ЗЕД вказуються в специфікаціях (додатках) до договору (далі товар), які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язався прийняти вказаний товар та оплатити його в порядку і на умовах передбачених цим договором.

Постачальник зобов`язується поставити покупцеві товар на умовах та у спосіб, зазначений в специфікаціях (додатках) до цього договору. Умови поставки визначаються згідно Міжнародних прав тлумачення торгових термінів Інкотермс або Інкотермс 2020 (зазначається в специфікаціях (додатках) (п. 3.1 договору).

Поставка товару здійснюється постачальником згідно з п. 3.1 цього договору тільки після отримання письмового підтвердження (належним чином оформленої заявки) покупця, яка направляється постачальнику поштою на юридичну адресу постачальника або за допомогою факсимільного, електронного засобу зв`язку за реквізитами, зазначеними в п. 16 договору. У письмовому підтвердженні (заявці) покупець вказує графік поставки, який містить обсяги і терміни поставки товару в межах періоду поставки, який сторони вказують в специфікаціях до цього договору (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.3. договору разом з товаром, але не пізніше дати оплати постачальник зобов`язаний надати покупцю наступні оригінали документів, оформлені на державній мові та відповідно до вимог п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, зокрема, рахунок (рахунок-фактура) (оригінал на державній мові); видаткову накладну на відпуск товару (оригінал на державній мові); акт приймання-передачі товару (згідно з додатком 3 договору) надається за умови акредитивної форми розрахунку, поставки та оплати за фактом завантаження, інших випадках.

Конкретний перелік повного та достатнього обсягу товаросупровідної документації на товар може зазначатися в специфікації (додатку), що буде мати пріоритет перед умовами, визначеними в договорі, але стосується виключно поставки товару за відповідною специфікацією (додатком) до договору.

Загальна вартість товару за даним договором становить суму партій товару за всіма специфікаціями (додатками) до цього договору (п. 4.1 договору).

Ціна кожного найменування товару, його марки, виду, сорту, одиниці виміру, а також загальний кожної партії товару вказується в специфікації (додатку) до договору (п. 4.2 договору).

28.01.2021 сторонами підписано специфікацію (додаток № 1 до договору), якою передбачено найменування, креслення, коди УКТ ЗЕД, кількість, вартість товару.

Загальна вартість товару за цією специфікацією становить 15 348 000,00 грн з ПДВ.

Умови поставки товару: DDP, склад АТ «Покровський ГЗК», м. Покров згідно з правилами Інкотермс 2010 (п. 2 специфікації).

Право власності на товар, усі ризики його псування, пошкодження та знищення переходять від постачальника покупцю в момент передачі товару на склад покупця, прийняття його за якістю і кількістю та підписання покупцем акту приймання-передачі товару за якістю та кількістю. Датою переходу права власності на товар до покупця є дата підписання уповноваженими сторонами акту приймання-передачі товару за якість і кількістю (п.3.1. специфікації).

Строк поставки - 250 календарних днів з дати відкриття акредитиву (п.5 специфікації).

З метою забезпечення виконання зобов`язань за цим додатком, постачальник зобов`язується оформити банківську гарантію виконання у розмірі 15% від суми даного додатку, але не більше 200 000,00 грн протягом 10 робочих днів з моменту підписання даного додатку (п. 7 специфікації).

Гарантія виконання, надана постачальником, повинна забезпечувати виконання таких зобов`язань за цим договором, визначених в одному, кількох або всіх пунктах: поставка товару в повному обсязі; поставка товару обумовленої якості; поставка товару обумовленого в обумовленій комплектації та з повним комплектом документів (товаросупровідних) на товар, що поставляється; поставка товару в обумовлений термін; поставка товару за обумовленими цінами; поставка товару відповідно до вимог, зазначених у даній специфікації (додатку) (п. 7.2 специфікації).

Порядок оплати та форма розрахунків: оплата товару, що поставляється згідно специфікації (додатку до договору), здійснюється шляхом відкриття акредитива з наступними характеристиками та умовами:

- вид акредитива: безвідкличний (п. 8.1 специфікації);

- термін відкриття акредитива: протягом 30 робочих днів з дати надання покупцю оригіналу банківської гарантії; у разі, якщо протягом 60 робочих днів з моменту надання гарантії виконання покупцем акредитив не буде відкритий, то сторони мають право розірвати договір зі складанням відповідної додаткової угоди; в такому випадку покупець повертає оригінал банківської гарантії продавцеві (п. 8.2 специфікації);

- сума акредитиву 15 348 000 грн з ПДВ; термін дії акредитиву - 300 календарних днів (п. 8.3 специфікації).

Виконання акредитивів шляхом платежу за пред`явленням документів: рахунку фактури, акту приймання передачі товару за якістю та кількістю, підписаного представниками сторін (оригінал), документу про якість товару, виданого виробником, товарно транспортної накладної, податкової накладної, квитанції про реєстрацію податкової накладної) (п.9.1 специфікації).

Строк пред`явлення документів до банку не раніше 30 календарних днів від дати підписання акту приймання передачі, підписаного уповноваженими представниками покупця (апліканта) з урахуванням їх персональної відповідальності (п.9.6 специфікації).

Платіжні інструкції - при отриманні документів банком емітентом у суворій відповідності з умовами акредитива, банк емітент перераховує необхідну суму протягом 5 банківських днів згідно інструкцій банку постачальника (п. 9.7 специфікації).

Виробником продукції є Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» (п. 11 специфікації).

Відповідно до умов специфікації до договору позивачем були відкриті наступні акредитиви:

- 29.01.2021 № 600U/UAH/7380 на загальну суму 7 278 000,18 грн, з ПДВ на поставку товару по 17 позиціям, строк дії акредитива 28.11.2021;

- 12.02.2021 № 600U/UAH/7394 на загальну суму 4 652 000,10 грн з ПДВ на поставку товару по 8 позиціям, строк дії акредитива 12.12.2021;

- 26.02.2021 № 600U/UAH/7429 на загальну суму 1 177 999,80 грн з ПДВ на поставку товару по 2-м позиціям, строк дії акредитива 26.12.2021;

- 31.03.2021 № 600U/UAH/7472 на загальну суму 2 239 999,92 грн з ПДВ на поставку товару по 2-м позиціям, строк дії акредитива 15.01.2022.

04.02.2021 позивач направив відповідачу лист «заявка-підтвердження» від 04.02.2021 №352/05 про здійснення поставки товару по 17 позиціям на загальну суму 7 278 000,18 грн з ПДВ, строк поставки товару до 05.10.2021 включно.

24.02.2021 позивач направив відповідачу лист «заявка-підтвердження» від 23.02.2021 №597-09 про здійснення поставки товару по 8 позиціям на загальну суму 4 652 000,10 грн з ПДВ, строк поставки товару до 20.10.2021.

04.03.2021 позивач направив відповідачу лист «заявка-підтвердження» від 04.03.2021 №715/05 про здійснення поставки товару по 2-м позиціям на загальну суму 1 177 999,80 грн з ПДВ, строк поставки товару до 03.11.2021.

05.04.2021 позивач направив відповідачу лист «заявка-підтвердження» від 05.04.2021 №1081/05 про здійснення поставки товару (вал ІІ у зборі, кр.М-5356.00.00 СБ у кількості 2 шт.) на загальну суму 2 239 999,92 грн з ПДВ, строк поставки товару до 06.12.2021.

Відповідач здійснив поставку позивачу товару за зазначеними заявками згідно видаткових накладних № 41 від 16.07.2021, № 69 від 08.11.2021, №21 від 11.05.2021, № 22 від 12.05.2021, № 26 від 25.05.2021, № 35 від 23.06.2021, № 33 від 15.06.2021, № 51 від 28.08.2021, № 54 від 02.09.2021, № 55 від 03.09.2021, № 56 від 07.09.2021, № 39 від 15.07.2021, № 46 від 02.08.2021, № 47 від 13.08.2021, № 51 від 28.08.2021, № 44 від 28.07.2021, № 45 від 30.07.2021, № 19 від 13.04.2021, № 23 від 14.05.2021, № 74 від 26.11.2021, № 75 від 29.11.2021, № 17 від 29.03.2021, № 57 від 08.09.2021, № 14 від 11.03.2021, № 64 від 01.10.2021, № 67 від 27.10.2021, № 36 від 23.06.2021, № 37 від 25.06.2021, № 28 від 28.05.2021, № 37 від 25.06.2021, № 34 від 15.06.2021, № 72 від 16.11.2021, № 73 від 18.11.2021, № 76 від 24.12.2021, № 1 від 04.01.2022, № 2 від 11.01.2022, № 38 від 07.07.2021, № 50 від 28.08.2021, № 62 від 22.09.2021, № 17 від 18.03.2022, №4 від 13.01.2022, № 6 від 19.01.2022.

Вказані поставки також підтверджуються актами приймання-передачі товару за якістю та кількістю.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив поставку товару з простроченням:

- за акредитивом № 600U/UAH/7380 від 29.01.2021, а саме за видатковими накладними: № 69 від 08.11.2021 на суму 1 419 999,96 грн, № 74 від 26.11.2021 на суму 415 000,02 грн, № 75 від 29.11.2021 на суму 415 000,02 грн;

- за акредитивом № 600U/UAH/7394 від 12.02.2021, а саме за видатковими накладними: № 67 від 27.10.2021 на суму 1 419 999,96 грн, № 72 від 16.11.2021 на суму 187 000,02 грн, № 73 від 18.11.2021 на суму 748 000,08 грн, № 76 від 24.12.2021 на суму 187 000,02 грн, № 1 від 04.01.2022 на суму 187 000,02 грн, № 2 від 11.01.2022 на суму 187 000,02 грн;

- за акредитивом № 600U/UAH/7472 від 31.03.2021, а саме за видатковими накладними: № 17 від 18.03.2022 на суму 1 119 999,96 грн.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач не здійснив поставку товару на суму 1 119 999,96 грн за акредитивом № 600U/UAH/7472 від 31.03.2021.

Відповідно до п. 11.2 договору у разі порушення строків поставки товару за цим договором покупець має право стягнути з постачальника пеню в розмірі 0,5% від суми непоставленого (недопоставленого) товару за кожен день прострочення із розрахунку з наступного дня від кінцевої дати поставки (включаючи останній день поставки). Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання, незалежно від його тривалості. У разі продовження прострочення понад 10 календарних днів покупець має право додатково стягнути з постачальника штраф у розмірі 10% від суми непоставленого (недопоставленого товару).

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання в частині своєчасної та в повному обсязі поставки товару за договором стало причиною звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь штрафних санкцій: 1 871 354,20 грн пені за порушення строку поставки продукції за загальний період прострочення з 07.10.2021 по 23.02.2022, 636 000,02 грн штрафу за порушення більше, ніж на 10 (десять) календарних днів строку поставки продукції (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 08.06.2022).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції

Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 29.08.2022 у справі № 904/221/22 позов задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» пеню в розмірі 186 667,99 грн, штраф у розмірі 63 600,00 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 37 538,85 грн; в іншій частині позову відмовив.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване правомірністю та обґрунтованістю заявлених позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 635 999,98 грн та пені в сумі 1 866 679,90 грн, які, з урахуванням положень статті 233 Господарського процесуального кодексу України, зменшені судом на 90% у зв`язку з встановленням факту затримки позивачем передачі відповідачу підписаних актів приймання передачі товару за якістю та кількістю з зазначенням номеру акредитиву, що унеможливило отримання відповідачем оплати за поставлений товар.

Центральний апеляційний господарський суд постановою від 01.03.2023 у справі № 904/221/22 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022 змінив в частині стягнення сум штрафу та пені, виклавши абзац 2,3,4 резолютивної частини рішення в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» пеню в розмірі 933 339,95 грн, штраф у розмірі 318 000,00 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 538,85 грн, про що видати наказ.

В іншій частині позову відмовити».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» на користь Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги в сумі 20 313,78 грн.

Апеляційну скаргу Aкціонерного товариства «Покровський гірничо - збагачувальний» на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі №904/221/22 задовольнив частково.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі №904/221/22 змінив в частині суми витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з Aкціонерного товариства «Покровський гірничо - збагачувальний» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав».

Виклав абзац 2 додаткового рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.09.2022 у справі №904/221/22 в наступній редакції:

«Стягнути з Акціонерного товариства «Покровський гірничо-збагачувальний комбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» 18,6 грн витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ».

Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що у постанові Центрального апеляційного господарського суду від 19.09.2022 у справі №904/655/22 судом встановлено:

- дати видаткових накладних співпадають з датами, зазначеними в актах приймання передачі товару за якістю та кількістю;

- жодних інших дат у видаткових накладних та актах приймання-передачі товару за якістю та кількістю не зазначено, крім фактичної дати оформлення документу, а тому доводи позивача (відповідач у справі №904/221/22) про затримання надання актів приймання-передачі товару за якістю та кількістю є необґрунтованими та безпідставними;

- доводи заявника апеляційної скарги про умисне порушення з боку AT «Покровський ГЗК» договірних зобов`язань за договором поставки №Т105/05 від 28.01.2021 та порушення прямих приписів специфікації у частині нездійснення оплати покупцем за поставлений товар; право позивача висувати вимоги про стягнення з AT «Покровський ГЗК» штрафних санкцій за невиконання грошового зобов`язання, про сплату річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати товару, не входять до предмету доказування у даній справі та можуть бути підставою для іншої самостійної позовної заяви ТОВ «ВП «Талав».

Також у справі № 904/655/22 встановлено, що згідно з умовами банківської гарантії, AT «Покровський ГЗК» вимагав від AT «Банк Кредит Дніпро» сплатити кошти в розмірі 101 380,00 грн, які за розрахунком покупця складає 50,69 % від суми гарантії, що пропорційно вартості товару, поставленого не в обумовлені терміни і не в повному обсязі. Тобто, підставою для вимог стало порушення постачальником - ТОВ «ВП «Талав» умов договору поставки № Т105/05 від 28.01.2021, в частині строків і обсягів поставки товару.

Після встановлення факту настання гарантійного випадку AT «Банк Кредит Дніпро» сплатив суму банківської гарантії на користь АТ «Покровський ГЗК» в розмірі 101 380,00 грн, згідно до платіжного доручення №21623 від 05.01.2022 .

Враховуючи встановлені обставини, а саме: що на момент розгляду справи спірний товар повністю оплачений, а його частина так і не поставлена, що підтверджено представниками сторін - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що справедливим та розумним буде зменшення штрафних санкцій, які підлягають задоволенню, на 50 %, а тому до стягнення підлягає пеня в розмірі 933 339,95 грн та штраф у розмірі 318 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» 30.03.2023 звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 904/221/22, у якій просило її скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2022.

Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 абзацу 1 частини другої статті 287, пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України.

В обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень скаржником зазначено, що судом апеляційної неправильно застосовано норми статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, без врахування висновків про їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17, у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Також зазначив, що суд апеляційної інстанції не дослідив належним чином зібрані у справі докази, натомість зробив низку хибних висновків стосовно того, що спірний товар повністю оплачений, а його частина так і не поставлена, у зв`язку з чим безпідставно збільшив розмір стягнення штрафних санкцій з 10% до 50%.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просив у задоволенні касаційної скарги відмовити, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано зменшив штрафні санкції на 90 %, оскільки відповідач на час постановлення судом рішення свої зобов`язання з поставки товару згідно з умовами специфікації №1 від 28.01.2021 до договору № Т105/05 від 28.01.2021 у повному обсязі не виконав, поставки Вал ІІ у зборі у кількості 1 шт. (креслення № М-5356.00.00СБ) на загальну суму 1 119 999,96 грн з ПДВ не здійснив.

При цьому відповідач у відзиві на позов визнав порушення ним договірних зобов`язань за договором № Т105/05 від 28.01.2021.

Також відповідач не надав жодних доказів існування виняткових обставин для зменшення штрафних санкцій, а також не довів неспіврозмірність нарахованого штрафу.

Висновки суду апеляційної інстанції, що зменшення штрафних санкцій на 50 % буде справедливим та розумним є правильними.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

Причиною подання касаційної скарги стала незгода відповідача з постановою апеляційної інстанції, згідно з якою рішення місцевого господарського суду про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій на 90 % змінено, суми нарахованих штрафних санкцій зменшено на 50 %.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Схоже правило міститься в частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, за змістом зазначених норм Господарського та Цивільного кодексів України суд має право зменшити розмір штрафних санкцій, зокрема, з таких підстав, що: належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора; якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин. Такий перелік підстав для зменшення розміру штрафних санкцій не є вичерпним, оскільки частина третя статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що суд має таке право і за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують як наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, так і заперечення щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміром неустойки розміру збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання, незначного прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення стороною порушення та/або його наслідків тощо.

При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18 та в ін.).

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України щодо права на зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність боржника тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (відповідний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19, від 14.04.2021 у справі № 922/1716/20).

Верховний Суд також зауважує, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20 та ін.).

Саме суд першої та апеляційної інстанцій користується певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20) та ін).

Звертаючись до Верховного Суду з касаційною скаргою, відповідач оскаржує постанову суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій застосували частину третю статті 551 ЦК України та частину першу статті 233 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17, у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18.

Верховний Суд вважає, що аналіз висновків, зроблених у постанові суду апеляційної інстанції у цій справі № 904/221/22 в частині застосування статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, від 21.08.2019 у справі № 727/9352/17, у постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі № 917/791/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки (щодо наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій) не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст спірних правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Так у справі № 911/1351/17 з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для реалізації права, що передбачено статтею 83 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017), та задовольнив клопотання відповідача частково, зменшивши розмір пені та штрафу на 75%, а саме до 723 411,59 грн та 432 139,99 грн відповідно.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку, що постанова апеляційного господарського суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, зокрема, з дотриманням вимог статті 3 ЦК України щодо вирішення спору з урахуванням загальних засад цивільного законодавства, а саме справедливості, добросовісності і розумності.

У справі № 902/855/18 Верховний Суд погодився з тим, що з огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги ступінь виконання зобов`язання відповідачем, майновий стан сторін, відсутність доказів понесення позивачем збитків в результаті дій відповідача з виконання умов договору та виходячи із загальних засад цивільного законодавства, а саме, справедливості, добросовісності, розумності, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованих висновків про наявність підстав для реалізації права щодо зменшення розміру пені.

У справі №761/26293/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок суду про стягнення з відповідача на користь позивачки пені у розмірі, що більше ніж удвічі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи, у зв`язку з чим вважала можливим зменшити розмір неустойки до 100 000,00 грн, що відповідатиме принципу пропорційності у цивільному судочинстві.

У справі № 727/9352/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що висновок суду про стягнення з відповідачки на користь позивача пені у розмірі, що більше ніж утричі перевищує суму простроченого зобов`язання, не можна вважати таким, який би відповідав завданню цивільного судочинства - справедливому розгляду і вирішенню справи.

У справах № 913/89/18, № 916/65/18, № 917/791/18 Верховний Суд виснував про те, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Отже, наведені позивачем у касаційній скарзі постанови Верховного Суду прийняті за іншої фактично-доказової бази (обставин справи та зібраних у ній доказів), тобто ці справи і справа, яка переглядається, є відмінними за істотними правовими ознаками, а наявні відмінності полягають переважно у сфері оцінки конкретних обставин та наявних у справах доказів. У зв`язку з чим доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у перелічених ним постановах Верховного Суду, відхиляються, оскільки висновки суду апеляційної інстанції про наявність підстав для зменшення розміру штрафу у цій справі на 50 % не суперечать вищенаведеним висновкам суду касаційної інстанції.

Крім того, з висновків, у наведених скаржником справах, стосовно підстав для зменшення розміру неустойки не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин у цих справах і застосувати у даній справі. Адже Верховний Суд у цих справах не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру штрафу так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.

Водночас, у справі № 904/221/22 встановлено, що відповідач, діючи вільно та на власний ризик, взявши на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо поставки, свої зобов`язання неналежно не виконав. Місцевий господарський суд встановив, що нараховані позивачем штраф в сумі 635 999,98 грн та пеня в сумі 1 866 679,90 грн, за порушення відповідачем умов договору щодо поставки товару, є обґрунтованими, відповідають умовам договору і в цій частині судові рішення не оскаржуються. Обставин того, що нарахований позивачем розмір штрафних санкцій у кілька разів перевищує вартість несвоєчасно поставленого товару, судами не встановлено.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, правильно врахував загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), та, забезпечуючи баланс інтересів сторін, з метою не допущення фактичного звільнення від сплати погоджених сторонами договору штрафних санкцій без належних правових підстав, зменшив розмір штрафних санкцій на 50 %.

Щодо доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження з підстави, передбаченої пунктом 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази, то вони не мають значення, з огляду на необґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Крім того, вони фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом апеляційної інстанції при вирішенні спору, та висновками суду апеляційної інстанції, які покладені в основу постанови, тобто, наведені у касаційній скарзі доводи, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

За таких обставин, перевіривши застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та про відсутність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки Верховного Суду

За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування з підстав, викладених у касаційній скарзі немає.

Судові витрати

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробниче підприємство «Талав» залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 01.03.2023 у справі № 904/221/22 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Кондратова