Ухвала

від 12.07.2023 по справі 402/744/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

12 липня 2023 року

місто Київ

справа № 402/744/22

провадження № 61-9844ск23

Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ульяновського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Прибужське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибужське Агро», Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в особі державного реєстратора Виконавчого комітету Марущак Лариси Миколаївни про усунення перешкод в користуванні майном, розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_1 у грудні 2022 року звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства «Прибужське» (далі - ФГ «Прибужське»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибужське Агро»

(далі - ТОВ «Прибужське Агро»), Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в особі державного реєстратора Виконавчого комітету Марущак Л. М., у якому просила:

- усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 5, 8881 га, кадастровий номер 3525589000:02:000:0074, яка розташована на території Кіровоградської області Голованівського району Благовіщенської міської територіальної громади за межами с. Синицівка, шляхом зобов`язання ТОВ «Прибужське Агро» звільнити земельну ділянку та не чинити ОСОБА_1 перешкод у використанні нею;

- визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Марущак Л. М. від 02 вересня 2021 року № 60151096 про державну реєстрацію договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виданого 07 липня 2021 року, серія та номер: 07/07/21, видавник: ФГ «Прибужське» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Юридична Компанія Легіон» (далі - ТОВ «Юридична Компанія Легіон») в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- визнати протиправними та скасувати рішення державного реєстратора Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області Марущак Л. М. від 13 жовтня 2021 року № 60943943 про державну реєстрацію договору продажу права оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, виданого 06 жовтня 2021 року, серія та номер: 06/10/21, видавник: ТОВ «Юридична Компанія «Легіон» та ТОВ «Прибужське Агро» в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- розірвати договір оренди землі від 29 серпня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «Прибужське», на підставі якого передано в оренду земельну ділянку, загальною площею 5, 8881 га, в тому числі 5, 8881 га ріллі, кадастровий номер 3525589000:02:000:0074, яка розташована на території Синицівської сільської ради Благовіщенського району Кіровоградської області, що зареєстрований 05 вересня 2013 року ОСОБА_2 , реєстраційною службою Ульяновського районного управління юстиції Кіровоградської області, та скасувати його державну реєстрацію;

- розірвати додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 10 Червня 2019 року, яку укладено між ОСОБА_1 та ФГ «Прибужське», з подальшим скасуванням відомостей, які внесені до реєстру 15 липня 2019 року ОСОБА_3 , Маловільшанська сільська рада Вільшанського району Кіровоградська область.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням від 17 лютого 2023 року Ульяновський районний суд Кіровоградської області відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Постановою від 30 травня 2023 року Кропивницький апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , рішення Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року - без змін.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 28 червня 2023 року із застосуванням засобів поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Ульяновського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та додані до неї матеріали, зробив висновок про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки цю скаргу подано на судові рішення, ухвалені у справі незначної складності, тобто які не підлягають касаційному оскарженню.

Щодо оцінки судових рішень, які оскаржуються учасником справи, до категорії тих, що підлягають касаційному оскарженню

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).

Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини другої статті 394 ЦПК України).

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За правилом пункту 8 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про розірвання договору найму (оренди) або договору найму (оренди) житла - сукупністю платежів за користування майном або житлом протягом строку, що залишається до кінця дії договору, але не більше ніж за три роки.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом позову у цій справі є майнові вимоги про розірвання договору оренди, розірвання додаткової угоди та немайнові вимоги про усунення перешкод користування майном, скасування рішень.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до винятків з цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Додатково Верховний Суд наголосив, що суд першої інстанції зазначив, що справа № 402/744/22 підпадає під ознаки малозначної справи та не віднесена до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Урахувавши предмет позову, складність правових питань, вирішених судами під час розгляду цієї справи, судові рішення, ухвалені у ній, не підлягають касаційному оскарженню відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Щодо наявності винятків для допуску оскарження судових рішень у малозначній справі

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначила, що судові рішення можуть бути оскаржені у касаційному порядку, оскільки питання, порушене у них, стосується права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку та становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

Верховний Суд констатує, що заявник не визначив, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України; не навів норми права, при застосуванні яких існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики та які носять характер фундаментального значення для права.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що справа № 402/744/22 становить значний суспільний інтерес та виняткове значення для неї, втім такі доводи відхиляються Верховним Судом, оскільки є необґрунтованими.

Непогодження заявника з оскаржуваним судовим рішенням в цілому, без доведеності існування інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

Доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав, передбачених підпунктом «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, оскільки як зазначено вище, ця справа не відноситься до тієї категорії справ, що не можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження. Врахувавши предмет позову та складність справи, суд першої інстанції правомірно відніс справу до категорії малозначних.

З врахуванням наведених доводів, Верховний Суд визнає, що винятки, зазначені у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не зазначені, Суд під час вивчення касаційної скарги такі винятки не встановив; так само заява про усунення недоліків касаційної скарги не містить згадані винятки.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).

Конституційним принципом судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених законом.

Цьому конституційному принципові відповідає загальне правило пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України щодо того, що усі судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню. Це означає, що рішення суду апеляційної інстанції у таких справах є остаточним і подальшому оскарженню не підлягає.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своєму рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. Croatia), № 40160/12) наголосив на обмеженості доступу ratione valoris до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (справа «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], № 36760/06, § 230, ЄСПЛ 2012). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і варто враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції» (Levages Prestations Services v. France), § 45; рішення у справі «Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії» (Brualla Gomez de la Torre v. Spain), § 37; та «Козліца проти Хорватії» (Kozlica v. Croatia), § 32, № 29182/03, від 02 листопада 2006 року; «Шамоян проти Вірменії» (Shamoyan v. Armenia) § 29, від 07 липня 2015 року, № 18499/08).

Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Бруалья Гомес де ла Торре проти Іспанії», § 36; рішення у справі «Козліца проти Хорватії», § 33; рішення у справі ««Булфрахт Лтд» проти Хорватії», § 34, «Добріч проти Сербії» (Dobric v. Serbia), «Зубац проти Хорватії» (Zubac v. CROATIA), № 2611/07 та § 54, від 21 червня 2011 року, № 15276/07; та «Йовановіч проти Сербії» (Jovanovic v. Serbia), § 48, від 02 жовтня 2012 року, № 32299/08).

Саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (згадане вище рішення у справі «Добріч проти Сербії», § 54).

ЄСПЛ постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви від 09 жовтня 2018 року, № 26293/18 у справі «Азюковська проти України»

(Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи.

ЄСПЛ у цьому рішенні зазначив, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій він також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій.

За змістом прецедентної практики ЄСПЛ обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Оскільки оскаржувані ОСОБА_1 судові рішення ухвалені у справі незначної складності, яка визнана судом малозначною, а отже, не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі потрібно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 176, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Прибужське», Товариства з обмеженою відповідальністю «Прибужське Агро», Побузької селищної ради Голованівського району Кіровоградської області в особі державного реєстратора Виконавчого комітету Марущак Лариси Миколаївни про усунення перешкод в користуванні майном, розірвання договору оренди земельної ділянки, визнання дій протиправними, скасування рішень та зобов`язань вчинити дії, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ульяновського міськрайонного суду Кіровоградської області від 17 лютого 2023 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 30 травня 2023 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання судом та оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

О. В. Ступак